Соц_олог_я

Міністерство освіти і науки України

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Кафедра історії і філософії

В.Г. КОВАЛЕНКО, В.Г. БОГУСЛАВСЬКА

ПОЛІТОЛОГІЯ І СОЦІОЛОГІЯ

Конспект лекцій

для студентів усіх спеціальностей

ЧАСТИНА II. СОЦІОЛОГІЯ

Макіївка: ДонНАБА, 2011

Міністерство освіти і науки України

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Кафедра історії і філософії

ПОЛІТОЛОГІЯ І СОЦІОЛОГІЯ

Конспект лекцій

для студентів усіх спеціальностей

ЧАСТИНА II. СОЦІОЛОГІЯ

Макіївка: ДонНАБА, 2011

УДК 316 (07)+32 (07)

Політологія і соціологія. Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей. Частина II.

Соціологія / Уклад.: В.Г. Коваленко, В.Г. Богуславська. Макіївка: ДонНАБА, 2011.97с.

Конспект лекцій складено відповідно до навчальної програми з курсу «Політологія і соціологія», адаптовано до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Друга частина містить теоретичні основи соціологічної науки, її основні поняття,

методику аналізу соціальних явищ та процесів. Курс має науково-пізнавальне та виховне значення, скерований на підвищення суспільної активності майбутніх фахівців, їх соціалізацію та оволодіння соціальними практиками в різних галузях.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

Соціальне життя – це ймовірна область реальності, оскільки її самоорганізація повною мірою залежить від того, як люди бачать суспільство, яким уявляється його майбутнє,

наскільки вони інформовані як суб’єкти соціальної діяльності і яким чином усвідомлюють суспільні процеси. У їхньому пізнанні провідні позиції займає соціальне знання. Його основою і вершиною є соціологія – наука про соціальні явища у взаємодії, самоорганізації їх складових. Довідатися і зрозуміти її ключові постулати і покликаний модуль соціології.

Мета модулю: сприяти формуванню у студентів системи знань про соціальну систему суспільства, розуміння сутності соціального життя та соціальної структури суспільства, а

також навичок аналізу соціальних явищ і процесів.

Завдання модулю: опанування сутності, історії, теорії і методології соціологічної науки, навчання організації соціологічних досліджень, набуття навичок соціальної діяльності та поведінки. Модуль покликаний допомогти майбутньому фахівцю у формуванні його соціальної поведінки в сімейному, громадському та професійному середовищі.

Конспект лекцій з курсу «Політологія і соціологія» підготовлено у відповідності до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Текст кожного модуля містить перелік ключових слів – основних визначень, що використовуються у даній темі. Ключові слова індексовані за модулями, що спрощує пошук термінів та активізує тематичні зв‘язки в межах курсу. Також наприкінці кожного з модулів міститься перелік основних знань та вмінь, які має засвоїти студент при вивченні даної теми.

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО

1.Сутність та зміст соціології.

2.Визначення об'єкта і предмета соціології.

3.Основні функції соціології.

4.Соціологічні закони і категорії.

5.Коротка справка про розвиток соціологічної науки.

1. Сутність та зміст соціології.

Французький учений Огюст Конт наприкінці 30-х років ХІХ ст. уперше запровадив термін "соціологія". Як фізик або хімік за допомогою спеціальних методів досліджує свою галузь, так і соціолог не просто стверджує, а доводить, спираючись на факти, зібрані з використанням спеціальних методів. Доводить, застосовуючи не окремі, довільно взяті із соціальної дійсності факти, а аналізуючи всеосяжний, об'єктивний емпіричний матеріал.

Концентруючи увагу на вивченні соціальних фактів і явищ соціальних відносин, які відображаються в суспільстві, соціологія, таким чином, визначила своє місце серед інших суспільних наук — філософії, політологія, історії тощо. Переваги соціології полягає в тому,

що вона дає системний аналіз соціальних фактів і намагається отримати достовірне, вільне від оцінок та упередженості знання.

Загалом науки природничі (про природу) та науки соціальні (про суспільство) мають різні об'єкти пізнання, але використовують схожі загальнонаукові методи й засоби вивчення.

Проте існує певна специфіка вивчення суспільних явищ, яка полягає в тому, що суспільні

(соціальні) науки більшою мірою, ніж природничі, стосуються потреб та інтересів людей.

Поряд з природничими та соціальними науками існує й гуманітарне знання

(літературознавство, мистецтвознавство тощо), яке використовує специфічні відмінні від соціальних наук методи пізнання.

Соціологія має своє коло проблем, свою сукупність специфічних понять та уявлень,

використовує характерний для неї спосіб порушення питань та знаходження відповідей.

Різноманітні визначення соціології зводяться до того, що соціологія в ціломуце наука,

що вивчає вiдносини мiж групами людей які займають різне становище в суспільстві, беруть неоднакову участь в економічному, соціальному, політичному і духовному житті різняться не лише рівнем, але і джерелом-своїх доходів, структурою споживання, способом, якістю та стилем життя, а також структурою ціннісних орієнтирів, мотивами і типом поведінки.

Тому соціологію розуміють і як науку про закономірності становлення, розвитку і функціонування соціальних спільнот, про ті соціальні відносини і соціальні процеси, що виникають у суспільстві під час взаємодії великих соціальних груп.

2. Визначення об'єкта і предмета соціології.

Суспільство як об'єкт дослідження соціології розглядається у двох аспектах.

По-перше, як соціальний організм, що складається із взаємопов'язаного комплексу соціальних утворень, тобто соціальних інститутів, соціальних спільнот, соціальних груп та індивідів. Відповідно до цього соціологія вивчає суть соціального, закономірності та якісні характеристики кожного компонента і всього суспільства в цілому.

По-друге, суспільство об'єкт дослідження соціології розглядається як найскладніша природно-історична соціальна система. Суспільство як велика соціальна система являє собою органічну спільність виробничих сил і виробничих відносин, соціальної, політичної,

економічної і духовної сфер.

Взаємодія різних соціальних груп людей, їхня діяльність у різних сферах суспільного життя — економічній, соціальній, політичній, духовній (або ідеологічній) — за визначальної ролі способу виробництва надає розвиткові тієї чи іншої суспільної спільноти характеру природничо-історичного процесу. Кожна із зазначених сфер суспільного життя виконує певні функції: економічна функцію матеріального виробництва, соціальна соціалізації,

політична соціального управління та контролю, ідеологічна духовного продукування.

У вивченні суспільства соціальних явищ та соціальних процесів соціологія ґрунтується на основних наукових принципах.

1) Передусім ідеться про принцип історизму. Це означає, що, по-перше, і всі соціальні явища та процеси в суспільстві розглядаються як системи, що мають внутрішню структуру; 2) вивчається процес їх функціонування та розвитку; 3) виявляються специфічні зміни та закономірності переходу їх з одних якісних станів в інші.

Принцип соціального демократизму означає зумовленість будь-якого соціального явища або процесу всією сукупністю відносин, а не тільки окремими їх різновидами,

наприклад, економічними відносинами, хоч останні і є визначальними.

Соціологія базується також на діалектичному принципі, суть якого полягає в тому, що суспільство розглядається як живий організм, який постійно розвивається.

Таким чином, у соціології органічно поєднуються генетичний (конкретно історичний)

та структурно-функціональний підходи до аналізу як різних соціальних систем окремо, так і загалом суспільної системи як їх сукупності.

Класифікація соціальних систем за типом соціальних зв'язків виділяє такі елементи суспільної системи: соціальні групи (соціальні відносини) соціальні інститути

(інституціональні зв'язки), система соціального контролю (зв'язки соціального контролю),

соціальні організації (організаційні зв'язки).

Дослідження на базі наукової теорії соціального розвитку конкретного етапу соціальних систем, соціальних явищ і процесів зумовлює формування спеціального наукового знання соціологічного. Залежно від цього визначається і його об'єкт: суспільство,

соціетальні й соціальні системи, соціальні спільноти, соціальн іінститути, соціальні групи,

соціальні процеси в їх конкретному стані та взаємодії.

Розглянуті категорії і поняття дають можливість підійти до визначення предмета соціології.

Соціологія — це наука про загальні та специфічні закони й закономірностірозвитку і функціонування історично визначених соціетальних систем, про механізми дії та форми прояву цих законів у діяльності особистостей,соціальних груп, класів, народів.

Отже, зміст поняття предмет соціології вимагає віднесення до нього і динаміки поведінки людини, і способів взаємодії людини та їхніх думок.

Соціологія за допомогою свого інструментарію забезпечує аналіз і оцінку, діагностику соціальних явищ, визначає, якою міроюдіють позитивні й негативні тенденції, наскільки ті сили, на які треба спиратися, рухаючись до мети, готові до наступного кроку і в чому не готові, які сили заважають цьому тощо. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що будь-який стан кожного соціального явища об'єднує моменти минулого, теперішнього й майбутнього.

Взаємодія і взаємозв'язок цих трьох моментів соціального явища в конкретній ситуації його здійснення визначають характерну особливість предмета соціології.

Поняття соціального, соціальних дій, зв'язків, відносин і процесів, способу їх організації є вихідним моментом для розуміння специфічних особливостей предмета соціологічного знання, а поняття соціальних закономірностей — для розуміння сутності

предмета соціології.

Поряд із цим, соціологія розробляє теорію, методологію, особливі способи, прийоми і процедури, що викликають сприятливі зміни для суспільного розвитку в тій чи іншій складній соціальній системі або ситуації.

Таким чином, предметом соціології є соціальні дії, явища, зв'язки, відносини і процеси,

що відбуваються в суспільстві, а також закономірності виникнення й функціонування соціальної реальності, тобто оточуючого нас соціального життя. Водночас, визначальною властивістю предмета соціології є те, що він охоплює всю сукупність дій, зв'язків, відносин,

явищ і процесів у суспільстві, що мають назву соціальних.

3. Основні функції соціології.

Місце і роль соціології у практичній діяльності людей, у життєдіяльності суспільства в цілому реалізується через ті функції, які вона виконує. Функції соціології, таким чином,

визначають основні її обов'язки перед суспільством, найважливішу спрямованість і коло її діяльності. Головною функцією соціології є функція, пов'язана з вивченням закономірностей соціального розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів.

Практична функція визначається ступенем участі соціології у розробці практичних рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами та суспільством у цілому. Практична функція соціології тісно пов'язана з пізнавальною. Єдність теорії і практики характерна риса соціології.

Теоретична функція полягає у концентрації, поясненні, поповненні тазбагаченні наявного соціологічного знання, в розробці законів, категорій і методів цієї науки на основі дослідження соціальної діяльності.

Описова функція соціології передбачає систематизацію, опис, нагромадження одержаного дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних розвідок, різного роду наукових звітів, статей, книг. Ці матеріали є джерелом виміру, відліку, порівняння для майбутніх поколінь.

Інформаційна функція це збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, яку одержують у результаті проведення досліджень.

Прогностична функція полягає у підготовці соціальних прогнозів. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням короткострокового, середньострокового чи довгострокового прогнозу досліджуваного об'єкта.

Управлінська функція соціології пов'язана передусім з використанням знань для розробки і створення ефективних моделей управління різноманітними соціальними системами та інститутами, соціальними процесами i об'єктами.

Гуманістична функція соціології полягає в розробці цілей соціального розвитку,

формуванні соціальних ідеалів і цінностей, програм науково технічного й соціокультурного розвитку суспільства.

Ідеологічна функція випливає з об'єктивної участі соціології в духовному житті суспільства, виробленні перспектив його розвитку, поширенні наукової ідеології серед населення, підготовці висококваліфікованих ікомпетентних спеціалістів.