svitova_prof

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

Чехов – російський письменник. Його творча

п’єса «Чайка»;

еволюція, імпресіоністичні риси в пізній

пояснює, чому Чехова вважають драматургом-новатором;

прозі та драматургії. Доведення «до

називає риси, які зближають творчість А.Чехова і Г.Ібсена (інтелектуальний характер

віртуозності, до генія звичайного зображення

драми, відкритий фінал творів тощо);

звичайного життя» (В.Розанов). Чехов і

характеризує головних персонажів п’єси;

Ібсен.

визначає провідний конфлікт п’єси (пошук життєвої мети і сенсу мистецтва в зіткненні

«Чайка» – перша п’єса російської нової

з реаліями життя).

драматургії. Життєва мета та сенс мистецтва

ТЛ Дає визначення поняття «художня деталь».

як головні проблеми твору. Особливості

драматичного

конфлікту та

розвитку

сценічної дії в п’єсі. Роль підтексту,

місткість і виразність деталі. Новаторство

Чехова-драматурга.

3

Джордж

Бéрнард

ШÓУ

(1856–1950).

Учень (учениця):

«Пігмаліон»

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в

Життєвий і творчий шлях письменника. «Теат-

ньому комедії «Пігмаліон»;

ральна революція» англійського драматурга

пояснює, в чому полягала «театральна революція» англійського драматурга Шоу

Шоу, його «драми ідей». Шоу й «ібсенізм».

(розвиток традицій Ібсена, розробка особливого типу драми – «драми ідей»);

Комедія «Пігмаліон» і давньогрецький міф

аргументує, що конфлікт ідей у комедії «Пігмаліон» утілений як специфічний

про Пігмаліона (сенс назви твору). Динамізм

«філологічний конфлікт» (ідея забезпечення соціальної рівності шляхом

дії і парадоксальність як невід’ємні риси

оволодіння всіма прошарками суспільства правильною вимовою) і наводить

творчості Шоу. Проблематика й художні

приклади утілення цього конфлікту ідей у комедії «Пігмаліон»;

особливості твору, його «філологічний

визначає отримання гуманітарної освіти та формування почуття власної гідності

конфлікт»

і

соціально-дидактична

Елайзи Дулитл як її шлях від мало привабливої квіткарки-кокні до «чарівної леді»,

спрямованість. Елайза Дулитл, її шлях від

як підґрунтя для «фантастичного міжкласового стрибка» (Б.Шоу);

мало привабливої квіткарки-кокні до «чарівної

пояснює сенс назви твору, зокрема – зв’язки (збіги та відмінності) комедії

леді». Інтелектуальний характер драматургії

«Пігмаліон» з давньогрецьким міфом про Пігмаліона;

Шоу.

ТЛ. Дає визначення поняття «інтелектуальна драма», «парадокс».

2. Із літератури першої половини ХХ ст. (27 год.)

2

Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний

Учень (учениця):

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

розвиток світу в І пол. ХХ ст. (Перша світова

визначає розвиток модернізму і авангардизму як провідні тенденції літературного

війна, революції, тоталітарні режими, Друга

процесу першої половини ХХ століття;

світова війна), його неоднозначні зв’язки з

культурним і літературним процесом. Зміна

висловлюєвласнесудженняпросуспільно-історичнийрозвитоксвітувІпол.ХХст.тайого

світоглядних та естетичних систем. Складність і

неоднозначнізв’язкизкультурним ілітературнимпроцесом;

неоднозначність художньогопроцесуІ пол.ХХст.

визначає футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм як основні течії

Глибокий структурний переворот в естетичній

авангардизму 1910-20-их років;

свідомості та художній творчості, формування

висловлює судження про долю реалізму в літературі XX ст. (з одного боку –

нових принципів і структур естетико-художнього

мислення та новоїсистеми літературнихнапрямів,

продовження традицій літератури попередніх епох, з другого – пошуки нових засобів і

стилів іжанрів.

форм художнього вираження, взаємодія з модернізмом);

Модернізм як некласична модель культури,

розповідає про особливості культурної ситуації в умовах тоталітаризму;

найновіше й найпослідовніше втілення естетико-

художнього перевороту ХХ ст. Кардинальні

характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну та масову

зрушення у світогляді, філософсько-науковому

мисленні, формі та змісті творів. Прагнення до

культуру) як характерну ознаку культурної ситуації ХХ століття.

витворення нової «художньої мови», адекватної

ТЛ Дає визначення понять «авангардизм», «модернізм» (у літературі).

ментальності ХХ ст. Авангардизм 1910-20-их

років і здійснювана ним «революція в мистецтві»,

його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм,

експресіонізм, сюрреалізм). Співвідношення

модернізму та авангардизму, їхня естетико-

художняспорідненістьіспецифічніриси.

Доля реалізму в літературі І пол. ХХ ст., його

еволюція та модифікації, пошуки нових засобів і

форм художнього вираження. Елітарна та масова

культура.

3

Загальна характеристика модерністських явищ

Учень (учениця):

у художній прозі першої половини ХХ ст.

пояснює, чому Франца Кафку, Джеймса Джойса і Марселя Пруста називають

Франц Кафка, Джеймс Джойс і Марсель Пруст

засновниками («батьками») європейської модерністської прози;

як

засновники («батьки») європейської

характеризує світоглядні та естетичні засади модернізму в літературі, головні художні

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

модерністської прози.

здобутки «батьків» європейської модерністської прози;

Франц КÁФКА (1883–1924). «Перевтілення»

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому

Життєвий і творчий шлях письменника,

оповідання «Перевтілення»;

особливості їхнього взаємозв’язку. Кафка –

називає характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника-

австрійський письменник-модерніст, його

модерніста Франца Кафки (поєднанні реальності та міфотворчості; підкреслено

світоглядні та естетичні позиції. Відчуження

буденний, беземоційний опис фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму

людини і дегуманізація світу – провідна тема

буття «маленької людини»);

творчості письменника. Міфологізм Кафки як

висловлює судження про особливості стосунків Грегора з його родиною.

літературна міфотворчість.

ТЛ Дає визначення понять «гротеск», «міфотворчість», «експресіонізм»;

Своєрідність світобачення та його художнього

втілення в оповіданні «Перевтілення». Грегор

висловлює власне судження про оповідання-міф.

Замза та його родина.

Особливості стилю Кафки, специфіка

поєднання

реальності

та міфотворчості

«протоколу» і фантасмагорії у його

гротесковому художньому світі. Гротеск як

ерзац трагіки. Символічний код оповідання.

3

Джеймс ДЖОЙС (1882–1941). «Джакомо

Учень (учениця):

Джойс».

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому

Життєвий і творчий шлях письменника. Джойс –

психологічного есе «Джакомо Джойс»;

ірландський

письменник-модерніст,

його

називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе «Джакомо Джойс»

світоглядні та естетичні позиції. Становлення

характерні риси поетики модерністських творів ірландського письменника Джойса: а)

Джойса («Дублінці», «Портрет художника

використання техніки «потоку свідомості»; б) наявність елементу пародійності й

замолоду»). Джойс та Ірландія, складність позиції

іронічності; в) інтертекстуальність;

письменника.

наводить приклади автобіографічної складової есе Джакомо Джойс;

Характерні риси поетики модерністських творів

коментує вживання ключової лексики тексту («театр» (лицедійство) – «гра» – «нещирість»

Джойса: «потік свідомості», елемент пародійності

– «герб Шекспіра (драматурга, а отже «лицедія»)» тощо) у зв’язку з концепцією Джойса

та

іронічності,

яскраво

виражена

(ідеєю твору).

інтертекстуальність.

Інтелектуальний

характер

ТЛ Дає визначення понять «потік свідомості», «інтертекстуальність», «алюзія»,

текстів Джойса, їхня насиченість ремінісценціями

«ремінісценція».

та

алюзіями

(натяками).

Психологічне есе

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

«Джакомо Джойс», його автобіографічний

характер.

3

ТóмасМАНН(1875–1955).«Маріоічарівник».

Учень (учениця):

Життєвий і творчий шлях письменника. Т.Манн –

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому

німецькийписьменник,йогосвітогляднітаестетичні

новели «Маріо і чарівник»;

позиції. Ранній роман «Будденброки», його

пояснює, що Т.Манн – німецький письменник, який піднімав проблеми боротьби з

реалістичнийхарактертаструктура. Оповіданняпро

тоталітаризмом;

митців, трактування в них теми мистецтва і митця.

характеризує головних героїв твору, а також специфіку зіткнення «чарівника»

Рух до модерністської літератури (роман «Чарівна

(гіпнотизера) з Маріо;

гора»таін.).

висловлює особисте ставлення до вчинку Маріо, а також до проблем, що піднімаються

Напруженість передвоєнної ситуації в Європі і

в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

тривожний настрій новели «Маріо і чарівник».

ТЛ Дає визначення поняття «алегорія» і застосовує його до тексту новели «Маріо і

Алегоричністьіпаралелізмутворі(гіпнотичнавлада

чарівника над натовпом іманіпуляціїтоталітарними

чарівник».

режимами свідомістю людей). Віра письменника в

здатність особистостідо збереження свого “я”. Бунт

Маріо як провістя звільнення народів світу від

загрозитоталітаризму.

6

Михáйло БУЛГÁКОВ (1891–1940). «Майстер

Учень(учениця):

і Маргарита».

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника (зокрема про те, що

Життєвий і творчий шлях російського

М.Булгаков народився і виріс у Києві, на Андріївському узвозі є його будинок-музей, а

письменника Михайла Булгакова. Булгаков і

творчістьпов’язаназУкраїною);

Київ. Творчий шлях

письменника до

висловлює судження про місце роману «Майстер і Маргарита» в творчому доробку

«внутрішньоїеміграції».

письменника;

Роман «Майстер і Маргарита» як вершина

наводитьприкладипоєднанняавторомреальноготаірреальноговтворі;

його творчості. Проблематика і система образів

характеризуєпроблематикутаголовнихгероївроману;

твору. Особистість і влада, різні аспекти

розповідає про дві частини твору («єршалаїмську» і «московську») та ілюструє прикладами з

потрактування проблеми їхніх взаємовідносин.

тексту засоби їхнього зв’язку: стрижневий мотив спеки: з одного боку, нестерпне сонце в

Трагізм долі митця (майстра). «Майстер і

Єршалаїмі на межі старої й нової ер, з другого боку – спекота в Москві 1930-х років; повтор

Маргарита» як роман-міф, його джерела,

однаковихреченьнаприкінці«московських»інапочатку«єршалаїмських»частинтворутощо;

трансформація міфічних

мотивів. Поєднання

висловлює судження про особливості композиції творуБулгакова – «роман у романі» (роман

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

реальності та

фантастики

в

романі.

МайстрапроІєшуаякскладоваромануБулгакова«МайстеріМаргарита»);

«Московські» та «єршалаїмську» розділи твору

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою

та художні засоби їхнього зв’язку. Особливості

точкузоруприкладамиіцитатамизтексту.

композиціїтворуБулгакова – «роман уромані».

ТЛдаєвизначенняпоняття«роман-міф»;

висловлюєсудженняпроособливостікомпозиціїтвору(романуромані).

ст.

характеризує творчість австрійського поета Райнера Марії Рільке (1875–1926) як

Рáйнер Марíя РÍЛЬКЕ (1875–1926). «Орфей,

синтетичний, об’єднаний вияв новітніх течій і тенденцій у поезії (на матеріалі творів

Евридіка,Гермес»,«Осьдеревозвелось...»

«Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»);

Життєвий і творчий шлях письменника.

наводить приклади втілення в творах Р.М.Рільке мотивів: а) відчуження людини в

Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в

дегуманізованому світі; б) ностальгії за втраченою єдністю людини зі світом; в)

поезії австрійського поета Р.М.Рільке. Вираження

українських мотивів;

традиції відчуження людини в дегуманізованому

світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини зі

світом.

Рільке і Україна, українські мотиви в його

творчості.

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

ҐІЙÓМ АПОЛЛІНÉР (1880–1918). «Лорелея»,

характеризує творчість французького поета Ґійома Аполлінера (1880–1918) як шлях

«МістМірабо»,«Зарізанаголубкайводограї».

від неоромантизму до кубофутуризму;

Життєвий і творчий шлях письменника. Шлях

підтверджує свої судження прикладами з текстів поезій «Лорелея», «Міст Мірабо»,

французького поета Ґійома Аполлінера від

«Зарізана голубка й водограй»;

неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на

простежує на матеріалі згаданих поезій зміну життєвої позиції поета, ствердження

символізм, звернення до реального, предметно-

активно-творчого ставлення до життя;

чуттєвого і його вираження «прямим словом».

Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

творчогоставленнядонього.

коментує і ілюструє цитатами творче кредо Еліота: «Поет значущий не своїми

Тóмас Стернз ÉЛІОТ(1888– 1965). «Ранокбіля

емоціями, а здатністю перетворювати особисте в щось значніше й відсторонене, в щось

вікна»,«Суїнісередсолов’їв»,«Порожнілюди»

універсальне й над особистісне»;

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

Життєвий і творчий шлях письменника. Еліот –

видатний англійський і американський поет, його

роль у розвитку модернізму в англомовних

літературах.

Еволюція від авангардизму до неокласицизму.

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

Зміщення акценту в пізній поезії на пошуки

позитивнихначал іцінностей, на протидію хаосу і

характеризує творчість іспанського поета Федеріко Гарсіа Лорки (1898–1936) як

абсурдностібуття.

поєднання міфології і фольклору з поетикою модернізму;

визначає персоніфікацію природних сил і стихій як важливу рису стилю поета,

ФедерíкоГАРСÍАЛÓРКА(1898–1936)

підтверджує свої висновки прикладами з поезій «Балада про чорну тугу», «Гітара»,

«Баладапрочорнутугу», «Гітара», «Газелапро

«Газела про темну смерть», «Касида про сон під зорями»;

темнусмерть»,«Касидапросонпідзорями»

виразно читає і аналізує вірші Р.М.Рільке, Гійома Аполлінера, Т.С.Еліота, Ф. Гарсіа

Життєвий ітворчийшляхіспанськогопоетаГарсіа

Лорки,.

Лорки, його міфопоетика. Синтез у творах

ТЛ. Дає визначення понять «модернізм», «авангардизм», а також ілюструє їх

міфології і фольклору з поетикою модернізму.

прикладами з конкретних поезій.

Персоніфікаціяприроднихсилістихій.

5

«Срібна доба» російської

поезії,

розмаїття

Учень (учениця):

літературних

напрямів,

течій

та шкіл

у

поезії

називає провідні модерністські й авангардистські напрями і течії «срібної доби»

(символізм, акмеїзм, футуризм). Поети поза

російської поезії, а також їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок),

літературними угрупованнями. Трагічні долі

футуризм (Маяковський, ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова);

митців «срібноїдоби».

визначає символізм як перший модерністський напрям «срібної доби» російській поезії,

Олексáндр БЛОК (1880–1921). «Незнайома»,

а творчість О.Блока як один із найповніших виявів російського символізму;

«Весно, весно, без межібезкраю...», «Скіфи»

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

Життєвий і творчий шлях письменника.

аналізує поезії Блока «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи»,

Своєрідність

символізму в

російській

поезії.

відзначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів

О.Блок – найвидатніший поет російського

тощо);

символізму.

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поетеси;

Áнна АХМÁТОВА (1889–1966). «Довкола

пояснює, що видатна російська поетеса Анна Ахматова (справжнє ім’я – Ганна Горенко)

жовтий вечір ліг»,

«Дав

мені

юнь ти

протягом тривалого часу жила в Україні, закінчила гімназію в Києві;

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

сутужную», «Реквієм»

визначає акмеїзм як своєрідну модерністську течію «срібної доби» російській поезії, а

Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової.

творчість Анни Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму;

Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у її

аналізує поезії «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», відзначає

творчості.

наявність у них елементів акмеїзму (чіткість, ясність і особливу «прозорість» образів);

Пізня поезія Ахматової («Реквієм»). Анна

називає риси пізньої поезії Ахматової: вишукану простоту» стилю, звернення до

АхматоваіУкраїна.

наболілих суспільних проблем («Реквієм»);

визначає футуризм як одну з найяскравіших авангардистських течій «срібної доби»

російській поезії, а творчість В.Маяковського як яскравий вияв можливостей

Футуризм як авангардистська літературна течія,

російського футуризму;

його естетичні засади. Епатажність, радикальний

розрив із літературною традицією, сміливий

формальний експеримент, пошуки нових засобів

художньої виразності як характерні риси поезії

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

футуризму.

відзначає органічне поєднання в творчості поета, з одного боку, «сенсаційних ефектів і

Володúмир МАЯКÓВСЬКИЙ (1893–1930). «А

гарячково-карколомних образів» (К.Чуковський) («А ви змогли б?», «Послухайте!»), з

ви змогли б?», «Послухайте!», «Лілічко!

другого – щирого і тонкого ліризму;

Замість листа»

розповідає про заангажованість поезії Маяковського радянського періоду і фінал поета;

Життєвий і творчий шлях письменника.

Маяковський – лідер російського футуризму,

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

його непересічна поетична обдарованість.

Трагічна доляпоета.

висловлює судження про творчість відомого російського письменника Б.Пастернака,

аналізує його поезії «Визначення поезії», «По стіні збігали стрілки...», «Зимова ніч»;

Борúс ПАСТЕРНÁК (1890–1960). «Визначення

виразно читає і аналізує вірші О.Блока, Анни Ахматової, В.Маяковського,

поезії», «По стіні збігали стрілки...», «Зимова

Б.Пастернака.

ніч»

ТЛ Дає визначення понять «символізм», «акмеїзм», «футуризм», а також ілюструє їх

Життєвий і творчий шлях письменника.

прикладами з поезій, що входять до розділу.

Пастернак

і

російський

футуризм,

неоднозначність стосунків поета з футуризмом.

Еволюція поезіїПастернака.

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

3. Із літератури другої половини ХХ століття (23 год.)

2

Двополюсність світу після Другої світової війни та

Учень (учениця):

її зв’язки із розвитком культурного і літературного

розповідає про провідні тенденції в розвитку літератури середини – другої половини XX

процесу.

Поява

«країн

соціалістичної

співдружності»та їхніх літератур;запровадженняв

ст.;

них «соціалістичного реалізму» та опір йому в

висловлює судження про реалізацію теми Другої світової війни й руху Опору в повоєнні

польській,угорській,чеськійтаіншихлітературах.

Література Західної Європи і США. Тема Другої

десятиліття,атакожпоширенняекзистенціалізмув літературіцьогоперіоду.

світовоївійнийрухуОпорув повоєннідесятиліття.

Поширення екзистенціалізму в літературі цього

визначає якпомітніявищалітературногопроцесудругоїполовиниХХстоліття:

періоду.

Активізація літератур країн «третього світу», вихід

активізацію літератур країн «третього світу», вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х

на авансцену світової літератури 1950-60-х рр.

рр.романутапоезіїЛатинськоїАмерики;

роману й поезії Латинської Америки. Художня

розквітхудожньоїлітературивЯпонії;

літературавЯпонії.

пожвавленняпровіднихжанрів інтелектуальноїпрозив1960-70-хрр.;

Нові явища та тенденції в світовій літературі 1960-

переростаннямодернізмувпостмодернізм улітературіостанньоїтретиниХХст.

70-х рр.: активізація провідних жанрів

інтелектуальної прози (роману-параболи, роману-

міфу, роману-есе, роману-діалогу та ін.), а також

поезії і драматургії; розквіт різних жанрів (роману-

біографії, роману-репортажу, роману-щоденника,

роману-розслідування та ін.) «літератури факту»

(non-fiction) та її вплив на белетристику; розвиток

науковоїфантастикитаантиутопії.

Переростання модернізму в постмодернізм у

літературіостанньоїтретиниХХст.

4

БертóльтБРЕХТ(1898–1956).«ЖиттяГалілея»

Учень (учениця):

Життєвий і творчий шлях письменника. Еволюція

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому

світоглядуйтворчостіписьменника. Ранняпоезія і

драми «Життя Галілея»;

драматургія, їх співвідношення з експресіонізмом.

пояснює, що німецький драматург-новатором Брехт створив «епічний театр», де

Світоглядний перелам 2 пол. 1920-х рр., прихід до

домінувала не дія, а ідея;

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

комуністичної партії. Політична ангажованість

визначає проблему моральної відповідальності вчених за наслідки своїх наукових

творчостіБрехтатаїїавангардистськийхарактер.

досліджень як головну в драмі «Життя Галілея» (бажано, щоб учні підтверджували

«Епічний театр» та його теоретичні принципи,

актуальність цієї проблеми для нашого часу: відкриття вченими страшної сили ядерної

спрямовані на пробудження активного ставлення

енергії і наслідок цього відкриття – незчисленні людські жертви Хіросіми й Чорнобиля;

глядача до зображуваного. Реалізація цих

непередбачуваність можливих наслідків клонування тварин і особливо людини тощо);

принципів у драмі «Життя Галілея». Проблема

пояснює, в чому полягає неоднозначність образу Галілея: з одного боку, він

моральної відповідальності вчених за наслідки

талановитий вчений, з другого – конформіст, готовий до співпраці з церквою;

наукових досліджень у драмі «Життя Галілея».

висловлює судження про інтелектуальний характер драми «Життя Галілея», про

Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний

наявність у ній проблем, що спонукають людину до філософських роздумів;

характердрами.

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи

Новаторство Брехта-драматурга і його вплив на

свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

світовулітературуйтеатр.

ТЛ Пояснює поняття «епічна драма».

5

Альбéр KAMЮ (1913–1960). «Чума»

Учень (учениця):

Життєвий і творчий шлях письменника. Камю

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому

–

французький

письменник,

лауреат

роману «Чума»;

Нобелівської премії. Його філософські й

характеризує філософські та естетичні погляди (зокрема, про принципово важливі

естетичні погляди. Камю і екзистенціалізм.

проблеми вибору позиції і відповідальності людини за цей вибір), про особливості

Інтелектуальна проза Камю: есе, романи,

сприйняття Камю теорії екзистенціалізму в різні періоди його творчості;

драматургія, їх внутрішня спорідненість.

висловлює судження про втілення в романі «Чума» згаданих проблем, зокрема, про

Відчуження людини й абсурдність буття як

рішення (вибір) доктора Ріє всупереч усьому боротися з чумою, хай навіть ця боротьба

провідні мотиви творчості.

може бути приреченою на поразку: «...Ця хроніка не може стати історією остаточної

Роман «Чума» як еволюція «від естетики

перемоги. А може бути тільки свідченням того, що треба було вчинити і що, безперечно,

абсурду до естетики бунту». Відбиття руху

повинні чинити всі люди всупереч страху»);

Опору і

глибинний

філософський

зміст

характеризує головних героїв твору;

(«поширення образу чуми на буття в цілому»).

пропонує варіанти тлумачення образу чуми (фашизм – тоталітаризм – зло як

Семантична невичерпність символу чуми в

метафізична категорія тощо);

творі. Узагальнене трактування в романі зла в

пояснює, в чому полягає сенс перестороги Камю: переможні вигуки оранців

контексті людського буття та ствердження

супроводжуються сумнівами Ріє, який «згадав, що будь-яка радість – під загрозою...,

необхідності боротьби з ним попри

бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у

неможливість

повного

й

остаточного

закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години»;

подолання.

Абсурд

і

трагічний

стоїцизм у

висловлює міркування про важливу думку Камю, висловлену у фіналі роману: «Люди

Год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

.

творі. Проблема вибору людини в межовій

більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу»;

ситуації та особистої відповідальності за цей

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи

вибір. Особливості поетики й стилю роману.

свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття «екзистенціалізм» (як літературне явище);

Висловлює судження про есе як літературний жанр; про роман-параболу.

4

Ернéст Мíллер ХЕМІНГУÉЙ (1899–1961).

Учень (учениця):

«Старийіморе».

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому

Життєвий і творчий шлях американського

повісті «Старий і море»;

письменника, лауреата Нобелівської премії

пояснює, чому твір «Старий і море» американця Хемінгуея називають повістю-притчею

Хемінгуея, особливостійого поетикийстилю.

про людину;

Хемінгуей як письменник «втраченоїгенерації»

пригадує визначення притчі (6 кл.);

(«Фієста», «Прощавай, зброє!»).Творчакриза1

з’ясовує сучасне розуміння притчі як концентрованої оповіді з повчальним підтекстом, а

пол. 1930-хрр. іновепіднесенняв 2пол.

також те, що повість Хемінгуея відзначається саме такою сконцентрованістю, внаслідок

десятиліття. Роман«По комуподзвін» ітема

чого її сюжет і образи (старого, моря, риби, її кістяка, обірваного паруса) у фіналі

трагізмуісторії, щовтіливсяв іспанській

набувають символічно-притчового змісту й прочитуються в цьому ключі як сучасна

громадянській війні.

притча про людину, яка не ламається і перемагає всупереч усьому («Людину можна

«Старий і море» – повість-притча про людину.

знищити, а здолати не можна»);

«Життєподібний» сюжет і філософсько-

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи

символічний зміст твору, її філософський,

свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

моральний і психологічний сенс. Довершеність

ТЛ Дає визначення поняття «повість-притча»;

прологу, роль підтексту («принцип айсбергу») в

висловлює судження про підтекст, повість-притчу, символ і символіку, сюжет і фабулу

творі.

твору.

Вплив Хемінгуея на розвиток художньої прози

ХХ століття.