3.4. Економічні інтереси, їх узгодження і реалізація

Мотивом, стимулом дій щодо задоволення потреб, реалізації цілей суспільства є економічні інтереси. Інтерес з’являється, коли задоволення потреб усвідомлюється як конкретна ціль. Отже, економічні інтереси – це усвідомлені потреби існування різних суб’єктів господарювання.

Економічні інтереси, хоч і є формою проявлення потреб, але вони не тотожні потребам. По-перше, інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, що спрямовані на задоволення потреб. Потреби – причина, засоби задоволення потреб (дії) – форма прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб, наприклад, інтересом суб’єкта не може бути зниження рівня задоволення потреб.

Прагнення реалізувати інтереси примушує людей до участі у господарській діяльності, де складаються їх економічні зв’язки. Саме останні формують економічні відносини суспільства, які проявляються перш за все як інтереси.

За суб’єктами реалізації усі інтереси класифікуються як: особисті, колективні, державні (суспільні). Суспільні і колективний інтерес персоніфікуються тільки в індивіді. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності. Але усі вони взаємозалежні (інтерес підприємця не може буди досягнутий без задоволення інтересу найманого робітника), взаємозалежність інтересів об’єктивно зумовлює співробітництво їх носіїв.

Узгодження інтересів здійснюється державною політикою, яка має різні засоби впливу на інтереси людей: 1) економічний примус; 2) позаекономічний примус; 3) моральні і соціальні мотиви трудової активності (по суті, це спонукальні мотиви до праці). Найбільш активно в умовах ринкових відносин використовується система економічного примусу: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду; інтенсивна праця завдяки наявності безробіття; беззбиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства, розорення тощо.

Слід зазначити, що відмінність інтересів обумовлює їх суперечності. Останні мають як суб’єктивну, так і об’єктивну основу. Перша зумовлена суб’єктивним розумінням і підходом людей до інтересів. Друга заснована на відмінностях становища різних людей в економічних умовах діяльності з реалізації економічних інтересів. Так, є суттєва різниця між власником капіталу і найманим робітником.

Реальною потребою економічного життя є досягнення інтересів суб’єктів економічних відносин через реалізацію кожного з них на основі взаємодії і поєднання. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних цілей: індивідуальних інтересів – через зростання індивідуальних доходів; колективних – через максимізацію прибутку та фонду заробітної плати; суспільного – через максимізацію національного доходу та мінімізацію фонду відшкодування створюваного суспільного продукту.

Отже, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів.

Основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес споживача, який спонукає виробника до виробництва необхідної продукції належної якості і з прийнятною ціною. Для цього виробник змушений впроваджувати нові технології, шукати шляхи скорочення витрат. Це забезпечує реалізацію не лише особистого інтересу споживача, а й особистого інтересу виробника (максимум прибутків) і суспільного інтересу в цілому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже, інтерес споживача є рушійною силою економічного розвитку в сучасної ринковій економіці.

Таким чином можна зробити наступні висновки.

1. Дослідження сутності потреб, їх класифікації є початковим пунктом, передумовою виробничого процесу, мотивації економічної діяльності.

2. Обмеженість ресурсів проявляється в тому, що в кожний даний момент кількість використаної праці не може перевищувати чисельність працездатного населення країни, кількість капіталу – обсягу всіх створених до цього одиниць засобів праці, а кількість землі – всіх тих природних благ, які вдалося здобути і використати.

3. Породженням і соціальним проявом потреб є економічний інтерес. Останній виникає тоді, коли задоволення потреб усвідомлюється як конкретна мета.

4. Виробничі відносини – це завжди відносини між виробниками та споживачами життєвих благ, які мають певні потреби й інтереси, тобто спонукальні мотиви до економічної діяльності. Тому інтереси розглядаються як рушійна сила економічного прогресу.

5. Для того, щоб інтереси виступали як спонукальний мотив ефективної діяльності суспільства, необхідна не субординація (підпорядкування), а координація (узгодження) інтересів, як спосіб їх найбільш ефективної реалізації.