3. Прямі податки з підприємств

Прямі податки встановлюються безпосередньо для платників, їх розмір залежить від масштабів оподатковування. Прямі податки сприяють такому розподілові податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, що мають більш високі доходи. Такий принцип оподатковування більшість економістів вважають справедливим. Але форма прямого оподатковування вимагає складного механізму стягування податків; виникають проблеми обліку об'єктів оподатковування і відхилення від сплати.

Головним прямим податком є податок на прибуток.

Оподаткування прибутку підприємств і організацій завжди було в центрі уваги законодавців. Зміни об'єкта оподатковування, ставок податку, складу податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів, у результаті за період 1991-1998 рр. утримання податку з прибутку регулювалося нормами чотирьох законів.

До 1 січня 2004 року базова ставка податку складала 30%. З 1 січня 2004 року прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, обкладається за ставкою 25% до об'єкта оподатковування.

Об'єктом оподатковування є прибуток за звітний період, що визначається в такий спосіб: оподаткований прибуток = Валовий доход скоригований – валові витрати – амортизаційні відрахування.

При цьому валовий доход – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Скоректований валовий доход – валовий доход, визначений без урахування сум ПДВ, компенсацій, отриманих за рішенням суду, суми надмірно оплачених податків, повернутих з бюджету і не включених до складу валових витрат, кошти, що отримані з Державного інноваційного фонду тощо.

Валові витрати виробництва і реалізації – сума яких-небудь витрат у грошовій, матеріальній, нематеріальній і іншій формах, проведених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбані (виготовлені) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Амортизація – це поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоректованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Податок, що підлягає сплаті в бюджет, має визначатися по формулі:

ПН = ОП х Спп, (5.7)

де ПН – сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет;

ОП – об'єкт оподатковування;

Спп – ставка податку на прибуток.

Наступним прямим податком є податок на землю. Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України, що набрав сили 1 січня 2002 року. Основним законодавчим актом, що регулює порядок земельного оподатковування, позначає розміри і порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрямки використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників за правильністю обчислення і виплати земельного податку є Закон України «Про плату за землю» від 13.03.1992р. № 2535 – ХІІ в редакції Закону України від 19.09.1996р. № 378/96-ВР.

Плата за землю – це податковий платіж, що стягується з власника землі або землекористувача, розмір якого безпосередньо залежить від величини земельної ділянки, граничної оцінної ставки і призначення землі.

Платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі, крім орендарів і інвесторів – учасники угоди про розподіл продукції. Коли земельні ділянки орендуються в громадян і юридичних осіб, у власності яких ці земельні ділянки знаходяться, земельний податок виплачується орендодавцями. Орендар при цьому виплачує орендодавцеві орендну плату, що фактично компенсує оплату земельного податку.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частина (пай), що знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що знаходиться в спільній власності декількох осіб, плата за землю нараховується кожному з них пропорційно їх частині у власності будівлі.

Розміри земельного податку залежать від цільового призначення земельної ділянки, його місця перебування і грошової оцінки земель. На рис. 9.2 пропонується структурно-логічна схема розрахунку плати за землю.

Об’єкт оподаткування

х

Грошова оцінка земельної ділянки (з 1 га)

х

Ставка земельного податку

=

Розмір земельного податку

Площа земельної ділянки

Рис. 5.2. Структурно-логічна схема розрахунку земельного податку

Плата за землю заноситься на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, на території яких знаходяться земельні ділянки.

При розгляданні порядку розрахунку податку з володарів транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів в Україні, слід підкреслити, що він регулюється згідно Закону України «Про податок з володарів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів “ від 11 грудня 1991 року в редакції Закону від 18.02.1997 р. зі змінами і доповненнями.

Платниками податку з володарів транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів є юридичні та фізичні особи, що мають зареєстровані в Україні транспортні засоби.

Ставки податку з володарів транспортних засобів диференційовані по видах транспортних засобів і обсягам їх двигуна (з 1 квт потужності двигуна для автомобілів з електродвигуном; або із сантиметра довжини для яхт, суден, човнів, катерів).

Об’єкт оподаткування

+

Ставка податку

=

Розмір податку з володарів транспортних засобів

Обсяг циліндрів двигуна, міцність двигуна, довжина судна

зі 100 кв.см обсягу двигуна, з 1кВТ міцності двигуна, з 1см довжини

Рис. 5.3. Структурно-логічна схема розрахунку податку