10.2. Норми та правила забезпечення проектного менеджменту.

Управління якістю проекту вимагає системного підходу, реалізація якого в сучасній практиці здійснюється у вигляді створення стандартизованих систем менеджменту якості, що представляють собою сукупність системи нормативних документів, документованих методик і засобів планування, забезпечення й контролю якості, виконуваних спеціально призначеними структурними одиницями організації, підприємства або проекту.

Система нормативних документів України для управління проектами, зокрема, будівельними процесами, перебуває в стадії становлення. Вона регламентується «Будівельними нормами і правилами (БНіП) України. Основними положеннями» (рис. 10.2) і містить наступне:

• державні нормативні документи (будівельні норми і правила БНіП, рекомендаційні нормативні документи, а також державні стандарти України (ДСТУ));

• адміністративно-територіальні нормативні документи (територіальні будівельні норми (ТБН));

• виробничо-галузеві нормативні документи (будівельно-технологічні норми і нормативні документи зі стандартизації, стандарти підприємств (СП), об’єднань та науково-технічних товариств, а також технічні умови(ТУ)).

Наведена структура нормативних документів базується на правовому забезпеченні (закони, постанови, укази та ін.), шо відслідковуються на підприємстві шляхом організації їхньої підписки, придбання й вивчення.

Рис. 10.2. Структура системи нормативних документів України для управління проектами

Особливістю нових нормативних документів в галузі будівництва є перехід від раніше діючих до сучасних методичних принципів, запозичених х практики будівельного нормування і стандартизації технічно розвинутих країн. Традиційний, так званий описовий, або розпорядчий підхід потребував, щоб у нормативних документах наводився докладний опис конструкцій, методів розрахунку, застосовуваних матеріалів та ін. Нові будівельні норми і стандарти повинні вміщувати, у першу чергу, експлуатаційні характеристики будівельних споруд і виробів, засновані на вимогах замовника, тобто на першому плані – цілі, а не методи їхнього досягнення.

Передбачається, що нормативні документи поступово змінюватимуться: в них не буде вказівок щодо проектування й будування, а встановлюватимуться певні вимоги. Обов’язковими залишаються вимоги щодо гарантій безпеки життя і здоров’я громадян, охорони довкілля, надійності та довговічності будинків і споруд, сумісності і взаємозамінності продукції та застосовуваних у будівництві технічних рішень.

Об’ємно-планувальні, конструктивні, технологічні й інші технічні рішення, що раніше регламентувалися нормами, мають носити лише характер рекомендацій. Рішення повинні прийматися з урахуванням конкретних умов відповідних виробництв, природно - кліматичних, соціальних та економічних особливостей різних регіонів України.

До основних нормативних документів (НД) при реалізації проектів в будівництві відносяться:

• державні стандарти України – ДСТУ;

• державні будівельні норми – ДБН;

• відомчі будівельні норми – ВБН;

• регіональні будівельні норми – РБН;

• технічні умови – ТУ;

• стандарти підприємств – СП.

ДСТУ України встановлюють організаційно-методичні та загально-технічні вимоги до об’єктів будівництва і промислової продукції будівельного призначення, вони забезпечують їх розробку, виробництво та експлуатацію.

ДБН України розробляються на продукцію, процеси та послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, територіальна діяльність, зведення споруд, реконструкція і реставрація об’єктів будівництва, планування і забудова населених пунктів і територій), а також у галузі організації, технології, управління і економіки будівництва.

ВБН України розробляються при необхідності встановлення вимог, що перевищують (доповнюють) вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства.

РБН України містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій.

ТУ встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного призначення, її встановлення, упакування, маркування, приймання, контролю та випробувань, транспортування та зберігання.

СТ підприємств розробляються на продукцію, процеси, що використовуються лише на конкретному підприємстві.

Крім основних норм і правил, будівельники при реалізації проектів користуються міждержавними будівельними нормами (СНИП), стандартами (ГОСТ) та технічними умовами (ТУ) колишнього СРСР. Також використовується – єдина система конструкторської документації – ЄСКД, (комплекс стандартів, що містять правила щодо розробки, оформленню та обігу конструкторської документації): науково-технічна документація – звіти по науково-дослідній роботі (НДР); конструкторська документація – типові проекти будівель і споруд, будівельні креслення виробів та конструкцій.

Система управління якістю проектами у будівництві будується на методичних та організаційних принципах, що відповідають прийнятим міжнародним (ISO,EN) і національній виробничо-галузевій нормативній документації.

В рамках управління окремо взятим проектом, як правило, спеціальна система менеджменту якості не розробляється, але при цьому основні учасники повинні мати такі системи, а також мати таку документовану угоду, в якій прописуються спільні рішення по взаємодії їхніх систем менеджменту якості. В деяких випадках доцільно залучати спеціалізовані фірми для створення та впровадження таких систем менеджменту якості.

Система нормативної документації з якості підприємства містить у собі наступні документи:

• нормативну документацію і технічну літературу;

• настанови з якості (описують систему якості в цілому);

• методологічні інструкції з елементів системи якості;

• робочі інструкції (описують окремі комплексні технологічні процеси);

• контрольні інструкції (описують окремі процедури проведення контрольних і іспитових заходів).

Узагальнено, документована система управління якістю проектами визначена міжнародними стандартами ISO і являє собою піраміду (рис. 10.3).

Рис. 10.3. Документована система управління якістю проектів

Політика в області якості приймається вищим керівництвом. Містить ноу-хау фірми, спрямовані на задоволення підвищення попиту споживача й одержання прибутку.

Настанови з якості (рівень А) – повинні відповідати всім вимогам стандарту ДСТУ ISO 9001-2009. Вони не деталізуються, їх ціль полягає в тому, що робота підприємства в питаннях якості дійсно відповідає вимогам належного елементу ISO, функціональному процесу з наступною деталізацією цих критеріїв на більше нижчих рівнях піраміди.

Стандарти підприємств, методики, положення про відділи (рівень Б) дають внутрішнім споживачам можливість аналізу взаємної відповідальності й визначають їх обов’язки по функціонування процесів системи.

Робочі інструкції (рівень В) стосуються робочих або операційних інструкцій. У них пошарово описується виконання окремих видів діяльності по виробництву, складанню, монтажу й контролю, застосування інструментів вимірювального встаткування й т.д.