Розділ 3. Аналіз фінансової стійкості

3.1. Значення фінансової стійкості

Умовою життєдіяльності й основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів саме за ними вирізняють кілька видів стійкості.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб’єкта існує:

— внутрішня стійкість;

— фінансова стійкість;

— загальна стійкість.

Внутрішня стійкість — це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображує постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати на його розширення та оновлення.

Загальна стійкість відображує рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною складовою загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Отже, фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів, за якого підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також витрати на його розширення та оновлення.

До найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку належить визначення меж фінансової стійкості підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі для діяльності господарюючого суб’єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки гальмує її розвиток, збільшуючи витрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

На нашу думку, фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

3.2. Аналіз показників фінансової стійкості

Значення і сутність фінансової стійкості виявляються в її показниках.

У наукових роботах останніх часів учені-економісти виділяють абсолютний показник фінансової стійкості — наявність власних оборотних коштів. Цей показник розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською заборгованістю:

НВОК = ІІ р. АБ – ІV р. ПБ, (3.1)

де ІІ р. АБ — поточні (оборотні) активи, тобто підсумок II розділом активу балансу;

ІV р. ПБ — поточна (короткострокова) кредиторська заборгованість (поточні зобов’язання), підсумок за IV розділом пасиву балансу.

Він визначає, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської заборгованості. Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і довгострокові позикові кошти — довгострокові пасиви). Але трапляються випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи — оборотний капітал (підсумок за розділом ІІ активу балансу) можна поділити на дві частини:

— змінну, сформовану за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;

— постійну, сформовану за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Розглянемо викладене на прикладі балансу агрокомбінату «Зірка». Розрахуємо наявність власних оборотних коштів:

НВОК на поч. року = 17 819 – 710 = 17109 (тис. грн);

НВОК на кін. року = 25 310 – 2363 = 22947 (тис. грн).

Це означає, що на початок року поточні активи в сумі 17 109 тис. грн були сформовані за рахунок власного капіталу, на кінець року цей показник зріс на 5838 тис. грн, що оцінюється позитивно. Можна зробити й такий висновок: після повного погашення поточних зобов’язань у підприємства залишиться ще 17 109 тис. грн оборотних засобів на початок року і 22 947 тис. грн — на кінець року.

Частка власного капіталу в сумі поточних активів на початок року — 96,0 %, на кінець року — 90,7 %.

Частка позикового капіталу у формуванні поточних активів — 4,0 % на початок року і 9,3 % — на кінець року (табл. 3.1).

Таблиця 3.1