-
Структура уроку у системі розвиваючого навчання
Розвиваюча освіта - це спеціальна організація навчальної діяльності, спрямована на формування теоретичного мислення учнів на основі методів наукової творчості й самостійної творчої діяльності за допомогою системи загальнонаукових технологій.
Розвивальна освіта так само, як і інформаційно-репродуктивне, здійснюється через виконання трьох основних педагогічних функцій - навчання, розвитку та виховання, які реалізуються на кожному уроці по кожній темі. Однак розвиваюче освіту має принципові відмінності від інформаційно-репродуктивного:
1) функція навчання припускає не зазубрювання всього інформаційного матеріалу тим, як в інформаційно-репродуктивній системі, а засвоєння тільки теоретичних понять - закономірностей, законів, теорій шляхом виділення їх істотних ознак з навчальної інформації;
2) функція розвитку припускає переважно творчу діяльність учнів на всіх етапах навчальної діяльності по темі для засвоєння методів наукової творчості, а не лише виконання окремих творчих завдань в кінці вивчення теми, як це відбувається в інформаційно-репродуктивній системі, та ще методом проб і помилок;
3) функція виховання передбачає організацію спілкування та співпраці для формування в учнів самостійності у застосуванні основних технологій (або їх окремих операцій) соціальної творчості - дослідження, проблематизації, експертизи, проектування, прогнозування в рамках кожної теми, а не тільки на "тижня проектів", як при інформаційно-репродуктивній системі.
Таким чином, розвивальне освіта - це спеціальна організація навчальної діяльності, спрямована на формування теоретичного мислення учнів на основі методів наукової творчості й самостійної творчої діяльності за допомогою системи загальнонаукових технологій.
Загальні методичні правила розвиваючого освіти
По-перше, на уроках створюється психологічний комфорт за допомогою наступних основних умов: шанобливого спілкування, дотримання вчителем і учнями шкільних правил, справедливого ставлення вчителя до результатів роботи учнів, допомоги з боку вчителя учням у навчальній діяльності, забезпечення вчителем мінімального успіху учнів у навчальній діяльності , забезпечення вибору учнями рівня засвоєння матеріалу, практичної спрямованості творчої діяльності.
По-друге, творчі завдання складають основу навчальної діяльності учнів з першого до останнього уроку по темі.
По-третє, засвоєнню підлягає не вся інформація, а лише теоретичні закономірності - загальнонаукові, загальнопредметних і тематичні поняття.
По-четверте, теоретичні закономірності не пропонуються учням в готовому вигляді, як це відбувається при інформаційно-репродуктивному навчанні, а формулюються через істотні ознаки учнями самостійно або з допомогою вчителя в процесі аналізу та систематизації наукової інформації, вирішення проблем, проведення досліджень та експертиз, проектної і прогностичної діяльності.
По-п'яте, виконання творчих завдань і робіт здійснюється за допомогою алгоритмів, частина з яких розробляється самими учнями і в подальшій навчальній діяльності розвивається.
По-шосте, структура навчального матеріалу складена таким чином, що в процесі вивчення нових тем відбувається розвиток основних - загальнонаукових і загальнопредметних понять раніше вивчених тем.
По-сьоме, в процесі освіти учні поступово опановують методи наукової творчої діяльності, потім технології і, нарешті, самостійно проектують нові технології творчої діяльності і переносять їх з одного предмета в інший.
По-восьме, освоєння нового методу і технології творчої діяльності на першому етапі здійснюється в груповій формі, потім через парну роботу поступово переходить в індивідуальну форму роботи.
По-дев'яте, контроль і аналіз результатів освіти за темою включає в себе не тільки теоретичні закономірності, але й методи і технології творчої діяльності, а також аналіз самого процесу діяльності і її результатів на емоційному, інформаційному, теоретичному і методологічному рівнях.
Будь-яка система розвиваючого освіти включає в себе наступні структурні компоненти:
1) теоретичне обгрунтування;
2) зміст навчальної діяльності;
3) методологію;
4) методичні зразки викладання предметів, оформлені в підручниках, навчальних посібниках, методичних посібниках.
Розвивальна освіта є не що інше, як систематичне навчання учнів творчої діяльності, що із зрозумілих причин несумісне з методом проб і помилок. Навчання творчості вимагає ознайомлення учнів з методами і технологіями творчої діяльності. Найважливішими з цих методів є методи вирішення проблем і розвитку систем.
У розвиваючому освіті основними етапами навчальної діяльності є:
1) формулювання теоретичних понять;
2) проблематизація теоретичних понять;
3) розвиток теоретичних понять;
4) контроль і оцінка результатів кожного етапу навчальної діяльності.
Формулювання теоретичних понять передбачає аналіз навчальної інформації і виділення істотних ознак закономірностей, законів, теорій. Саме за допомогою суттєвих ознак учні спільно з учителем або самостійно складають визначення понять.
Психологічна спрямованість навчання
На уроках в системі розвивального освіти основна увага приділяється розвитку мислення і мовлення учнів. Причому в кращих моделях розвиваючого освіти навіть на окремих уроках видно, що розвиток мислення й мови носить систематичний характер. Учням пропонуються творчі завдання, для виконання яких необхідно насамперед скласти алгоритми.
Ця діяльність вимагає розумових зусиль, обговорення, тому на уроках у системі розвивального освіти переважають групові та парні форми роботи, в рамках яких можна організувати конструктивне спілкування та співробітництво.
Відповідно мова є не тільки засобом розвитку мислення, але і найважливішою умовою успішності навчальної діяльності. Обговорюючи алгоритм, процес виконання завдання і одержувані відповіді, учні гранично ефективно розвиваються, формується не тільки їх навчальна, а й соціальна самостійність.
На таких уроках довгі монологи вчителя просто не потрібні, учитель виступає в ролі керівника процесу, консультанта, члена журі при оцінці результатів виконання завдань, тому що однією з найважливіших умов розвиваючого освіти є експертні виступи учнів за результатами роботи їх товаришів.
При цьому принципово важливим є те, що більшість творчих завдань - це завдання теоретичного змісту, що вимагають формулювання, аналізу та перетворення теоретичних понять: закономірностей, законів, теорій. Розроблені учнями алгоритми творчої діяльності поступово розвиваються, в них вносяться доповнення в залежності від особливостей нового змісту, і в результаті створюються так звані, алгоритмічні мережі, які дозволяють виконувати цілі комплекти творчих завдань різних класів.
А що ж пам'ять? Пам'ять у розвиваючому освіті формується мимоволі. Ежеурочная робота з теоретичними поняттями, аналіз і перетворення їх істотних ознак призводить до того, що визначення основних теоретичних понять учні запам'ятовують без особливих зусиль, при цьому вони здатні не тільки відтворювати формулювання понять, але і аналізувати і перетворювати їх, чого не вдається досягти в системі інформаційно-репродуктивного освіти.
Подібна організація навчальної діяльності формує і розвиває теоретичне мислення і мовлення учнів, при цьому мислення забезпечується логічним інструментарієм, що дозволяє саме мислити, а не вгадувати відповіді.
Форми навчальної діяльності.
У розвиваючому освіті вибір форми організації навчальної діяльності диктується поставленими завданнями і рівнем володіння учнями методами навчальної діяльності.
По-перше, всі репродуктивні завдання виконуються в індивідуальній формі. Якщо учням пропонується творче завдання, яке вони в змозі виконати самостійно, а це перевіряється вчителем до початку виконання завдання, то знову ж використовується індивідуальна форма роботи. Якщо деякі учні в класі не можуть виконати завдання індивідуально, а таке буває, причому часто, то їм пропонується вибрати прийнятну для себе форму роботи - об'єднатися в пари або групи.
Особлива стаття - освоєння методів виконання нового класу завдань, коли в учнів ще немає умінь і навичок навчальної діяльності. У цьому випадку вчитель рекомендує учням працювати в групах, за принципом хто з ким хоче, однак з такою умовою, щоб група могла в кінцевому підсумку домогтися позитивного результату. У разі якщо група не може впоратися із завданням, вчитель залишає за собою право - і про це він інформує учнів - вносити зміни до складу груп.
На певному етапі навчання всі учні стають здатними виконувати творчі завдання, але кожен на своєму рівні, і тоді вже немає необхідності вчителю змінювати склад груп. Це дозволяє більш розвиненим учням працювати не в групах, а в парах або навіть індивідуально. Подібне самовизначення учнів добре видно при відвідуванні уроків і створює сприятливі умови для інтенсивного розумового розвитку кожного учня класу. Тому на уроках у системі розвивального освіти переважаючими, формами роботи учнів є групова, парна та індивідуальна.
Фронтальна форма також використовується при колективному обговоренні окремих питань теми, в основному проблемного характеру, при проведенні дискусій, при аналізі результатів навчальної діяльності. Але фронтальна форма вже не є головною і ведучою. Робота по фронтальній формі займає лише незначну частину всього часу вивчення тем.
У розвиваючому освіті основу змісту навчальної діяльності складають теоретичні поняття, методи і технології наук і мистецтв. Теоретичне поняття - це сукупність тільки істотних ознак класу систем, тобто ознак, характерних тільки для систем даного класу і виділених на основі вивчення типових систем даного класу.
Теоретичні поняття - це закономірності - приватні правила окремих розділів науки, закони - загальні правила науки, теорії - взаємозалежні системи закономірностей і законів. Вся навчальна діяльність учнів за всіма темами у розвиваючому освіті спрямована на засвоєння саме теоретичних понять.
Всі поняття в системі розвивального навчання можна розділити на тематичні, загальнопредметних і загальнонаукові.
Тематичні поняття - це поняття, що використовуються в рамках одного вузького розділу науки, найчастіше вони застосовуються в процесі вивчення однієї теми.
Загальнопредметних поняття - це поняття, що використовуються в рамках декількох розділів науки і застосовуються при вивченні декількох тем або всього курсу.
Загальнонаукові поняття - це поняття, що використовуються в рамках багатьох наук.
У розвиваючому освіті при вивченні всіх тем передбачається засвоєння в першу чергу загальнонаукових понять - теорія, закон, закономірність, метод, гіпотеза, технологія, аксіома і інші. У другу чергу відпрацьовуються загальнопредметних поняття, наприклад: речовина, енергія, живий організм, роман, портрет, гра та ін І, нарешті, тематичні поняття.
Найважливішим принципом розвиваючого освіти є методично правильне структурування творчих завдань і робіт з метою включення до них понять всіх зазначених вище груп.
Технологічна культура і методологія розвиваючого освіти
До технологій професійної творчості відносяться:
1) вміння визначити тип професійної системи та її структуру - діагностика та ідентифікація;
2) вміння оцінити ефективність кожного структурного елементу професійної системи і запропонувати її удосконалення - експертиза;
3) вміння вивчити особливості різних середовищ, в яких функціонує професійна система, - дослідження;
4) вміння визначити і розв'язати проблеми функціонування професійної системи - проблематизація;
5) вміння розробити проекти нових варіантів професійних систем - проектування;
6) уміння скласти перспективний план розвитку професійної системи при заданих умовах - прогнозування.
В системі розвивального освіти навчання діагностики та ідентифікації здійснюється на етапі формулювання теоретичних понять. Ця робота здійснюється за допомогою спеціальних творчих завдань і методів, які переважно складаються учнями спільно з учителем або самими учнями.
У розвиваючому освіті експертні роботи виконуються на етапі розвитку теоретичних понять. Для цього учням пропонуються спеціальні творчі роботи.
Технологія дослідження в розвиваючому освіті застосовується на етапі розвитку теоретичних понять. При цьому основна увага приділяється різним варіантам проведення дослідження, в залежності від специфіки поставленої проблеми та середовища, в якій ця проблема виникла.
Проблематизація в розвиваючому освіті застосовується на етапі розвитку теоретичних понять. Для цього учням пропонуються спеціально підібрані проблеми з метою засвоєння методів їх рішень, а також спеціальні завдання по формулюванню проблем на основі тактичних ситуацій.
У розвиваючому освіті проектні роботи використовуються досить часто, і їх основна мета - навчання учнів технології проектування та її модифікацій.
Складання науково обгрунтованих прогнозів розвитку досліджуваних систем є обов'язковим компонентом навчальної діяльності в розвиваючому освіті.
Технологічні аспекти професійної діяльності та їх зіставлення з методологією розвиваючого освіти дозволяють стверджувати, що перехід до розвиваючого освіти є сьогодні життєво необхідним. Бо шкільна освіта, яке не може розвинути в учнів необхідні вміння для майбутньої успішної професійної діяльності, неконкурентоспроможне і не буде користуватися попитом.