5.3. Норми амортизаційних відрахувань по основних фондах та порядок їх обчислення. Порядок визначення прискореної амортизації активної частини основних фондів.

В практиці господарювання виділяють дві групи методів нарахування амортизації: податковий та економічний.

Метод податкового обліку складається в фінансовому відшкодуванні основного капіталу за рахунок зменшення оподаткованого прибутку на суму амортизаційних відрахувань і отримання податкової знижки. Саме через податкову амортизацію повинне здійснюватись державне регулювання інвестиційної діяльності і рівня оподаткування прибутку підприємства. Метод податкового обліку повинен визначати максимально можливу суму амортизаційних відрахувань підприємства за визначений період, від якого залежить сума податку на прибуток.

Для здійснення процесу нарахування амортизації з 01.01.2003 р. згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. [21] виділяють групи основних фондів та норми амортизації за ними (табл. 5.2.).

Сума амортизаційних відрахувань(А) за квартал визначається наступним шляхом:

(5.6)

де Н_а – законодавчо встановлена норма амортизації на об’єкт основних фондів, (%); БВ_оф – балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду, (грн.).

Таблиця 5/2

Норми амортизаційних відрахувань для груп основних фондів

Група основних фондів	Квартальні норми амортизаційних відрахувань, %
1. Будівлі, споруди, передавальні пристрої, у тому числі жилі дома і вартість капітального поліпшення землі.	2
2. Автомобільний транспорт і вузли до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристрої і приладдя; інше офісне устаткування.	10
3. Інші основні фонди, які не входять до груп 1, 2 та 4.	6
4. ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, зв’язані з ними засоби зчитування чи друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі мобільні), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.	15

Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюються централізовано за формулою:

, (5.7)

де ПВ_оф – первісна вартість основних фондів, (грн.); ВВ_оф – відновна вартість основних фондів, (грн.); ЛВ_оф — ліквідаційна вартість основних фондів, (грн.); А_п — амортизаційний період (нормативний термін функціонування) основних фондів.

Метод економічного облікускладається в фактичному відшкодуванні діючих основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації повинне бути визначення дійсних витрат підприємства, пов’язаних з дійсним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в даному випадку відтворюють реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності підприємства. Економічна амортизація повинна використовуватись в рамках управлінського обліку, при чому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

Метод економічного обліку включає наступні методи амортизації:

1. Метод рівномірної амортизації.

Його суть полягає у тому, що сума амортизації залежить тільки від терміну використовування об'єкту основних фондів. Річна норма амортизації (А_р) визначається:

, (5.8)

де ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, (років).

За іншим способом, річна норма амортизації (А_р) визначається за допомогою річної норми амортизації:

, (5.9)

де де ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Н_а – норма амортизаційних відрахувань за певний період, (%); Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, (років).

Переваги методу рівномірної амортизації:

1. простота розрахунків;

2. можливість рівномірного розподілу амортизації, що зручне для аналітичного обліку продукції.

Недоліки методу рівномірної амортизації:

1) не враховується моральний знос об'єкту;

2) не враховується чинник збільшення витрат на ремонт останніми роками експлуатації.

2. Метод зменшення залишкової вартості заснований на тому, що новий об'єкт основних фондів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації. Річна норма амортизації визначається за наступною формулою:

(5.9)

де ЗВ_оф – залишкова вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ПВ_оф– первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Н_а.р. – річна сума амортизації, (%).

У свою чергу річна сума амортизації визначається:

, (5.10)

де ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, (років).

Різновидом наведеного методу є метод подвоєного залишку, норма амортизації по якому визначається як наведено вище, а річна сума амортизації визначається за формулою:

Н_а.р. =,(5.11)

де ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, (років).

Сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об’єкта в кінці періоду його експлуатації була не меншою, ніж його ліквідаційна вартість.

3. Кумулятивний метод (метод суми чисел). Цей метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим її зниженням у другій половині. При даному методі річна сума амортизації визначається за формулою:

(5.12)

де ЗВ_оф – залишкова вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Кк – коефіцієнт кумуляції, який розраховується розподілом кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну експлуатації об'єкту на суму чисел років його використовування.

Наприклад, при 3-х літньому терміну експлуатації об’єкта основних фондів: 1+2+3=6. Визначаємо коефіцієнт кумуляції для кожного року експлуатації: Кк ₁ = 3/6; Кк ₂ = 2/6; Кк ₃ = 1/6. Розраховані коефіцієнти далі використовуються для визначення річної суми амортизації.

4. Виробничий метод. При виробничому методі амортизація визначається не як річна (як в колишніх методах), а щомісячна сума амортизації, яка розраховується за формулою:

(5.13)

де V_м – щомісячний фактичний обсяг продукції, (од.); ВС_а – виробнича ставка амортизації, (%).

Виробнича ставка амортизації визначається наступним чином:

(5.14)

де, ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); V_заг – загальний обсяг продукції, який підприємство планує випустити за весь період експлуатації об'єкту, (од.).

До переваг методу відноситься відповідність нарахованої суми амортизації обсягу продукції. Недоліком є складність прогнозування обсягів випуску продукції [20].