
- •Зм'якшення води
- •1. Основи процесів і класифікація методів зм’якшення води
- •2. Термічний метод зм’якшення води
- •3. Реагентні методи зм’якшення води
- •1. Суть іонного обміну. Характеристика іонітів. Регенерація іонітів. Апаратурне оформлення іонообмінного очищення води
- •2. Зм’якшення води катіонуванням
Зм'якшення води
1. Основи процесів і класифікація методів зм’якшення води
Зм’якшенням води називається процес видалення з води катіонів жорсткості, тобто Са2+ і Mg2+.
Відповідно до вимог ГОСТ 2874-82 [1] жорсткість води, призначеної для господарсько-побутових цілей, не повинна перевищувати 7 мг-екв/дм3. За узгодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби ця норма може бути збільшена 10 мг-екв/дм3.
У більшості випадків використовувані водо джерела мають жорсткість, що відповідає нормі для господарсько-побутових вод, і зм’якшення не потребують. Зм’якшення води проводиться в основному при її підготовці для технічних цілей. Наприклад, жорсткість води, використовуваної для барабанних котлів, не повинна перевищувати 0,005 мг-екв/дм3.
Загальна жорсткість води є сумою карбонатної (тимчасової) і некарбонатної (постійної) жорсткості. Карбонатна жорсткість обумовлена присутністю у воді в основному гідрокарбонатів Са2+ і Mg2+. Некарбонатна жорсткість обумовлена присутністю кальцієвих і магнієвих солей сірчаної, соляної і азотної кислот.
Для зм’якшення води застосовують наступні методи:
термічні, засновані на нагріванні води, її дистиляції або виморожуванні;
реагентні, при яких іони Са2+ і Mg2+, що знаходяться у воді, зв'язуються різними реагентами в практично нерозчинні сполуки;
іонного обміну, засновані на фільтруванні зм'якшуваної води через спеціальні матеріали, що обмінюють вхідні в їх склад іони Na+, H+ на іони Са2+ або Mg2+, що містяться у воді;
комбіновані – різні поєднання перерахованих методів.
Вибір того або іншого методу зниження жорсткості визначається якістю вихідної води, необхідною глибиною зм’якшення і техніко-економічними міркуваннями.
Відповідно до вимог [3] при зм'якшенні підземних вод слід застосовувати іонообмінні методи; при зм'якшенні поверхневих вод, коли одночасно потрібне і освітлення води, - вапняний або вапняно-содовий метод, а при необхідності глибокого зм’якшення води - подальше катіонування.
При отриманні води, придатної для господарсько-питних потреб, звичайно зм'якшують тільки частину води з подальшим змішанням її з вихідною водою.
2. Термічний метод зм’якшення води
Термічне зм’якшення води застосовують при використанні карбонатних вод, які надходять для живлення котлів низького тиску, а також під час використання реагентних способів зм’якшення. Цей спосіб ґрунтується на зміщенні карбонатної рівноваги після нагрівання води в бік утворення карбонату кальцію:
Са(НСО3)2 ↔ CaCO3↓ + СО2↑ + H2O.
Рівновага зміщується за рахунок зниження розчинності оксиду вуглецю (IV), що викликається підвищенням температури і тиску. Кип’ятінням можна повністю видалити оксид вуглецю (IV) і тим самим набагато знизити карбонатну кальцієву жорсткість. Проте повністю усунути вказану жорсткість не вдається, оскільки карбонат кальцію, хоч і трохи (13 мг/дм3 при 18°С), але все таки розчиняється у воді.
За наявності у воді гідрокарбонату магнію процес його осадження відбувається таким чином: спочатку утворюється порівняно добре розчинний (110 мг/дм3 при 18°С) карбонат магнію:
Mg(НСО3)2 ↔ MgCО3 + СО2↑ + Н2О.
Ця сіль при тривалому кип’ятінні гідролізує, внаслідок чого випадає осад малорозчинного (8,4 мг/дм3) гідроксиду магнію:
MgCО3 + Н2О ↔ Mg(ОН)2↓ + СО2↑.
Таким чином, при кип’ятінні води жорсткість, обумовлена наявністю гідрокарбонатів кальцію і магнію, значно знижується.
Кип’ятінням частково усувається також жорсткість, обумовлена наявністю сульфату кальцію, розчинність якого падає до 0,65 г/дм3 при температурі 100°С.
Для
нагріву води застосовуютьпідігрівачі
змішуючого
або
каскадного
типу. Підігрівач
змішуючого
типу
(рис. 1.1) – металева ємкість з перегородками,
до якої підводиться оброблювана вода
і пара, що гріє. Змішання води з парою
відбувається за допомогою пароструминних
сопел. Каскадний
підігрівач
(рис.
1.2) виготовляється у вигляді колонки з
дірчастими перегородками-тарілками,
якими назустріч один одному рухаються
зм'якшувана вода і пара, що гріє.
Термозм’якшувач
системи Коп’єва
(рис. 1.3) складається з плівкового
змішуючого підігрівача
освітлювача із завислим осадом і похилих
сепараційних перегородок. Заздалегідь
підігріта в апараті оброблювана вода
поступає через ежектор на розетку
плівкового підігрівача і розбризкується
над вертикально розташованими трубами,
стікаючи по ним назустріч гарячій парі.
Далі вода центральною
трубою
через дірчасте днище надходить в
освітлювач, в шарі завислого осаду якого
затримуються солі кальцію і магнію, що
утворюються при нагріванні води.
Вуглекислота і кисень, що виділяються
разом з надлишком пари, виводяться з
апарату. Час перебування води в
термозм’якшувачі – 30-45 хв.