Частина ІІ

відеопам'ять є своєрідним буфером між ОЗП і дисплеєм. Зміна картинки на екрані є наслідком зміни вмісту відеопам'яті. Учні повинні зрозуміти, що система виведення на екран працює однаково, незалежно від того, якого роду інформація виводиться: чи це текст, статичний малюнок або анімація.

У відеопам'яті зберігається інформація про графічне зображення — про стан кожного пікселя екрана. Мінімально необхідний об'єм відеопам'яті залежить від розміру сітки пікселів і від кількості кольорів. Як правило, у відеопам'яті розміщується одночасно кілька сторінок зображення.

Функція дисплейного процесора — виводити вміст відеопам'яті на екран. Якщо зображення на екрані постійно не поновлювати, то воно гасне. Таким чином, зображення повинно виводитися на екран з такою частотою, щоб око не встигало помітити згасання картинки. Дисплейний процесор безперервно переглядає відеопам'ять і виводить її вміст на екран 50-60 разів за секунду.

2. Графічний дисплей використовується для відображення графічних образів (на екрані електронно-променевої трубки).

Як пристрій введення зображення з паперового носія до комп'ю- терної пам'яті використовується сканер. Доцільно підкреслити взаємозворотню функцію системи виведення зображення на екран і системи введення зображення за допомогою сканера (мал. 5.1).

При узагальненні теоретичних знань необхідно намагатися, щоб учні усвідомили основні характеристики графічного редактора, не плутали його з програмою для побудови діаграм та графіків функцій, навчилися вільно працювати з основними режимами графічного редактора та після ознайомлення із вказівками одного середовища могли вільно самостійно переходити до вивчення та опанування іншого. При цьому учні повинні розуміти не лише призначення, а й правильний вибір потрібної програми для розв'язування конкретної задачі.

Учитель може скористатися схемою (мал. 5.2), яка під час евристичної бесіди з учнями виступатиме в ролі опорного конспекту та може доповнюватися учнями.

Мол. 5.1

Зрозуміло, що ці відомості не обов'язкові для вивчення, але вони мають важливе світоглядне значення та допомагають продемонструвати учням зв'язок інформатики і фізики. Важливо також, щоб учні розуміли, що кожна окрема складова апаратури комп'ютера виконує певні конкретні функції і про ці функції слід нагадувати та повторювати їх за необхідності.

Дуже часто під час запуску на домашніх комп'ютерах ігор, які передбачають використання графіки, в учнів виникають проблеми через відсутність відповідної графічної карти або встановлення некоректних її параметрів. Очевидно, що у випадку, коли користувачі не мають уявлення про процеси відображення на екрані дисплею, зокрема і графічної інформації, то вони не можуть самостійно вирішити подібні проблеми, що свідчить про нестійкість знань та вмінь учнів.

100

Мал. 5.2

Важливо підкреслити, що існує багато прикладних програм для роботи із графікою. Для кожного типу комп'ютерної графіки існують свої програми. Наприклад, для графічного опрацювання наукових даних використовується програма Grapher; інженери-конструктори для підготовки креслень користуються пакетом Autocad; існують спеціалізовані пакети ділової графіки, призначені для побудови діаграм, що відображають різні статистичні дані.

Назва графічний редактор застосовується відносно прикладних програм, які не мають ніякої спеціалізованої орієнтації та викорис-

101

торуються для довільного малювання або редагування зісканованих зображень.

Вивчення будь-якого графічного редактора слід починати з вивчення його інтерфейсу та вбудованої системи довідок. Процес вивчення можливостей використання конкретного графічного редактора можна побудувати індуктивно: спочатку ознайомитись з основними режимами роботи та основними вказівками конкретного редактора за допомогою системи індивідуальних завдань. Потім слід узагальнити знання учнів за допомогою схеми (див. мал. 5.2) та запропонувати учням виконати основні дії з графічними об'єктами в середовищі іншого графічного редактора. У різних графічних редакторах на різних комп'ютерах системи вказівок можуть істотно відрізнятися, але основні режими залишаються однаковими. Для різних варіантів програм типовим є використання принципу меню щодо вибору вказівок, об'єктів, інструментів, кольорів тощо й ініціалізації вказівок. І на це також слід звернути увагу учнів.

Після вивчення конкретного редактора можна запропонувати учням уточнити кожний з пунктів схеми.

Особливістю методичного підходу під час ознайомлення з графічним редактором є те, що для вивчення кожної окремої вказівки чи кількох вказівок учителю необхідно заздалегідь готувати конкретні практичні завдання для учнів.

Практика свідчить, що дуже часто вчителями інформатики використовуються прийоми вільної роботи в графічному середовищі, коли учням пропонується намалювати що завгодно. Однак при цьому не розкриваються можливості редактора. В цьому випадку більшість учнів, як правило, використовує для малювання тільки два чи три інструменти: олівець, гумку та розфарбовувач; а інші інструменти залишаються поза увагою, тобто учні не опановують усіма можливостями графічного редактора.

Тому особливої уваги від учителя потребує підготовка системи вправ, складеної за дидактичним принципом від простого до складного з метою розвитку знань, вмінь та навичок учнів. При цьому доцільно для кожного окремого режиму, окремої вказівки (або двох, трьох — не більше) пропонувати окремі завдання; для їх закріплення з часом більш складні, виконання яких передбачає володіння учнями вміннями та навичками, одержаними на попередньому навчальному кроці.

Розглянемо, наприклад, систему вивчення графічного редактора

Paint для Windows 95.

Завдання учням слід пропонувати не в словесному вигляді, а у вигляді конкретних малюнків, попередньо підготовлених та роздрукованих як дидактичний матеріал.

Такі малюнки відіграють роль орієнтовної основи дій відповідної діяльності. При цьому всі завдання можна поділити на три групи:

-завдання на використання одного чи двох конкретних інструментів (без додаткового вказування алгоритму використання малюнка);

-завдання на використання кількох інструментів з вказуванням алгоритму виконання;

-комплексні завдання на використання кількох інструментів без додаткового уточнення їх назв.

Як свідчить практика, основним методом навчання під час вивчення будь-якого графічного редактора повинен бути метод доцільно дібраних задач та метод демонстраційних прикладів.

Розглянемо приклади таких завдань.

Завдання 1. Мета: навчитися запускати графічний редактор, ознайомитися з його інтерфейсом, повторити роботу з вказівками меню Файл та Виправлення, вибір кольору для зафарбовування та зафарбовування готових малюнків.

Знайти на комп'ютері файл завдання 1, відкрити його в середовищі графічного редактора, розфарбувати малюнки, що зберігаються у файлі (мал. 5.3 - 5.5), та зберегти їх у файлі з обраним Вами ім'ям. При робо-

ті використовуйте: для фарбування — інструмент Зафарбовувач Шт;

для роботи з маленькими деталями — інструмент Масштаб Щ&. Якщо межі елементів містять пропуски, то необхідно ліквідувати їх за допомогою інструмента Олівець У .

Завдання 2. Мета: ознайомлення з інструментом лінія. Намалюйте такі малюнки (мал. 5.6—5.12), розфар-

буйте їх та кожний з них збережіть під відповідним іменем:цифри,ялинка,собачка,човен,квітка,дах.

Завдання 3. Мета: Ознайомлення з інструментом коло. Намалюйте 9 кіл, по 3 в кожному рядку, зафарбуй-

те їх усі, використовуючи лише три кольори, так, щоб в кожному рядку і в кожному стовпчику кольори були різними.

Завдання 4. Мета: ознайомлення з інструментами: прямокутник, зафарбовувач.

НамалюйтепрапориУкраїни,Росії,Японії,Франції, Республіки Білорусь та збережіть результати малювання у файлі завдання_4.

Намалюйте будинок (мал. 5.13).

Завдання 5. Мета: ознайомлення з інструментами: дуга, масштаб,розпилювач,олівець.

Завантажте файл завдання_5, в якому зображено сніговика. Домалюйте капелюха, очі, ніс, рот та сніжинки, що падають навкруги, мітлу. Використайте інструменти Масштаб, дуга (для малювання рота),

Розпилювач (для сніжинок), Олівець.

Створений малюнок збережітьу файлі з іменем, яке складається з двох частин — прізвище та номер завдання.

Завдання6. Мета: використовуючи інструмент Кисть і варіюючи її форму та розміри намалюйте малюнок (мал. 5.14). Використовуючи інструменти Олівець і Кисть, напишіть на екрані графічного редактора назву міста, в якому Ви живете.

Мал. 5.14 .

Завдання 7. Намалюйте малюнки за допомогою різних інструментів (мал. 5.15, 1) - 12)).

2)скопіюйте виділений фрагмент до буфера обміну за допомогою вказівкиВиправлення/Копіювати;

3)вставте скопійований фрагмент із буфера обміну за допомогою вказівкиВиправлення/Вставити;

4)перемістіть виділений фрагмент до відповідного місця на екрані дисплея;

5)змініть розміри виділеного фрагмента за допомогою маркерів розміру (мал. 5.24).

Мол. 5.24

Завдання 14. Використовуючи операцію копіювання виділеного графічного об'єкта до буфера обміну, створіть малюнок (мал. 5.25).

Мол. 5.25

Завдання 15. Робота з фрагментами.

Мета: вивчення команд меню Рисунок, Вид, які призначено для зміни властивостей зображення за допомогою налагодження атрибутів малюнка.

108

1.Намалюйте один елемент орнаменту.

2.Скопіюйте одержаний фрагмент і розтиражуйте його, використовуючи буфер обміну. Потім зберіть із одержаних фрагментів орнамент та зафарбуйте малюнок.

Завдання 16. Знайдіть та відкрийте файл завдання_1б, який містить малюнок. Зберіть із даного фрагмента чотиристороннє обрамлення аркуша, використовуючи команди копіювання, повертання, відображення виділеного фрагменту (мал. 5.26).

Комплексне завдання: Намалюйте натюрморт (мал. 5.27).

Яблуко

Долька апельсина (лимона)

відповідного опрацювання (тобто ознайомити учнів з результатами опрацювання). Файли повинні містити розділи, структуру, шаблони, стилі, малюнки, таблиці, діаграми, формули, оздоблювальний текст, колонки, колонтитули, посилання, зміст тощо, а також приклади роздрукованих матеріалів. Така демонстрація має важливе значення для розуміння основних характеристик та можливостей використання текстових редакторів.

Учні повинні мати уявлення про основні дії користувача під час підготовки власного документа. Це може бути:

1.Введення тексту та таблиць.

2.Редагування тексту.

3.Форматування символів.

4.Форматування абзаців.

5.Вставляння малюнків, діаграм, фігурного тексту.

6.Вставляння зносок.

7.Вставляння колонтитулів.

8.Форматування сторінок.

9.Вставляння предметного покажчика.

10.Вставляння змісту.

11.Оформлення титульного аркуша.

Доцільно на макеті деякого документа продемонструвати кожну із його складових.

Теоретичну частину можна почати з нагадування того факту, що за допомогою комп'ютера можна опрацьовувати текстові, графічні, числові та звукові повідомлення різних типів подання.

Найчастіше застосовують ПК для роботи з текстами. Терміни «текстова інформація» і «символьна інформація» використовуються як синоніми. З точки зору комп'ютера текст — це будь-яка послідовність символів із комп'ютерного алфавіту. Зовсім не обов'язково, щоб такий текст був поданий на одній з природних мов (українській, російській, англійській тощо). Це можуть бути математичні або хімічні формули, номери телефонів, числові таблиці тощо. Основне, щоб усі використовувані символи входили до комп'ютерного алфавіту.

Під час ознайомлення учнів з роботою в середовищі текстового редактора слід повторити питання кодування символьної інформації, оскільки воно пов'язане з правилами збереження на екрані текстової інформації. Важливо, щоб учні засвоїли, що будь-який текст — це послідовність символів. Символьний алфавіт комп'ютера містить 256 знаків. Один символ займає в пам'яті комп'ютера 1 байт. Усі символи в алфавіті пронумеровані від 0 до 255. Кожному номеру (тобто символу) відповідає 8-розрядний двійковий код від 00000000 до 11111111. Цей код — двійковий номер символу. Таблицю, в якій у відповідність символам ставляться їх десяткові номери і двійкові коди, називають таблицею кодування. Найпоширенішою таблицею на персональних комп'ютерах є таблиця кодів ASCII. He всі коди відображаються на

екрані у вигляді символів. Деякі є управляючими — управляють друком або виведенням на екран. Можна навести приклади кодування текстової інформації за допомогою ASCII коду {American Standard Code Interchange of Information).

Учні повинні знати, що під час використання найпростіших текстових редакторів тексти зберігають у формі текстових файлів, які складаються тільки з символів, що входять до таблиці кодування (1 символ — 1 байт). Текст у них ділиться на рядки. Кожен рядок закінчується кодом кінця рядка.

Потужніші редактори зберігають тексти в інших нетекстових форматах — про це на перших уроках можна не розповідати. Коли таке питання виникне, слід пояснити, що означає нетекстовий формат збереження текстової інформації і як ця інформація зберігається в пам'яті комп'ютера.

Після того як учні ознайомились з різними прикладами опрацювання текстової інформації, можна провести з ними узагальнюючу бесіду для виділення основних функцій систем опрацювання текстів.

Далі доцільно виділити чотири основні функції, які реалізують текстові процесори. їх для наочності можна подати у вигляді схеми (мал. 5.28) (причому праву частину схеми доцільно запропонувати учням заповнити самостійно під час ознайомлення з конкретним текстовим редактором).

Після вивчення основних можливостей використання і функцій текстового редактора логічно перейти до вивчення основних режимів та вказівок конкретного текстового редактора.

Перше ніж навести режими роботи, доцільно надати можливість учням самостійно на основі повторення основних функцій ТР виділити їх. У цьому випадку методично виправданою є евристична бесіда, під час якої виділяються логічні лінії стосовно функцій текстового редактора та режимів його роботи. До основних режимів роботи редактора можна віднести: введення та редагування тексту; форматування (тексту або його складових: символів, абзаців, розділів, сторінок, таблиць, малюнків тощо); орфографічної та граматичної перевірки; обмін із запам'ятовуючими пристроями; друкування; налагодження інтерфейсу та параметрів роботи ТР (мал. 5.29).

Після ознайомлення з кожним з режимів окремо учням можна запропонувати виділити та класифікувати відповідним чином систему вказівок ТР. Практика свідчить, що доцільним є такий порядок вивчення можливостей використання конкретного текстового редактора:

1.Завантаження та вихід з середовища текстового редактора.

2.Вивчення складових інтерфейсу. Робота з вікнами. Одержання довідок.

3.Завантаження текстових файлів, які зберігаються в зовнішній пам'яті. Збереження тексту на зовнішніх носіях.

4.Переміщення по тексту. Об'єкти і правила роботи з ними. Правила виділення об'єктів. Контекстне меню. Правила роботи з меню.

5.Редагування тексту. Режими вставляння/заміна. Робота з фрагментами тексту: виділення, вставляння, переміщення, копіювання, видалення.

6.Форматування тексту. Робота з символами. Абзац та параметри його форматування.

7.Робота з таблицями.

114

8.Шаблони документів. Стилі. Поля. Форми.

9.Виконання графічних операцій в середовищі текстового редактора. Вставляння різних документів, створених за допомогою різних прикладних програм, що працюють під управлінням операційної системи MS Windows.

10.Структура документа. Зміст. Параметри форматування розділів.

11.Злиття документів.

12.Друкування документів.

13.Підтримка роботи з документами в мережі. 14.Макровказівки.

Розпочинаючи вивчення вказівок конкретного текстового редактора, слід пояснити учням, що для ознайомлення з таким редактором необхідно усвідомити поняття середовища програми, а саме меню, рядки повідомлення та статусу, робоче поле. Всі складові середовища текстового редактора слід показати учням в режимі демонстрації або за допомогою мультимедійного проектора чи спеціальних програм-майстрів.

Практика свідчить, що часто вчителі інформатики вивчення текстового редактора зводять лише до вивчення конкретних команд конкретного текстового процесора, не пояснюючи, як опрацьовується текст, а це призводить до звичайного «репродуктивного навчання», так званого «кнопочного», при якому учні запам'ятовують лише призначення клавішів чи значків, не заглиблюючись у сутність процесу, що відбувається. Експериментально доведено, що такий підхід до вивчення багатьох питань та понять інформатики є шкідливим як для учнів так і для вчителів.

Під час вивчення текстового редактора слід ще раз звернути увагу -учнів на поняття інтерфейсу та його розуміння. Інтерфейс — це сукупність засобів, за допомогою яких користувач може управляти текстовим ,'редактором. Сьогодні найпопулярнішим є інтерфейс у формі меню, з -якого можна вибирати різні команди (послуги) текстового редактора. З Подібним інтерфейсом учні найчастіше зустрічаються сьогодні під час роботи з різними програмами для розв'язування практичних задач, тому цьому необхідно приділити особливу увагу.

Як унаочнення можна запропонувати учням копії екранів із зовнішнім виглядом різних текстових та графічних редакторів для порівняння та визначення відповідних складових інтерфейсу в кожному з них.

Після пояснення доцільно запропонувати учням побудувати схему інтерфейсу стандартного текстового редактора, яка потім може стати орієнтиром як для створення аналогічної для іншого середовища, наприклад, електронних таблиць, так і для узагальнень (мал. 5.30).

Під час роботи з програмами крім меню на екрані висвічується ря- •Док стану, в якому подається інформація про поточний стан текстового редактора (режими роботи, позиція курсору тощо). Доцільно детально Пояснити, що конкретно відображається в рядку стану, запропонувати Ристему відповідних усних вправ.

115

Мол. 5.30

Під час роботи в середовищі MS Word на початку роботи слід пояснити зміни зовнішнього вигляду курсора. На перших кроках роботи з текстовим редактором доцільно пропонувати учням для використання довідкові таблиці. Прикладом такої таблиці може стати таблиця 5.2:

Таблиця 5.2

Світоглядне значення має питання про зв'язок оперативної пам'яті з середовищем при роботі з документом. Тому необхідно звернути увагу учнів на поняття робочого вікна, інших відкритих вікон, зв'язок між екраном дисплею та повним обсягом текстового файла, буфером тощо, {(орисним при цьому може бути такий матеріал.

Текст, що опрацьовується за допомогою текстового редактора, зберігається в оперативній пам'яті і візуально може бути поданий у вигляді рулону паперу (поділеного на сторінки в деяких текстових редакторах). Проте довжина і ширина його здебільшого такі, що не поміщаються повністю на екрані. Таким чином, екран можна вважати своєрідним вікном, через яке користувач переглядає текст. Для переміщення цього вікна над текстом використовуються спеціальні клавіші. Існують текстові редактори, що дозволяють відкривати кілька таких вікон для відповідної кількості текстів.

Крім основної пам'яті, де під час роботи з текстовим редактором зберігається текст, використовуються ще додаткові «аркуші» пам'яті, до яких належать «аркуш» видалених рядків, буфер («кишеня») для зберігання фрагментів тексту, що копіюються, довідник (підказка або help), словник.

Переміщуючи курсор, можна переміщувати вікно відносно основ- :ого тексту. Наявність курсора на робочому полі вказує на те, що екстовий редактор знаходиться в режимі введення та редагування текту. Координати курсора в тексті (або на сторінці) — номери рядка і говпчика, де знаходиться курсор — відображаються в рядку стану ередовища текстового редактора.

Тип текстового редактора, який вивчається, не повинен суттєво пливати на методику вивчення. В основу методики навчання доцільно окласти індуктивний підхід з використанням методу доцільних задач, ажна з яких спрямована на засвоєння учнями конкретних важливих їрактеристик програми для роботи з текстом та його складовими, як б'єктами.

Завдання при цьому можуть бути двох типів:

1. Учням пропонується ввести з клавіатури деякий текст та подати ого в певному вигляді.

У цьому випадку учневі, з одного боку, самостійно важко знайти омилку в результатах виконання завдання та оцінити правильність Ого виконання. З іншого — більшість учнів не мають навичок швидїго введення тексту з клавіатури, тому під час виконання такого типу ївдань значна частина уроку витрачається, на жаль, на введення текty. На формування вмінь та навичок його опрацювання за допомогою їкстового редактора залишається мало часу, тому вчитель не досягає авчальної мети уроку.

Тому-то такого типу завдання краще пропонувати учням не під час ^вчення нового матеріалу, а під час узагальнення та повторення.

117

2. Учням пропонується завантажити з диска заздалегідь створенні) текстовий файл та подати його в конкретній формі, вимоги до зовніщ, нього вигляду якого учні одержують у роздрукованому вигляді. Такиїц чином учень вже на початку роботи має перед очима зразок (очікуваний результат опрацювання текстових повідомлень) і його завдання полягає в тому, щоб привести вже набраний текст до вказаного вигляду, використовуючи засоби текстового редактора.

Завантаження з диска підготовлених матеріалів звільняє учнів від введення з клавіатури текстів — вивільняється значна частина уроку.

При цьому завдання можуть бути подані з різними рівнями підказок щодо їх виконання:

1-й тип завдань: до тексту, що зберігається на диску, надається очікуваний результат його опрацювання (роздруковану відповідним чином, відформатовану копію тексту) та послідовність дій із зазначенням вказівок, які необхідно виконати для подання заданого тексту в потрібному вигляді.

2-й тип завдань: до тексту та надрукованого очікуваного результату пропонується список вказівок, які допоможуть досягти мети завдання, але в цьому випадку відсутній алгоритм його виконання.

3-й тип завдань: учневі пропонуються лише деякі узагальнені вказівки щодо виконання завдання.

4-й тип завдань: підготовлений текст супроводжується лише очікуваним результатом, вказівки відсутні. Учень самостійно добирає методи \ опрацювання тексту.

Учителю перед проведенням кожного уроку слід чітко формулювати мету вивчення матеріалу та уточнювати, які знання і вміння повинні бути сформовані, намагатися для кожного з виділених вмінь та навичок' добирати конкретні завдання різних типів.

Вивчення основних можливостей використання текстового редактора MS Word

Для прикладу розглянемо методику вивчення основних можливостей використання текстового редактора MS Word.

Основними об'єктами під час роботи з текстовим редактором є файл, символ, абзац, сторінка, розділ (мал. 5.31).

118

Кожний об'єкт має свої властивості. Наприклад, об'єкт Текст мце ^•акі властивості:

•вид шрифту (кегль, гарнітура, колір);

•стиль абзацу;

•параметри сторінки.

Об'єкт Фігурний текст має властивості:

•вид шрифту (кегль, гарнітура, колір);

•форма тексту;

•спеціальні ефекти (тінь, нахил, поворот);

•розміщення на сторінці.

Об'єкт Малюнок має властивості:

•формат графічного файла;

•розмір, масштаб;

•колір;

•розміщення на сторінці.

За допомогою вбудованих до середовища ТР засобів можна виконувати різні операції над його об'єктами.

Для кожного з об'єктів у середовищі ТР існує своя система вказівок, кожна з яких викликається одним із способів: 1) вибором пунктів меню (основного чи контекстного); 2) за допомогою функціональних і управляючих клавішів.

Далі доцільно навчити учнів завантажувати ТР, відкривати текстовий файл та вносити до нього деякі зміни. Для внесення змін до тексту

всередовищі ТР існують вказівки (послуги):

•вставляння та видалення символів;

•перехід з верхнього до нижнього регістра та навпаки;

•зміні розкладок клавіатур (російська, українська, англійська тощо). Для відпрацювання цієї групи операцій можна запропонувати такі

практичні завдання на комп'ютері.

Завдання 1. Завантажити текстовий редактор MS Word різними способами (після кожного запуску здійснювати вихід із програми):

•використанням панелі інструментів програми MS Office;

•використанням кнопки Пуск;

•використанням ярлика, що знаходиться на Робочому столі (якщо такого ярлика для редактора Word немає, то створити його);

•із командного рядка використанням розділу меню Виконати. Завдання 2. Завантажити файл завдання_2, що знаходиться в

папці Мої документи та виправити помилки. (Файл містить текст, в якому пропущено розділові знаки,

великі літери, букви, а в деяких словах надруковано зайві літери). Зберегти файл після виправлення в папці Текстовий редактор, що знаходиться в папці Мої документи; надати йому ім'я, що відповідає Вашому прізвищу.

119