Поэтический Альманах
.pdf
АКАДЕМІЧНА
ЛІРА
П О Е Т И Ч Н И Й А Л Ь М А Н А Х
Літературно-художній додаток до «Академічних читань»
2 0 1 2
Академічна ліра. Поетичний альманах. / Літературно-художній додаток до «Академічних читань». – Макіївка, ДонНАБА, 2012. – 107 с.
Збірка поезій включає вірші викладачів та членів поетичного клубу ДонНАБА. В ідеях та образах філософської, громадянської, інтимної лірики інтерпретуються вічні проблеми буття, піднімаються трепетливі питання взаємин чоловіка й жінки, людини і природи, любові та ненависті, життя і смерті.
Відповідальний за випуск:
к. філос. н., доц. Северилова П.В.
Укладачі:
к. філос.. н., доц. Бабенко В.М., ас. Романенко-Бурлуцький Я.Л.
© Академічна ліра, 2012.
2
|
Зміст |
|
1. |
Попереднє слово |
4 |
2. |
Из стихов Алексея Сапрыкина. (Автобиография - |
|
|
«Быть самим собой».) |
6 |
3. |
Из стихов Татьяны Николаенко (Об Авторе.) |
34 |
4. |
Из стихов Ярослава Романенко-Бурлуцкого. (Об Авторе.) |
46 |
5. |
Из стихов Елены Божко (Об Авторе.) |
79 |
6. |
З віршів Валерія Бабенка (Про Авторе.) |
84 |
3
Попереднє слово.
Збірник поетичних творів, який ви зараз тримаєте у руках, виданий за матеріалами, представленими на музично-поетичному вечорі під назвою «Не тримай жар-птицю у неволі». Зустріч любителів поетичного слова відбулась у палаці культури Академії під егідою кафедри історії і філософії ДонНАБА 30 листопада 2011 року. На вечорі були присутні викладачі цієї та інших кафедр, студентська молодь й гості нашого навчального закладу. На думку учасників заходу, це яскраве та феєричне дійство можна було б сміливо назвати «Мандри поетичними шляхами життя», бо впродовж вечора безперервно лунали ліричні вірші поетів різного віку, поетичного та життєвого досвіду, різної тематичної спрямованості: від любовно-інтимних до майже пейзажних словесних картин, в яких оспівується велич та краса природи рідної землі. Всі ці нюанси зустрічі укладачі збірки спробували відобразити у даному виданні. Тут ви можете знайти як поезію кохання й романтичних стосунків, властиву наймолодшим поетам Ярославу Романенко-Бурлуцькому (асистента кафедри історії і філософії) та Олені Божко (магістранту академії), так й інтимні твори досвідченої поетеси, філолога та психолога Тетяни Ніколаєнко. Безумовно великий інтерес у читача викличуть й дозрілі «поетичні етюди», філософські роздуми директора академічного палацу культури Олексія Саприкіна, аматорські поетичні досліди викладача академії В.М.Бабенко.
Вірші про кохання та зраду, життєві прагнення та розчарування, про пошуки вічних цінностей та вічної молодості, про втрати, про надбання, про все інше, що пролунало на поетичному вечорі з уст його учасників, не залишили нікого байдужим. Часто-густо читання віршів спонтанно перетікало у їх обговорення, творчі сперечання. Сподіваємось і ви, шановний читачу, не залишите без уваги й віддасте належне поетичним творам наших авторів.
У той же час організатори поетичної зустрічі наголошують на тому, що видання даної збірки є не лише способом ознайомлення читачів з власним творчим доробком. З 2011 року кафедра історії і філософії в рамках науково-дослідницької діяльності викладачів і студентів відновила видання збірника наукових праць «Академічні читання». Враховуючу багатогранність творчих інтересів і пошуків як викладачів, так і студентів Академії, було прийнято рішення випускати у якості літературнохудожнього додатку до «Академічних читань» альманах «Академічна ліра». Тож укладачі даного першого видання альманаху запрошують всіх бажаючих прийняти участь у розвитку цього проекту. До публікації приймаються матеріали різних літературних форм і жанрів: поезія (вірші, поеми, пісні), проза (нариси, оповіді, есе, уривки з повістей та романів), драма (сценки та діалоги, сценарії, п’єси) тощо, які подані на електронних носіях (компакт-диски, флешки).
4
І на останок. Особливу подяку всі учасники поетичного вечора висловлюють декану ФГП, зав. кафедри історії і філософії Г.В.Тимошко. Без її постійної підтримки багатьох творчих починань викладачів і студентів Академії було-би важко уявити вихід у світ даного видання. Отже, бажаємо задоволення від читання збірки, успіхів у власних спробах на літературній ниві та плідної співпраці.
5
ИЗ СТИХОВ АЛЕКСЕЯ САПРЫКИНА
6
Автобиография
Я, Сапрыкин Алексей Иванович, фотокорреспондент газеты «Макеевский рабочий», родился 28 января 1961 года в г. Макеевка Донецкой области. Школу закончил в 1978 году. Поступил в Макеевский инженерно-строительный институт на специальность инженер-технолог. Закончил МИСИ (ДонНАСА) в 1984 году. Работал по специальности до 2000-го года в различных организациях. С 2002 года сотрудничал с различными газетами города. В «Макеевском рабочем» работаю с января 2002 года на должности фотокорреспондента.
Фотографией увлекаюсь с детства. В 1976 году состоялась первая проба сил с фотокамерой «Киев-4А». С тех пор фотография из хобби превратилась в профессию. С 1983 года преподаю в фотокружке Клуба Юных Техников Макеевского Металлургического завода. Мы - участники многих фотовыставок и конкурсов юных фотолюбителей. Награждены грамотами городского и областного советов за участие в проводимых в городе и области фотовыставках (в частности, посвященной 75-летию Донбасса). Занимаюсь творческой фотографией в жанре портрета и пейзажа. В каких-либо выставках лично участия не принимал. На сегодняшний день имею в своем активе ряд фотографий на производственную тематику. Регулярно печатаюсь в городских и малотиражных газетах. Имею опыт проведения и организации фотовыставок и фотоконкурсов. В общей сложности занимаюсь фотографией более 30 лет, цифровой – с 2005-го года.
Алексей Сапрыкин: «Быть самим собой».
Говорить о том, чего достиг в жизни, равно перечислению глупостей, которые совершил, осознавая при этом, что уже ничего не исправить. Живет себе человек и не думает, сколько позади и, что впереди. А, может и не надо взвешивать пережитое, чтобы не почувствовать приближение старости и творческого бессилия, ведь судьба у каждого своя, и, отпущенное время значения не имеет. Главное, успеть.
Родился я в прошлом веке, в год полета в космос Ю.Гагарина, в разгар оттепели. И то, что рос и воспитывался в нормальной советской семье, сейчас заставляет быть ответственным перед людьми и совестью. Сказать, что учился в школе на отлично, закончил институт (МИСИ) и работал, работал, работал, наверно, каждый из нас может, как и я, уроженец Макеевки с орловскими корнями. Специальность инженера, доктора или учителя не определяет характер деятельности, особенно сегодня. Поэтому, будучи «технарем», мне хочется задекларировать, что я всегда хотел и был артистом и режиссером, автором и исполнителем, проектировщиком и строителем в одном лице. Где и когда? Это уже не важно. «… Я бежал по ручьям, как ребенок, веселился, как маленький плут, как осенний липучий масленок, я навеки остался бы тут!» - это признание шестиклассника ВШ №9 своему родному городу определенно первое
7
откровение моего сердца, которое я помню не полностью к сожалению. Пожалуй, тогда все и началось. Потом самодеятельность на факультете, СТЭМ, агитбригады по всему Союзу, впечатления, встречи, новые литературные опыты и ПЕСНЯ. В литературном объединении им. Николая Анциферова у меня был замечательный наставник, Николай Вениаминович Хапланов, который помог увидеть свет моим поэтическим пробам. Тогда, в конце восьмидесятых, и он, и В.Высоцкий, и Ю.Визбор, и В.Соколов, и конечно, С.Есенин, (этот ряд можно продолжать долго), очень повлияли на песенную направленность поэзии и мое мировоззрения. Уж, если взял гитару в руки, пой. Первый приз за это мне вручил Мир Гальперин, он тогда руководил КСП «Вертикаль», за мою песню – книгу Достоевского «Идиот». Так вот и творим, без определенных целей и задач, можно сказать по наитию, и. правда, похоже, в том и заключается, ведь оценивает всегда слушатель и читатель. И, слава Богу! Ведь, главное не кто ты, а какой. И, потом, по Шекспиру: быть верным самому себе, чтоб впредь не изменять другим! Просто быть самим собой. Ну, очень хочется!
Всё многоцветье осени
В пряди твоих волос Дымкой закатных россыпей С песней дождя вплелось.
Временем опечатаны, Вверенные костру Тают надежд отчаянных Искорки на ветру.
Полный размытых истин Вечер-ведун пьянит Запахом влажных листьев, Зноем твоих ланит.
Капли осенней музыки Строчками о тебе Гроздью янтарных бусинок Скатятся по судьбе
И зазвенят услышимы В струнах ночных аллей… Осени стали ближе мы И октябрю родней.
8
Тугая ветреная синь
Непостижимо глубока, Пожар потрепанных осин Затмил горнило в облаках.
Остывшим бронзовым лучом Оплавило верхушки лип, И волн искрящейся парчой Затрепетал речной изгиб.
От края слепнущего дня В страну олив и тополей Уставший лето догонять
Потянется галдящий шлейф.
И видимый прощанья след Растает в загустевшей мгле. Пора раздумий и надежд Прекраснейшая на земле.
9
Умолкнет сонных рощ оркестр Под утро, выбившись из сил, Да будет властвовать окрест Тугая ветреная синь.
МЕЧТЫ
От ягоды лесной оскомина едва пройдет, Как ночь накатится бессонная чистых вод.
К углям на шепот перешедшим мой прикован взгляд.
А в бездне – плеск плывущей женщины и звездопад.
Над тишиной и синью плесовой из глубины.
Серебряный челнок безвесельный всплывет луны.
Ичереда прекрасных образов
–кострища взрыв,
Родится пробужденьем хвороста в игре искры.
Идым потянется дорожками по бугоркам.
Ибудет истины дороже мне моя река.
Истану призраком и отзвуком я гор святых.
Иотголоском в сердце колокол из темноты.
ИЛорки тополя лазурные сойдут на нет, В обманчиво-лиловых сумерках пролив свой свет.
Ипеснь Купалы благонощная над сон-травой Ворвется соловьем непрошенным в ночной покой.
Ив тихих звуках милой родины и в светляках – Все та же терпкость и оскомина, все та тоска.
Черты забытого прекрасного,
10