Бавовник
Бавовник – головна прядивна культура світу. Він дає тепер близько 80% волокна, що виробляється з усіх видів прядивних культур, тоді як у XVIII ст. з нього виробляли лише 5% від усього волокна.
Бавовник належить до дуже стародавніх культур, причому він є єдиною культурою, яку вирощували до відкриття Америки як у районах Старого, так і Нового світу. Але це були різні види, окультурення яких проведено незалежно один від одного. В Індії культура бавовнику виникла за 2500 років до н. е. Дуже давно виникло бавовництво і в Америці. Культурні види бавовнику Америки істотно відрізняються від культурних видів Азії: в соматичних клітинах американських видів 52 хромосоми, а в азіатських – 26. В американських довжина волокна 40-50 мм і більше, а в азіатських – 20-30 мм.
Бавовник вирощують переважно у тропічній і субтропічній зонах, найбільше – в Індії, США, Китаї, Бразилії, Пакистані і Єгипті. Були спроби вирощувати бавовник і на пд. України, але вони не дали бажаних результатів.
З бавовняного волокна виготовляють тканини, нитки, а також спеціальні технічні тканини, що їх використовують в авіаційній та автомобільній промисловостях і в енергетиці. Коротке волокно (підпушок) іде на виготовлення вати, штучного фетру, пластмаси, кіноплівки тощо.
Крім волокна, бавовник дає значні врожаї насіння. Тонна бавовни-сирцю дає близько 350 кг волокна і 650 кг насіння, яке містить 25-30% технічної олії, яку використовують для виробництва мила, гліцерину та ін. Макуха, що містить ≈ 40% білка – цінний корм для тварин.
Бавовник (Gossipium L.) належить до родини мальвових (Malvaceae). У більшості країн світу його вирощують як однорічну рослину, однак у деяких тропічних районах – це багаторічний напівчагарник висотою до 3-6 м.
Корінь стрижневий, проникає в грунт на глибину до 2-2,5 м.
Стебло пряме, розгалужене, в нижній частині здерев’яніле, вкрите волосками. Більшість сортів утворюють кущ (висотою 70-120 см), він має 7-15 бічних гілочок. Розрізняють 2 типи гілок: 1) ростові (моноподіальні), які закінчуються верхівковою ростовою брунькою, і 2) плодові (симподіальні), що мають бутони, квітки і закінчуються плодом (коробочкою).
Листки: перші 2-3 листки на головному стеблі цілокраї, серцеподібні, а всі інші - різсічені на 3-7 лопатей.
Квітки великі, двостатеві, складаються з: 3-х приквітків, чашечки зеленого кольору і віночка з 5 пелюсток, які в основі зрослися між собою та тичинковою трубкою.
Цвітіння 1-єї квітки триває добу. Вранці, при розпусканні пелюстки кремові, опівдні віночок рожевіє і закривається. Наступного дня він червоніє і через 3-5 днів відпадає. Характерним для бавовника є подвійний тип запилення: частина насіння зав’язується в результаті самозапилення, а частина – від перехресного запилення.
Велика кількість тичинок (60-80 шт.) зростаються між собою, утворюючи тичинкову трубку, всередині якої проходить стовпчик, що закінчується над пиляками 3-5-ти роздільною приймочкою. Зав’язь зверху зростається з віночком і тичинковою трубкою.
Плід: 3-5-ти гнізда коробочка округлояйцеподібної форми, діаметром 2-5 см. При достиганні розтріскується, але не в усіх сортів. У кожному гнізді міститься 5-10 насінин. На 1 кущі може утворюватися до 200 коробочок.
Насінина (розміри 9-12 мм × 6-8 мм) овальнояйцеподібної форми. Складається із зародка (ендосперму немає) і двох оболонок: внутрішньої – плівчастої і зовнішньої – темної здерев’янілої, яка вкрита волосками: довгими і короткими (лінтером). Волоски – це одноклітинні вирости епідерми у вигляді довгих тонких трубочок. При висиханні достиглого волокна воно набуває вигляду завитої пластинки. У диких видів волоски при висиханні залишаються у вигляді трубки. Довжина волокна диких форм – до 10, у культурних – від 15 до 70 мм. Волокно звичайно має білий колір, але відомі сорти з кремовим, коричневим, зеленуватим волокном.
Рід Gossipium представлений значною кількістю видів, однак у культурі найбільшого поширення набули 3 види:
Бавовник звичайний (G. hirsutum L.) – походить з Мексики, де і тепер росте в дикому стані. Волокно його біле, тонке, завдовжки 30-40 мм.
Бавовник перуанський (єгипетський) (G. peruvianum Gaii, G. barbadense L.) походить з Перу. Волокно кремове, високої якості.
Бавовник трав’янистий (G. herbaceum), або гуза – має грубе волокна довжиною до 30 мм. Культивують на невеликих площах в Китаї, Індії, Пакистані, Ірані, Афганістані.
Бавовник – тепло- і світлолюбна рослина короткого дня.
Кенаф
Кенаф (Hibiscus cannabinus L.) – однорічна південна луб’яна культура з родини мальвових. В стеблі рослини до 20% волокна, яке відзначається міцністю, великою гігроскопічністю і використовується для виготовлення мішковини, канатів, шпагату, пакувальних матеріалів, тканин для обробки меблів тощо. Мішки з волокна кенафу мають велику цінність як тара для перевезення цукру та інших гігроскопічних продуктів. Насіння містить до 20% технічної олії, яку застосовують у шкіряній, миловарній та лакофарбовій промисловості. Макуху згодовують тваринам.
Дикі види кенафу трапляються в Пд. Америці. На великих площах його вирощують в Індії, Китаї, Ірані. Він відзначається високими вимогами до тепла і вологи.
Джут
Джут (Corchorus L.) – однорічна рослина з родини липових (Tiliaceae). В світовому землеробстві йому належить 1-ше місце за врожайністю серед волокнистих культур. В його стеблах 21-24% волокна, яке відзначається великою міцністю, високою вологоємністю і використовується для виготовлення тарної тканини (мішків для цукру, крохмалю), канатів, брезентів, килимів.
Рід Corchorus об’єднує 10 видів, але виробниче значення мають лише два:
довгоплідний (C. olitorius L.) і
круглоплідний (C. capsularis L.).
Джут дуже вимогливий до тепла і вологи. Найбільші площі його в Індії, звідки він і походить.