1.3. Історія дослідження доступності мінерально-сировинних ресурсів

Історично склалося так, що дослідження мінерально-сировинних ресурсів відбувалися й відбуваються у декількох взаємопов'язаних і взаємозумовлених напрямках. Пояснюється це необхідністю всебічного вивчення як самої мінеральної речовини у зв'язку із визначенням можливостей її майбутнього господарського використання, так і процесів, пов’язаних із пошуками, розвідкою, видобутком та переробкою мінеральної сировини.

Найдавнішим є, безперечно, геолого-мінералогічний напрямок, з огляду на те, що корисні копалини були і є одним із основних об'єктів дослідження геології і власне потреби у промисловій сировині призвели до бурхливого розвитку цієї науки у XVIII та XIX ст. Напрямок є також найбільш розгалуженим та опрацьованим і передбачає всебічне дослідження мінеральної сировини – від вивчення її речовинного складу до розробки загальних концепцій пошуків та розвідки КК на окремих територіях.

Вивчення мінеральних ресурсів полягає також у визначенні відповідності промислового комплексу мінеральному потенціалу конкретної території, у розробці основних шляхів розвитку та вдосконалення виробничо-територіальних комплексів за рахунок раціонального використання корисних копалин.

Аналіз розвитку геолого-мінералогічних досліджень мінеральної сировини становить предмет спеціального розгляду, який виходить за межі даної роботи. Відмітимо лише вагомий внесок у вивчення мінеральних ресурсів таких дослідників, як В. Г. Боднарчук, Р. Р. Виржиківський, Є. К. Лазаренко, В. І. Лучицький, Є. О. Погребицький, Л. І. Лутугін, В. Д. Ласкарєв, В. С. Соболев, М. Н. Семененко, Я. М. Бєлєвцев, С. Ф. Шнюков, В. О. Краюшкін, О. С. Вялов, І. Н. Доленко, О. С. Поваренних, Л. Г. Ткачук, Ю. М. Сеньковський, В. В. Глушко, О. І. Матковський, Д. Н. Коваленко, Є. Я. Києвленко та багатьох інших. Актуальні проблеми мінеральних ресурсів в останнє десятиліття стали предметом розгляду колективів науковців Інституту геологічних наук НАН України, Інституту геохімії і фізики мінералів НАН України, Інституту геології та геохімії горючих копалин НАН України, співробітників Департаменту геології Міністерства екології та природних ресурсів.

Теоретичні та практичні питання оцінки родовищ корисних копалин привертали увагу дослідників ще на початку XX ст., коли з’явились перші публікації Л. Ф. Граумана (1908) та Б. І. Бокія (1917). Пізніше появляються роботи С. П. Протодьяконова (1927), Н. І. Трушкова (1931), В. С. Левоника (1939, 1963),

Питанням доступності мінерально-сировинних ресурсів, що враховує стан конкретних запасів, їхню якість, особливості залягання і розташування, присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених (І. О. Горленка, В. С. Міщенка, М. М. Коржнєва, І. Д. Андрієвського, П. І. Пономаренка, М. А. Хвесика, Г. І. Рудька, С. В. Гошовського, Д. С. Гурського, А. Г. Шапара, С. І. Іщука, Л. М. Корецького, Я. Б. Олійника, М. М. Паламарчука, Е. І. Чернея, Ю. М. Палехи, Л. Г. Руденка, А. В. Степаненка, Д. М. Стеченка, О. Г. Топчієва, О. І. Шаблія та ін.) [15, 19].

1.4. Методика дослідження

В курсовій роботі використані історичний, картографічний, системного аналізу, статистичний, фізико-географічного районування.

Історичний метод застосовується в усіх суспільних та природних науках. Своєрідність його використання у цій курсовій роботі полягає в розгляді еволюції знань про мінерально-сировинний потенціал світу. Знання історії дослідження необхідне для розуміння сучасного стану та особливостей розміщення мінерально-сировинних ресурсів, а також для прогнозування змін їх використання. Використання цього методу можна прослідкувати в першому розділі курсової роботи.

Картографічний метод дає змогу створювати тематичні карти, наносячи на них безліч об’єктів, відображаючи їх взаєморозташування, області і специфіку поширення, взаємозв’язки. Цей метод використовувався для збору вихідних даних, їх аналізу та застосування як додатку. Тематична карта підвищує інформаційну місткість наукового матеріалу та його наочну цінність.

Метод системного аналізу базується на принципі поетапності, передбачає визначення мети, завдань, формулювання наукової гіпотези, всебічне дослідження кожної з територіальних систем, особливостей розміщення розвитку і принципів поширення технологічної сировини. Цей метод використано на початковому етапі роботи над курсовою, при складанні вступу, для постановки завдань дослідження.

Статистичний метод ґрунтується на аналізі даних про мінерально-сировинний потенціал світу, сприяє з’ясуванню особливостей просторової взаємодії різних територіально-економічних систем. У цьому аспекті важливу роль відіграє статистика як ефективний інструмент дослідження економічного стану конкретної території.

Метод фізико-географічного районування сприяє виявленню взаємопов’язаних частин регіону за певним видом природних умов чи ресурсів. Цей метод застосовувався для встановлення основних областей поширення мінерально-сировинних ресурсів.