университетская освита

111

Цікавим було дізнатися наскільки студенти проінформовані про функції органів студентського самоврядування (рис. 6.3). Слід відзначити, що функцій, безперечно, багато, це - рішення студентських проблем, вираження інтересів студентів, участь в управлінні навчальним закладом, організація дозвілля й відпочинку студентів. Функції повинні випливати виходячи з потреб вищого навчального закладу, тому що в різних ВНЗ проблеми й потреби не завжди однакові.

Рис. 6.3 Функції студентського самоврядування згідно з баченнями студентів

Як можна побачити з рис. 3 57% опитаних студентів ДонНАБА вважають, що основними функціями студентського самоврядування є захист прав та обов’язків студентів, 13% - організація дозвілля студентів, 25% – громадська діяльність студентів, 5% – взаємозв’язок студентів та викладачів. З цього можна зробити висновок, що студенти мають уявлення про функції студради.

Стимулом для участі в органах студентського самоврядування згідно з рис. 6.4 для студентів є допомога та захист студентів - 8%, 24% опитаним

112

Рис. 6.4 Стимулюючи фактори студентів для участі в органах студентського самоврядування

студентам досить дружнього колективу, 10% - втілення ідей в реальність та бажання досягнути цілей; 10% - розвиток особистості; 5% - моральне заохочення досягнутих результатів, 43 % опитаних нічого не відповіли, що свідчить про власну ініціативу.

Згідно з даними анкети 2, на питання, що є основними недоліками існуючої системи студентського самоврядування студенти відповіли таким чином (рис. 6.5).

113

Рис. 6.5 Основні недоліки існуючої системи студентського самоврядування згідно з баченнями студентів

Нажаль, як видно з рис. 5 55% опитаних студентів відповіли, що взагалі не бачать результатів діяльності системи студентського самоврядування, 25% студентів - недостатня активність, організованість, 15% студентів - неповне досягнення цілей та їх відсутність, 5% студентів - локальна боротьба.

Згідно з пропозиціями студентів, відносно роботи студради, необхідне створення такої структури студентського самоврядування, яка дійсно буде функціонувати, чітке визначення прав та обов’язків суспільних (громадських) деканів, оприлюднення планів діяльності системи студентського самоврядування та необхідним є залучення студентів до співпраці зі студентським самоврядуванням.

Тому першочерговою задачею Ради студентського самоврядування в ДонНАБА є цілеспрямована, всебічно функціональна діяльність, активність, яка буде вміло організовувати громадське життя і дозвілля студентів, враховуючи вимоги до навчально-виховного процесу. Домінуючі напрями виховання реалізуються через упорядковану систему заходів, у яких пропонується взяти участь усім студентам академії. Ця система заходів рухома, динамічна, оскільки спрямована на творчий пошук і вільний вибір.

114

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Конституція України // [Електронний ресурс] / Режим доступу: www/rada.gov.ua\.

2.Закон України "Про вишу освіту" від 17.01.2002 № 2984-Ш // Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 20. - С. 134.

3.Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про освіту" від 23.03.1996 № 100/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №21. - Ст. 84.

4.Закон України "Про пріоритеті напрямки інноваційного розвитку України" // Відомості Верховної Ради. - 2003, - № 13. - С.93.

Президента України від 17 квітня 2002 року N 347/2002 //

http:zakon.rada.gov.ua\.

6.Указ Президента України "Про національну доктрину розвитку освіти"

від 17.04.2002 № 347/2002.

7.Андрущенко В.П. Модернізація педагогічної освіти України в

5-9.

8.Андрущенко В.П. Правове поле навчання // Влада і політика. - 2000. -

21- 27 березня. - С. 13.

9.Болонський В. Вища освіта України на рубежі тисячоліть. Проблеми

глобалізації та інтернаціоналізації. - К., 1998. - 227 с. 10.Брюховецький В.С. Києво-Могилянська академія: десять років

відновлення // Вища школа. - 2001. - № 2 - 3. - С.З — 21. 11.Васянович Г.П. Педагогіка вищої школи. Навчально-методичний

посібник. Львів - 2000 - 100 с.

12.ВащенкоЛ.М., Жебровський Б.М. Школа зарубіжжя: шляхом реформ. -

К.: Омега - Л, 1999. - С. 7, 158.

115

13.Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посіб. / За ред. В.Г. Кременя. - Т.: Навч. книга - Богдан, 2004. - 384 с.

14.Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге

XXI века. - М.: УРАО, 1999. - 208 с.

15.Джонс Х.С. Вклад высшего образования в развитие Европейского сообщества // Перспективи: ВопросьІ образования. —1992.-№3.

16.Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої світи. — К.: ІВЦ

„Політехніка", 2003. - С. 17 - 28.

17.Корсак К. Європейський простір вищої освіти і Україна у XXI столітті

// Вища школа. - 2005. - №1. - С. 47 — 56.

18.Курляк І. Є. Загальний огляд історичного розвитку зарубіжної освіти (від стародавніх часів до XIX століття). - Львів, 2000. -70с.

19.Матеріали науково-практичного семінару "Кредитне - модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації. Львів, 21 - 23 листопада 2003 р. - Л.: Львівська політехніка. - 111с.

20.Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз: Монографія / В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн,8.Г. Кремень та ін. - К.: Наук, думка, 2003. - 853 с.

21.Ничкало Н. Г. Трансформація професійно-технічної освіти України: монографія / Н. Г. Ничкало - К.: Педагогічна думка, 2008. - 200 с.

22.Ніколаєнко С.М. Освіта і наука: людський потенціал. - К.: Освіта, 2003. - 159 с.

23.Нормативно-правові документи з питань вищої освіти / За ред. Я.Я. Болюбаша. - К.: НМЦ Мінафопром. 2004. - 304 с.

24.Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр.) / За ред.

В.Г. Кременя. — Т,: ТДПУ 2004. — 147 с.

116

25.Основні проказники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2002/03 навчального року / Державний комітет статистики України // Статистичний бюлетень. - К., 2003. - С. 1 - 2.

Міністерства освіти і науки (27 лютого 2004 р., м. Одеса) // Освіта. — 2004.

27.Постанова Верховної Ради України "Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні" від 21.06.2001 № 2551 — 111.

28.Сучасна вища школа: психолого - педагогічний аспект: Монографія /За ред. Н.Г. Ничкало. — К.: ВІПОЛ, 1999. - 450 с.

29.Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес/ За ред.. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 326 с.

30.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В. Зубка. К.:Вид. дім "КМ Асадетіса", 1997 - 290 с.

31.Фініков Т.В. До законодавства про вишу освіту Польщі, Росії, України, Чехії. - К.: Таксон, 2000.-346 с.

117

Додатки

118

Додаток А.

Велика хартія університетів

ПРЕАМБУЛА

Ректори європейських університетів, що підписалися далі, які зібралися в Болоньї з нагоди дев'ятисотріччя найстарішого в Європі університету, за чотири роки до остаточного скасування кордонів між країнами Європейського Союзу, сподіваючись на поширюване співробітництво всіх європейських націй і вважаючи, що люди й держави повинні більше, ніж будь-коли в минулому усвідомлювати роль, яку університети покликані відіграти в суспільстві, що змінюється та щодалі більшою мірою інтернаціоналізується, вважають таке:

1)на завершальному етапі цього тисячоліття майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знань і досліджень, якими є справжні університети;

2)завдання університетів щодо поширення знань серед нових поколінь передбачає, що в теперішньому світі вони так само повинні служити суспільству загалом і культурне, соціальне й економічне майбутнє суспільства потребує, зокрема, значного внесків безперервну освіту;

3)університети повинні давати майбутнім поколінням освіту і підготовку, що навчать їх, а через них й інших поважати велику гармонію навколишнього середовища і власне життя. Ректори європейських університетів, що далі підписалися, проголошують перед усіма державами і перед совістю всіх націй основні принципи, що повинні відтепер і назавжди бути основоположними для університетів.

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

1.Університет є самостійною установою всередині суспільств з різною організацією, що є наслідком розбіжностей географічної та історичної спадщини. Він створює, вивчає, оцінює та передає культуру за допомогою досліджень і навчання. Для задоволення суспільних потреб його дослідна і викладацька сфери діяльності повинні бути морально й інтелектуально незалежні від будь-якої політичної та економічної влади.

2.Викладання і дослідна діяльність в університетах мають бути нероздільні з тим, щоб навчання в них відповідало змінним потребам, запитам суспільства і досягненням у науковому знанні.

3.Свобода дослідної і викладацької діяльності є основним принципом університетської життєдіяльності. Керівні органи та університети в межах своєї компетенції повинні гарантувати дотримання цієї фундаментальної вимоги. Відкидаючи нетерпимість і зберігаючи відкритість для діалогу, університет є ідеальним місцем для викладачів, що здатні передавати свої знання і мають необхідні засоби для їх удосконалення за допомогою досліджень та інновацій, а також для студентів, що мають право, здатність і бажання збагатити свій розум цими знаннями.

4.Університет є скарбницею традицій європейського гуманізму. У здійсненні свого покликання він постійно прагне досягнення універсального знання, перетинає географічні та політичні кордони і підтверджує нагальну потребу взаємного пізнання та взаємодії різних культур.

СПОСОБИ

Для досягнення відповідних цілей у світлі вказаних принципів потребуються ефективні засоби, що відповідають сучасним умовам.

1.Для забезпечення свободи в дослідженнях і викладанні всім членам університетського суспільства мають бути надані необхідні засоби для її реалізації.

119

2.Рекрутизація викладачів і регулювання їхнього статусу повинні відбуватися за принципом нерозривності викладання і дослідницької діяльності.

3.Кожний університет з урахуванням конкретних обставин повинен гарантувати своїм студентам дотримання свобод і умов, за яких вони могли б досягти своїх цілей у культурі й освіті.

4.Університети, особливо європейські вважають взаємний обмін інформацією і документацією, а також збільшення кількості спільних проектів для розвитку освіти основним елементом ПОСТІЙНОГО прогресу знань. Тому, як і в ранні періоди своєї історії, вони стимулюють мобільність викладачів і студентів, а також розглядають загальну політику в питанні рівного статусу, звань, іспитів (без упередженого ставлення до національних дипломів) і надання стипендій як необхідний інструмент для здійснення своєї місії в типових для сьогодення

умовах.

Ректори, які підписалися від імені своїх університетів, зобов'язуються зробити все від них залежне для того, щоб кожна держава, а також заінтересовані наднаціональні організації формували свою політику, спираючись на положення цієї Великої Хартії, що виражає одностайне бажання університетів, вільно визначене і проголошене.

120

Додаток Б

СПІЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ГАРМОНІЗАЦІЮ АРХІТЕКТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

чотирьох міністрів, які репрезентують Францію, Германію, Італію та Велику Британію (Париж, Сорбонна, 25 травня 1998 р.)

Європейський процес нещодавно зробив кілька надзвичайно важливих кроків уперед. За всієї їх доречності не варто забувати, що Європа - це не тільки євро, банки й економіка, вона повинна бути також Європою знань. Ми повинні будувати і посилювати інтелектуальний, культурний, соціальний і технічний виміри нашого континенту. Це завдання насамперед університетів, що продовжують відігравати переломну роль у такому розвитку.

Університети з'явилися в Європі, окремі з них понад три чверті тисячоліття тому. Наші чотири країни пишаються деякими найстарішими університетами, що зараз повсюдно святкують свої важливі річниці, як це робить: сьогодні Паризький університет. У минулому студенти і викладачі вільно переміщувалися і швидко поширювали знання на всьому континенті. Сьогодні ж надзвичайно багато наших студентів завершує навчання, не одержуючи користі від часткового навчання поза національними кордонами.

Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до розмаїтості шляхів становлення фахової кар'єри з очевидною необхідністю навчання і підготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим студентам і нашому суспільству в цілому, системі вищої освіти, у якій їм давалися б кращі можливості шукати й знаходити галузі, в яких вони могли б досягти досконалості.

Відкритий Європейський простір вищої освіти несе багатство позитивних перспектив, звісно ж, із повагою до нашої різноманітності, проте потребує, постійних зусиль для ліквідації бар'єрів і розробки таких умов для викладання й навчання, які збільшили б мобільність і зробили співробітництво ближчим, ніж будь-коли досі. Міжнародне визнання і високий потенціал наших систем освіти безпосередньо пов'язані з їх зовнішньою і внутрішньою зрозумілістю. Здається, з'являється система, в якій для міжнародного порівняння й еквівалентності повинні існувати два основних цикли: перший та другий.

Новизна і гнучкість у цій системі досягаються використанням семестрів і кредитів (як в ЕСТS). Це уможливить перевірку отриманих кредитів для тих, хто вибирає первинну або подальшу освіту в європейських університетах і бажав би мати можливість одержати ступінь у довільний час протягом життя. Справді, студенти повинні мати право ввійти в

академічний світ у будь-який момент їхнього фахового життя та незалежно від попередньої підготовки.

Студенти першого циклу повинні мати доступ до різноманітних програм, включаючи можливість багатодисциплінарних занять, вивчення іноземних мов і використання нових інформаційних технологій. Міжнародне визнання ступеня першого циклу відповідного рівня кваліфікації є важливим для успіху цієї роботи, в якій ми хотіли б зробити наші схеми розвитку вищої освіти зрозумілими для всіх.

Удругому циклі буде вибір між коротшою програмою отримання ступеня магістра

ітривалішою програмою здобуття докторського ступеня з можливістю переходу від однієї програми до іншої. В обох програмах відповідний акцент повинен бути зроблений на дослідницькій і самостійній роботі. Студенти як першого, так і другого циклів заохочуватимуться до навчання, принаймні один семестр, в університетах поза межами своєї країни. Водночас дедалі більша кількість викладацького й дослідницького персоналу повинна працювати в європейських країнах, відмінних від країни проживання. Швидко зростаюча підтримка Європейського Союзу мобільності повинна використовуватися повністю.