Деньги и кредит

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

«ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

(для спеціальностей 6.050100 «Економіка підприємства» та 6.050200 «Менеджмент організацій»)

№кода 3201

Укладачі: д.е.н., проф. Л.О. Омелянович ас. О.М. Зерова

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні кафедри „Фінанси і кредит”

протокол №____ від _________2009р. зав. кафедри „Фінанси і кредит”

_______д.е.н.,проф. Л.О.Омелянович

Макіївка – 2009р.

2

ЗМІСТ

3

4

Змістовий модуль І ГРОШІ ТА ГРОШОВІ СИСТЕМИ

ТЕМА 1. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

1.1.Походження грошей

1.2.Суть, функції та роль грошей в ринковій економіці

1.3.Види грошей

Ключові слова: проста, випадкова або одинична форма вартості, повна або розгорнута форма вартості, загальна форма вартості, грошова форма вартості, гроші, функції грошей, масштаб цін, кредитні гроші, вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитна картка, дебетова картка, банкнота

Перелік рекомендованої літератури: 4, 5, 6, 7, 9, 14, 17, 19, 23, 25, 28.

1.1. Походження грошей

Гроші настільки міцно увійшли в наше повсякденне життя, що ми не бачимо в них нічого незвичного. А між тим це одне з найчудовіших винаходів людини. В живій природі їх аналогу не знайти. Вся структура сучасної економіки зумовлена існуванням грошей.

Гроші належать до низки дуже загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство вже в стародавні часи. За довгий час існування товарного виробництва і його дослідження вченими-економістами з питань походження грошей сформувались різні погляди, які умовно можна звести до двох основних загальних напрямків: раціоналістичного та еволюційного.

Перша концепція пояснює походження грошей як підсумок угоди між людьми, тобто гроші за цією концепцією виникають тоді, коли люди уявляють собі необхідність їх існування як певного засобу, що забезпечує рух товарів і є неодмінним елементом раціональної організації товарообміну, усвідомлення такої необхідності і приводить до появи перших форм грошей.

Представником раціоналістичного напрямку був, перш за все, великий давньогрецький мислитель Аристотель (384-322 рр. до н.е.), який вважав гроші продуктом угоди між людьми. До представників цього напрямку належить і видатний німецький економіст Г.Кнапп (1842-1926 рр.), який у своїй праці «Нариси державної теорії грошей» стверджує, що гроші – це продукт права, продукт держави.

Раціоналістичний напрямок у теорії походження грошей, безсумнівно, не є науковим, бо об’єктивні явища (а поява грошей належить саме до таких) обумовлюються об’єктивними процесами і не можуть залежати у своєму походженні від суб’єктивних і, по суті, вторинних процесів. Причину появи грошей слід шукати у більш глибокому і базовому відносно цього феномена явищі, а саме в товарному виробництві. Проте незважаючи на ненауковий характер цих теорій, повністю їх ігнорувати не можна. Це пов’язано з тим,

5

що економічні явища, які є об’єктивними за своєю природою, здійснюється в той же час через суб’єктивну діяльність людини, тому людина, суспільство, держава, мають певне відношення, якщо не до суті самого грошового феномена, то до формування зовнішніх ознак і форм його організації і руху.

Згідно з еволюційною концепцією – гроші з'явилися в результаті еволюційного процесу, який поза волею людей призвів до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і посіли особливе місце. Тобто, еволюційний напрямок об’єднує велику кількість учених, які пов’язують появу грошей з виникненням товарного виробництва. Це, безсумнівно, науковий підхід, бо до тих пір, поки продукт праці не призначався для продажу – обмін не потребував появи якогось спеціального еквівалента, яким і є за своєю суттю гроші.

Багато мислителів стародавньої Греції вивчали природу грошей, їх функції і роль в організації виробництва. Серед них, насамперед, слід назвати відомого грецького історика і філософа Ксенофонта (430-355 рр. до н.е.), який досліджуючи гроші, виділяє такі їх функції, як засіб обігу і засіб нагромадження.

Багато цікавих думок про гроші висловили такі видатні представники англійської економічної науки кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст., як А.Сміт

(1723-1790 рр.) і Д.Рікардо (1772-1823) рр.).

Природу грошей та їх походження намагалися з’ясувати й інші вчені. Але в найбільш повному варіанті це вдалось тільки великому німецькому економісту К.Марксу (1818-1883 рр.). В основу своєї теорії походження грошей К.Маркс поклав тезу про те, що гроші – це продукт товарного виробництва. Отже, появу грошей він пов’язує з об’єктивним процесом розвитку товарного виробництва, товарного обміну, що супроводжує його, оскільки товарне виробництво неможливе без обміну.

Процес еволюції та становлення грошей представляє собою розвиток форм вартості, тобто розвиток мінової вартості.

Перша форма – проста або випадкова форма вартості властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей. Найпростішу форму вартості характеризує рівність:

Х товару А = У товару Б

Повертаючись до прикладу, для скотаря вівця важлива не як споживча вартість, а як вартість, що виявляється тільки на ринку. Йому потрібна споживча вартість зерна. На ринку товар (в даному випадку вівця) шукає свого антипода і грає активну роль, бо скотар прагне знайти зерно в обмін на свій товар. Зерно служить формою вартості вівці, тобто пасивно відображає суспільну працю витрачену на вирощування вівці. Отже, зерно стає

6

зовнішнім проявом суспільної праці, тобто еквівалентом, і знаходиться в еквівалентній формі вартості.

Еквівалентна форма вартості має наступні особливості:

-споживча вартість товару-еквіваленту (зерна) служить формою прояву своєї протилежності – вартості товару (вівці);

-індивідуальна праця, витрачена на виробництво товару-еквіваленту (зерна), виражає свою протилежність – суспільну працю;

-конкретна праця, закладена в товарі-еквіваленті (зерні), служить формою прояву абстрактної праці.

Друга форма – повна або розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів – товарів надходить на ринок. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює:

одній вівці, одній сокирі,

одному аршину полотна тощо.

Суттєвий недолік даної форми вартості є в тому, що в зв'язку з великою чисельністю товарів-еквівалентів вартість кожного товару не отримує закінченого вираження.

Третя форма вартості – загальна, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. В зв'язку з такою об'єктивною необхідністю, з товарної маси стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту. Загальними еквівалентами ставали сіль, тканина, мідні браслети, золотий пісок, худоба, раковини, сушена риба,

уплемен Центральної Африки – слонова кістка, у слов'ян це було хутро. Цікаво, що латинський корінь слова "капітал" походить від "capital"- худоба. Однак в цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності.

Отже, особливість цієї форми вартості полягає в тому, що роль всезагального еквівалента закріпилась за одним товаром, і в різний час її поперемінно виконували різні товари.

В результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару, як загального еквіваленту, дуже складний і тривалий.

Він визначив появу четвертої форми вартості – грошової, для якої характерні наступні риси:

-загальне визнання даного факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб'єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на даний товар – гроші;

-наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;

-тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.

7

Отже, цілком очевидним є висновок про те, що гроші виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторін. В ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло.

Отже, гроші за своїм походженням – це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу і мають ті ж самі дві властивості, що і будь-який інший товар: володіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини) і вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці.

В той же час гроші, на відміну від звичайних товарів, є особливим товаром:

-споживча вартість товару, що виконує роль загального еквіваленту ніби подвоюється (крім конкретної споживчої вартості, вони мають загальну споживчу вартість, оскільки з їх допомогою людина може задовольнити будь-яку потребу);

-вартість грошей має зовнішню форму прояву до їх обміну на ринку. Товар-гроші завжди можна обміняти на будь-який інший товар, необхідний власнику грошей. В той час, як вартість звичайного товару прихована і виявляється в процесі обміну, коли товар продається на ринку.

Таким чином гроші – історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється із зміною умов виробництва.

Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю і вартістю. З появою грошей товарний світ поділився на дві частини: одна – товар-гроші, друга – всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована з боку всіх товарів, а їх вартість – з боку грошей. Товари, які беруть участь в обміні, виступають як споживчі вартості. Гроші стають виразником цих споживчих вартостей всіх товарів через свою вартість.

Таким чином, особливість грошей полягає в наступному:

-гроші – це товар, що виділився стихійно;

-гроші – це особливий привілейований товар, який відіграє роль загального еквівалента;

-гроші розв'язали протиріччя між вартістю і споживчою вартістю, властиві всім товарам, в тому числі і грошам.

1.2. Суть, функції та роль грошей в ринковій економіці

Дуже давно один мудрець сказав, що гроші - це дорога, по якій котиться колесо торгівлі. Інший порівняв гроші з універсальною мовою, на якій розмовляють в світі торгівлі. В економічній літературі немає єдиного визначення грошей. Найчастіше зустрічаються такі:

- гроші - це те, що робить гроші. Все, що виконує функції грошей, і є грошима (Макконелл К. і Брю С.);

8

-гроші - загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін на товари і послуги, а також при сплаті боргів (Фішер С.);

-гроші - особливий товар, який служить всезагальним еквівалентом (Дзюбик С., Ривак О.).

Ці визначення витікають із історичного аспекту появи грошей. Гроші служать засобом для виміру та вираження вартості. Продавець встановлює суму грошей, яку він хоче отримати за товар, а покупець називає суму, яку він може віддати за нього. Таким чином вартість товарів виражається в грошовій формі.

Гроші за своєю сутністю – це загальний еквівалент. Розкриваючи сутність грошей, К.Маркс у своїй праці «Капітал» дав їм таке визначення: «Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші».

Функціональна сутність грошей мало змінилась у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Це, передусім, знайшло своє виявлення в трансформації товарної природи грошей у нетоварну, що зробило гроші більш еластичними у виконанні ними своїх функцій і водночас значно ускладнило й посилило роль грошей як самостійного за своїм впливом на економіку елемента.

Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в тому, що гроші:

-це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми;

-це загальноприйнятний засіб стихійного врахування кількості і якості уречевленої в товарі суспільно-необхідної праці;

-споживна вартість грошей (на тому етапові розвитку, коли вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задоволення потреби в загальному еквіваленті;

-поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ товарів на товар - еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як носії споживної вартості.

Всучасній економічній літературі сутність грошей, як правило, визначається через їх функції. Функція являє собою конкретний прояв економічного явища, виражає основне призначення економічних законів, які діють в певній сфері економічних відносин.

К Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження і світові гроші.

Першою функцією грошей є функція міри вартості, тобто їх

спроможність вимірювати вартість всіх товарів, служити посередником при визначенні ціни. Тільки наявність вартості у грошового товару забезпечує одночасну появу еквівалентів товару і грошей на протилежних полюсах та їх наступний обмін у відповідності із законом вартості в функції грошей як засіб обігу та платежу і світових грошей.

9

Разом з тим, необхідно мати на увазі, що не гроші роблять товари порівнюваними. Товари порівнювані за допомогою грошей тому, що вони як і гроші є продуктами людської праці, мають однорідну з ними базу порівняння – абстрактну працю. Виражена в грошах вартість товару є ціною. Ціна або грошова форма товару – це форма лише ідеальна. Вартість взуття, одягу, автомобілів, відеомагнітофонів тощо існує хоча і невидимо в самих речах, вона виражається в їх відношенні до золота. Так як вираз товарних вартостей в золоті носить ідеальний характер, то для цієї операції може бути застосоване також лише уявне або ідеальне золото. Кожний товаровласник і товаровиробник знає, що він ще не перетворює свій товар в гроші, якщо надав їх вартості форму ціни і, що йому не потрібно ні граму реального золота для того, щоб виразити в ньому великий обсяг вартостей. Отже, свою функцію міри вартостей гроші виконують як уявні гроші, що подаються ідеально, тому що тут має місце лише ідеальний переказ товару в їх загальне вартісне буття. Хоча функцію міри вартості виконують гроші, що подаються лише уявно, ціна цілковито залежить від реального грошового матеріалу.

Ціну може мати тільки той товар, що знаходиться у відносній формі вартості. Самі гроші ціни не мають, їх вартість не може бути виражена в них же самих. Замість ціни гроші володіють купівельною спроможністю, яка виражаються в абсолютній кількості товару, що можна за них купити.

Функція міри вартості відображає відношення товару до грошей, як загального еквіваленту. Однак для визначення ціни товару цього недостатньо. Необхідний масштаб для їх порівняння, одиниця виміру речовинної субстанції загального еквіваленту. Коли гроші відносяться до самих себе, вони виступають як масштаб цін. Масштаб цін не є новою функцією грошей. Це іншого роду функція – "природної субстанції" грошового матеріалу.

Як правило, масштаб цін установлюється державою і закріплюється нею в законодавчому порядку. Масштаб цін – це фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння грошового металу. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна, що надається товару як показник величини вартості, перетворюється в прейскурантну або ринкову ціну виражену в національній грошовій одиниці.

Зі зникненням золота зі сфери грошового обігу і переходом до паперово-грошових систем масштаб цін втрачає свій початковий економічний зміст і вживається як спосіб вираження вартості товару в грошовій одиниці країни. З цією метою грошова одиниця поділяється на певні кратні частини. У більшості країн прийнята десяткова система розподілу. Так, наприклад, 1 долар США дорівнює 100 центам, 1 гривня дорівнює 100 копійкам. Масштаб цін в умовах паперово-грошового обігу втрачає зв'язок із грошовим металом і лише в традиції, у назві відбиває його фіксовану вагу, що реально мала місце. Так, наприклад, фунт стерлінгів при біметалічному грошовому обігу дорівнював англійському фунту 456,6 грама

10

срібла; гривня в Київській Русі дорівнювала приблизно півфунта срібла і т.д. Припинення обміну паперових грошей на золото і скасування їх формального зв’язку з золотом (золотий уміст рубля в колишньому СРСР уже не встановлювався з 1990 р., а гривня не має його з моменту свого введення) дещо ускладнюють розуміння масштабу цін.

Міра вартості – економічна функція грошей, що залежить від держави. Гроші як міра вартостей с суспільним вартісним еквівалентом, втіленням суспільне необхідної абстрактної праці і виразом вартостей товару. А це означає, що ця функція визначається законом вартості.

Засіб обігу. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів. Процес товарного обігу породжує потребу в грошах як засобу обігу. Це зумовлено тим, що грошовий вираз вартості шляхом функції міри вартості ще не означає реалізацію товару. Його ціна реалізується лише при обміні товару на гроші в процесі товарного обігу "Т-Г-Т". Переміщуючи товар з рук в руки, постійно виштовхуючи його із сфери обігу, доводячи товар до споживача, гроші безпосередньо знаходяться в русі, переходять від однієї особи до іншої, пов'язуючи завдяки цьому акти обміну в єдиний процес обігу товарів. Для виконання функції засобу обігу гроші завжди повинні бути в наявності, тобто цю функцію можуть виконувати лише реально існуючі гроші. Вони повинні також володіти такими якостями як портативність, міцність, однорідність, подільність.

Суспільна праця у формі вартості здійснює особливий вид руху – товарна вартість перетворюється в грошову, грошова – в товарну. Обіг товарів здійснюється за допомогою грошей. Зміна форм, в процесі якої здійснюється обмін продуктами "Т-Г-Т" припускає, що товар є вихідним і кінцевим пунктом процесу кругообігу товарів. З іншого боку включається кругообіг грошей. До тих пір поки товар зберігається в руках продавця у вигляді грошей, він здійснює лише першу половину свого обігу, коли ж за ці гроші куплений товар, то гроші віддаляються від свого первісного власника. Відбувається безперервне вилучення грошей з їх вихідного пункту: Г-Т. Щоб гроші виконували функцію засобу обігу необхідно додержуватися однієї умови: рух грошей і товарів повинен здійснюватися водночас.

У процесі історичної еволюції товарного виробництва форма грошей, які виконують функцію засобу обігу, пройшла тривалий шлях свого розвитку. Спочатку цю функцію в різних народів виконували різні товари. Зерно, шкіри, худоба й інші товари вже в умовах загальної форми вартості реалізовували функцію грошей як засобу обігу. З переходом до грошової форми вартості роль загального еквівалента остаточно закріплюється за золотом та сріблом, що виконували свою функцію засобу обігу як певні вагові кількості цих металів. Злитки, виготовлені з цих металів, одержували свою назву. В Київській Русі такий злиток називався гривною. Вважається, що ця назва пов’язана з прикрасою, яку носили на шиї (загривку). В ХІ – ХІІ ст.. у Київській Русі «ходили» гривні шестигранної форми і важили вони приблизно по 160 грамів.