Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільний процес (Тодорошко).doc
Скачиваний:
162
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
1.22 Mб
Скачать

4. Процесуальне правонаступництво

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору.

Процесуальне правонаступництво — це заміна відповідної сторони, коли її матеріальні права і обов'язки в спірних або встановлених судом правовідносинах переходять до інших осіб у випадку її вибуття з цивільної справи.

Підставою процесуального правонаступництва є наступ­ництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом право­відносин; ліквідації юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов'язку іншої особи. Новий суб'єкт права або обов'язку може прийняти права та обов'язки свого правона­ступника цілком або частково. У залежності від цього в науці і судовій практиці розрізняють універсальне (повне) і сингу­лярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне (повне) правонаступництво наступає у випадку смерті сторони, припинення юридичної особи, яка є стороною у справі. У цих випадках спадкоємець громадянина, правонаступник юридичної особи стає стороною в матері­альних правовідносинах, а отже, і процесуальним право­наступником у цивільній справі.

Сингулярне (часткове) правонаступництво настає у ви­падку уступки вимоги, переведення боргу або прийняття боргу на себе. Тут правонаступництво в матеріальних право­відносинах визначає процесуальне правонаступництво.

У випадках настання процесуального правонаступництва у разі смерті громадянина або припинення існування юридич­ної особи, яка була стороною у справі, суд повинен зупинити провадження у справі (ст. 201 ЦПК України), в інших випад­ках і для інших суб'єктів може виникнути тільки потреба відкласти розгляд справи.

Цивільне процесуальне правонаступництво відрізняється від заміни неналежної сторони за процесуально-правовими наслідками. При заміні сторони дії неналежної сторони для належної не викликають ніяких правових наслідків. При про­цесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, вико­нані попередником, є обов'язковими для наступника. При правонаступництві процес продовжується, при заміні — про­цес починається спочатку.

Процесуальне правонаступництво можливе у всіх стадіях процесу, заміна сторін — лише у суді першої інстанції до ух­валення судом рішення у справі. Для настання процесуально­го правонаступництва наступник повинен довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб'єкта, якого він замінює. Доказом цього може бути документ про право спадкоємства, договір про уступку прав тощо.

Процесуальні правонаступники набувають усіх нездійсне­них і нереалізованих прав попередника на час вступу до справи і, виходячи з дії принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися. Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 37 ЦПК України).

Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни неналежних сторін належними необхідно відрізня­ти заміну інших суб'єктів цивільних процесуальних пра­вовідносин: тих, що діють на захист прав інших осіб (ст. 45 ЦПК України), а також експертів і перекладачів. Така заміна не має ознак правонаступництва і заміни неналежної сторони та не викликає властивих йому процесуально-правових на­слідків.