Органцізація реанімаційної допомоги

Необхідність у реанімаційній допомозі може виникнути у будь-якій обстановці. Життя постраждалого у цьому випадку буде залежати від того, наскільки людина, яка надає допомогу, володіє методами реанімації (зовнішній масаж серця та штучне дихання). Звичайно, що повноцінні реанімаційні заходи може провести лише медичний працівник.

Велике значення має організація спеціального кабінету у полікліниці, аптеці, будь-якому медичному пункті, де необхідно мати реаніматологічний набір. У ньому повинні бути:

1. стерильні бинти та серветки;

2. шприці у спеціальних укладках;

3. кровоспинні джгути;

4. повітровід для дихання рот у рот;

5. ручний мішок-респіратор;

6. медикаменти: адреналін у ампулах — 0,1% розчин, кальцію хлорид у ампулах — 10% розчин, кофеїн, ефедрин, корглікон, промедол або морфін, преднізолон для внутрішнього введення, новокаїн, папаверин, нітрогліцерин у таблетках;

7. розчини для внутрішнього вливання — поліглюкін, гемодез та желатиноль;

8. голки для венепункції;

9. стерильна система для внутрішньовенного вливання.

Спеціальні реанімобілі оснащені усім необхідним для здійснення реанімації, навіть для проведення операцій (трахеостомія, катетеризація вен, артерій та серця, прямий масаж серця та ін.).

В усіх великих лікарнях є спеціальні реанімаційні відділення. Ці відділення мають окремий штат лікарів-реаніматологів та висококваліфікованих сестер, складне обладнання для проведення реанімації, діагностічну апаратуру. У реанімаційні відділення надходять тяжкохворі з інших відділень, наприклад, після операції, та доправлені машинами швидкої допомоги.

Існують реанімаційні відділення

• терапевтичного профілю, в яких лікують хворих з інфарктом міокарда, з гострою серцевою недостатністю, тяжкими захворюваннями органів дихання,

• хірургічні — для післяопераційного ведення хворих,

• токсикологічні центри — для лікування отруєнь,

• травматологічні відділення — для хворих з тяжкими травмами та травматичним шоком.