svitova_prof
.pdfГод |
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
||||
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
Чехов – російський письменник. Його творча |
п’єса «Чайка»; |
||||
|
еволюція, імпресіоністичні риси в пізній |
пояснює, чому Чехова вважають драматургом-новатором; |
||||
|
прозі та драматургії. Доведення «до |
називає риси, які зближають творчість А.Чехова і Г.Ібсена (інтелектуальний характер |
||||
|
віртуозності, до генія звичайного зображення |
драми, відкритий фінал творів тощо); |
||||
|
звичайного життя» (В.Розанов). Чехов і |
характеризує головних персонажів п’єси; |
||||
|
Ібсен. |
|
|
|
|
визначає провідний конфлікт п’єси (пошук життєвої мети і сенсу мистецтва в зіткненні |
|
«Чайка» – перша п’єса російської нової |
з реаліями життя). |
||||
|
драматургії. Життєва мета та сенс мистецтва |
ТЛ Дає визначення поняття «художня деталь». |
||||
|
як головні проблеми твору. Особливості |
|||||
|
драматичного |
конфлікту та |
розвитку |
|
||
|
сценічної дії в п’єсі. Роль підтексту, |
|
||||
|
місткість і виразність деталі. Новаторство |
|
||||
|
Чехова-драматурга. |
|
|
|
||
3 |
Джордж |
Бéрнард |
ШÓУ |
(1856–1950). |
Учень (учениця): |
|
|
«Пігмаліон» |
|
|
|
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в |
|
|
Життєвий і творчий шлях письменника. «Теат- |
ньому комедії «Пігмаліон»; |
||||
|
ральна революція» англійського драматурга |
пояснює, в чому полягала «театральна революція» англійського драматурга Шоу |
||||
|
Шоу, його «драми ідей». Шоу й «ібсенізм». |
(розвиток традицій Ібсена, розробка особливого типу драми – «драми ідей»); |
||||
|
Комедія «Пігмаліон» і давньогрецький міф |
аргументує, що конфлікт ідей у комедії «Пігмаліон» утілений як специфічний |
||||
|
про Пігмаліона (сенс назви твору). Динамізм |
«філологічний конфлікт» (ідея забезпечення соціальної рівності шляхом |
||||
|
дії і парадоксальність як невід’ємні риси |
оволодіння всіма прошарками суспільства правильною вимовою) і наводить |
||||
|
творчості Шоу. Проблематика й художні |
приклади утілення цього конфлікту ідей у комедії «Пігмаліон»; |
||||
|
особливості твору, його «філологічний |
визначає отримання гуманітарної освіти та формування почуття власної гідності |
||||
|
конфлікт» |
|
і |
соціально-дидактична |
Елайзи Дулитл як її шлях від мало привабливої квіткарки-кокні до «чарівної леді», |
|
|
спрямованість. Елайза Дулитл, її шлях від |
як підґрунтя для «фантастичного міжкласового стрибка» (Б.Шоу); |
||||
|
мало привабливої квіткарки-кокні до «чарівної |
пояснює сенс назви твору, зокрема – зв’язки (збіги та відмінності) комедії |
||||
|
леді». Інтелектуальний характер драматургії |
«Пігмаліон» з давньогрецьким міфом про Пігмаліона; |
||||
|
Шоу. |
|
|
|
|
ТЛ. Дає визначення поняття «інтелектуальна драма», «парадокс». |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Із літератури першої половини ХХ ст. (27 год.) |
|
2 |
Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний |
Учень (учениця): |
||||
Год |
|
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
розвиток світу в І пол. ХХ ст. (Перша світова |
визначає розвиток модернізму і авангардизму як провідні тенденції літературного |
|
|
війна, революції, тоталітарні режими, Друга |
процесу першої половини ХХ століття; |
|
|
світова війна), його неоднозначні зв’язки з |
|
|
|
культурним і літературним процесом. Зміна |
висловлюєвласнесудженняпросуспільно-історичнийрозвитоксвітувІпол.ХХст.тайого |
|
|
світоглядних та естетичних систем. Складність і |
неоднозначнізв’язкизкультурним ілітературнимпроцесом; |
|
|
неоднозначність художньогопроцесуІ пол.ХХст. |
визначає футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм як основні течії |
|
|
Глибокий структурний переворот в естетичній |
авангардизму 1910-20-их років; |
|
|
свідомості та художній творчості, формування |
висловлює судження про долю реалізму в літературі XX ст. (з одного боку – |
|
|
нових принципів і структур естетико-художнього |
||
|
мислення та новоїсистеми літературнихнапрямів, |
продовження традицій літератури попередніх епох, з другого – пошуки нових засобів і |
|
|
стилів іжанрів. |
форм художнього вираження, взаємодія з модернізмом); |
|
|
Модернізм як некласична модель культури, |
розповідає про особливості культурної ситуації в умовах тоталітаризму; |
|
|
найновіше й найпослідовніше втілення естетико- |
||
|
художнього перевороту ХХ ст. Кардинальні |
характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну та масову |
|
|
зрушення у світогляді, філософсько-науковому |
||
|
мисленні, формі та змісті творів. Прагнення до |
культуру) як характерну ознаку культурної ситуації ХХ століття. |
|
|
витворення нової «художньої мови», адекватної |
ТЛ Дає визначення понять «авангардизм», «модернізм» (у літературі). |
|
|
ментальності ХХ ст. Авангардизм 1910-20-их |
||
|
років і здійснювана ним «революція в мистецтві», |
|
|
|
його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, |
|
|
|
експресіонізм, сюрреалізм). Співвідношення |
|
|
|
модернізму та авангардизму, їхня естетико- |
|
|
|
художняспорідненістьіспецифічніриси. |
|
|
|
Доля реалізму в літературі І пол. ХХ ст., його |
|
|
|
еволюція та модифікації, пошуки нових засобів і |
|
|
|
форм художнього вираження. Елітарна та масова |
|
|
|
культура. |
|
|
3 |
Загальна характеристика модерністських явищ |
Учень (учениця): |
|
|
у художній прозі першої половини ХХ ст. |
пояснює, чому Франца Кафку, Джеймса Джойса і Марселя Пруста називають |
|
|
Франц Кафка, Джеймс Джойс і Марсель Пруст |
засновниками («батьками») європейської модерністської прози; |
|
|
як |
засновники («батьки») європейської |
характеризує світоглядні та естетичні засади модернізму в літературі, головні художні |
Год |
|
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
||||
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
модерністської прози. |
|
|
здобутки «батьків» європейської модерністської прози; |
|||
|
Франц КÁФКА (1883–1924). «Перевтілення» |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому |
|||||
|
Життєвий і творчий шлях письменника, |
оповідання «Перевтілення»; |
|||||
|
особливості їхнього взаємозв’язку. Кафка – |
називає характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника- |
|||||
|
австрійський письменник-модерніст, його |
модерніста Франца Кафки (поєднанні реальності та міфотворчості; підкреслено |
|||||
|
світоглядні та естетичні позиції. Відчуження |
буденний, беземоційний опис фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму |
|||||
|
людини і дегуманізація світу – провідна тема |
буття «маленької людини»); |
|||||
|
творчості письменника. Міфологізм Кафки як |
висловлює судження про особливості стосунків Грегора з його родиною. |
|||||
|
літературна міфотворчість. |
|
|
ТЛ Дає визначення понять «гротеск», «міфотворчість», «експресіонізм»; |
|||
|
Своєрідність світобачення та його художнього |
||||||
|
втілення в оповіданні «Перевтілення». Грегор |
висловлює власне судження про оповідання-міф. |
|||||
|
Замза та його родина. |
|
|
|
|||
|
Особливості стилю Кафки, специфіка |
|
|||||
|
поєднання |
реальності |
та міфотворчості |
|
|||
|
«протоколу» і фантасмагорії у його |
|
|||||
|
гротесковому художньому світі. Гротеск як |
|
|||||
|
ерзац трагіки. Символічний код оповідання. |
|
|||||
3 |
Джеймс ДЖОЙС (1882–1941). «Джакомо |
Учень (учениця): |
|||||
|
Джойс». |
|
|
|
|
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому |
|
|
Життєвий і творчий шлях письменника. Джойс – |
психологічного есе «Джакомо Джойс»; |
|||||
|
ірландський |
письменник-модерніст, |
його |
називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе «Джакомо Джойс» |
|||
|
світоглядні та естетичні позиції. Становлення |
характерні риси поетики модерністських творів ірландського письменника Джойса: а) |
|||||
|
Джойса («Дублінці», «Портрет художника |
використання техніки «потоку свідомості»; б) наявність елементу пародійності й |
|||||
|
замолоду»). Джойс та Ірландія, складність позиції |
іронічності; в) інтертекстуальність; |
|||||
|
письменника. |
|
|
|
|
наводить приклади автобіографічної складової есе Джакомо Джойс; |
|
|
Характерні риси поетики модерністських творів |
коментує вживання ключової лексики тексту («театр» (лицедійство) – «гра» – «нещирість» |
|||||
|
Джойса: «потік свідомості», елемент пародійності |
– «герб Шекспіра (драматурга, а отже «лицедія»)» тощо) у зв’язку з концепцією Джойса |
|||||
|
та |
іронічності, |
яскраво |
виражена |
(ідеєю твору). |
||
|
інтертекстуальність. |
Інтелектуальний |
характер |
ТЛ Дає визначення понять «потік свідомості», «інтертекстуальність», «алюзія», |
|||
|
текстів Джойса, їхня насиченість ремінісценціями |
«ремінісценція». |
|||||
|
та |
алюзіями |
(натяками). |
Психологічне есе |
|
||
Год |
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
«Джакомо Джойс», його автобіографічний |
|
|
|
характер. |
|
|
3 |
ТóмасМАНН(1875–1955).«Маріоічарівник». |
Учень (учениця): |
|
|
Життєвий і творчий шлях письменника. Т.Манн – |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому |
|
|
німецькийписьменник,йогосвітогляднітаестетичні |
новели «Маріо і чарівник»; |
|
|
позиції. Ранній роман «Будденброки», його |
пояснює, що Т.Манн – німецький письменник, який піднімав проблеми боротьби з |
|
|
реалістичнийхарактертаструктура. Оповіданняпро |
тоталітаризмом; |
|
|
митців, трактування в них теми мистецтва і митця. |
характеризує головних героїв твору, а також специфіку зіткнення «чарівника» |
|
|
Рух до модерністської літератури (роман «Чарівна |
(гіпнотизера) з Маріо; |
|
|
гора»таін.). |
|
висловлює особисте ставлення до вчинку Маріо, а також до проблем, що піднімаються |
|
Напруженість передвоєнної ситуації в Європі і |
в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. |
|
|
тривожний настрій новели «Маріо і чарівник». |
ТЛ Дає визначення поняття «алегорія» і застосовує його до тексту новели «Маріо і |
|
|
Алегоричністьіпаралелізмутворі(гіпнотичнавлада |
||
|
чарівника над натовпом іманіпуляціїтоталітарними |
чарівник». |
|
|
режимами свідомістю людей). Віра письменника в |
|
|
|
здатність особистостідо збереження свого “я”. Бунт |
|
|
|
Маріо як провістя звільнення народів світу від |
|
|
|
загрозитоталітаризму. |
|
|
6 |
Михáйло БУЛГÁКОВ (1891–1940). «Майстер |
Учень(учениця): |
|
|
і Маргарита». |
|
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника (зокрема про те, що |
|
Життєвий і творчий шлях російського |
М.Булгаков народився і виріс у Києві, на Андріївському узвозі є його будинок-музей, а |
|
|
письменника Михайла Булгакова. Булгаков і |
творчістьпов’язаназУкраїною); |
|
|
Київ. Творчий шлях |
письменника до |
висловлює судження про місце роману «Майстер і Маргарита» в творчому доробку |
|
«внутрішньоїеміграції». |
|
письменника; |
|
Роман «Майстер і Маргарита» як вершина |
наводитьприкладипоєднанняавторомреальноготаірреальноговтворі; |
|
|
його творчості. Проблематика і система образів |
характеризуєпроблематикутаголовнихгероївроману; |
|
|
твору. Особистість і влада, різні аспекти |
розповідає про дві частини твору («єршалаїмську» і «московську») та ілюструє прикладами з |
|
|
потрактування проблеми їхніх взаємовідносин. |
тексту засоби їхнього зв’язку: стрижневий мотив спеки: з одного боку, нестерпне сонце в |
|
|
Трагізм долі митця (майстра). «Майстер і |
Єршалаїмі на межі старої й нової ер, з другого боку – спекота в Москві 1930-х років; повтор |
|
|
Маргарита» як роман-міф, його джерела, |
однаковихреченьнаприкінці«московських»інапочатку«єршалаїмських»частинтворутощо; |
|
|
трансформація міфічних |
мотивів. Поєднання |
висловлює судження про особливості композиції творуБулгакова – «роман у романі» (роман |
Год |
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
|||
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
реальності та |
фантастики |
в |
романі. |
МайстрапроІєшуаякскладоваромануБулгакова«МайстеріМаргарита»); |
|
«Московські» та «єршалаїмську» розділи твору |
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою |
|||
|
та художні засоби їхнього зв’язку. Особливості |
точкузоруприкладамиіцитатамизтексту. |
|||
|
композиціїтворуБулгакова – «роман уромані». |
ТЛдаєвизначенняпоняття«роман-міф»; |
|||
|
|
|
|
|
висловлюєсудженняпроособливостікомпозиціїтвору(романуромані). |
5Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Учень (учениця):
Модернізм і основні течії європейської поезії XX розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;
ст. |
характеризує творчість австрійського поета Райнера Марії Рільке (1875–1926) як |
Рáйнер Марíя РÍЛЬКЕ (1875–1926). «Орфей, |
синтетичний, об’єднаний вияв новітніх течій і тенденцій у поезії (на матеріалі творів |
Евридіка,Гермес»,«Осьдеревозвелось...» |
«Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»); |
Життєвий і творчий шлях письменника. |
наводить приклади втілення в творах Р.М.Рільке мотивів: а) відчуження людини в |
Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в |
дегуманізованому світі; б) ностальгії за втраченою єдністю людини зі світом; в) |
поезії австрійського поета Р.М.Рільке. Вираження |
українських мотивів; |
традиції відчуження людини в дегуманізованому |
|
світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини зі |
|
світом. |
|
Рільке і Україна, українські мотиви в його |
|
творчості. |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета; |
|
|
ҐІЙÓМ АПОЛЛІНÉР (1880–1918). «Лорелея», |
характеризує творчість французького поета Ґійома Аполлінера (1880–1918) як шлях |
«МістМірабо»,«Зарізанаголубкайводограї». |
від неоромантизму до кубофутуризму; |
Життєвий і творчий шлях письменника. Шлях |
підтверджує свої судження прикладами з текстів поезій «Лорелея», «Міст Мірабо», |
французького поета Ґійома Аполлінера від |
«Зарізана голубка й водограй»; |
неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на |
простежує на матеріалі згаданих поезій зміну життєвої позиції поета, ствердження |
символізм, звернення до реального, предметно- |
активно-творчого ставлення до життя; |
чуттєвого і його вираження «прямим словом». |
|
Зміна позиції щодо життя, ствердження активно- |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета; |
творчогоставленнядонього. |
|
|
коментує і ілюструє цитатами творче кредо Еліота: «Поет значущий не своїми |
Тóмас Стернз ÉЛІОТ(1888– 1965). «Ранокбіля |
емоціями, а здатністю перетворювати особисте в щось значніше й відсторонене, в щось |
вікна»,«Суїнісередсолов’їв»,«Порожнілюди» |
універсальне й над особистісне»; |
Год |
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
|||||
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
Життєвий і творчий шлях письменника. Еліот – |
|
|||||
|
видатний англійський і американський поет, його |
|
|||||
|
роль у розвитку модернізму в англомовних |
|
|||||
|
літературах. |
|
|
|
|
|
|
|
Еволюція від авангардизму до неокласицизму. |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета; |
|||||
|
Зміщення акценту в пізній поезії на пошуки |
||||||
|
позитивнихначал іцінностей, на протидію хаосу і |
характеризує творчість іспанського поета Федеріко Гарсіа Лорки (1898–1936) як |
|||||
|
абсурдностібуття. |
|
|
|
|
поєднання міфології і фольклору з поетикою модернізму; |
|
|
|
|
|
|
|
|
визначає персоніфікацію природних сил і стихій як важливу рису стилю поета, |
|
ФедерíкоГАРСÍАЛÓРКА(1898–1936) |
|
|
підтверджує свої висновки прикладами з поезій «Балада про чорну тугу», «Гітара», |
|||
|
«Баладапрочорнутугу», «Гітара», «Газелапро |
«Газела про темну смерть», «Касида про сон під зорями»; |
|||||
|
темнусмерть»,«Касидапросонпідзорями» |
виразно читає і аналізує вірші Р.М.Рільке, Гійома Аполлінера, Т.С.Еліота, Ф. Гарсіа |
|||||
|
Життєвий ітворчийшляхіспанськогопоетаГарсіа |
Лорки,. |
|||||
|
Лорки, його міфопоетика. Синтез у творах |
ТЛ. Дає визначення понять «модернізм», «авангардизм», а також ілюструє їх |
|||||
|
міфології і фольклору з поетикою модернізму. |
прикладами з конкретних поезій. |
|||||
|
Персоніфікаціяприроднихсилістихій. |
|
|
|
|||
5 |
«Срібна доба» російської |
поезії, |
розмаїття |
Учень (учениця): |
|||
|
літературних |
напрямів, |
течій |
та шкіл |
у |
поезії |
називає провідні модерністські й авангардистські напрями і течії «срібної доби» |
|
(символізм, акмеїзм, футуризм). Поети поза |
російської поезії, а також їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок), |
|||||
|
літературними угрупованнями. Трагічні долі |
футуризм (Маяковський, ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова); |
|||||
|
митців «срібноїдоби». |
|
|
|
|
визначає символізм як перший модерністський напрям «срібної доби» російській поезії, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Олексáндр БЛОК (1880–1921). «Незнайома», |
а творчість О.Блока як один із найповніших виявів російського символізму; |
|||||
|
«Весно, весно, без межібезкраю...», «Скіфи» |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета; |
|||||
|
Життєвий і творчий шлях письменника. |
аналізує поезії Блока «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи», |
|||||
|
Своєрідність |
символізму в |
російській |
поезії. |
відзначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів |
||
|
О.Блок – найвидатніший поет російського |
тощо); |
|||||
|
символізму. |
|
|
|
|
|
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поетеси; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Áнна АХМÁТОВА (1889–1966). «Довкола |
пояснює, що видатна російська поетеса Анна Ахматова (справжнє ім’я – Ганна Горенко) |
|||||
|
жовтий вечір ліг», |
«Дав |
мені |
юнь ти |
протягом тривалого часу жила в Україні, закінчила гімназію в Києві; |
||
Год |
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
|||
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
сутужную», «Реквієм» |
|
визначає акмеїзм як своєрідну модерністську течію «срібної доби» російській поезії, а |
||
|
Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. |
творчість Анни Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму; |
|||
|
Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у її |
аналізує поезії «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», відзначає |
|||
|
творчості. |
|
|
|
наявність у них елементів акмеїзму (чіткість, ясність і особливу «прозорість» образів); |
|
Пізня поезія Ахматової («Реквієм»). Анна |
називає риси пізньої поезії Ахматової: вишукану простоту» стилю, звернення до |
|||
|
АхматоваіУкраїна. |
|
|
наболілих суспільних проблем («Реквієм»); |
|
|
|
|
|
|
визначає футуризм як одну з найяскравіших авангардистських течій «срібної доби» |
|
|
|
|
|
російській поезії, а творчість В.Маяковського як яскравий вияв можливостей |
|
Футуризм як авангардистська літературна течія, |
російського футуризму; |
|||
|
його естетичні засади. Епатажність, радикальний |
|
|||
|
розрив із літературною традицією, сміливий |
|
|||
|
формальний експеримент, пошуки нових засобів |
|
|||
|
художньої виразності як характерні риси поезії |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета; |
|||
|
футуризму. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відзначає органічне поєднання в творчості поета, з одного боку, «сенсаційних ефектів і |
|
Володúмир МАЯКÓВСЬКИЙ (1893–1930). «А |
гарячково-карколомних образів» (К.Чуковський) («А ви змогли б?», «Послухайте!»), з |
|||
|
ви змогли б?», «Послухайте!», «Лілічко! |
другого – щирого і тонкого ліризму; |
|||
|
Замість листа» |
|
|
|
розповідає про заангажованість поезії Маяковського радянського періоду і фінал поета; |
|
Життєвий і творчий шлях письменника. |
|
|||
|
Маяковський – лідер російського футуризму, |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета; |
|||
|
його непересічна поетична обдарованість. |
||||
|
Трагічна доляпоета. |
|
|
висловлює судження про творчість відомого російського письменника Б.Пастернака, |
|
|
|
|
|
|
аналізує його поезії «Визначення поезії», «По стіні збігали стрілки...», «Зимова ніч»; |
|
Борúс ПАСТЕРНÁК (1890–1960). «Визначення |
виразно читає і аналізує вірші О.Блока, Анни Ахматової, В.Маяковського, |
|||
|
поезії», «По стіні збігали стрілки...», «Зимова |
Б.Пастернака. |
|||
|
ніч» |
|
|
|
ТЛ Дає визначення понять «символізм», «акмеїзм», «футуризм», а також ілюструє їх |
|
Життєвий і творчий шлях письменника. |
прикладами з поезій, що входять до розділу. |
|||
|
Пастернак |
і |
російський |
футуризм, |
|
|
неоднозначність стосунків поета з футуризмом. |
|
|||
|
Еволюція поезіїПастернака. |
|
|
||
Год |
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
|||
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Із літератури другої половини ХХ століття (23 год.) |
|
2 |
Двополюсність світу після Другої світової війни та |
Учень (учениця): |
|||
|
її зв’язки із розвитком культурного і літературного |
розповідає про провідні тенденції в розвитку літератури середини – другої половини XX |
|||
|
процесу. |
Поява |
«країн |
соціалістичної |
|
|
співдружності»та їхніх літератур;запровадженняв |
ст.; |
|||
|
них «соціалістичного реалізму» та опір йому в |
висловлює судження про реалізацію теми Другої світової війни й руху Опору в повоєнні |
|||
|
польській,угорській,чеськійтаіншихлітературах. |
||||
|
Література Західної Європи і США. Тема Другої |
десятиліття,атакожпоширенняекзистенціалізмув літературіцьогоперіоду. |
|||
|
світовоївійнийрухуОпорув повоєннідесятиліття. |
|
|||
|
Поширення екзистенціалізму в літературі цього |
визначає якпомітніявищалітературногопроцесудругоїполовиниХХстоліття: |
|||
|
періоду. |
|
|
|
|
|
Активізація літератур країн «третього світу», вихід |
активізацію літератур країн «третього світу», вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х |
|||
|
на авансцену світової літератури 1950-60-х рр. |
рр.романутапоезіїЛатинськоїАмерики; |
|||
|
роману й поезії Латинської Америки. Художня |
розквітхудожньоїлітературивЯпонії; |
|||
|
літературавЯпонії. |
|
|
пожвавленняпровіднихжанрів інтелектуальноїпрозив1960-70-хрр.; |
|
|
Нові явища та тенденції в світовій літературі 1960- |
переростаннямодернізмувпостмодернізм улітературіостанньоїтретиниХХст. |
|||
|
70-х рр.: активізація провідних жанрів |
|
|||
|
інтелектуальної прози (роману-параболи, роману- |
|
|||
|
міфу, роману-есе, роману-діалогу та ін.), а також |
|
|||
|
поезії і драматургії; розквіт різних жанрів (роману- |
|
|||
|
біографії, роману-репортажу, роману-щоденника, |
|
|||
|
роману-розслідування та ін.) «літератури факту» |
|
|||
|
(non-fiction) та її вплив на белетристику; розвиток |
|
|||
|
науковоїфантастикитаантиутопії. |
|
|
||
|
Переростання модернізму в постмодернізм у |
|
|||
|
літературіостанньоїтретиниХХст. |
|
|
||
4 |
БертóльтБРЕХТ(1898–1956).«ЖиттяГалілея» |
Учень (учениця): |
|||
|
Життєвий і творчий шлях письменника. Еволюція |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому |
|||
|
світоглядуйтворчостіписьменника. Ранняпоезія і |
драми «Життя Галілея»; |
|||
|
драматургія, їх співвідношення з експресіонізмом. |
пояснює, що німецький драматург-новатором Брехт створив «епічний театр», де |
|||
|
Світоглядний перелам 2 пол. 1920-х рр., прихід до |
домінувала не дія, а ідея; |
|||
Год |
|
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
|||||||
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
комуністичної партії. Політична ангажованість |
визначає проблему моральної відповідальності вчених за наслідки своїх наукових |
||||||||
|
творчостіБрехтатаїїавангардистськийхарактер. |
досліджень як головну в драмі «Життя Галілея» (бажано, щоб учні підтверджували |
||||||||
|
«Епічний театр» та його теоретичні принципи, |
актуальність цієї проблеми для нашого часу: відкриття вченими страшної сили ядерної |
||||||||
|
спрямовані на пробудження активного ставлення |
енергії і наслідок цього відкриття – незчисленні людські жертви Хіросіми й Чорнобиля; |
||||||||
|
глядача до зображуваного. Реалізація цих |
непередбачуваність можливих наслідків клонування тварин і особливо людини тощо); |
||||||||
|
принципів у драмі «Життя Галілея». Проблема |
пояснює, в чому полягає неоднозначність образу Галілея: з одного боку, він |
||||||||
|
моральної відповідальності вчених за наслідки |
талановитий вчений, з другого – конформіст, готовий до співпраці з церквою; |
||||||||
|
наукових досліджень у драмі «Життя Галілея». |
висловлює судження про інтелектуальний характер драми «Життя Галілея», про |
||||||||
|
Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний |
наявність у ній проблем, що спонукають людину до філософських роздумів; |
||||||||
|
характердрами. |
|
|
|
|
|
|
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи |
||
|
Новаторство Брехта-драматурга і його вплив на |
свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. |
||||||||
|
світовулітературуйтеатр. |
|
|
|
ТЛ Пояснює поняття «епічна драма». |
|||||
5 |
Альбéр KAMЮ (1913–1960). «Чума» |
|
Учень (учениця): |
|||||||
|
Життєвий і творчий шлях письменника. Камю |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому |
||||||||
|
– |
французький |
письменник, |
лауреат |
роману «Чума»; |
|||||
|
Нобелівської премії. Його філософські й |
характеризує філософські та естетичні погляди (зокрема, про принципово важливі |
||||||||
|
естетичні погляди. Камю і екзистенціалізм. |
проблеми вибору позиції і відповідальності людини за цей вибір), про особливості |
||||||||
|
Інтелектуальна проза Камю: есе, романи, |
сприйняття Камю теорії екзистенціалізму в різні періоди його творчості; |
||||||||
|
драматургія, їх внутрішня спорідненість. |
висловлює судження про втілення в романі «Чума» згаданих проблем, зокрема, про |
||||||||
|
Відчуження людини й абсурдність буття як |
рішення (вибір) доктора Ріє всупереч усьому боротися з чумою, хай навіть ця боротьба |
||||||||
|
провідні мотиви творчості. |
|
|
|
може бути приреченою на поразку: «...Ця хроніка не може стати історією остаточної |
|||||
|
Роман «Чума» як еволюція «від естетики |
перемоги. А може бути тільки свідченням того, що треба було вчинити і що, безперечно, |
||||||||
|
абсурду до естетики бунту». Відбиття руху |
повинні чинити всі люди всупереч страху»); |
||||||||
|
Опору і |
глибинний |
філософський |
зміст |
характеризує головних героїв твору; |
|||||
|
(«поширення образу чуми на буття в цілому»). |
пропонує варіанти тлумачення образу чуми (фашизм – тоталітаризм – зло як |
||||||||
|
Семантична невичерпність символу чуми в |
метафізична категорія тощо); |
||||||||
|
творі. Узагальнене трактування в романі зла в |
пояснює, в чому полягає сенс перестороги Камю: переможні вигуки оранців |
||||||||
|
контексті людського буття та ствердження |
супроводжуються сумнівами Ріє, який «згадав, що будь-яка радість – під загрозою..., |
||||||||
|
необхідності боротьби з ним попри |
бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у |
||||||||
|
неможливість |
повного |
й |
остаточного |
закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години»; |
|||||
|
подолання. |
Абсурд |
і |
трагічний |
стоїцизм у |
висловлює міркування про важливу думку Камю, висловлену у фіналі роману: «Люди |
||||
Год |
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня підготовки учнів |
. |
|
|
|
|
|
|
творі. Проблема вибору людини в межовій |
більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу»; |
|
ситуації та особистої відповідальності за цей |
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи |
|
вибір. Особливості поетики й стилю роману. |
свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. |
|
|
ТЛ Дає визначення поняття «екзистенціалізм» (як літературне явище); |
|
|
Висловлює судження про есе як літературний жанр; про роман-параболу. |
4 |
Ернéст Мíллер ХЕМІНГУÉЙ (1899–1961). |
Учень (учениця): |
|
«Старийіморе». |
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому |
|
Життєвий і творчий шлях американського |
повісті «Старий і море»; |
|
письменника, лауреата Нобелівської премії |
пояснює, чому твір «Старий і море» американця Хемінгуея називають повістю-притчею |
|
Хемінгуея, особливостійого поетикийстилю. |
про людину; |
|
Хемінгуей як письменник «втраченоїгенерації» |
пригадує визначення притчі (6 кл.); |
|
(«Фієста», «Прощавай, зброє!»).Творчакриза1 |
з’ясовує сучасне розуміння притчі як концентрованої оповіді з повчальним підтекстом, а |
|
пол. 1930-хрр. іновепіднесенняв 2пол. |
також те, що повість Хемінгуея відзначається саме такою сконцентрованістю, внаслідок |
|
десятиліття. Роман«По комуподзвін» ітема |
чого її сюжет і образи (старого, моря, риби, її кістяка, обірваного паруса) у фіналі |
|
трагізмуісторії, щовтіливсяв іспанській |
набувають символічно-притчового змісту й прочитуються в цьому ключі як сучасна |
|
громадянській війні. |
притча про людину, яка не ламається і перемагає всупереч усьому («Людину можна |
|
«Старий і море» – повість-притча про людину. |
знищити, а здолати не можна»); |
|
«Життєподібний» сюжет і філософсько- |
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи |
|
символічний зміст твору, її філософський, |
свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. |
|
моральний і психологічний сенс. Довершеність |
ТЛ Дає визначення поняття «повість-притча»; |
|
прологу, роль підтексту («принцип айсбергу») в |
висловлює судження про підтекст, повість-притчу, символ і символіку, сюжет і фабулу |
|
творі. |
твору. |
|
Вплив Хемінгуея на розвиток художньої прози |
|
|
ХХ століття. |
|
