11.3. Поточне фінансове планування в управлінні підприємством

У системі планів особливу роль щодо управління підприємством відіграють поточні плани. Залежно від поставлених завдань підпри­ємство розробляє різні види планів. У практиці ринкового господа­рювання за призначенням розрізняють такі види поточних планів:

функціональні плани, за допомогою яких упроваджують управлінські рішення в різних функціональних сферах;

одночасні плани, які розробляють з метою впровадження будь-якого проекту (програми), що містять завдання щодо реалі­зації, здійснення дій разового характеру;

стабільні плани, які стандартизують рішення щодо операцій, що повторюються;

стандартизовані плани відповідно до інструкції. Це плани дій, що включають серію кроків, яких необхідно дотримуватися під час виконання окремих завдань;

плани рекомендаційного характеру, що являють собою роз­порядження про те, які дії необхідно прийняти в кожній конкрет­ній ситуації.

Роль поточного фінансового планування в управлінні підпри­ємством проявляється через визначення фінансових цілей під­приємства, встановлення ступеня відповідності цих цілей його поточному фінансовому стану та розроблення заходів для досяг­нення поставлених цілей.

Фінансові цілі підприємства — це прискорення зростання доходів і темпів грошових надходжень, забезпечення зростання прибутку на вкладений капітал, виплат високих дивідендів, під­вищення надійності облігацій та зростання ціни акцій, забезпе­чення стабільного доходу в періоди економічних спадів та стій­кого фінансового стану підприємства.

Досягти зазначених цілей можна за умови реалізації завдань фінансового планування:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необ­хідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних взаємовідносин з постачальни­ками, споживачами, банками, страховими компаніями та іншими інституціями фінансових ринків;

обґрунтування напрямів вкладення капіталу та оцінювання раціональності його використання;

виявлення резервів зростання прибутковості підприємства;

здійснення контролю за ефективністю використання фінан­сових ресурсів.

В основі поточного (короткострокового) фінансового плану­вання лежить стратегічний план і виробнича програма. На цій основі через розроблення фінансового плану — документа, який характеризує спосіб реалізації фінансових цілей підприємства, забезпечують ув’язку його доходів і витрат.

Реалізуючи управлінські функції у процесі фінансового пла­нування, підприємство: а) ідентифікує фінансові цілі й орієнтири підприємства; б) установлює ступінь відповідності цих цілей по­точному фінансовому стану підприємства; в) визначає послідов­ність дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Короткостроковий і довгостроковий плани підприємства ма­ють різні цілі. Метою короткострокового фінансового плану є за­безпечення постійної платоспроможності, основне цільове при­значення довгострокового плану — визначити допустимі з позиції фінансової стійкості темпи розширення підприємства.

Однак поточний фінансовий план відіграватиме належну управлінську роль тільки за умови його тісного взаємозв’язку із загальною стратегією підприємства, з його бізнес-планами, вироб­ничими, маркетинговими, науково-технічними та іншими плана­ми. Відсутність же такого взаємозв’язку проявиться так:

Будь-які фінансові прогнози не матимуть практичної цінно­сті доти, доки не будуть розроблені адекватні виробничі та мар­кетингові рішення.

Фінансові плани не будуть реальними, якщо поставлені ма­ркетингові цілі є недосяжними.

Фінансові плани можуть бути незатвердженими, якщо умо­ви досягнення фінансових показників є невигідними для підпри­ємства у довгостроковому періоді.

Фінансове планування не буде ефективним доти, доки пра­цівники підприємства (від рядового працівника до керівника) не братимуть активної участі у фінансовому менеджменті.

За ефективного планування управління фінансами включає здійснення таких процедур:

аналіз інвестиційних і фінансових можливостей підпри­ємства;

прогнозування наслідків поточних рішень з метою уник­нення несподіванок та розуміння зв’язку між поточними і майбу­тніми рішеннями;

обґрунтування вибраного варіанта фінансового плану та можливих фінансових рішень;

аналіз і оцінка досягнутих підприємством результатів та зі­ставлення їх із цілями, установленими у фінансовому плані.

Функціонування підприємств у ринкових умовах примушує фінансового менеджера в процесі планування розглядати сукуп­ний ефект від інвестиційних і фінансових рішень, вивчати події, які можуть зашкодити ефективному функціонуванню підприємс­тва та врахувати їх у фінансовому управлінні, розробити стратегії «про запас», необхідні в умовах несподіваних ситуацій.

Ефективність фінансового планування досягається за дотри­мання таких умов (рис. 11.2).

Рис. 11.2. Три умови ефективності фінансового планування

Ці умови забезпечують необхідну безперервність у фінансо­вому плануванні, що, у свою чергу, потребує дотримання основ­них принципів.

До основних принципів фінансового планування слід віднести: відповідність строку, забезпечення постійної потреби в оборотному капіталі та забезпечення надлишку грошових коштів (рис. 11.3).

Рис. 11.3. Принципи фінансового планування

На основі реалізації зазначених принципів у процесі плану­вання приймаються рішення щодо забезпечення найефективні­шого руху фінансових ресурсів. Це досягається здійсненням фі­нансового планування у взаємозв’язку «минуле — теперішнє — майбутнє» (рис. 11.4).

Рис. 11.4. Фінансове планування в координатах «минуле — теперішнє — майбутнє»

Такий взаємозв’язок забезпечується за достовірної інформа­ційної бази для фінансового планування, обґрунтованості робо­чого періоду, правильного вибору пріоритетів та реальності про­гнозів.

У процесі фінансового планування враховують результати си­туаційного аналізу, зміст якого зводиться до визначення «Що бу­де, якщо відбудуться певні події?». На основі аналізу розробляють пропозиції, альтернативні варіанти планів, що враховують таке:

У якій кількості підприємству необхідно виробляти та про­давати продукцію?

Випуск якої продукції продовжувати і якої призупинити?

Самостійно виробляти чи купувати комплектуючі вироби?

Чи доцільно змінювати технологію та організацію виробни­цтва?

Закрити чи перепрофілювати структурні підрозділи підпри­ємства?

Що відбудеться на підприємстві, якщо зменшити обсяг про­дажу?

Як вплинуть на фінансові результати зниження цін продажу продукції?

До якого результату приведе зміна однієї зі змінних або по­стійних величин?

Важливим у фінансовому плануванні є визначення джерел фінансування. Необхідність підприємства у додатковому капіта­лі може бути забезпечена за рахунок як довгострокових, так і ко­роткострокових джерел фінансування. При плануванні джерел фінансування можливі два варіанти: довгострокові фінансові ре­сурси не покривають потреби в капіталі або вони перевищують цю потребу (рис. 11.5).

Рис. 11.5. Планування джерел фінансування

За першого варіанта, коли довгострокові фінансові ресурси не покривають усієї потреби підприємства в капіталі, вирішенням проблеми може бути короткострокове фінансування, а в против­ному разі — кошти підприємству варто спрямувати на інвестиції.

Сума довгострокових джерел фінансування, залучених під­приємством у разі додаткової потреби в капіталі, визначає, в якій ролі виступає воно в короткому періоді — позичальника чи кре­дитора. Ефективному управлінню фінансами сприятиме дотри­мання під час фінансового планування таких етапів цього процесу:

а) аналіз фінансового стану підприємства;

б) складання прогнозних кошторисів і бюджетів;

в) визначення загальної потреби підприємства у фінансових ресурсах;

г) прогнозування структури джерел фінансування;

д) створення ефективної системи контролю й управління;

е) розроблення процедури внесення змін у систему фінансо­вих планів.

Вибір оптимального фінансового плану можливий за умови розроблення таких його варіантів: песимістичного, найбільш ві­рогідного й оптимістичного. Забезпечення розроблення таких фі­нансових планів дає змогу встановити:

величину грошових коштів, що перебувають у розпоря­дженні підприємства, та оптимального їх залишку;

обґрунтований розмір фінансових ресурсів та можливості їх залучення підприємством;

раціональне співвідношення джерел фінансового забезпечення;

достатність фінансових ресурсів для реалізації поставлених завдань;

розмір коштів, які мають бути перераховані в бюджет, у державні цільові фонди, банкам, кредиторам;

оптимальний розподіл прибутку підприємства;

методи забезпечення збалансованості доходів та витрат.

Під час розроблення фінансового плану необхідно враховувати:

а) наявність обмежень, з якими зіткнеться підприємство в процесі діяльності (вимоги щодо охорони навколишнього сере­довища; ринку щодо обсягу реалізації асортименту та якості про­дукції; технічні, технологічні та кадрові можливості даного під­приємства);

б) дисциплінарну роль фінансового плану для роботи фінан­сового менеджера;

в) певну умовність фінансових планів через невизначеність змін економічної ситуації у глобальному і локальному масштабах.

Форма фінансового плану для підприємств не регламентуєть­ся. Тому недержавні підприємства розробляють різні за формою та змістом фінансові плани.

У процесі управління фінансовими ресурсами особливому ко­нтролю підлягають такі економічні показники підприємства:

прибутковість діяльності підприємства;

спрямування коштів на його виробничий розвиток;

зростання власного капіталу;

обсяг надходжень податків та обов’язкових платежів;

погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом.

Поряд з цим управління фінансами підприємства забезпечу­ється впровадженням оперативних фінансових планів (бюджетів).