6.4. Ефект фінансового важеля

До показників оцінки ефективності використання позикового капіталу належить ефект фінансового важеля (УФВ):

, (6.13)

де ЕР — економічна рентабельність інвестованого капіталу до сплати процентів, або коефіцієнт прибутковості — як відношення суми прибутку до середньої вартості інвестованого капіталу,

К_оп — коефіцієнт оподаткування — як відношення суми податків до суми прибутку;

СП — ставка позикового процента;

ПК — позиковий капітал;

ВК — власний капітал.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів збільшилася рентабельність власного капіталу (РВК) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Він виникає тоді, коли економічна рентабельність капіталу вища за позиковий процент.

Ефект фінансового важеля складається з двох елементів:

1. різниці між коефіцієнтом прибутковості (рентабельності) інвестованого капіталу після сплати податків і ставкою за кредити ЕР (1 – К_ок) – СП;

2. плеча фінансового важеля, тобто співвідношення ПК:ВК [70, с. 310]. Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли ЕР (1 – К_ок) – СП > 0.

Наприклад, коефіцієнт прибутковості інвестованого капіталу після сплати податку становить 20 %, процентна ставка за кредити дорівнює 15 %. Різниця між вартістю позикового і розміщеного капіталу дає змогу збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно підвищувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ЕР(1 – К_оп) – СП < 0, то створюється негативний ЕФВ, у результаті цього відбувається «проїдання» власного капіталу.

Становище дещо змінюється з ефектом фінансового важеля, якщо при обчисленні оподатковуваного прибутку врахувати фінансові витрати з обслуговування боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка процента за кредити зменшується і дорівнює СП (1 – К_оп). Отже, ефект фінансового важеля може бути розрахований за формулою

(6.14)

Різницю між формулами (6.13) і (6.14) досконало розглянуто Г. Савицькою на відповідних прикладах у підручнику «Анализ хозяйственной деятельности АПК» [70, с 310—316].

В умовах інфляції ЕФВ залежить від таких факторів:

• різниці між ставкою дохідності всього інвестованого капіталу і ставкою позикового процента;

• рівня оподаткування;

• суми боргових зобов’язань;

• темпів інфляції.

На аналізованих підприємствах відсутній позиковий капітал, взятий під проценти. До позикового капіталу в даному випадку ми віднесли лише кредиторську заборгованість. Тому проілюструємо факторний аналіз ЕФВ таким прикладом із зазначеного вище джерела (с. 315, 316]) (табл. 6.14).

Таблиця 6.14

Вихідні дані для факторного аналізу ефекту фінансового важеля

№ з/п	Показник	Минулий період	Звітний період
А	Б	1	2
1.	Балансовий прибуток, тис. грн	11 000	15 500
2.	Податки на прибутки, тис. грн	2200	2790
3.	Рівень оподаткування, коефіцієнт	0,20	0,18
4.	Плече фінансового важеля	0,295	0,2658
5.	Економічна рентабельність інвестованого капіталу, %	29,33	28,21
6.	Середня ставка процента за кредит, %	60	50
7.	Темп інфляції, %	50	45
8.	Ефект фінансового важеля, %	12,23	10,59

Ефект фінансового важеля за минулий і звітний періоди розраховано за формулою

, (6.15)

де І — темп інфляції.

Отже, підприємство на кожну гривню вкладеного капіталу одержало прибуток у розмірі 28,21 коп., а за користування позиченими коштами сплатило по 34,48 коп. (50 : 1,45). А тому отримано від’ємний результат (28,21 – 34,48 = – 5,67). ЕФВ понижується за рахунок податків (у даному разі на 18 %). Крім того, він залежить від плеча фінансового важеля і рівня інфляції.

Вплив факторів на відхилення ЕФВ можна розрахувати за методом ланцюгових підставлянь:

;

;

;

;

;

.

Загальне відхилення ЕФВ становить — 1,64 % (10,59 – 12,23), у тому числі за рахунок зміни факторів:

рівня економічної рентабельності інвестованого капіталу	11,97 – 12,23 = – 0,26 %;
ставки позикового процента	13,54 – 11,97 = + 1,57 %;
індексу інфляції	11,79 – 13,54 = – 1,75 %;
рівня оподаткування	11,76 – 11,79 = – 0,03 %;
плеча фінансового важеля	10,59 – 11,76 = – 1,17 %.

Отже, за певних умов підприємству вигідно використовувати позичені кошти, оскільки при цьому підвищується рентабельність власного капіталу (РВК):

РВК_МН.Р = ЕР_МН.Р(1-К_{ОП МН.Р}) + ЕФВ_МН.Р = = 29,33 (1 – 0,20) + 12,23 = 35,69 (%);

РВК_ЗВ.Р = ЕР_ЗВ.Р(1-К_{ОП ЗВ.Р}) + ЕФВ_ЗВ.Р = = 28,21 (1 – 0,18) + 10,59 = 33,72 (%).

Підприємство збільшило свій прибуток за рахунок використання позиченого капіталу на 5101,6 тис. грн:

П = [ЕР – СП/(1 + І)] (1 – К) · ПК/100 + + І · ПК = 5101,6 (тис. грн).

Таким чином, зовнішня заборгованість (позиковий капітал) виступає, з одного боку джерелом подальшого розвитку діяльності підприємства, з іншого — є фактором підвищення фінансового ризику. Залучаючи позиковий капітал, господарюючий суб’єкт може швидше досягти поставленої мети. А для зменшення зростаючого у зв’язку із цим фінансового ризику, необхідно робити прогноз щодо економічної рентабельності підприємства, ставки банківського процента та рівня інфляції.

33