Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
261.63 Кб
Скачать

2.1.4 Використання комп'ютера як багатофункціонального технічного засобу

На даний час у навчально-виховний процес школи поступово, але впевнено вплітаються новітні інформаційні технології. На зміну старим методикам приходять сучасні, розвивальні, що планують окрім звичайного навчання всебічний розвиток особистості. Сучасний учитель має бути ознайомлений з багатством засобів навчання, що їх накопичила педагогічна наука за час розвитку школи. Це допомагає йому вибрати для вивчення певної теми найраціональніший і найдоцільніший, що сприятиме оптимізації навчального процесу. Для одного із таких засобів належить використання персонального комп'ютера. При раціональному використані ПК у дітей розвивається логічне мислення, формуються вміння аналізувати об'єкти та явища, учні шукають закономірності, міркують за аналогією, за індукцією, висувають правдоподібні здогади, розвивають творчу уяву тощо.

Завдяки персональному комп'ютеру вчитель долає обмеженість в матеріалах, дістає доступ до словників і бібліотек. Учнів, безумовно, зацікавить робота в Інтернеті. Використовуючи персональний комп'ютер, педагог створює додаткову інформацію до вивчення рідної мови, освоєння правил грамотної культури, розвитку самостійної активної особи [1].

Мультимедійні технології шукали свого втілення в навчанні вже давно. Це і не дивно, адже окрім щедро розкритикованих негативів (які безумовно існують) неважко побачити і приховані, невідомі позитиви. Звернемо увагу на переваги навчання з допомогою комп'ютера перед звичайними методами навчання. Для цього розглянемо по одному методу з таких груп, як словесні, наочні і практичні [49]:

Бесіда з елементами комп'ютерного ілюстрування стає більш жвавішою, захоплюючою, а, отже, краще сприймається дітьми. Прийоми в межах цього методу із допомогою ПК стають справді надійною зброєю в руках вчителя. Демонстрація. Цей наочний метод якнайкраще може розкрити переваги комп'ютерного навчання, адже тут в нього з'являється ціла низка нових прийомів:

одночасне звукове і наочне пояснення (під певним контролем або і розробкою вчителя);

нова форма застосування схем, таблиць, діаграм;

зміна зображень може здійснюватись у потрібному вчителю та учням темпі;

мультинаочне зображення тощо.

З практичних методів навчання відзначимо дослід з опосередкованим використанням комп'ютера, яке вносить у його зміст нові форми та прийоми (дистанційність, можливість копіювання процесів та явищ, множинність виконаного).

Отже, комп'ютер у школі (зокрема на уроках української мови в 1-4 класах) покликаний виконати наступні основні завдання:

забезпечення індивідуалізації навчального процесу;

підвищення наочності навчального процесу;

покращення моделювання досліджуваних процесів або явищ.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що самі по собі персональні комп'ютери не оптимізують навчання, а також не витісняють традиційні методи і прийоми. Використання персонального комп'ютера, як, втім, і будь-якого іншого засобу, не може бути самоціллю. Персональний комп'ютер лише дозволяє наблизити шкільну методику до вимог сьогоднішнього дня.

2.1.5 Наочність при навчанні грамоти

Ефективність навчання грамоти значною мірою залежить від використання різних видів і засобів наочності.

Усі аналітико-синтетичні звукові уміння і навички - встановлення звукової послідовності в слові, виразна вимова кожного звука, виділення його зі слова і визначення місця, яке він займає, називання голосних і приголосних, твердих і м'яких, дзвінких і глухих, підбір слів з одним голосним звуком, з м'яким приголосним і т.п. - формуються в процесі слухання мовлення (звуків, слів). Слухання в процесі звукової роботи повинно бути активним, його слід поєднувати з певними завданнями, що концентрують увагу на звуковому явищі: прослухайте слово, назвіть другий звук (вода); прослухайте слово, який звук чується в кінці (зуб); прослухайте слово, повторіть четвертий звук (близько) і т.п. При виконанні таких завдань діти звикають до правильного звучання аналізованого звуку в слові, вчаться відтворювати ці звуки; у них створюється точний слуховий зразок аналізованого слова. Дуже важким для молодших школярів є виділення звуків із слова, встановлення звукової послідовності в ньому (називання підряд всіх звуків). Головним способом виділення звуку, відомим у практиці початкових класів, є протяжна вимова його у складі повного слова. У випадках, якщо діти зазнають великих труднощів у звуковому аналізі слова, вчитель сам може вимовити слово, протягуючи кожний звук, діти повторюють за ним. Прийом протягування звуків допоможе уникнути систематичних помилок у вимові приголосних звуків із призвуком голосного (пітьма - перший звук [пі]).

Слід також звернути увагу на те, що при вимовлянні окремо глухих приголосних звуків [п'], [ф], [с'], [ш] і ін. голос не бере участі (кладуть руку на гортань - не відчувається її тремтіння). Усі операції звукового аналізу (виділення звуків, назва їх) повинні бути максимально усвідомлені учнями. Навчання складоподілу теж відбувається на основі слухання слова (вимовляємо за правилами вимови). Розвиток умінь ділити слова на склади та наголошувати здійснюється практичним шляхом: діти вистукують, „відбивають" плеском наголошений склад, виділяють голосом при промовлянні слова (но-рa).

Перевірку виділеного звуку навчаємо школярів здійснювати у складі повного слова теж на основі прослуховування. Для цього учень вимовляє слово з виділеними звуками (звуком) і вслуховується, чи правильне воно. Наприклад, у слові пітьма учень назвав перший звук [п], вийшло слово „питьма" - такого слова немає в українській мові. В слові п'ять, наприклад, учень в процесі звукового аналізу не вимовив і не почув звук [й'] і вийшло слово „пять". У таких випадках вчитель вимагає ще раз сказати слово або сам його вимовляє, протягуючи звук [й'], при цьому пропонує вслухатися у вимовлене слово [96]. Для розвитку у дітей чітких уявлень про звукову структуру слова звуковий і складовий аналізи доцільно супроводжувати складанням моделей (схем) - звукове моделювання (безпосередньо мовна зорова наочність). У звуковому моделюванні голосний звук позначається кружечком, твердий приголосний - однією горизонтальною рискою, м'який - двома горизонтальними. У складовому моделюванні позначаємо тільки склади. Складання схем (графічне позначення складового і звукового складів слова) обов'язково супроводжується попереднім слуханням слова (корегується вимова, якщо допущені помилки), згодом - усним складовим (виділяють склади, встановлюють їх кількість для схеми) і звуковим (називають послідовно кожний звук, чітко його вимовляють) аналізами.

Паралельно з складанням схем слід практикувати і аналіз готових схем, виконаних у підручниках або на дошці. Вчитель або учень вимовляє слово і далі аналізує схему: слово включає два (три) склади (називає їх), наголос на останньому складі (називає його), слово складається із звуків (називає послідовно звуки і говорить, якими графічними знаками вони позначаються в схемі). Аналіз схем сприятиме вдосконаленню умінь виконувати звукове моделювання. Одночасно з складанням і записом складових і звукових схем на дошці і в зошитах діти можуть складати схеми слів, користуючись сигнальними картками із зображенням кружечків і рисок. Учень будує схему почутого слова, потім показує вчителю. У випадках допущення помилок звертається до часткового усного звукового аналізу.

Сигнальні картки з графічними позначеннями можуть бути використані і в процесі часткового звукового синтезу: вчитель вимовляє слово, просить назвати, наприклад, третій звук; діти вимовляють його, а потім піднімають відповідну сигнальну картку, щоб „розповісти" вчителю про цей звук.

Для виховання у молодших школярів правильних уявлень про звуковий склад слів, розвитку навичок вимови використовується також методичний прийом „живі звуки": записане (надруковане в підручнику) слово, „живі звуки" створюють його орфоепічний зразок, „виштовхуючи” букви у випадках якісних змін голосних або приголосних звуків при вимові. За допомогою таких графічних засобів можна наочно показати особливості вимови слів, їх звукову структуру. Паралельний аналіз графічної і звукової форм слова сприятиме формуванню уявлень про відсутність повної відповідності в написанні і вимові слів, що дуже важливе на етапі навчання при формуванні навичок читання і письма.

Успіх в оволодінні знаннями, уміннями і навичками з фонетики визначається рядом чинників, серед яких одне з найважливіших місць займає використання в цій роботі наочних засобів навчання, що підвищує не лише розуміння школярами матеріалу, але й мотиваційний компонент навчання, роблячи урок більш ефективним з різних точок зору [51; 234].