64.Скласти фрагмент конспекту уроку-лабораторної роботи «Складання електромагніту і випробування його дії».

Тема. Лабораторна робота «Збирання електромагніту й дослі­дження його дії»

Мета уроку: навчитися збирати найпростіший електромагніт і з'ясувати, від чого залежить його дія.

Тип уроку: урок контролю й оцінювання знань.

Обладнання: штатив, мідний провід, джерело постійного струму, заліз­ні стрижні (чи великі цвяхи), магнітна стрілка (чи смуговий маг­ніт), ошурки, реостат, ключ, амперметр, з'єднувальні проводи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

І. Ознайомтеся з приладами для лабораторній роботі (див. рису­нок).

2. Виготовте 2 котушки з різним числом витків, намотавши мід­ний провід на залізні стрижні.

3. Зберіть електричне коло.

4. Замкніть коло і переконайтеся по притягуванню ошурок, що котушка із осердям виявляє магнітні властивості, тобто є елек­тромагнітом.

5.Закріпіть котушку на проводах у штативі.

6.Визначте за допомогою магнітної стрілки (чи смугового магніту) полюсу електромагніту, що ви отримали.

7.З'ясуйте, як залежить магнітна дія котушки зі струмом від вхідних них параметрів.

8.Усі дослідження запишіть у таблицю в зошиті для лаборатв) них робіт.

9.Запишіть у зошит для лабораторних робіт, що ви вимірювач., та який отримали результат.

77.Гравітаційне поле. Задача Ньютона. Закон всесвітнього тяжіння. Досліди Кавендіша. Інертна і гравітаційна маса. Гравітаційне поле

1. За сучасними поглядами з кожним об'єктом речовини з масою М пов'язаний інший вид матерії — гравітаційне поле, яке залежить від маси й конфігурації тіла. Саме одним із проявів поля є його силова дія на інше тіло масою т, розміщене в будь-якій точці поля; звичайно, пробне тіло своїм полем справлятиме силову дію на перше тіло.

2. Для кількісної характеристики гравітаційного поля найбільш зручною є величина обумовленої силової дії поля на внесене в нього пробне тіло; її називають напруженістю.

Напруженість — вектор, який чисельно дорівнює силі дії поля, розрахованій на одиницю маси пробного тіла в заданій точці, (1)

Взявши до уваги вираз сили за законом тяжіння, для поля точкового тіла з масою М знаходимо (2)

де — радіус-вектор, напрямлений від матірного тіла М до заданої точки поля; знак мінус вказує на те, що вектор напруженості, колінеарний з вектором сили тяжіння, завжди напрямлений протилежно до радіус-вектора. Вектор напруженості поля за напрямом збігається з напрямом сили тяжіння.

Гравітаційні поля і їх напруженості підлягають принципу суперпозиції (накладання). Сумарна напруженість кількох полів у заданій точці дорівнює векторній сумі напруженостей всіх полів.

Закон всесвітнього тяжіння

Закони Кеплера, знайдені емпірично, дали можливість І. Ньютону встановити закон всесвітнього тяжіння.

Сила взаємодії між планетою і Сонцем прямо пропорційна масі як одного, так і другого тіла, тобто пропорційна добутку їхніх мас і обернено пропорційна квадрату відстані між ними: (6.8)

де  — коефіцієнт пропорційності, який називають гравітаційною сталою.

Математичний запис закону всесвітнього тяжіння (6.8) справджується для випадку, коли тіла можна вважати матеріальними точками, тобто коли розмірами взаємодіючих тіл можна нехтувати порівняно з відстанню між ними.