Otchetnost_predpriaty / 40 / материал / Бухгалтерський облік

Бухгалтерський облік. Методика і техніка заповнення форм балансу

Бухгалтерський облік. Методика і техніка заповнення форм балансу З м і с т  Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  Розділ 1 Підготовка облікових даних для складання балансу, методика і техніка заповнення форм балансу  1.1 Бухгалтерський баланс, його зміст і значення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  1.2 Форма та структура бухгалтерського балансу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  1.3 Методика складання активу балансу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  1.4 Методика складання пасиву балансу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  1.5 Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями. . . . . . . . . . . . .  Розділ 2 Складання звітності та її аналіз на прикладі  енергопідприємства.  2.1 Складання балансу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  2.2 Звіт про фінансові результати енергопідприємства. . . . . . . . . . . . . . . . .  2.3 Звіт про рух грошових коштів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  2.4 Звіт про власний капітал. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  2.5 Розрахунки основних фінансових показників та коефіцієнтів. . . . . . . . . . .  Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  ВСТУП  На сьогоднішній день в Україні утворилася нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.  Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, виробляються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.  У зв’язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації ( фінансової звітності ). Якщо вона раніш призначалася досить вузькому колу користувачів ( вищестоящій організації, фінансовому органу, установі, банку і територіальному органу статистики ), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: ті хто, безпосередньо зв’язані з підприємництвом (бізнесом ), тобто менеджери і всі інші, хто зв’язаний з керуванням, включаючи бухгалтерів; ті хто, безпосередньо не працюють на підприємствах (фірмах ), але мають прямий фінансовий інтерес – акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці і продавці продукції ( послуг ) і так далі; третю групу представляють користувачі, що мають непрямий фінансовий інтерес – різні фінансові інститути ( біржі, асоціації тощо ), податкові служби, органи статистики, профспілки й інші. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття рішень по забезпеченню фінансової стійкості, маневреності капіталу й ефективності його використання. Ефективність керування управління діяльністю виміряється системою показників, що знаходяться у взаємозв’язку і взаємозалежності. Вимір показників, факторів їхньої зміни і виявлення результатів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності є першочерговими задачами її аналізу.  Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму – бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічний зміст кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій чи іншій статті і значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.  Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Вона дозволить об’єктивно оцінити ефективність господарської діяльності і виробити обґрунтовані рішення з метою виявлення і використання резервів поліпшення функціонування усіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.  Розділ 1 Баланс як основне джерело для аналізу фінансового стану, характеристика його розділів  1.1 Бухгалтерський баланс, його зміст і значення  Основним ( а в ряді випадків і єдиним ) джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність підприємства є бухгалтерська звітність. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв’язує підприємство із суспільством і діловими партнерами – користувачами інформації про діяльність підприємства.  Кожен суб’єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити що відбулося – збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам – доцільність продовження кредиту , умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам – вигідність вміщення в підприємство своїх капіталів. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу. Таким чином, стає очевидною верховна роль бухгалтерського балансу для оцінки економічної і фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.  І все-таки, перш ніж говорити про бухгалтерський баланс, варто розібрати поняття „баланс” узагалі.  Термін „баланс” походить від латинських слів bis – двічі і lanx – чаша ваг, буквально означає двучашіє і вживається як символ рівноваги, рівності. Цей термін прийнятий в економічній науці, як правило, для позначення системи інтервальних показників, що характеризують джерела утворення яких-небудь ресурсів і напрямок їхнього використання за визначений період (інтервал ). Наприклад, баланс виробництва і розподілу валового внутрішнього продукту, матеріальні баланси ( вугілля, металу й ін. ), баланс грошових доходів і витрат держави ( державний бюджет ), населення, організації тощо.  Балансовий метод як спосіб представлення даних у виді двосторонніх таблиць з рівними підсумками широко використовується в плануванні, обліку й економічному аналізі.  У систему планових балансів входять матеріальні, грошові і трудові. За допомогою цих балансів плануються утворення і розподіл окремих видів матеріалів, продукції, коштів і трудових ресурсів. Баланси використовуються для проведення факторного аналізу при вивченні жорстко детермінованих залежностей. Так, при порівняльному вивченні планового і звітного товарних балансів виявляється вплив на зміну реалізації товарів таких факторів, як запаси на початок і кінець аналізованого періоду, обсяг надходження товарів, величина недокументуємих витрат. У подібних балансах може і не бути рівності підсумків. Наприклад, можуть бути баланси активні ( перевищення вивозу товарів на увозом) і пасивні ( з перевагою ввозу над вивозом ).  У бухгалтерському обліку слово „ баланс ” має двояке значення.  1. Рівність підсумків, коли рівні підсумки записів по дебету і кредиті рахунків, підсумки записів по аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку, підсумки активу і пасиву бухгалтерського балансу і так далі.  2. Бухгалтерський баланс підприємства як найбільш важлива форма бухгалтерської звітності, що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. За своєю формою він являє собою таблицю, розділену на дві частини, у якій, з однієї сторони ( в активі ), відбиваються засоби підприємства, а з іншої ( у пасиві ) – джерела їхнього утворення (горизонтальний баланс).  Рівні підсумки форми по активу і пасиву розташовуються, по більшій частині, на одному рівні, займаючи строго горизонтальне положення, подібно коромислу ваг, що знаходяться в стані рівноваги. На відміну від балансів, використовуваних при плануванні й аналізі, бухгалтерський баланс являє собою систему момент них показників, що характеризують фінансове положення підприємства на визначену дату ( момент ), відбиваючи наявне в підприємства майно, власний капітал і зобов’язання.  Засоби в балансі класифікуються по складу, джерелам формування, розміщенню, юридичній приналежності і так далі. Найбільш важливі класифікаційні ознаки господарських засобів: 1) склад (вид); 2) джерела формування.  Господарські засоби по складу підрозділяються на необоротні й оборотні, а по джерелах формування – на власні і запозичені. Що таке власні засоби, ясно з назви. Запозичені засоби не власність організації, і використовують їх тимчасово протягом визначеного терміну, по закінченні якого вони повертаються власникам.  Форма балансу не має розходжень по галузях і формах власності. Він побудований відповідно до класифікації господарських засобів, тобто складається з двох рівновеликих частин: в одній відбиваються засоби по їхньому складу (основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, розрахункові рахунки і так далі), а в іншій – по джерелах формування (статутний капітал, позички банку і так далі).  Перша частина балансу називається активом, а друга пасивом. Актив від латинського aktivus – діяльний, діючий; пасив від латинського passivus – пасивний, недіяльний. Стосовно балансу дані терміни втратили первісний зміст і мають умовне значення.  Найважливішою особливістю бухгалтерського балансу є рівність підсумків активу і пасиву, оскільки й в активі, і в пасиві відбиваються те саме – господарські засоби організації, але з різних сторін: в активі показується склад засобів, а в пасиві – джерела, за рахунок яких вони сформовані.  Крім розподілу на актив і пасив, баланс має розподіли, групи, статті (кожен елемент активу і пасиву ) відповідно до економічного змісту окремих видів засобів, їх значимістю і роллю у відтворенні. Це розмежування обумовлене розходженням у джерелах фінансування, також воно важливо для контролю за напрямком і використанням власних і позикових засобів підприємства.  Статті активу і пасиву, подібні по економічному змісту, у балансі поєднуються в розділи, а у середині них – у групи таким чином, що визначеним видам засобів активу в пасиві протистоять відповідні їм джерела.  У балансі для порівняння приводяться показники на початок і кінець звітного періоду. Для спрощення техніки його складання і зручності користування кожен рядок має свій порядковий номер, по кожній статті вказується код синтетичного рахунка, використовуваного для її заповнення.  1.2 Форма та структура бухгалтерського балансу  Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; [1]  Бухгалтерський баланс – спосіб узагальнення й угрупування майна господарства й джерел його утворення на визначену дату в грошовій оцінці.  Схематично бухгалтерський баланс являє собою таблицю, складену з двох вертикально розташованих частин: верхня – актив – відбиває майно підприємства, а нижня – пасиви – джерела його утворення.  Бухгалтерський баланс  Таблиця 1.2.1 № Найменування розділу Група статей 1 2 3 I  АКТИВ  Необоротні активи  Нематеріальні активи  Основні засоби  Фінансові інвестиції Разом по розділу I II  Оборотні активи  Запаси  Дебіторська заборгованість  Фінансові інвестиції  Грошові кошти Разом по розділу II    III  Витрати майбутніх періодів    БАЛАНС    I  ПАСИВ  Власний капітал  Статутний капітал  Пайовий капітал  Резервний капітал  Неоплачений капітал  Вилучений капітал  Нерозподілений прибуток Разом по розділу I    II  Забезпечення наступних витрат і платежів  Забезпечення виплат  Страхові резерви Разом по розділу II    III  Довгострокові зобов’язання  Довгострокові фінансові зобов’язання IV  Поточні зобов’язання  Запозичені кошти  Короткострокова заборгованість Разом по розділу IV    V  Доходи майбутніх періодів     БАЛАНС  Сальдовий баланс характеризує в грошовій оцінці майно господарюючого суб’єкта і джерела утворення майна за станом на визначену дату. Сальдовий баланс  Таблиця 1.2.2  Актив  Пасив На початок звітного періоду На кінець звітного періоду  БАЛАНС  Баланс складається бухгалтерією підприємства шляхом підрахунку залишків ( сальдо ) по рахунках.  Оборотний баланс крім залишків засобів і джерел утворення майна на початок і кінець періоду містить дані про їхній рух (дебетові і кредитові обороти) за звітний період. По своїй будові він буде відрізнятись від сальдового балансу.  Оборотний баланс  Таблиця 1.2.3  Актив  Пасив На початок звітного періоду Вартість зміни ( джерел ) На кінець звітного періоду збільшення зменшення  БАЛАНС  Оборотний баланс має велике значення в якості проміжного робочого документа, використовуваного в процесі складання вступного, заключного і ліквідаційного балансу.  Вступний баланс ( початковий ) – перший баланс, що складається на початку діяльності підприємства. У його активі відбивається склад майна підприємства, отриманого при його організації, а в пасиві – джерела його виникнення. Вступний баланс містить менше статей, чим наступні баланси, що відбивають результати господарської діяльності за визначений період часу. Перед складанням вступного балансу, як правило, проводиться інвентаризація й оцінка наявного в підприємства майна.  Остаточний баланс – звітний документ про виробничо-фінансову діяльність підприємства за визначений період часу. Він складається на основі перевірених бухгалтерських записів ( вивірка оборотів і залишків по рахунках, перевірка інвентаризацією засобів і розрахунків ).  Ліквідаційний баланс складається для характеристики майнового стану підприємства на дату припинення його діяльності як юридичної особи.  Попередній ( провізорний ) баланс – бухгалтерський баланс, складається заздалегідь на кінець звітного періоду з обліком очікуваних змін у складі майна підприємства. Основою такого балансу служать фактичні бухгалтерські дані про стан активних і пасивних статей до моменту його складання й очікувані дані по господарських операціях, що будуть зроблені до закінчення звітного періоду. Складання попереднього балансу має на меті заздалегідь установити фінансове положення підприємства, у якому воно виявиться наприкінці звітного періоду.  Баланс-брутто ( грубий ) містить у собі регулюючі статті, що використовуються для наукових досліджень, удосконалювання інформаційних функцій балансу та ін.  Баланс-нетто ( чистий ) – баланс, з якого виключені регулюючі статті: „Знос основних засобів ”, „ Знос нематеріальних активів” та ін. У сучасних умовах зросло значення балансу-нетто, тому що він дозволяє визначити реальну вартість майна підприємства.  1.3 Методика складання активу балансу  На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівники та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України. [1]  У ринковій економіці під активами балансу розуміється майнова маса, що повинна активно працювати і приносити прибуток. Статті активу розташовуються по визначеній системі. В Україні актив балансу будується в порядку зростаючої ліквідності і поділяється на три розділи: необоротні активи, оборотні активи й витрати майбутніх періодів.  Розділ 1 „Необоротні активи” поєднує різні по своєму економічному значенню статті балансу і містить зведення про засоби, вкладені в основні фонди і на інші цілі. Об’єднання їх в одному розділі обумовлено приналежністю до найменш ліквідних активів. Ці активи не призначені для продажу, а використовуються для виробництва продукції, її транспортування і збереження. Виробничі і фінансові вкладення тривалого користування характеризують діяльність підприємства. Тут зосереджені наступні статті.  Стаття „ Основні засоби ” включає вартість основних засобів як діючих, так і тих, що знаходяться в запасі.  У статті „Нематеріальні активи” показуються активи, що не мають матеріальної форми, але мають значну вартість: права користування землею та ін. природними ресурсами; патенти, ліцензії, товарні знаки і т.п.  Стаття „Незавершене будівництво” призначена для відображення фактичних витрат підприємства на капітальне будівництво, по монтажу устаткування.  По статті „Довгострокові фінансові інвестиції” відбиваються фінансові вкладення з розшифровкою по видах вкладень: інвестиції в дочірні підприємства, позики на термін більш 12 місяців.  У статті „Довгострокова дебіторська заборгованість” показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.  У статті „Відстрочені податкові активи” відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.  По статті „Інші необоротні активи” наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу „Необоротні активи”.  Загальним для статей активів першого розділу є те, що вони не змінюють свою економічну і фізичну форму протягом декількох років і вимагають тривалих джерел покриття, якими є власні засоби і довгострокові кредити і позики, що у сумі складають перманентний капітал.  Розділ 2 „ Оборотні активи ” включає оборотні активи підприємства, що приймають участь у виробничо-технологічному процесі, боргові права підприємства, а також короткострокові фінансові зобов’язання і кошти. Основні статті розділу наступні.  У групі „Запаси” показуються запаси сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тара; наявність на складі закінчених виробництвом виробів та ін.  В другому розділі враховується також дебіторська заборгованість, що утворюється з розрахункових взаємин підприємства з господарськими організаціями. Дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотних коштів. При наявності конкуренції і складностей збуту продукції підприємства можуть продавати її.  По статті „Поточні фінансові інвестиції” показються короткострокові (на термін не більше одного року ) вкладення підприємства які можуть бути реалізовані в будь-який момент ( крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів ).  У статті „Грошові кошти та їх еквіваленти” відображаються кошти в касі, на поточних рахунках та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи. Збільшення в динаміці по цій статті, як правило, свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства.  У статті „Інші оборотні активи” відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу „Оборотні активи”.  У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.  1.4 Методика складання пасиву балансу  У ринковій економіці пасив балансу показує, яка величина засобів (капіталу) вкладена в господарську діяльність підприємства, хто і якою мірою брав участь у створенні майнової маси підприємства. Він визначається як зобов’язання за отримані цінності чи як вимоги на отримані підприємством ресурсів. Зобов’язання розрізняються по суб’єктах: одні з них є зобов’язаннями перед власниками підприємства, інші – перед кредиторами, банками. Такий розподіл зобов’язань у балансі має важливе значення при визначенні терміновості їх погашення.  Статті пасиву групуються по ступені терміновості повернення зобов’язань. У бухгалтерському балансі власний капітал підприємства відбивається в першому розділі пасиву „Власний капітал”. Основна стаття цього розділу „Статутний капітал” показує суму засобів, інвестовану власникам для забезпечення статутної діяльності підприємства. У цьому ж розділі відбиті залишки резервних фондів, утворених на підприємстві відповідно до законодавства й установчих документів, нерозподілений прибуток.  У статті „Пайовий капітал” наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.  У статті „Додатковий вкладений капітал” акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.  У статті „Інший додатковий капітал” відображаються сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.  У статті „Резервний капітал” наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.  У статті „Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.  У статті „Неоплачений капітал” відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.  У статті „Вилучений капітал” господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.  Другий розділ пасиву „Забезпечення наступних витрат і платежів” відображає нараховані у звітному періоді майбутні витрати на платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.  У третьому розділі пасиву „Довгострокові зобов’язання” показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточною. Наводиться заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залученням позикових коштів (у інших суб’єктів господарювання), на які нараховуються відсотки. Показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою ставкою та податковою базами оцінки.  Четвертий розділ „Поточні зобов”язання” включає короткострокові ( до 1 року ) кредити банків і позики, а також притягнуті в ході розрахунків засоби кредиторів. Вони погашаються протягом року за рахунок поточних активів. Сюди входить заборгованість за внесками до позабюджетних фондів передбачених чинним законодавством, також відображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.  Загальним для 3 і 4 розділів є те, що тут відбиваються зовнішні джерела. Вони не належать підприємству, але протягом визначеного часу використовуються їм у господарській діяльності.  1.5 Зміни в балансі, зумовлені господарськими  операціями  Кожний господарський факт як явище має два аспекти: продуктивний (активний, функціональний ) та правовий ( пасивний ) власний або запозичений. На цьому будується балансова структура господарства. Водночас кожний господарський факт як процес теж має два аспекти, бо торкається двох об’єктів господарювання як явища або процесу.  Приклад: Із складу передані матеріали для виробництва.  Цей господарський факт пов’язує такі об’єкти господарювання: склад матеріалів, де внаслідок господарського факту ( як процесу ) цінностей стало менше, та виробництво ( як діяльності ), де цінностей стало більше.  Господарські факти як процеси бухгалтерського обліку називаються господарськими операціями. Оскільки засоби господарювання активи й джерела їх утворення пасиви відображаються в балансі, то кожна господарська операція певним чином впливає на нього. За характером таких змін усі господарські операції можна віднести до чотирьох типів ( Рис.1.5.1)  Види господарських операцій  Які впливають на загальну суму засобів та їх джерела    Які не впливають на загальну суму засобів та їх джерела  Збільшують загальну суму засобів та їх джерела Зменшують загальну суму та їх джерела Змінюють структуру засобів за їх функціональною ознакою ( актив балансу ) Змінюють структуру засобів за ознакою джерела утворення ( пасив балансу ) Не змінюють загальну суму господарських засобів і джерела їх утворення Змінюють загальну суму господарських засобів і джерела їх утворення  Типи господарських операцій  Рис. 1.5.1 Види й типи господарських операцій, що відображаються в балансі.  Господарські операції першого типу відображають залучення до господарської діяльності нових засобів господарювання за рахунок нових власних або позичених джерел. Вони призводять до змін в активі й пасиві балансу, одночасно дозволяють розширити склад наявних засобів або збільшити вартісну характеристику засобів та їх джерел.  Приклад. У господарство залучено нові матеріальні цінності на суму 2 тис.грн., які оприбутковано на склад, але гроші за них не сплачено.  Суть цієї господарської операції полягає в тому, що на складі господарства стане більше засобів ( матеріалів ), тобто актив балансу збільшиться. Оскільки за матеріали ще не сплачено, то виникає заборгованість перед їх постачальниками. Тобто до господарського обороту залучені чужі кошти ( для господарювання позичені джерела ), пасив балансу збільшується на 2 тис.грн. Внаслідок цього водночас змінюються суми активу й пасиву балансу.  Господарські операції другого типу відображають вилучення із господарської діяльності існуючих засобів і джерел їх утворення. Такі операції призводять до зменшення сум в активі й пасиві балансу одночасно, а також зменшення оцінки вартісної характеристики.  Приклад. Постачальникам із розрахункового рахунку господарства для погашення заборгованості перераховано 1 тис.грн.  Ця господарська операція спричиняє зміни в активі й пасиві балансу одночасно. Суть її полягає в тому, що на розрахунковому рахунку господарства залишиться менше коштів, тобто засобів господарювання. Оскільки кошти перераховуються на сплату боргу постачальникові, то заборгованість погашається. Це означає, що з господарського обороту вилучаються чужі джерела на суму 1 тис.грн. Внаслідок цієї господарської операції зумовлюють збільшення одних засобів за функціональною ознакою за рахунок зменшення інших. При цьому загальна сума засобів господарювання залишається незмінною.  Приклад. Із складу у виробництво видані (передані) матеріали вартістю 3 тис.грн.  Ця господарська операція спричиняє зміни тільки в активі балансу. Суть її полягає в тому, що на складі господарства зменшується кількість матеріалів. Разом з тим збільшується їх кількість у виробництві, тобто у виробничому процесі. Отже, господарські операції третього типу спричиняють зміни складу й структуру засобів господарювання. Це найпоширеніший тип господарських операцій.  Господарські операції четвертого типу показують зміни в джерелах формування господарських засобів. Оскільки усі джерела формування господарських засобів відображаються у пасиві балансу, то й зміни, пов”язані з їх станом, не призводять до збільшення або зменшення загальної суми, а тільки до змін у складі й структурі джерел формування засобів.  Приклад.  Через відсутність коштів на розрахунковому рахунку заборгованість постачальнику ( кредитору ) сплачується за рахунок кредиту банку, що становить 4 тис.грн.  Ця господарська операція викликає зміни тільки в пасиві балансу. Одержаний у банку кредит являє собою нові джерела утворення господарських засобів, збільшується борг перед банком, що викликає нове залучення позичених (чужих) коштів. У зв’язку з перерахуванням цих грошей постачальнику зменшуються раніше залучені до господарської діяльності чужі джерела, що теж відображені в пасиві балансу. Отже, господарські операції четвертого типу спричиняють зміни у балансі складу й структури джерел формування засобів господарювання. Це найменш поширений тип господарських операцій.  Схема зміни в балансі внаслідок виконання різних господарських операцій наведені в Табл.1.5.1  Таблиця 1.5.1  Зміни в балансі внаслідок виконання різних господарських операцій.  Актив Сума Пасив Сума 1. Початковий стан 10 1. Початковий стан 10 +     Зміна Тип 1-й 2 2 + 2. Новий стан 12 2. Новий стан -     Зміна Тип 2-й 1 1 - 3. Новий стан 3. Новий стан 11 - +     Зміна Тип 3-й  3 3 1 4. Новий стан 11 4. Новий стан 11  Зміна Тип 4-й    - + 5. Новий стан 11 5. Новий стан  Висновок  Дослідивши питання складання бухгалтерського балансу на підприємстві можна зробити наступні висновки.  Необхідно визначити, що статті українського балансу розташовані не хаотично, а у визначеній послідовності. Принцип побудови статей активу балансу по ліквідності полягає в тім, що всі статті ранжуються, починаючи від найменш ліквідних (Основні засоби), до більш ліквідного (Запаси), і закінчуючи абсолютно ліквідною статтею (Кошти). Статті ж пасиву балансу групуються по ступені терміновості повернення, і розташовуються по зростаючій терміновості.  Між активом і пасивом балансу існує тісний взаємозв’язок. В аналітичному плані значний інтерес представляють взаємозв’язку балансових статей.  Як уже відзначалося, бухгалтерський баланс як звітна форма характеризує господарські засоби підприємства в двох аспектах - по складу і джерелам виникнення. Тому статті активу і пасиву балансу взаємозалежні. Кореспонденція балансових статей за схемою „вид активу – відповідне джерело покриття в пасиві” особливо наочно виявлялася в звітності минулих років. Досить тверда регламентація формування і використання різних джерел засобів, а також значна деталізація балансу дозволяли встановлювати і контролювати багато аналітичних взаємозв’язків на рівні розділів, груп статей і окремих статей балансу. Зміни, зв’язані зокрема, з посиленням економічної самостійності суб’єктів, що хазяюють, а також зі зміною порядку підготовки звітності, привели до того, що встановлення аналітичних взаємозв’язків на рівні балансових статей зараз утруднено.  Проілюструємо відзначене вище. В умовах централізованої планової економіки підприємства торгівлі кредитувалися банком на умовах пайової участі по укрупненому об’єкті (сукупності товарно-матеріальних цінностей і виробничих витрат), а підприємства суспільного харчування такі запаси і витрати цілком покривали власними оборотними коштами; кредити надавалися банком лише у виняткових випадках. Таким чином, ті самі активи на підприємствах торгівлі і суспільного харчування мали в той час різні джерела покриття. В даний час таких єдиних обмежень по кредитуванню не існує, тому виявлення взаємозв’язків між активними і пасивними статтями балансу дуже обмежено.  Склад статей балансу постійно міняється. Зміни йдуть по двох напрямках. Перший напрямок зв’язаний з агрегуванням ряду статей, істотним зменшенням кількості показників у балансі. Багато статей (виробничі запаси, товари та ін.) раніше приводилися в балансах у розгорнутому виді. Другий напрямок зв’язаний із введенням у баланс нових видів активів і джерел покриття. Це обумовлено введенням окремих елементів ринкової економіки, виходом усе більшого числа підприємства на міжнародний ринок.  З викладеної інформації можна зробити висновок, що метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.  У ринковій економіці під активами балансу розуміється майнова маса, що повинна активно працювати і приносити прибуток. Статті активу розташовуються по визначеній системі. В Україні актив балансу будується в порядку зростаючої ліквідності і поділяється на три розділи: необоротні активи, оборотні активи й витрати майбутніх періодів.  Різниця між вартістю активів і сумою зобов’язань підприємства характеризує розмір його власного капіталу.  Зобов’язання – це обов’язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано , або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.  Зобов’язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.  Значна частина зобов’язань підприємства регулярно (щомісячно) нараховується з відображенням в обліку по дебету рахунків активів або витрат, а по кредиту – нарахованих зобов’язань. В таких випадках визначення зобов’язань (кредиторської заборгованості) безпосередньо залежить від визнання відповідних активів або витрат.  Кожен суб’єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити що відбулося – збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам – доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам – вигідність вміщення в підприємство своїх капіталів.  Список використаної літератури  1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV  2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну № 291 від 30.11.99р.  3. П(с)БО № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87  4. П(с)БО № 2 „Баланс” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87  5. Аналіз господарської діяльності в промисловості / Під ред. В.І Стражева. – К.,1999  6. Сопко В.В. Бухгалтерський облік у підприємництві, К., КНЕУ, 2000  Розділ 2 Складання звітності та її аналіз на  прикладі енергопідприємства Реферат с сайта CheckReferat.com