Кодекс законів україни про працю.

Структурна схема даного нормативного акту.

Кодекс законів України про працю

Загальні розділи ОП

Спеціальні розділи

Колективний договір

Робо- чий час

Час відпо-чинку

Гарантія компен- сації

Дисци- пліна праці

Охо- рона праці

Праця жінок

Праця моло-ді

Колективний договіррозробляється, складається та виконується згідно Закону України "Про колективний договір" та у відповідності з "Спільними рекомендаціями державних органів та профспілки до змісту розділу "Охорона праці" в колективному договорі (угоді, трудовому договорі).

Колективний договір складається власником та професіональною спілкою підприємства на термін, визначений самим договором, як правило на рік.

В колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають:

-забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі ОП на рівні, не нижче, чим передбачається відповідним законодавством;

- обов'язки працівників;

- додаткові пільги та компенсації працівникам, не передбачені відповідним законодавством;

- комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня ОП;

- попередження випадків виробничого травматизму, професійних захворювань;

- одноразову допомогу.

Адміністрація та профспілковий комітет звітують перед колективом робітників та службовців про виконання обов'язків по колективному договору.

Контроль за виконанням зобов'язань по колективному договору здійснює адміністрація та профспілковий комітет, а також їх вищестоящі органи.

Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, закладу, організації складаються адміністрацією по узгодженню з профспілковим комітетом на основі типових Правил, затверджених у встановленому порядку. Вони являються основним нормативним актом, що регулює питання трудової дисципліни та організації внутрішнього трудового розпорядку.

Правила внутрішнього трудового розпорядку включають:

-обов'язки адміністрації: правильно організувати працю робітників та службовців, створювати умови для росту продуктивності праці, забезпечувати трудову та виробничу дисципліну, неухильно дотримуватися законодавства про працю та

правил ОП, уважно відноситися до потреб та запитів працівників, покращувати умови їх праці та побуту;

- обов'язки працівників та службовців: працювати чесно та добросовісно, дотримуватись дисципліни праці, своєчасно та точно виконувати розпорядження адміністрації, підвищувати продуктивність праці, покращувати якість продукції, дотримуватися технологічної дисципліни, вимоги по ОП.

Права робітників на ОП під час роботи на підприємстві.

Законом "Про охорону праці" передбачається, що кожному працівнику на робочому місці гарантовані у відповідності з вимогами нормативних актів про ОП:

- безпека технологічних процесів;

- безпечна робота машин, механізмів, обладнання та інших засобів виробництва;

- необхідні засоби колективного та індивідуального захисту, котрі повинні бути використані працівником;

- санітарно-побутові умови;

- компенсація за шкідливі та небезпечні умови праці.

Працівник має право відмовитися від отриманої роботи, якщо склалась виробнича ситуація, небезпечна для його життя та здоров'я або для людей, котрі його оточують, та навколишнього середовища. За період простою по цих причинах та без вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Робітник має право розірвати колективний договір, якщо власник не дотримується законодавства по ОП. В цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога на менше трьохмісячного заробітку. Колективні договори можуть передбачати і більш високі виплати вихідної допомоги.

Працівників, котрим за станом здоров'я потрібне надання більш легкої роботи, власник повинен згідно з медичним висновком перевести, по їх згоді, на таку роботу, тимчасово або без обмеження терміну.

На час зупинки експлуатації підприємства, цеху, ділянки, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду за працівником зберігається місце роботи.

Пільги та компенсації за важкі у мови праці.

Працівникам, що зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, в передбаченому законодавством порядку надаються наступні пільги:

- безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними продуктами харчування, газованою соленою водою;

- оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

- скорочена тривалість робочого часу;

- додаткова оплачувана відпустка;

- пільгові пенсії;

- оплата праці у збільшеному розмірі.

Власник зобов'язаний повернути робочому втрати, нанесені йому травмою або іншими ушкодженнями здоров'я, пов'язані з виконанням трудових обов'язків.

Власник повертає потерпілому від нещасного випадку затрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, затрати по 'нагляду та інші види медичної та соціальної допомоги, згідно з медичним висновком, та інше, що передбачається в законодавчому порядку.

Охорона праці жінок та неповнолітніх.

Забороняється використання праці жінок на важких роботах і на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт(нефізичних робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також

притягнення жінок для піднімання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Труд вагітних жінок та жінок, що мають неповнолітніх дітей, регулюється діючим законодавством (див. дальше).

Забороняється використання праці неповнолітніх, тобто осіб до 18 років, на важких роботах, та на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового та професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаними з цим роботами, визначається Положенням, затвердженим Держнаглядохоронпраці.

Забороняється притягати неповнолітніх до:

- нічних понаднормових робіт та роботі у вихідні дні;

- підніманню та переміщенню речей, маса котрих перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік обмежень, передбачених Законом "Про охорону праці" для жінок та неповнолітніх, затверджений МОЗ України.

Забезпечення працівників засобами захисту.

Працюючим в небезпечних та шкідливих умовах праці, а також на роботах, що пов'язані з забрудненням або, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, видаються безкоштовно по встановлених нормах спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змивальні та знезаражуючі засоби.

Власник зобов'язаний організувати комплектування та утримання ' засобів індивідуального захисту у відповідності з нормативними актами по ОП.

Власник компенсує працівнику витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами термін видачі цих засобів порушений і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У випадку дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник зобов'язаний видати нові.

НАВЧАННЯ ТА ІНСТРУКТАЖ 3 ПИТАНЬ ОП.

Підприємства на основі Типового положення розробляють та затверджують у встановленому порядку Положення про навчання на підприємстві. В цьому положенні є програма навчання.

Всі працівники при прийомі на роботу та в її процесі проходять інструктаж з питань ОП, наданню долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, по правилах поведінки при виникненні аварій.

Види інструктажу	Коли проводиться
Вступний	В період прийому на роботу, до початку роботи.
Первинний	На робочому місці, перевід з одного підрозділу в інший, перед новою роботою.
Стажування	Після первинного інструктажу, стажування під контролем.
Повторний	Після нещасних випадків, аналізу стану ОП, щоквартально.'
Позаплановий	Зміна правил ОП, інструкцій, обладнання, інструменту, та ін.
Цільовий	Перед виконанням робіт з підвищеною небезпекою, видача наряду-допуску.

Вступний інструктаж- це загальний інструктаж, котрий проводиться до початку роботи в період оформлення працівника на роботу, або з учнями, котрі прибули на виробниче навчання або практику.

Первинний інструктаж проводиться вперше на робочому місці. При прийомі на роботу після проходження первинного інструктажу працівник зобов'язаний пройти стажування.

Повторнийінструктаж проводять всі працівники щоквартально на роботах з підвищеною небезпекою , на інших один раз у півріччя.

Позаплановийінструктаж проводять у зв'язку з зміною правил ОП, технологічного процесу, нещасними випадками та ін.

Цільовийінструктаж проводиться перед виконанням робіт, на котрі необхідно оформляти наряд-допуск, при виконанні разових робіт, ліквідації аварій та ін.

У випадку незадовільних знань з питань ОП робітники повинні пройти повторний інструктаж. По бажанню працівника проводиться додатковий інструктаж з питань ОП.

У відповідності з вимогами Типового положення про навчання, кожному працівнику під розпис видається інструкція з охорони праці.

Інструкція - це нормативний документ, котрим визначаються безпечні прийоми та методи роботи під час експлуатації конкретних видів машин, механізмів, станкового, електричного, хімічного, газового, лазерного, та іншого обладнання. В ній наявні конкретні , відомості по безпечній організації та утриманню робочого місця, його безпечні зони, про попереджувальні загородження та пристрої, системах сигналізації та блокування, діях у випадку виникнення аварії та ін. Інструкція фіксує забороняючи дії робочих, щоб виключити помилки, котрі можуть привести до травм на робочому місці, профотруєнню та профзахворюванню.

Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з ОП, забороняється.

ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ ТА ПРОФЗАХВОРЮВАННЯ.

ВТ − втрата працездатності (тимчасово або постійно) працівниками в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.

Всі інші травми відносяться до травматизму невиробничого характеру. Вони підлягають розгляду у відповідності з вимогами "Положення про розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 05.05.97 № 42.

До числа характерних прикладів виробничого травматизму відносяться:

забруднення очей, поранення, удар, перелом, опік, враження електричним струмом, обмороження, теплові удари та ін.

Основні фактори котрі можуть спричинити виробничий травматизмце: робочі інструменти, рухомі частини машин та механізмів, падаючі вантажі, вогонь, пара, розтоплений метал та ін.

Діяна організм особливо небезпечних та шкідливих факторів виробництва, в результаті чого погіршилось здоров'я працівника (тимчасово або постійно),називається профзахворюванням.

Профотруєння - це тимчасова дія газу, отруюючих факторів на організм працюючого, в результаті чого потерпілий втрачає свідомість, знаходиться у шоковому стані та інше.

Профотруєння - це тимчасова дія на организм человека отравляющих газов, других вредных и опасных факторів, радіація, и т.д.

До числа виробничих шкідників відносяться: пари ртуті, аніліну, свинцю, вібрація, сильний шум, різкі температурні коливання повітря, відсутність вентиляції та что может привести к потере працездатності (тимчасово або постійно) працівниками в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.

Профзахворювання проявляються не відразу, а поступово, внаслідок постійної дії виробничих шкідників на організм працюючого. Наприклад професійними захворюваннями можуть бути глухота у котельників, ревматизм у будівельника, захворювання сердечно-судинної системи у осіб,

що працюють в умовах сильних вібрацій, кесонна хвороба, хвороба очей у зварювальника та ін.

Основні причини травматизму та захворювань; заходи їх виключення на виробництві.

Причини травматизму та захворювань на виробництві викликаються чотирма групами небезпечних та шкідливих факторів: біологічними, психофізичними, фізичними, та хімічними.

Найменування	Групи, види пошкоджень
Травми	Голови, грудної клітки, хребта, тазу. Розтягнення зв'язок, м'язів. Опіки, відмороження, замерзання. Враження ээлструмом, отруєння, втрата свідомості, шок.
Поранення	Удари, подряпини, порізи. Переломи, вивихи. Втрати частин тіла, кінцівок.

Травми, пораненняБіологічно небезпечні та шкідливі речовини, дія котрих на працівників приводить до нещасних випадків, травм або професійним захворюванням це - дія мікробів, мікро організмів, біохімічні, фізіологічні, генетичні та інші зміни в клітинах та організмі людини в результаті дії іонізуючого випромінювання та ультрафіолетового випромінювання та ін.

Фізично небезпечні та шкідливі фактори виробництва найбільш поширені. До них відносяться машини та механізми, радіація, вібрація, запиленість та загазованість робочої зони,температура повітря робочої зони, шум, ультразвук, вологість повітря, електрострум, електромагнітні поля, недостатня або підвищена освітленість робочої зони. Рівень небезпечних та шкідливих фізичних факторів на місцях не повинен перевищувати граничне допустимих величин, передбачених санітарними нормами та правилами, стандартами ОП, а також гігієнічними нормами, затверджених Міністерством охорони здоров'я (МОЗ).

Хімічно небезпечні та шкідливі фактори виробництва (дратуючі та загальнотоксичні) отруюють організм людини через дихальні шляхи, систему травлення, шкірний покрив.

Основними заходамипопередження та виключення захворювань є: організаційні, технічні, санітарно-виробничі, медико-профілактичні.

До організаційних заходівпо ОП відносяться: навчання працівників безпечних методів роботи та їх інструктаж на робочому місці, розробка правил, норм та інструкцій по техніці безпеки, виробничій санітарії, електро- та пожежній безпеці; організація оглядів-конкурсів по охороні праці та культурі виробництва, адміністративно-суспільний контроль за станом робочих місць та приміщень виробництва; здійснення контролю за 'дотриманням законодавства про працю та відпочинок, притягнення до роботи не за фахом, без'інструктажу по техніці безпеки, недостатнє засвоєння працівниками безпечних умов праці, порушення та невиконання інструкцій по техніці безпеки та ін.

До технічних заходів -підтримання у справному стані робочих місць, машин та механізмів, обладнання, транспортних засобів, пристроїв та обладнання для захисту організму людини від впливу незадовільних метеорологічних умов, від забруднення повітря у виробничих приміщеннях, шуму, вібрації, електромагнітних полів, лазерних

випромінювань, впровадження у виробництво механізації та автоматизації, засобів індивідуального та колективного захисту, блокування, огородження та інших попереджувальних засобів.

До санітарно-виробничих -система організаційних, гігієнічних та санітарно-технічних заходів та засобів, направлених на захист працівників від дії шкідливих виробничих факторів, що приводять до професійних захворювань, отруєнням (домішки шкідливого газу, пари або пилюка у повітрі робочої зони або приміщення; недостатнє або збільшене освітлення робочого місця, перевищення допустимих значень вібрації та шуму, підвищеної або пониженої температури поверхні обладнання, матеріалів; підвищений рівень ультразвуку, інфразвукових випромінювань, іонізації повітря, статичного струму, прямого т відбитого блиску, ультрафіолетової та інфрачервоної радіації; обмеженість виробничих приміщень, порушення правил власної гігієни та санітарного стану виробничих та побутових приміщень та ін.).

Класи небезпечності цехів в залежності від шкідливих речовин, що виділяються та їх ГДК

Шкідливі речовини	Класи небезпеки	ГДК мг/м
Акролеїн	ІІ	0,2
Ацетон	IV	200
Бензин-розчинник (в перерахунку на С)	IV	300
Бензол	ІІ	15/5
Ксилол	ІІІ	50
Ртуть	І	0,01/0,005
Спирт етиловий	І	5
Стирол	ІІІ	1000
Скипидар (в перерахунку на С)	IV	30/10
Толуол	ІІІ	300
Уайт-спіргг (в перерахунку на С)	IV	50
Вуглецю оксид	IV	300
Фенол	ІІ	20
Формальдегід	ІІ	0,3
Водню хлорид	ІІ	0,5 5

Примітка:ГДК граничне допустима концентрація.

Медико-профілактичні заходи -це систематичний, постійний медичний контроль за станом здоров'я працюючих. Згідно Закону "Про охорону праці" (стаття 19) власник зобов'язаний на власні кошти організовувати проведення первинного (при прийомі на роботу) та періодичних (на протязі трудової діяльності) медичних оглядів працівників, що задіяні на важких роботах, роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному підборі, а також щорічний обов'язковий медичний огляд осіб віком до 21 року.

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, термін та порядок його проведення встановлюється МОЗ України.

СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ О.Т.

В нашей стране предусмотрено управление ОТ как на государственном так и на отраслевом, региональном и производственном уровне.

В упрощенном виде любая система управления представляет собой совокупность субъекта управления и объекта управления, которые находятся в определенной среде и информационно связаны друг с другом. От субъекта до объекта направлены функции управления, а от объекта к субъекту − обратная связь.

В субъекте управления можно выделить два органа : управляющий и исполнительный. Целью управления ОТ является обеспечение безопасности, сохранения здоровья и трудоспособности человека в процессе трудовой деятельности.

Таким образом Система Управления О Т (СУОТ) – это совокупность субъекта и объекта управления ОТ, которые на основании комплекса нормативной документации проводят целенаправленную, планомерную деятельность с целью обеспечения здоровых, безопасных и высокопродуктивных условий труда.

На государственном уровне субъектом управления выступает каб мин, а объектами управления − деятельность отраслевых министерств, областных и местных гос администраций касательно обеспечения безопасных и здоровых условий труда на предприятиях, в организациях и учреждениях.

На отраслевом уровне субъектом управления является соответствующее отраслевое министерство а объектом управления − деятельность предприятий, учреждений, организаций отрасли по обеспечению безопасных и здоровых условий труда.

Субъектом управления на региональном уровне есть соответствующая гос администрация а объектом управления деятельность предприятий, учреждений и организаций, которые расположены на территории данного региона по обеспечению безопасных и здоровых условий труда.

Субъектом управления в СУОТ предприятия является руководитель (главный инженер) а в цехах, на производственных участках и в службах − руководители соответствующих структурных подразделений и служб. Объектом управления в СУОТ предприятия является деятельность структурных подразделений и служб предприятия по обеспечению здоровых и безопасных условий труда на рабочих местах, в цехах и на предприятии в целом.

Типовая СУОП функционирует следующим образом:

− руководитель (главный инженер) анализирует информацию о состоянии ОТ в структурных подразделениях предприятия и принимает решения, направленные на повышение уровня безопасности.

− организационно-методическую работу по управлению ОТ, подготовку управленческих решений и контроль за их своевременным выполнением и реализацией осуществляет служба ОТ предприятия (она же − исполнительный орган системы управления ОТ, СУОП) которая подчиняется непосредственно руководителю предприятия (управляющему органу).

Внешним воздействующим фактором для СУОП на уровне предприятия может быть смена технологического процесса, оборудования, условий труда, а также несчастные случаи, травмы, заболевания и т.д.

К основным функциям управления ОТ относятся:

− прогнозирование и планирование работ;

− организация и координация работ;

− учет показателей, анализ и оценка условий и безопасности труда;

− контроль за состоянием ОТ, функционированием СУОП;

− стимулирование деятельности по ОТ.

Планированиеработ делится на три вида планирования:

Перспективное планирование: охватывает наиболее важные, трудоемкие и долгосрочные мероприятия, выполнение которых как правило зависит от координации работ нескольких подразделений предприятия. Возможность исполнения перспективного плана должна быть подтверждена обоснованным расчетом по необходимым финансовым средствам, материально-техническому обеспечению с указанием источников финансирования. Как правило это разработка комплексного плана предприятия по улучшению состояния ОТ.

Поточное планирование: осуществляется в пределах календарного года через разработку соответствующих мероприятий в разделе «ОТ» коллективного договора.

Оперативное планированиепо ОТ осуществляется по итогам проверки состояния ОТ в структурных подразделениях и на предприятии в целом. Оперативные мероприятия по устранению выявленных недостатков отражаются непосредственно в приказе по предприятию, который выдается по итогам контроля или в виде плана мероприятий (как приложения к приказу).

Контроль за состоянием ОТ и функционированием СУОП.

К основным формам контроля за ОТ в рамках СУОП предприятия относятся:

−оперативный контроль;

−ведомственный контроль;

−административно-гражданский контроль.

Оперативный контроль со стороны руководителей работ и подразделений предприятия проводится согласно утвержденных служебных обязанностей. При этом служба ОТ (ведомственный контроль) контролирует выполнение требований безопасности труда во всех структурных подразделениях предприятия.

ОСЕННЕ-ВЕСЕННИЕ ПРОВЕРКИ

Данный порядок распространяется на все дирекции железнодорожных перевозок, отраслевые службы и структурные подразделения ж.д.

Весенние-осенние проверкипроводятся ежегодно в апреле-мае или октябре-ноябре. В данный момент проводится раз в год (либо весной либо осенью) К проверке привлекается широкий круг специалистов, служащих, работников, профактива, при этом детально изучается фактическое состояние ОТ на конкретном рабочем месте.

Работа по проведению проверок исполняется поэтапно:

1 этап − с 1 по 10 комиссионно проверяется состояние ОТ на рабочих местах в отделениях, цехах, сменах, околотках, при этом организовывается сбор предложений по улучшению условий труда (во время обхода объекта).

2 этап− с 10 по 20 число цеховой комиссией обеспечивается устранение выявленных недостатков и анализируется ход внедрения поданных предложений.

3 этап− с 20 по 30 число комиссия структурного подразделения проводит заключительную проверку последствий проведенной работы в целом по подразделению.

4 этап− на протяжении следующего месяца комиссии отраслевых служб, дирекций ж.д. перевозок осуществляют поверку состояния ОТ и результативность работы, проведенной подведомственными структурными подразделениями.

Все выявленные недостатки и нарушения не требующие значительных затрат устраняются немедленно, на остальные разрабатываются мероприятия с конкретными терминами и ответственными лицами для их исполнения.

После окончания проверки комиссией составляются акты в двух экземплярах, один остается в цехе, участке, смене и т.д. другой в деле комиссии.

Организация ступенчатого контроля по состоянию за ОТ

задачи ступенчатого контроля − своевременное выявление недостатков и принятие оперативных мер по их устранению и предупреждению производственного травматизма. Контроль осуществляется от рабочего места до структурного подразделения в целом.

На первойступени (на данный момент данный этап проверок не проводится.) − этот контроль осуществляет начальник производственного участка (мастер, старший электромеханик, дежурный по станции, маневровые диспетчера и т.д.) эти лицаежедневнопроверяют состояние ОТ на вверенном участке перед началом работ и на протяжении рабочего дня (или смены). Выявленные недостатки записываются в журнале ступенчатого контроля, которые ведутся руководителями работ.

На второйступени − начальник цеха, станции, участка совместно с комиссией в составе которой специалисты соответствующих служб цеха (это может быть электрик, механик, технолог)четыре раза в месяцпроверяют состояние ОТ согласно утвержденного графика. Проверяются организация и последствия проведения первой ступени контроля, исполнение мер по ОТ в бригадах, группах и других аналогичных подразделениях а также состояние рабочих мест, содержание оборудования, средств защиты, исполнение работающими безопасных приемов работы. Результаты проверки также записываются в журнал ступенчатого контроля. Если выявленные недостатки угрожают здоровью и жизни людей то работы прекращаются и про это докладывается руководству структурного подразделения.

На третьейступениежемесячно(согласно утвержденного графика) комиссия предприятия при председательстве начальника предприятия (или главного инженера) проверяет состояние ОТ на предприятии. В состав комиссии входят руководитель службы ОТ (инженер по ОТ), профком, главные специалисты предприятия (технолог, механик, электрик), работник пож.охраны и мед.службы.

Комиссия в свою очередь может быть поделена на несколько подкомиссий с целью охвата проверками всех подразделений предприятия. Результаты работы комиссии по фиксируются в журнале третьей ступени контроля. И по результатам совещания издается приказ по предприятию или оформляются актом. Акты проверок и журналы третьей ступени контроля хранятся у инженера по охране труда на протяжении одного года после окончания. Выписка из акта инженер по ОТ предоставляет начальникам цехов , участков для своевременного устранения недостатков, выявленных на местах. Третья ступень проводится в территориально растянутых структурных подразделениях и в дирекциях ж.д. перевозок (дистанции пути, депо, дистанции связи и.т.д.)

На третьей ступени проверяются последствия исполнения первых двух ступеней, а также состояние ОТ содержания оборудования, средств защиты, проведение медосмотров, проверки знаний по ОТ.

Комплексные проверки дирекций ж.д. перевозокпроводятся комиссией управления жел дороги под председательством главного инженера жел.дороги. в ее состав входят начальник службы ОТ ж.д., главные инженера и специалисты по ОТ причастных служб.

Комплексные проверки хозяйства отраслевых служб проводятся по приказу (распоряжением) начальника дороги под руководством соответствующего зама начальника жел. Дороги. В состав комиссии входят специалисты службы по ОТ, пож. Надзора, представитель профсоюза.

Комиссии должны проверять исполнение руководителями (всех рангов) нормативов личного участия в работе по ОТ , организацию работы по улучшению ОТ в подведомственных структурных подразделениях, которые подлежат проверке.

По результатам проверки составляется акт и предоставляют его главе комиссии за день до окончания термина ее работы. Итоги работы подводятся на совещании у зам начальника жел.дороги, которому подчинена соответствующая служба.

Особый режим работы

Этот режим вводится для улучшения состояния ОТ путем усиления контроля по выполнению закона Украины «Про ОТ» и других нормативных актов которые действуют на предприятии.

Основанием для такого может быть:

Резкое увеличение общего уровня случаев производственного травматизма.

Наличие групповых и смертельных НС на производстве.

Перевод работы предприятия на особый режим оформляется приказом , распоряжением руководства жел.дороги, дирекции ,отраслевой службы, структурного подразделения в котором определяется термин действия этого режима по ОТ (от 1 до 3 месяцев или как исключение на 6 месяцев)

При этом составляется график внезапных (!), внеочередных, и комплексных проверок на термин действия этого режима. По результатам этих проверок применяются дисциплинарные и материальные меры ответственности к нарушителям правил и норм по ОТ с разработкой мер по приведению состояния ОТ к установленным нормам.

Система «ЧЕЛОВЕК НА ПУТИ».

Это согласованная работа нескольких предприятий ж.д. путейцы, автоматчики, вагонники, Локомотивные бригад, движенцы.

Действия машинистов (лок.бригады). если они видят что действия выполняются в нарушении требований они должны по связи с деж. по станции доложить ему что работники работают с нарушением. и по приезду в депо они заполняют журнал «Человек на пути» где отмечаются обстоятельства нарушения.

Деж. по станции (на данном перегоне) (движенец) получив информацию от лок.бригады, движенец также записывает себе в журнал наличие нарушения., связывается с дежурным по предприятию от которого работают люди.

Предприятие получив эту информацию принимают меры по устранению недостатков (при этом нарушителей сильно наказывают).

Раз в 3 месяца в службе дороги рассматриваются результаты работы системы «человек на пути» и раз в год начальник дороги проводит заседание комиссии с приглашением виновников нарушавших требования к выполнению работ. (тех кто там непосредственно работал).

РАССЛЕДОВАНИЕ НС. Постановление №1112

1. руководящие документы по расследованию НС

расследование НС может быть производственного характера и не производственного.

Производственного характера если он связан с производством и непроизводственный если не связан.

Это определяется согласно этого положения в следующем порядке.

Рассматриваются следующие вопросы:

1. время, 2. место, 3. обстоятельства.

Если НС произошел с работником и он потерял работоспособность или требуется перевод его на более легкую работу более чем на 1 рабочий день, тогда согласно положения проводится расследование, и проводится оно комиссией.

− комиссия устанавливает связан ли НС с производством или нет.

1. рассматривается место время и обстоятельства.

Место– на рабочем месте или нет, (рабочим местом считается если НС произошел на территории данного предприятия или вне территории предприятия, если работник выполнял работу по указанию руководителя предприятия (мастера, бригадира, начальника цеха и т.д.), Если НС произошел дома или при следовании на работу и с работы тогда этот НС не связан с предприятием. ЕСТЬ ОДНО исключение. Если работник пользовался транспортом принадлежащим предприятию, или предприятие нанимало транспортное средство у другого предприятия (или частная машина работает по соглашению с собственником предприятия), тогда это связано с производством (предприятием).

Время− только в рабочее время. Считается НС на производстве только может произойти только в рабочее время. Однако есть исключение если это не рабочее время, но собственник устроил на предприятия учебу, совещание, и т.д. если человек в командировке то это тоже рабочее время, если перерыв на обед (скажем на территории предприятия то это НС на производстве) если он пошел домой покушать то это уже непроизводственный НС.

Обстоятельства− бывают следующими: если работы выполнялись по указанию (требованию руководства, администрации) – то это НС на производстве, т.е. связан с предприятием. Если выполняемые работы в личных целях то это не связано с производством, но если во время работ использовались устройства предприятия и это устройство было не исправно то это НС связан с производстовм (т.к. предприятие обязано содержать устройства и технику в исправном состоянии).

Если на территории предприятия произошел межличностный конфликт не связанный с технологическим процессом – то это не связано с производством.

Если в корне конфликта был тех процесс, то это связано с производством.

В случае естественной смерти − и при этом работа не связана с подземными работами это не связано с производством, или же если имели место подземные работы и с момента подъема на поверхность прошло 4 часа то опять же таки это НС не связан с производством. Если подземные работы имели место то это НС на производстве.

Отравления − если в технологическом процессе выделяются вещества, которые противопоказаны конкретно пострадавшему (согласно выводам медкомиссии) и для человека (работника вообще) то это НС на производстве. Если ВВ выделяются но не противопоказаны или не превышают норму то это НС не связан с производством.

Если имел место НС на фоне алкогольного опьянения пострадавшего то этот НС не связан с производством, за исключением если вещества вызвавшие опьянение (например маляр надышался растворителем) тогда это НС связаны с производством.

НС по тяжести:

− травма – нарушение целостности организма.

− групповой НС − с 2 и более работниками происходит НС.

− со смертельным исходом (исключая естественную смерть)

по положению №1112 НС групповые и со смертельным исходом рассматриваются СПЕЦИАЛЬНЫМ расследованием. Тут будут различия в составе комиссии, оформлении от неспециального расследования.

1 вопрос. Действие администрации при НС, состав комиссии, начало и термины ее работы, вопросы на которые должна ответить комиссия и какие документы должны быть оформлены.

Если произошел НС тогда непосредственный производитель работ должен поставить в известность руководство предприятия, службу ОТ предприятия, (а на ЖД при случае со смертельным исходом и службу ОТ дороги, т.к. сокрытие данного факта наказуемо). Необходимо оказать мед помощь при НС, при необходимости отправить на стационар то все выполняется за счет предприятия. Рабочее место пострадавшего не должно претерпевать изменения до окончания работы комиссии, (однако если состояние дел может привести к повторному НС то тогда можно устранить опасность). руководитель издает приказ о работе комиссии (расследовании), назначается комиссия которая насчитывает не менее 3 человек. Первый член комиссии (он же председатель комиссии – инженер по ОТ данного предприятия). Второй − представитель месткома (общественность), третий− специалист в данной области работ за исключением лица который должен был обеспечить безопасное выполнение работ (он исключен из комиссии т.к. является заинтересованным лицом).

Если НС имел последствия по потере трудоспособности более длительные (более чем один день, или требуется материальная помощь и лечение.) тогда собственник обязан известить Фонд соц.защиты и они могут прислать своего инспектора и он также входит в эту комиссию.

В результате работы комиссии оформляется документация: она должна быть утверждена и разостлана по объектам : В службу ОТ предприятия, в фонд Соц.страха. на ЖД. И в службу ОТ дороги.

РАССЛЕДОВАНИЕ АВАРИЙ

К авариям техногенного характера относят аварии на транспорте, пожары, взрывы, аварии с выбросом сильнодействующих ядовитых, радиоактивных, био-опасных и других загрязняющих веществ, внезапное разрушение сооружений, оборудования и т.д.

Аварии делятся на две категории:

К 1-й категории относят аварии в результате которых:

- погибло 5 или травмировано 10 и более человек

- случился выброс опасных веществ за санитарно-защитную предприятия

- увеличилась концентрация ВВ в окружающей среде более чем в 10 раз

- разрушено строение, сооружение или основные конструкции объекта, что вызвало угрозу здоровью значительному числу работников или населению.

Ко 2й категории относят аварии, при которых

- погибло до 5 или травмировано от 4 до 10 лиц

- разрушены строения или сооружения или основные конструкции объекта, что создало угрозу для жизни и здоровья работников цеха, участка.

Случаи нарушения тех процессов, работы оборудования, временной остановки производства в результате срабатывания автоматических защитных блокировок и другие нарушения в работе цехов, участков и отдельных объектов, падание опор и обрыв проводов ЛЭП не относятся к категорийным авариям и расследуются предприятием в установленном порядке.

О факте аварии свидетель обязан немедленно доложить непосредственному исполнителю работ, или другому уполномоченному лицу предприятия, которое в свою очередь обязан поставить в известность собственника (начальника) предприятия.

Собственник или лицо, управляющее производством (во время смены, например) обязан ввести в действие план ликвидации аварии, принять меры − в первую очередь касающиеся спасения и оказания помощи пострадавшим, далее распространению аварии, а также оградить опасную зону и ограничить доступ людей к месту аварии.

Для расследования аварий назначается спец.-комиссия. В ходе расследования комиссия определяет характер аварии, выясняет причины послужившие причиной её возникновения, устанавливает нарушения требований законодательства и нормативных актов по вопросам ОТ, ГрОб, правил эксплуатации, оборудования, тех процессов, регламентов, определяет качество выполнения строительно-монтажных работ или отдельных узлов, конструкций, их соответствие требованиям технических и отраслевых нормативных актов и проекту, устанавливает лиц виновных в аварии, намечает меры по ликвидации её последствий и дальнейшему предупреждению подобных случаев.

Комиссия расследования обязана в течении 10 рабочих дней расследовать факт аварии и составить акт по установленной форме. В зависимости от характера аварии в случае необходимости проведения дополнительных экспертиз, исследований, указанный термин может быть продлен органом, назначившим комиссию.

По результатам расследования аварии собственник выдает приказ, которым согласно выводам комиссии по расследованию утверждаются меры по предупреждению подобных случаев в дальнейшем, а также об ответственности лиц виновных в нарушении законодательства по ОТ. При этом собственник и должностные лица, проводившие расследование НС, профзаболеваний и аварий несут ответственность согласно законодательству за своевременное и правильное расследование этих происшествий и за принятые ими решения.

ПРАВИЛА УСТРОЙСТВА И БЕЗОПАСНОЙ ЭКСПЛУАТАЦИИ ГРУЗОПОДЪЕМНЫХ МАШИН (ГПМ).

Данні правила устанавливают требования к разработке, устройству, изготовлению, установке, ремонт, реконструкции, эксплуатации ГПМ и механизмов.

ГПМ должна быть снабжена:

- паспортом

- тех описанием

-инструкцией по эксплуатации.

- инструкцией по монтажу (если требуется монтаж крана)

- другой нормативной документацией.

На ГПМ поставляемые из-за рубежа должен быть сертификат, который соответствует требованиям ГосГорПромНадзора.

После монтажа и периодически должны проводится статические и динамические испытания. До пуска в работу крана должна быть осуществлена регистрация в органах ГосГорПромНадзора. Она осуществляется по письменному заявлению владельца и паспорту ГПМ, а также должны быть проведены испытания (статические и динамические) в результате этого получается разрешение на пуск в работу ГПМ. Тех.-освидетельствование ГПМ должно осуществляться частично− не реже одного раза в 12 месяцев (они указаны в правилах эксплуатации от завода изготовителя (каких то узлов и агрегатов) иполному− не реже одного раза в 3 года.А редко используемые ГПМ должны подвергаться полному тех.-освидетельствованию не реже одного раза в 5 лет.

Внеочередное полноетех освидетельствование должно производится после монтажа ГПМ на новое место, реконструкции устройств ГПМ, ремонта связанного с заменой узлов и агрегатов, капитального ремонта, после наработки расчетного срока службы и по требованию инспектора и (или) инженерно технического работника по надзору за ГПМ.

При тех освидетельствованию ГПМ должна подвергаться осмотру, статическому испытанию, динамическому испытанию.

Надзор и обслуживание.

Руководители предприятия или частные лица (владельцы ГПМ) должны обеспечить их исправное состояние и безопасные условия работы. Для этой цели должны быть назначены ответственные лица по эксплуатации ГПМ, создана ремонтная служба и установлен порядок профилактических осмотров и ремонтов. При невозможности назначения владельцем указанного работника его функции может выполнять инженерно тех работник другого предприятия или организации обученных и аттестованных в установленном порядке способных обеспечить надлежащий технический надзор за ГПМ.

Для выполнения обязанностей крановщика (машиниста, помощника крановщика, слесаря, электромонтера, стропальщика ) назначаются работники не моложе 18 лет которые должны пройти мед освидетельствование для определения соответствия их физического состояния требованиям. Подготовка и аттестация должна производится в спец.-учебных заведениях (ПТУ, учебных комбинатах, курсах). Обучение должно производится по программам утвержденным Мин Образов Украины и согласованными с ГосГорПромНадзора.

Лицам, прошедшим обучение и сдавшим экзамены выдаются удостоверения, снабжённые их личным фото. Во время работы это удостоверение крановщики и стропальщики должны иметь при себе. Допуск к работе крановщика, машиниста и т.д. осуществляется приказом по предприятию.

Повторная проверка знаний лиц по обслуживанию ГПМ должнапроизводится периодически:

Не реже одного раза в 12 месяцев

При переходе указанных лиц на другое предприятие.

По требованию ИТ-работников по надзору за ГПМ или инспектора.

Повторная проверка знаний должна производится в объеме инструкций.

Если ГПМ находится в частной собственности и обязанности машиниста кранов выполняют собственники, то повторная проверка должна производится по договору на предприятиях, имеющих комиссии по аттестации машинистов и стропальщиков. результаты аттестации оформляются протоколом, а результаты периодической проверки фиксируются в журнале периодических проверок.

НПАОП в разделе ПРОИЗВОДСТВА работ (п.7.77 стр. 115−130) указаны необходимые требования, а также в НПАОП (п.8 приведена ответственность за нарушение правил ДНАОП стр. 130).

В п.9 Правил приведен порядок расследования аварий и НС.

СИСТЕМЫ (СОСУДЫ), РАБОТАЮЩИЕ ПОД ДАВЛЕНИЕМ

К системам работающим под давлением относят

- сосуды работающие под давлением

- паровые и водогрейные котлы, теплообменные аппараты, например в системах кондиционирования) на которые распространяется действие соответствующих нормативных актов

- трубопроводы пара и горячей воды (кроме систем водяного и парового отопления в домах).

НПАОП 0.00.-1.07-94 от 11.07.97. „Правила будови і безпечної експлуатації посудини, що працює під тиском” является основным нормативным документомрегламентирующим требования безопасности, строительства, изготовления, монтажа, ремонта, реконструкции, наладки и эксплуатации сосудов работающих под давлением. Эти правила также распространяются на баллоны с сжатыми или сжиженными газами, на цистерны и бочки для сжиженных газов.

Действие этих правил не распространяется на системы атомных энергоустановок, сосуды работающие в лабораториях в исследовательских целях, системы работающие на плав-средствах и летательных аппаратах, системы спец назначения военного ведомства, трубчатые печи, сосуды, изготовленные из труб внутренний диаметр которых не превышает 150 мм.

Конструкция сосудов должна обеспечить:их рабочее состояние, надежность, долговечность и безопасность на протяжении расчетного периода службы в соответствии с паспортными данными, возможность проведения тех освидетельствований, возможность полного опорожнения, промывания, продувки, ремонта и эксплуатационного контроля металла и соединений.

Каждый сосуд оснащается вентилем, краном или другим устройством для контроля отсутствия давления перед её открыванием, с отводом среды в безопасное место, штуцерами для наполнения, слива конденсата, удаления воды и воздуха при проведении гидравлических испытаний.

Все сосуды после изготовления проходят гидравлические испытания, каждый сосуд поставляется заказчику с паспортом установленной формы, инструкцией по монтажу и эксплуатации.

Для управления работой и обеспечения безопасных условий эксплуатациив зависимости от назначения сосуды должны быть оснащены:

- запорной и запорно-регулирующей арматурой.

- устройствами измерения давления, температуры, уровня жидкости.

- предохранительными устройствами.

Сосуды размещаютна открытых площадках, где исключено скопление людей или в отдельных строениях. Допускается размещение сосудов в пристройках к производственным помещениям при наличии между ними капитальной стены, а также в производственных помещениях, если это предусмотрено отраслевыми нормативами.

Не допускаетсяразмещениесосудов в жилых, общественных, бытовых зданиях, а также в пристройках к ним.

Перед пуском в эксплуатациюсосуды проходят регистрацию в экспертно-техническом центре (ЭТЦ) ГосГорПромНадзора и тех.-освидетельствование. Перечень сосудов подлежащих регистрации в ЭТЦ и порядок регистрации установлен и определяется Правилами. Сосуды, на которые распространяются данные правила должны проходить тех.-освидетельствование. (внутренний и внешний осмотр, гидравлические испытания)после монтажа и пуска в работупериодически и внепланово впроцессе эксплуатации проходят освидетельствование. Согласно требованиям Правил.

Внеочередныетех освидетельствования проводятся в случае если сосуд не работал более 12 месяцев, был демонтирован и установлен в другом месте, по требованию инспектора ГосГорПромНадзора и в других случаях предусмотренных Правилами. Внеочередное освидетельствование проводится в случае окончания расчетного срока службы сосуда. В этом случае до проведения гидравлических испытаний осуществляется экспертное обследование (техническая диагностика) сосуда в (ЭТЦ) или в специализированной организации имеющей разрешение ГосГорПромНадзора полученное в установленном порядке.

На предприятии приказом начальника (собственника) назначается лицо (ИТ работник) по надзору за состоянием и безопасной эксплуатацией сосуда, укомплектовывается необходимый штат работников. Все эти люди должны пройти специальное обучение, проверку знаний и иметь соответствующее свидетельство. Ежегодно эта категория работников проходит переаттестацию согласно с действующими нормативами.

Безопасность при эксплуатации резервуаров и баллонов.

Резервуары, работающие под давлением должны быть изготовлены в соответствии с требованиями стандартов и Правил на спец.-предприятиях, которые имеют на это разрешение органов ГосГорПромНадзора.

Основными причинами аварийрезервуаров под давлением является:

- неправильное изготовление

- неисправность арматуры и устройств

- коррозионное разрушение

- несоблюдение требований безопасности при эксплуатации.

Для обеспечения безопасной эксплуатации резервуаров работающих под давлением их оснащают запорными устройствами для отключения резервуаров от трубопроводов, устройствами удаления воды (конденсата) находящейся в резервуаре, устройствами продувки, манометром с трехходовым краном и пружинными предохранительными клапанами.

На предприятиях ж/д зачастую используют воздушные резервуары. В соответствии с этим воздушные резервуары компрессорных установок имеют лаз или люк для их чистки, спускной кран в низшей точке для отвода конденсата, предохранительный клапан и манометр. Воздушные резервуары устанавливаются снаружи зданий на фундаменте. (Требования к установке резервуаров и компрессоров можно прочитать в учебнике ОТ).

Техосмотрам резервуары подлежатпосле монтажа до пуска в работу, периодически в процессе эксплуатации, досрочно после ремонта. Внутренний осмотр проводится через каждые 4 года, гидравлические испытания с предварительным внутренним осмотром через каждые 8 лет.

Гидравлические испытанияможно считать безопасными только при использовании низкого давления. При высоком давлении разрыв резервуара сопровождается взрывом большой мощности. В связи с этим при гидравлических испытаниях высоким давлением люди должны находится на безопасном расстоянии от места испытаний.

Баллоны для сжатых, сжиженных газовпо требованиям безопасностивыделены в отдельную группу объектов повышенной опасности − сосудов работающих под давлением.

Их изготовление и эксплуатация осуществляется согласно Нормативной документации − правил, государственных и отраслевых стандартов, тех условий, руководящих документов на проектирование, изготовление и эксплуатацию, реконструкцию, монтаж, наладку и техническую диагностику.

Основным назначением баллонов является хранение, перевозка и использование сжатых, сжиженных газов. В подавляющем большинстве случаев давление в баллоне после его заполнения достигает 15−18 МПа (атм). Это является наиболее серьезной проблемой с точки зрения безопасной эксплуатации баллона. Столь высокое давление способно привести к физическому взрыву. Кроме того, физический взрыв может сопровождаться химическим взрывом (если в баллоне были горючие газы) или же внезапным загрязнением до опасных концентраций воздуха рабочей зоны и т.д.

Вероятными причинами взрыва могут быть:

- удары

- перенаполнение баллона сжиженным газом

-чрезмерно быстрое заполнение баллона газом которое сопровождается резким нагреванием баллона.

- нагревание баллона сторонними источниками тепла

- коррозионные повреждения металла

- попадание на вентиль кислородного баллона масел и другие нарушения требований безопасности при эксплуатации баллонов.

Особенно опасным при эксплуатации баллонов является их нагревание за счет солнечной энергии или других источников, потому что коэффициент объемного расширения сжиженного газа в среднем в 20 раз больше, нежели у воды что может привести к физическому взрыву баллона.

Особенно опасным также является ацетилен, хранимый в баллонах. Ацетилен в обычных баллонах взрывается при повышении давления всего 0,1 МПа. Поэтому для хранения и перевозки ацетилена используется баллон, заполненный пористой массой, пропитанной ацетоном − растворителем ацетилена.

Все баллоны должны иметь вентиль с боковым штуцером с Левой резьбой для баллонов с горючими газами и правой резьбой для других негорючих газов.

На сферической части каждого металлического баллона должны быть выбиты четко видимые данные:

- Товарный знак производителя

- номер баллона

- масса порожнего баллона (в кг)

- дата изготовления и очередного освидетельствования.

- рабочие и пробное давление (в МПа)

- объем баллона

- номер стандарта (для баллонов емкостью более 55 литров).

Наружная поверхность баллона окрашивается, и на неё наносятся надписи и полосы в соответствии с требованиями Правил. Внешняя поверхность баллонов для негорючих газов окрашивается в черный цвет, большинства горючих − в красный, баллоны с водородом – темно-зеленый, ацетилен – белый, нефтегаз – серый, кислород – голубой.

Важным мероприятием по обеспечению безопасной эксплуатации баллоновявляется мероприятие по их освидетельствованию.

Освидетельствование баллонов за исключением баллонов с ацетиленом включает внутренний и наружный осмотр, проверку массы и объема (для несварных баллонов емкостью от 12 до 55 литров), и гидравлические испытания.

Первичное освидетельствование производится на предприятии изготовителе и кроме перечисленного включает в себя еще и пневмо.- испытания (с погружением баллона в воду во время проведения теста).

Повторное освидетельствование проводится на предприятиях заполняющих баллоны или же на наполнительных станциях имеющих на то соответствующее разрешение. При позитивных результатах исследований предприятие ставит на баллоне свое клеймо, дату проведенного и будущего испытания и делает соответствующую дату в журнале испытаний.

Для ацетилена: баллон проходит первичные пневмо.-испытания (кстати на них используется азот с давлением в 3,5 МПа) на предприятиях заполняющих баллоны пористой массой. А периодические на наполнительных станциях каждые 5 лет. Состояние пористой массы проверяется каждые 2 года с указанием на баллоне даты проверки. Результаты освидетельствования заносятся в журнал испытаний.

Если при осмотре баллона выявлены трещины вмятины раковины и царапины глубиной более 10% толщины стенки, то такой баллон бракуется. В зависимости от потери веса баллоны переводятся на меньшее рабочее давление, а при уменьшении массы более чем на 16% − они бракуются.

При эксплуатации баллонов запрещается вырабатывать находящийся в них газ до давления менее 0,05 МПа,а выпуск газа в емкости с меньшим давлением должен осуществляться только через редуктор.

Перевозка баллонов наполненных газом допускается на рессорном транспорте в горизонтальном положении с обязательными прокладками между баллонами, или же в вертикальном положении с принятием мер по недопущению падения баллона.

Работники, обслуживающие баллоны должны пройти обучение, проверку знаний, проходить ежегодную переаттестацию и иметь соответствующее удостоверение.

ОСНОВИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Характерні причини виникнення пожеж.

Пожежі на підприємствах виникають по причинах:

- вибухів;

- порушень в технологічних процесах виробництва, норм і правил протипожежної безпеки;

- порушень правил використання відкритого вогню, електричної' енергії, зварювальних робіт в хаотичному змісті приміщень і територій (захаращення горючими матеріалами, продукцією, відходами і т.п.);

- неправильного монтажу систем опалювання, енергоустаткування, вентиляції, використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;

- експлуатації несправних систем опалювання, електронагрівальних систем опалювання, електронагрівальних приладів, енергоустаткування (електричних ліній, електродвигунів, систем освітлення і т.п.), технологічних установок;

- відсутність захисту від розрядів статичної електрики і розрядів грози;

- порушення норм збереження пожежнонебезпечних несумісних матеріалів, вибухонебезпечних речовин;

- халатного поводження з вогнем: залишення без нагляду нагрівальних приладів, тимчасових металевих печей, куріння в заборонених місцях, відігрівання крижаних труб відкритим вогнем і т.п.;

- несправності або відсутність систем автоматичного гасіння пожеж або пожежної сигналізації;

- дитячих витівок;

- неналежного інструктажа персоналу, пожежного нагляду і відсутності інструкцій на об'єктах.

Пожежонебезпечні властивості речовин.

Щоб отримати початкові дані для розробки заходів пожежної безпеки і визначити категорії виробництва по ПБ, необхідно оцінити пожежну небезпеку речовин, що застосовуються у виробництві і матеріалів. Основними показниками при оцінці пожежної небезпеки речовин є: група горючості, температура спалаху, запалення, самозагорання, концентраційні межі запалення, схильність до самозагорання і т.д.

Організаційно-технічні протипожежні заходи.

До організаційних протипожежних заходів відносяться:

- розробка правил і інструкцій по протипожежній безпеці;

- організація вивчення правил і інструкцій по протипожежній безпеці;

- забезпечення виконання правил і інструкцій по протипожежній безпеці і здійснення контролю за виконанням встановленого протипожежного режиму всіма працюючими, вживанням заходів по усуненню відмічених недоліків;

- визначення часу, місця і порядку проведення, протипожежного інструктажа, а також списку посадових осіб, на яких покладається його проведення і контроль;

- організація протипожежної служби, пожежно-технічної комісії (ПТК) і добровільних пожежних дружин (ДПД);

- розробка і затвердження плану евакуації і порядку сповіщення людей, які встановлюють обов'язки і дії працюючих на випадок виникнення пожежі;

• організація належного протипожежного нагляду на об'єктах.

До технічних заходів відносяться:

-підтримка справного стану систем опалювання,, енергоустаткування, вентиляції і т.п.;

- правильна організація праці на робочих місцях з використанням пожежобезпечних інструментів, приладів, технологічних установок і т.п.;

- заборона використання обладнання, приладів, приміщень і інструмента, що не відповідає вимогам по протипожежній безпеці;

- заборона залучення до роботи не по спеціальності і без інструктажа до пожежобезпечної роботи; дотримання правил і інструкцій по протипожежній безпеці;

• забезпечення робочих зон, приміщень, виробництва системами пожежної сигналізації і автоматичного гасіння пожеж мотопомпами, установками для пожежогасіння, вогнегасниками, ручним пожежним інструментом, матеріалами.

Пожежна сигналізація.

Для виклику пожежних команд з метою гасіння пожеж використовують пожежну сигналізацію.

Установка пожежної сигналізації - сукупність технічних засобів, встановлених на об'єкті, 'що захищається для виявлення пожежі, обробки, сповіщення про пожежу на даному об'єкті, іншій інформації і (або) видача команд на включення пожежогасіння і інших пристроїв.

Установка пожежогасіння - сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску вогнегасної речовини після приведення їх в дію.

Основні елементи пожежної сигналізації:

• сповіщувачі (сигнал тривоги про пожежу), що встановлюються поза або всередині будівлі;

• приймальні апарати або установки для прийому і фіксації сигналів від сповіщувачів;

- кабельні або повітряні лінії, що з'єднують сповіщувачі з пожежною службою (часто це

телефонний зв'язок по номеру 01).

Сповіщувачі бувають автоматичні і ручні.

• Автоматичний пожежний сповіщувач - це прилад сповіщення, реагуючий на чинники,

супутні пожежі.

• Ручний пожежний сповіщувач - це пожежний сповіщувач з ручним способом приведення в

дію.

Пожежна сигналізація буває:

• променева, в якої кожний сповіщувач включений в окрему пару проводів;

• кільцева, де все сповіщувачі включаються в один загальний провід (кільце). У разі пошкодження проводу схема підключення має заземлення і знаходиться під контро

лем струму лінійної батареї.

Заземлення дає можливість подати станції від сповіщувача сигнал «Тривога». Сповіщувачі працюють від світла (полум'я, іскра), диму, тепла. Світлові сповіщувачі спрацьовують від впливу ультрафіолетовьіх променів І є найбільш чутливими. Димові автоматичні сповіщувачі працюють на фотоелементах або онизаційних камерах. Теплові сповіщувачі спрацьовують при певному підвищенні навколишньої їх температури.

На підприємствах, в організаціях, населених пунктах, містах телефонний зв'язок є також системою пожежної сигналізації. Кожний повинен знати номер телефону, по якому можна викликати пожежну службу. Горіння речовини і способи його гасіння, Види горіння: вибух, спалах, запалення, тління, самозаймання горіння.

За походженням пожежі діляться на:

• екзогенні, виникаючі від зовнішнього теплового джерела (відкритого вогню, короткого замикання, вибуху);

• ендогеннівиникаючі від самонагрівання, самозагорання (вугілля, руди та ін.).

Вибухове горіння- швидке перетворення речовини в газо- або пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла. У цьому випадку об'єм речовини збільшується в сотні, тисячі разів. У техніці цю властивість використовують для здійснення певної роботи (постріл» вибух породи і інш.).

Спалах - це швидке згоряння горючої суміші без утворення стислих газів (запалювання головки сірника).

Запалення - це зайняття речовини з появою полум'я. Загоряється тільки частина речовини, а інша (основна) частина речовини залишається холодною (засвічена скалка, горіння сірника).

Тління - горіння речовини без явного утворення полум'я. При тлінні виділяється, як

правило, більше дим (тління мокрих дрів в багатті).

Горіння - це швидко Протікаюча хімічна реакція з'єднання речовини з окислювачем, що супроводиться виділенням тепла і випромінюванням світла. Для виникнення горіння і

його підтримки, необхідна наявність горючої речовини, окислювача і джерела енергії для

запалення. Остання може бути у вигляді полум'я, іскри, випромінювання або тепла від хімічних реакцій, механічного удару, тепла від короткого замикання електролінії, тертя або різкого стиснення газової суміші.

Неорганізоване і горіння, що неконтролюється, внаслідок якого знищуються матеріальні цінності, називається ПОЖЕЖЕЮ. Температура у вогнищі пожежі досягає 700-900

градусів.

Горіння речовини може відбуватися в твердому, рідкому або газоподібному (пароподібному) стані.

Для горіння в повітрі необхідне певне кількісне співвідношення горючої речовини і

повітря, в якому повинен бути достатній зміст кисню.

Горючі гази і тверді подрібнені речовини (пил) можуть створювати горючі суміші при будь-якій температурі, тому вони представляють пожежну небезпеку, оскільки їх запалення може статися від малопотужного і короткочасного джерела запалення, (наприклад, від іскри).

Загоряння твердої або рідкої горючої речовини можливе тільки при певних температурах.

Запалення речовини можливе не тільки при піднесенні до нього полум'ю, але і внаслідок нагріву зовнішнім джерелом тепла, відкритим пломенем або розжареними продуктами горіння, які, стикаються з речовиною, що загоряється. Таким чином відбувається теплове самозаймання (самозагорання) речовини..

При хімічному самозагоранні теплота, що виділяється в результаті самоокислення, якщо вона не передається в довкілля, приводить до поступового підвищення температури горючої речовини до температури самозагорання. З цієї причини може загорятися вологе вугілля в штабелі, промаслене дрантя в купі.

Біологічне самозаймання вологих рослинних продуктів відбувається внаслідок інтенсивної діяльності мікроорганізмів (при певній температурі і вогкості), що приводить до підвищення температури (якщо теплота не розсіюється в довкілля) до 70 градусів. При цій температурі мікроорганізми гинуть, а їх розкладання супроводиться подальшим-підвищенням температури, початком самоокислення речовини і ще більшим зростанням температури. Так може загорітися стіг сіна, ошурки в купі.

Група горючості:По цій ознаці речовини, будівельні матеріали і конструкції у відповідності з СНІП поділяються на три групи: -

• негорючі - цегла, глина, пісок, азбест;

• важкогорючі, тобто матеріали, що складаються з негорючих і горючих складових асфальтобетон, лінолеум, деревина, що просочилася антисептиком;

• горючі- всі органічні матеріали (деревина, толь, асфальт).

Горючі матеріали поділяються на:

- легкогорючі (ЛГ),- займаються від джерела, зажигания незначної енергії (сірник, іскра і т.д.) без попереднього нагріву,

- трудногорючі (ТГ), - займаються від порівняно могутнього джерела запалювання або при попередньому нагріванні.

Поняття вогнестійкість.Вогнестійкість - здатність конструкцій, матеріалу затримувати поширення вогню (пожежі), температури, виражена часом (в годинах).

Будівлі і споруда поділяються на п'ять мір вогнестійкості (див. додаток 6).

Багато які неорганічні матеріали хоч і не горять, але мають порівняно невелику термічну стійкість. Наприклад, вапняки і мармур руйнуються при температурі 300-400 градусів; шифер і асбоцементні виробу при температурі 300 градусів втрачають воду, стають крихкими, а при температурі 600 градусів при попаданні на них води розтріскуються (при гасінні пожежі водою шиферна покрівля розтріскується і розлітається в сторони); керамічні плити зберігають свої властивості при нагріванні до температури 1400 градусів.

Вогнегасні матеріали і речовини. Для гасіння пожежі, використовують первинні засоби пожежогасіння, які спеціально заготовлені на підприємстві: воду, пісок, азбестові покривала, вогнегасники і т.п.

Основною вогнегасною речовиною є рідина у вигляді води, в пароподібному стані, водних розчинів солей і т.п. Для гасіння пожеж в спорудах використовують -внутрішні 'пожежні крани, які встановлюються на стояках внутрішнього водопроводу.

Пожежні крани розміщують в нішах, шафах на видних і доступних місцях (в коридорах, на сходових клітках).

На дверцях шафи пожежного крана повинні бути позначені:

• літерний індекс ПК;

• порядковий номер пожежного крана

• номер телефону найближчої пожежної частини.

Вогнегасні речовини, що застосовуються для гасіння пожеж, можуть знаходитися в рідкому, твердому, паро- газоподібному стані і повинні: мати високий ефект гасіння, тобто здатність швидко припиняти горіння при малій витраті речовини; бути нешкідливими і безпечними для людини при зберіганні і використанні. Вогнегасні засоби володіють комбінованим впливом на процес горіння.

Вода охолоджує і ізолює, піни -ізолюють і охолоджують, вуглеводні - гальмують і зменшують концентрацію кисня.

Порошки - ізолюють і гальмують горіння. У той же час кожна речовина має -основну властивість: вода - охолоджування, піни - ізолююча дія, вуглеводи і порошки -уповільнювачі.

Вода охолоджує зону горіння нижче за температуру самозагорання і розбавляє горючі речовини до негорючого стану. Гасіння пожеж на електроустановках, горіння лаків, фарб, розчинників, бензину, горючого або дизельного палива, двигунів внутрішнього згоряння, автомобілів, а також особливо цінних матеріалів і обладнання (і музеях, архівах, бібліотеках) водою. Електроустановки можуть бути під напруженням, тому гасити пожежу водою (або пінистими вогнегасниками) не можна, оскільки це може привести до поразки струмом. Горючі речовини легше за воду розливаються на її поверхні і продовжують горіти, це приводить ще до більшого розміру пожежі. Гасіння особливо цінних матеріалів і обладнання водою може шкодити їм велику.

Піна використовується для гасіння загорянні всіх твердих речовин, які гасяться водою. Вона швидко припиняє доступ кисня (повітря) до зони горіння. Тому піна ефективніше за воду. Створюється піна за рахунок хімічної реакції кислотної і лужної частин в'. специальном обладнанні (машинах) і вогнегасниках.

Пісок (сухий)використовується Для гасіння пожежі на електроустановках під напруженням, різних рідин, карбіду кальцію, автомобілів, двигунів внутрішнього згоряння, цінних матеріалів і обладнання, які не можна гасити водою. Пісок охолоджує зону горіння, припиняє доступ кисня, ізолює і гальмує реакцію горіння.

Вуглекислотасприяє утворенню газу в 400-500 раз швидше, а його випаровування утворенню снігу з температурою -79" градусів, який інтенсивно відбирає теплоту в зоні горіння. Вогнегасники на цій основі призначені: для гасіння всіх речей, які не можна гасити водою.

Покривала, як правило, застосовуються для гасіння, пожеж невеликих об'ємів. Матеріал покривав - вогнестійкий. Покривало припиняє доступ кисня в зону горіння і гальмує реакцію горіння. Розмір покривала 1м х 1м.

Горіння речовин і способи його зупинки.

При ліквідації пожеж насамперед потрібно припинити доступ кисня (кисня повітря) в зону горіння, охолодити зону горіння або горючі рідини розвести негорючими або водою.

Розрізнюють такі способи припинення пожеж: охолоджування, розведення горючої рідини, ізоляція і гальмування реакції горіння.

Спосіб охолоджування заснованийна пониженні температури верхньої поверхні до значення, що не перевищує температури загоряння. Основними засобами служать вода і вуглекислий сніг.

Спосіб розбавлення заснованийна різкому зменшенні вмісту кисня-повітря в середі, що горить за рахунок введення за допомогою спеціальних апаратів і пристосування негорючих газів, водяної пари;

Спосіб ізоляції- це перекриття доступу кисня в зону горіння за допомогою ізолюючих засобів, якими можуть бути: азбестові, повстяні покривала, пісок, повітряно-хімічна піна, вогнегасні порошки, вибухові речовини (відсікання полум'я від горючих матеріалів вибухом)і

Спосіб гальмуваннягоріння заснований на використанні хіміко-гальмуючих речовин (фриолу, бромистий етилу і т.д.), що вводяться в зону горіння.

Пожежна техніка для захисту об'єктів.Пожежні засоби, призначені для ліквідації пожеж в початковій стадії і для ліквідації поділяються на:

- пожежні машини (установки);

- автомобілі;

- первинні засоби (пожежний немеханізований інвентар, інструмент, вогнегасники);

- пожежну сигналізацію, установки автоматичного пожежогасіння.

Пожежні машини (установки). Призначенідля виготовлення вогнегасних речовин:

газу, повітряно-механічної піни, аерозольних сумішей, порошків, снігоподібної маси Бувають стаціонарні і пересувні.

Пожежні автомобілі.На автомобільному шасі встановлюються пожежні машини, помпи і т.д. Пожежні автомобілі використовуються для ліквідації пожеж на значній відстані від їх дислокації. Широке поширення (як найбільш дешеві і зручні в експлуатації) отримали автомобілі, обладнані пожежними машинами з використанням води. Ними в основному оснащені регіональні і пожежні частини великих підприємств. При виникненні великих пожеж, аварій, стихійного лиха пожежні машини викликаються з інших міст, районів, областей. Так було при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Мотопомпа -це пожежна машина, призначена для утворення великого струменя води під тиском з огорожею її з водоймищ. Бувають стаціонарні і пересувні.

Вогнегасник-переносний або пересувний пристрій для гасіння вогнищ пожежі за рахунок вогнегасної речовини після приведення його в дію.

Промисловістю випускаються вогнегасники наступних видів: жидкісні, хімічні, пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні, порошкові, хладонові.

Переносні вогнегасникивикористовуються для ліквідації початку невеликих пожеж.

Пересувний вогнегасник-вогнегасник на колесах або возику.

Рідинний (водний) вогнегасник- вогнегасникіз зарядом води з добавками, їх Застосування виключає гасіння електроустановок, що знаходяться під напруженням, карбід, рідин (ЛВЖ), що легко запалюються, цінних матеріалів.

Хімічний пінний вогнегасник -вогнегасник, заряд якого складається з двох частин:

кислотної і лужної. Цей вогнегасник призначений для гасіння твердих речовин, ЛВЖ і ГЖ, електроустановок, карбіду.

Повітряно-пінний вогнегасник -вогнегасник, як заряд який використовується 5-6 % - ньій водний розчин ПАВ (піноутворювач ПО-1). Даний вогнегасник використовується длягасіння твердихречовин, ЛБЖ, ГЖ, а також речовин, що горять без доступу повітря (плівка).

Вуглекислотний вогнегасник -прилад багаторазової дії із зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в бібліотеках, архівах, лабораторіях, музеях.

Порошковий вогнегасник -вогнегасник, заряд якого складається з порошку, що витісняється з корпусу надмірним тиском додаткового робочого газу, що зберігається у допоміжному балоні. Він застосовується для гасіння твердих матеріалів, ЛВЖ, ГЖ, лужних металів, карбідів, електроустановок, в лабораторіях, музеях, складах.

Хладоновий вогнегасник -прилад для гасіння пожежі, створюючий аерозольний струмінь, що йде з мілкодисперсних капіж. Заряд - галондіровані вуглеводні. Застосування: для гасіння електроустановок під напруженням до 380В, твердих речовин, лужних металів, карбідів, тліючих і здатних горіти без доступу повітря матеріалів.

Принципи дії і застосування вогнегасників приблизно однаково однак є і відмінність в їх приведенні в робочий стан. Тому біля кожного вогнегасника на видному місці вміщують коротку інструкцію по його використанню і застосуванню.

Засоби пожежогасіння діляться на первинні і установки ручної і автоматичної дії.

Первинні засоби пожежогасіння:

- внутрішні крани з пожежними рукавами і стовбурами;

- вогнегасники пінні, вуглекислі, порошкові;

- ящики і бочки з піском, водою і т.п.;

- покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;

- ручний пожежний інструмент.

Ручний пожежний інструмент -інструмент для розкриття і розбирання конструкцій і проведення аварійно-рятувальних робіт при гасінні пожежі. До нього відносяться:

багри, ломи, крюки, сокири і відра пожежні, ножиці для різання металу, арматури і т.д. Інструмент розміщується на видному і доступному місці на стендах, щитах.

астосування пожежного інструмента, відповідних вогнегасників вивчають на ввідному і подальших на робочому місці інструктажах.

Установки пожежогасіння ручної і автоматичної дії:

- стаціонарні установки пожежогасіння, автоматичної дії (дренгери і, спрінклери);

- стаціонарні установки пінного гасіння;

- установки придушення вибуху;

-установки нейтралізації і гасіння;

- кільця зрошування;

- лафетні установки;

- водні, парові і пінні завіси;

- установки парового пожежогасіння;

- установки порошкового пожежогасіння.

Гасіння і профілактика пожеж, на об'єктах галузі.

Протипожежний захист в галузі являє собою комплекс інженерно-технічних заходів, направлених на створення пожежної безпеки об'єктів і споруд.

Відповідно до вимог і норм пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні, складські і інші будівлі і споруди підприємств і організацій оснащуються і обладнуються первинними засобами автоматичної системи пожежної сигналізації, первинними засобами пожежога-

сіння, внутрішніми пожежними кланами, вогнегасниками, ящиками з піском, азбестовими і асбесто-повстяними покривалами, установками пожежогасіння ручної і автоматичної дії (спринклерними і дренгерними), виробничою автоматикою для виявлення і запобігання пожежі.

Дані статистичних звітів показують, що первинними засобами пожежогасіння успішно покалізірується (загашується) або ліквідується біля 70% виникаючих загорянні (пожеж). Тому на, підприємствах наявності цих засобів потрібно додавати особливу увагу. Норми первинних засобів пожежогасіння приведені в "Типових прах шах пожежної безпеки для підприємств" і в Інструкціях, що розробляються безпосередньо пожежною службою підприємств, організацій.

Найбільш вогнебезпечні виробництва, цеху, дільниці, склади оснащуються могутніми стаціонарними установками пожежогасіння, розрахованими на приведення їх в дію автоматично або однією (черговим) людиною. Організаційна і профілактична робота на підприємстві по ПБ розподіляється між керівниками.

Протипожежний режим- це комплекс встановлених норм і правил поведінки, виконання робіт і експлуатації об'єкта, направлений на забезпечення пожежної безпеки.

Пожежна безпека- це стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у разах його виникнення запобігається вплив небезпечних чинників пожежі на людей, споруди і матеріальні цінності. Пожежна безпека на об'єктах народного господарства забезпечується шляхом організаційних заходів, технічних засобів і протипожежним захистом.

Для запобігання пожежі на підприємстві необхідні такі заходи:

- обмеження утворення горючої середи;

- ліквідація в горючому середовищі джерел запалювання;

- підтримка тиску і температури горючої середи нижче за здатність речовин самозагорятись;

- зменшення розміру горючої середи нижче допустимого;

- заміна вогненебезпечних матеріалів негорючими і важко-горючими;

- обмеження до мінімуму кількості горючих речовин і їх розміщення згідно з безпечними нормами зберігання і змісту;

- застосування засобів пожежної сигналізації, сповіщення про пожежу і пожежогасіння;

- організація пожежної охорони об'єкта.

На закінчення потрібно сказати, що більшість пожеж на виробництві і в побуті, незалежно від перерахованих вище першопричин, виникає передусім через відсутність в місцях їх виникнення первинних засобів пожежогасіння, а також через непідготовленість працюючих і невміння користуватися цими засобами, а часто також із-за " психологічної загальмованості" в критичних ситуаціях.

ОСНОВИ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ

Електрика промислова, статична і атмосферна.

Промислова електрика -це електричний струм, що виробляється промисловими установками, приладами, індивідуальними (гальванічними) джерелами струму для, використання на виробництві і в побуті. Промислова електрика виробляється на електростанціях, динамо-машинах, гальванічних елементах, нагромаджується і зберігається в акумуляторах. Основні параметри струму: напруження і ампераж. Величина напруження, що використовується:

• Про - 42В - для індивідуального (місцевого) освітлення і ручного електроінструмент

та при роботі в небезпечних виробничих зонах;

-127, 220В - для освітлення і ручного інструмента в промисловості і побуті;

- 380В - величина напруження, що використовується для промислового обладнання;

- до 1000В і понад - величина напруження, що застосовується для передачі електричного струму по електролініях на відстань.

Статичне напруження -це заряди електрики, які нагромаджуються на тілі, одягу

людини, виробничому обладнанні, речах побуту внаслідок контактного йди індуктивного

впливу. Ампераж даного вигляду електрики, як правило, дуже маленький, але потенціал

напруження може бути дуже великою. Внаслідок цього статичне напруження може бути

небезпечним для життя людини як на виробництві, так і в побуті.

Атмосферна електрика -це електричний заряд (потенціал), виникаючий внаслідок

розрядів блискавки, накопичення в кульовій блискавці або іонізації повітря.

Електричний потенціал (розряд) атмосферної електрики буває дуже високим і досягає такої величини, яку на промислових установках виробити неможливо. Розряди грози, заряди кульової блискавки можуть шкодити людині дуже велику (руйнування), якщо не вжити заходів захисту і не виконувати правила поведінки людини під час грози.

Особливості поразки електричним струмом.

Електротравма-травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Електротравматизм -явище, що характеризується сукупністю електротравм.

Електротравматизм в порівнянні з іншими видами травматизму володіє деякими відмітними особливостями, тому на виробництві повинна бути створена належна електробезпека.

Електробезпека- система організаційних, технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричне - про струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Аналіз загальної кількості нещасних випадків на виробництві показує, що електротравматизм складає біля 1%, однак серед нещасних випадків зі смертельним виходом електротравми складають до 40%, займаючи одне з перших місць. При цьому до 90% смертельних поразок електричним струмом - в електроустановках напруженням 127-380В.

Особливості електротравматизму:

1. Організм людини не володіє властивістю (органом), за допомогою якого можна було б дистанційно (на певній відстані) визначити наявність електричного струму (напруження), як, наприклад, механічну небезпеку (деталі, що переміщаються ), теплову, світлову енергію і

2. Основною особливістю електротравматизму є те, що електричний струм, що протікає через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів (як поріз, укол) і на шляху протікання через організм, але і спричиняє рефлекторну поразку органів: порушення нормальної діяльності серця, зупинку системи дихання і т.д.;

3. Електротравма може виникнути без безпосереднього контакту з струмоведучими

частинами обладнання - поразки через електричну дугу крокове напруження,

електромагнітне поле і т.д.

Вплив електричного струму на організм людини.Електричний струм при протіканні через організм людини проводить термічний, електролітичний і біологічний вплив.

• Термічний вплив - нагрів тканин людини аж до опіків.

• Електролітична дія - порушення складу рідин організму, розкладання крові.

• Біологічна дія (властиво тільки живої тканини) -порушення біологічних процесів, руйнування і збудження тканин; скорочення м'язів.

Електричні травми.

Електричні травми- це місцеві поразки тканин і органів внаслідок протікання струму або впливу променів електродуги на людину.

Електричні травми буваютьу вигляді:

- електричних опіків;

- електричного шоку;

- електрометалізації шкіри;

- механічних пошкоджень внаслідок мимовільних судорожних скорочень при протіканні струму через тіло людини (розриви шкіри, кровоносних судин і нервів, вивихи суглобів, переломи кісток);

.- елекроофтальмії - запалення очей внаслідок впливу ультрафіолетових променів електричної дуги;

- електричного удару.

Електричні опікибувають поверхневі і внутрішні. Поверхневі - поразка шкіряних покривал. Внутрішні - поразка глибоколежачих органів і тканин тіла. За умовами виникнення опіки поділяються на контактні, дугові і змішаних. Електричні опіки виникають внаслідок нагріву тканин тіла людини протікаючим струмом величиною більше за 1А.

Електричні знаки("мітки струму) - плями сірого або блідо-жовтого кольору у вигляді мозоль на поверхні шкіри в місці контакту з токоведучими елементами. Електричні знаки безболісні і через певний час сходять.

Злектрометалізация шкіри -це просочення поверхні шкіри частками металу при його випаровуванні або розбризкуванні під впливом електричного струму. Уражена дільниця - шороховатий на дотик і має забарвлення характерне для кольору мегабита. що попав в шкіру. Злектрометалізація шкіри, як і електричні знаки, не є небезпечною (за винятком очей) і з течією часу зникає.,

Електричний удар -збудження електричним струмом живих тканин у вигляді судорожних скорочень м'язів. Електричні удари поділяються на чотири групи:

- удари, що викликали судорожні скорочення м'язів, без втрати свідомості;

- удари, що викликали судорожні скорочення м'язів, з втратою свідомості, але з роботою дихального органу і серця;

- удари з втратою свідомості і порушенням діяльності органів дихання і серця (того і іншого разом або окремо);

- удари, що викликали клінічну смерть.

особа, що надає долікарську допомогу, повинна визначити вид удару і в залежності від нього вжити відповідні заходів надання першою допомоги. Чинники, діючі на міру поразки людини електрострумом.Чинники, що визначають небезпеку поразки електричним струмом, розділяються на три групи:

- електричного характеру (напруження, величина струму, рід і частота струму, опір електричного ланцюга, заземлення, занулення);.

- неелектричного характеру, (індивідуальні особливості людини, його увага, шлях проходження струму через тіло людини, тривалість дії струму);

- навколишнє середовище.

Чинники електричного характеру.Струм, що проходить через тіло людину, є основним вражаючим чинником при електротравмі. Різна величина струму надає різний вплив на організм людини. Виділяють наступні порогові значення струму:

- пороговий відчутний струм;

- пороговий невідчутний струм;

- пороговий фібриляційний струм.

Пороговий відчутний струм-найменше значення відчутного струму, що викликаєвідчутні подразнення при проходженні його через тіло людини (0,6-1,5 мА при змінному струмі частотою 50Гц і 5-7мА при постійному струмі).

Пороговий невідчутний струм -найменше значення електричного струму, що

викликає при проходженні через організм Людини непереборні судорожні угоди м'язів

руки, якою затиснутий провідник (10-15мА і 50Гц при змінному струмі і 50-80мА при

постійному струмі),

Пороговий фібрилційний струм-найменше значення електричного струму, що

викликає при проходженні через організм людини фібриляцію (скоротні освіти) серця (100

мА і 50Гц при змінному струмі і 300 мА при постійному струмі).

Електричний опір ланцюга людини (представляє складний опір що включаються

послідовно: опору тіла людини (Р т.ч), опору одягу (К од.), опору взуття (К. про.).

Загальний опір людини дорівнює сумі складових

R=Rт.ч +Rод +Rпро.

Різні тканини людини по-різному проводять струм. Найбільшим електричним опором

володіє шкіра людини і, особливо, верхній ороговілий її шар, в якому немає кровоносних

судин.

Основні причини електротравматизмувід електричних чинників на виробництві

наступні:

- допуск до роботи осіб, які не мають кваліфікаційної групи, не знають класифікації приміщень і зовнішніх установок по мірі небезпеки поразки електричним струмом;

- виконання роботи без зняття навантаження, засобів колективної і індивідуальної зашиті, менторського інструмента;

- нерегулярна перевірка ізоляції, заземлень, занулень, засобів індивідуального захисту і монтерського інструмента;

- використання а особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки напруження понад 42В;

- невиконання ПУЕ;

- розташування струмоведучих частин на доступній висоті (нижче за 2,5 м) або незахищених;

- не заземлені, не занулені і не мають захисного відключення струмопровідні конструкції (кожухи у каркасиелектрифікованого інструмента, обладнання, розподільних приладів, магнітних пускачів, кнопок "Пуск" і "Стоп", стальні труби електропроводок і ' інших приладів);

• невміле надання першою допомоги людині, яка попала під дію електричного струму.

Чинники неелектричного характеру.Тяжкість ураженняелектричним струмом людини посилюється при збільшенні тривалості його дії:

• із збільшенням часу протікання струму через організм людини опір тіла меншає (через зволоження шкіри від поту), тому струм збільшується;

- із збільшенням часу впливу струму на організм людини меншають захисні сили

організму, протидіючі дії електричного струму.

Шлях струму через тіло людини істотно впливає на кінцевий вихід поразки (травми).

Особливо велика небезпека тоді, коли струм протікає через основні органи; серце, головний мозок, легке..

Шлях струму в тілі людини називається петлями струму. З всіх випадків електротравматизму найчастіше зустрічаються петлі струму: права рука - ноги, рука-рука.

Згідно з аналізом випадків у важкими і смертельними виходами потрібно виділити

наступні петлі струму:

- рука-рука (45% випадків);

- права рука - ноги (25%);

- ліва рука - ноги (15%);

- нога-нога(5%).

По висновку лікарів, найбільш небезпечні петлі струму: голова-рука, голова-ноги, рука-рука. У ці петлі струму попадають основні органи людини, поразка яких веде до важких наслідків.

Індивідуальні психологічні і фізіологічні особливості людини значно впливають на вихід поразки електричним струмом, наприклад, струм невідпускаючий для одних людей, не представляє небезпеки, для інших може бути пороговим.

Невідпускаючий струм - електричний струм, що викликає при проходженні через людину непереборні судорожні скорочення м'язів руки, в якій затиснутий провідник. Характер впливу струму однієї і тієї ж величини залежить від маси тіла людини, його фізичного розвитку, стану нервової системи і всього організму. Так, в стані хвороби (особливо - нездорової шкіри, хвороби нервової і сердечно-судинної систем,- органів дихання і т.д.), депресії, збудження нервової системи, сп'яніння чоловік більш чутливий до протікаючого струму, і порогові значення знижуються. Особливу роль грає чинник уваги. Якщо людина чекає електричного удару і підготував себе до нього, ті міра -небезпеки різко знижується і результат впливу буде менш значний, а несподіваний удар призводить до більш гірших наслідків. Для чоловіків порогові значення в 1,5 рази вище, ніж для жінок.

Основні причини електротравматизмувід неелектричних чинників на виробництві наступні:

• допуск до роботи осіб без медичного огляду;

- допуск до роботи без вбрання-допуску;

- нерегулярне навчання, атестація і переатестація персоналу;

- відсутність засобів індивідуального і колективного захисту.

Чинники навколишнього середовища. Донесприятливих чинників навколишнього

середовища відносяться виробничі приміщення, відкриті або зовнішні електроустановки

на відкритому повітрі.,

Виробничі приміщення по мірі небезпеки поділяються на тій категорії:

- приміщення про підвищеною небезпекою;

- особливо небезпечні приміщення;

- приміщення без підвищеної небезпеки.

Більш докладна характеристика виробничих приміщень по мірі небезпеки розглянута далі. Відкриті або зовнішні електроустановки, що експлуатуються на відкритому повітрі або під

навісами, прирівнюються до електроустановок в особливо небезпечних приміщеннях.

Безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму.

При поразці електричним струмом необхідно виконувати наступні безпечні методи:

- забезпеченні безпеки шляхом захисного відключення аварійної дільниці або мережі загалом;

• швидке відключення напруження рубильником або вимикачем.