13. Статеворольова соціалізація особистості

В широкому розумінні статеворольова соціалізація – це формування особистості як представника певної статі. Про-блема статеворольової соціалізації не є новою, проте акту-альність її не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає. Стать – це комплекс анатомічних, репродуктивних, пове-дінкових і соціальних ознак, що визначають індивіда як чоло-віка або жінку. В залежності від аспекту дослідження статі роз-різняють: біологічну стать – це сукупність контрастуючих ге-неративних ознак осіб одного виду; психологічну стать – це характеристика особистості і поведінки індивіда з точки зору маскулінності-фемінності. Поняття “гендер” (gender – рід) означає стать як соціальне явище, як усе те со-ціальне, що утворюється над біологічною статтю. Отже гендер – це соціально-психологічне поняття, яке визначає статус лю-дини з точки зору маскулінності або фемінності.

16. Культурна соціалізація особистості.

Включення індивіда в культуру, формування особистості припускає засвоєння цілісної картини світу, цілісного образу людини в світі. Культура охоплює всі засоби і механізми діяльності, цінності і творчі потенціали людини. В найширшому, абстрактному сенсі культура є способом реалізації сутнісних сил людини, формою і змістом соціокультурного розвитку людини, збагачення духовного світу, реалізації здібностей і ціннісних орієнтації. Культура не лише твориться людиною, а й сама творить духовний формат індивіда. Гуманістичний зміст культури полягає не тільки у створенні цінностей, що поповнюють скарбницю культури, а й у тих змінах, що супроводжують особистість у процесі їхнього освоєння й перетворення. Розкрити технологію і мову культури - значить наблизитися до її розуміння, опанувати її способом діяльності. Культура виступає в якості фактору регуляції діяльності людини, координації її зусиль і здібностей, знань і умінь, керування суспільними процесами й особистим способом життя.

17. Охарактеризувати види депривації та й вплив на соціалізацію.

Депривація - це психічний стан, коли суб'єкт не має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу. Тобто йдеться про втрату чогось такого, що необхідно індивіду для задоволення певних важливих потреб.

Різні форми психічної депривації в житті трапляються одночасно. Ізольовано виявити їх можна лише експериментально.

Найчастіше виокремлюють такі форми психічної депривації:• депривація стижульна (сенсорна). • депривація значень (когнітивна): занадто мінлива хаотична структура зовнішнього світу без чіткого упорядкування і зміст.

• депривація емоційного ставлення (емоційна): недостатня можливість для встановлення інтимного емоційного ставлення до якої-небудь особи.• депривація ідентичності (соціальна): обмежена можливість для засвоєння самостійної соціальної ролі.

За змістом, на наш погляд, депривацію можна поділити на:

• сенсорну;• емоційну;• психомоторну;• духовну;• соціальну;• пізнавальну;• психокультурну.

За тривалістю депривація буває:

• короткотривалою• затяжною• довготривалою

Будь-яка депривація має різні рівні розвитку: високий, середній, низький.

Високий рівень депривації наявний, коли ізоляція людини досягла повної замкнутості. Середній - коли взаємодія людини із зовнішнім психічним відповідного характеру здійснюється або рідко, час до часу та в малому обсязі; низький - коли взаємодія із зовнішнім психічним відповідного характеру здійснюється систематично, хоча й не в повному обсязі та не активно. СЕНСОРНА ДЕПРИВАЦІЯ - це тривале, більш-менш повне позбавлення людини сенсорних вражень. Обмежуючи кількість і якість духовного, емоційного і фізичного навантаження - це призводить, до духовної, емоційної та психомоторної депривації. СОЦІАЛЬНА ДЕПРИВАЦІЯ - це відхилення від реальних соціальних норм у суспільстві та в різних соціальних спільнотах. Соціальна депривація суттєво залежить від ступеня задоволення потреб людини. Точніше, вона виникає тоді, коли потреби задовольнити неможливо або їх задовольняють частково, однобічно тощо.