Порядок визначення собівартості продукції рослинництва

№ пор.	Види основної та побічної продукції рослинництва	Визначення собівартості основної та побічної продукції рослинництва
1	Центнер зерна	Собівартість визначають діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки
2	Центнер зерна кукурудзи	Собівартість визначають діленням витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості
3	Центнер цукрових буряків (фабричні і маточні)	Собівартість визначають діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків, визначену шляхом зважування. Від витрат, віднесених на всю вироблену продукцію, віднімають вартість гички і забракованих буряків та додають витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному році. Цю суму ділять на кількість центнерів буряків, закладених у кагати

Продовження табл. 8.5

№ пор.	Види основної та побічної продукції рослинництва	Визначення собівартості основної та побічної продукції рослинництва
4	Центнер продукції льону та конопель, одержане насіння	Визначається за нормативно-розрахунковою (плановою) вартістю виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортування та обробку насіння. Решта загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель (без вартості насіння) відноситься на соломку
5	Побічна продукція рослинництва	Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначають виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заготівлею продукції
6	Центнер насіння соняшнику	Собівартість визначають діленням загальної суми ви­трат на вирощування та збирання продукції (без вартості соняшничиння та кошиків у оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу насіння після його доробки
7	Центнер тютюнової сировини, продукція лікарських та ефіроолійних куль­тур	Для визначення собівартості тютюнової сировини, продукції лікарських та ефіроолійних культур витрати на вирощування відповідних культур розподіляються між окремими видами одержаної продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами
8	Центнер картоплі	Із загальної суми витрат на вирощування та збирання вилучається вартість картоплі, яка згодована худобі, що оцінюється за собівартістю кормових буряків з урахуванням поживності. Решта суми витрат ділиться на кількість повноцінної продукції
9	Центнер продукції овочівництва відкритого і закритого ґрунту	Собівартість продукції визначають діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. (Побічною вважають бадилля і продукцію, яка не реалізована, згодована худобі та оцінена за собівартістю кормових буряків з урахуванням поживності.) При веденні обліку витрат по групі овочевих культур розраховують середню собівартість продукції цих культур. Для визначення собівартості продукції окремої культури витрати на групу культур розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами
10	Центнер продукції теплиць	До собівартості продукції теплиць і витрати на утримання бджолиних сімей для запилення (без вартості одержаного меду та іншої продукції бджільництва за реалізаційними цінами)
11	Центнер баштанних культур	Для визначення собівартості всі витрати ділять на кількість оприбуткованої продукції

Закінчення табл. 8.5

№ пор.	Види основної та побічної продукції рослинництва	Визначення собівартості основної та побічної продукції рослинництва
12	Центнер насіння овочевих та баштанних культур	Собівартість визначають діленням витрат на їх вирощування, збирання, сушіння та сортування (без вартості відходів та побічної продукції за цінами можливого використання) на кількість одержаної продукції
13	Центнер кормових і цукрових буряків, вирощених для годівлі худоби	Собівартість визначають діленням витрат (без вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на кількість одержаної продукції
14	Центнер продукції кормових культур	Собівартість становлять витрати на вирощування та збирання кормових культур одержаної продукції (зеленої маси, сіна та ін.)
15	Тонна сіяних трав, поліпшених і природних сіножатей, культурних пасовищ	Собівартість становлять витрати на вирощування і догляд за сіяними травами, поліпшеними і природними сіножатями, культурними пасовищами, які використовують для одержання одного виду продукції, в повному обсязі
16	Центнер насіння сіяних трав	При збиранні сіяних трав на насіння солома оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю і виключається із загальних витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння
17	Тонна силосу та сінажу	Собівартість визначається вартістю закладеної зеленої маси і витрат на транспортування, закладання в силосну споруду, трамбування (включаючи вартість використаної плівки, консервантів та інших компонентів). Загальну суму витрат ділять на фізичну вагу одержаного готового силосу чи сінажу
18	Центнер продукції садівництва та ягідників	Собівартість визначають діленням загальної суми витрат на вирощування певної культури (а в разі потреби — за її видами та сортами) на кількість одержаної продукції
19	Тисяча штук виро­щеного садивного матеріалу	Для визначення собівартості 1000 викопаних саджанців до витрат, що припадають на їх вирощування, потрібно додати витрати на викопування і загальну суму витрат поділити на кількість викопаних саджанців
20	Тисяча штук квітів	Собівартість розраховують діленням витрат на кількість квітів

Важливо з’ясувати правильність розподілу витрат між продукцією рослинництва, а також складання звітної калькуляції, де із загальної суми витрат на вирощування певної культури необхідно вилучити вартість побічної продукції.

Витрати на вирощування та збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току) становлять собівартість зерна, зерновідходів і соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами. Для розподілу витрат між ними 1 ц зерна приймають за еталон (одиницю), а зернові відходи прирівнюють до нього за коефіцієнтом, який розраховують за масовою часткою у них повноцінного зерна, що встановлюють за допомогою лабораторного аналізу.

Аудитор має підтвердити (чи не підтвердити), що витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні втрати. При пересіві повністю загиблих посівів до сум витрат віднесено вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати), а всі інші суми витрат на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо, тобто неповторювані витрати, списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Слід перевірити правильність перерахунку качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, що здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи становить 14 відсотків). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, що залишені на кінець року в підприємстві, та перероблених для внутрішньогосподарських потреб виконується за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

Облік витрат на догляд за кагатами починаючи з січня та витрат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренів. У результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з урахуванням їх якості. Собівартість центнера буряків-висадків визначається діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одер­жаних буряків-висадків.

Аудитор повинен врахувати особливості калькулювання собівартості продукції у неспеціалізованих підприємствах. Так, у неспеціалізованих підприємствах витрати обчислюються в цілому по садівництву і калькулюється середня собівартість одержаної продукції. При потребі визначення собівартості кожного виду продукції витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до вартості за реалізаційними цінами.

Для визначення собівартості вирощеного садивного матеріалу (саджанців насіннячкових і кісточкових порід тощо) загальна сума витрат на вирощування окремих культур чи груп з кожного поля (без витрат на викопування) розподіляється пропорційно до кількості саджанців, викопаних для реалізації і залишених в ґрун­ті для дорощування.

Витрати на вирощування і збирання та доробку хмелю розподіляються між одержаною продукцією пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами. Фактичні витрати на вирощування баштанних культур розподіляються між видами продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

У спеціалізованих підприємствах облік витрат на вирощування квітів ведеться за культурами і в разі вирощування кількох культур на одній площі (в одній теплиці) сума витрат розподіляється між видами отриманої продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

Неспеціалізовані підприємства облік витрат на вирощування квітів ведуть у розрізі відкритого і закритого ґрунту. Для обліку витрат на вирощування насіння відкривають окремий рахунок. Сума витрат між видами продукції розподіляється пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

На підприємствах, які вирощують гриби, виробництво складається з двох переділів. Продукцією першого є компост, собівартість якого визначається діленням загальної суми витрат на кількість отриманого компосту.

Аудитор з’ясовує правильність застосування цін. Так, для визначення собівартості продукції садівництва та ягідників із загальної суми витрат поточного року виключається вартість живців, відсадків, паростків, вусів, оцінених за реалізаційними ціна­ми, та падалиці, оціненої за цінами можливого використання. Аналогічно за окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витрати розподіляються пропорційно до вартості одержаної продукції за реалізаційними цінами.

Об’єктами калькуляції за сіяними травами є кожний вид одержаної продукції — сіно, зелена маса, насіння, солома. При перевірці правильності визначення собівартості кожного виду продукції аудитор враховує використання трав для одного чи кількох видів продукції. Якщо однорічні трави використовуються для одного виду продукції — зеленої маси або сіна, то її собівартість визначається простим методом і зводиться до ділення суми витрат на цю культуру на кількість оприбуткованої продукції.

У разі отримання кількох видів продукції трав витрати на їх вирощування минулого та поточного років мають розподілятися пропорційно до площі, використаної для одержання відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції відносяться безпосередньо на її собівартість. Якщо з окремих площ сіяних трав отримують кілька видів продукції, то загальнотехнологічні витрати, віднесені на цю пло­щу, мають бути розподілені між видами продукції пропорційно до кількості зібраної земної маси.

При перевірці правильності визначення втрат, пов’язаних з підготовкою ґрунту, посівом багаторічних трав, вартість насіння та їх разові витрати, зокрема, вартість незавершеного виробництва, рівномір­но розподіляються за роками залежно від строку експлуатації посівів.

Витрати на поліпшення природних сіножатей і створення культурних пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насін- ня тощо) розглядаються як витрати на незавершене виробництво, які розподіляються між продукцією, отриманою протягом 3 — 4 років.

Продукція культурних пасовищ відображується тільки в кількісному вираженні і вартісної оцінки не має.

Перевірка собівартості сінажу передбачає врахування специфіки цього виробництва, що зумовлює специфіку калькуляції собівартості сінажу. На відміну від силосування, де завжди відома кількість використаної зеленої маси при сінажуванні, використовується прив’ялена трава з вологістю 60 відсотків. При цьому заготівля сінажу проводиться на місці знаходження свіжоскошеної трави. Отже, маса використаної свіжоскошеної трави для приготування сінажу залишається невідомою. Її визначають зворотним шляхом. Оприбуткувавши сінаж і враховуючи його кількість (масу) та відсоток вологості, розраховують кількість використаної свіжоскошеної трави за формулою

де М₂ — маса прив’яленої трави; В₁ — вологість свіжоскошеної трави; В₂ — вологість прив’яленої трави; (100 – В₁) — наявність сухих речовин у свіжоскошеній траві; (100 – В₂) — наявність сухих речовин у прив’яленій траві.

Витрати минулих років (обробка ґрунту посівів, догляд за посівами) розподіляють між суміжними роками виходячи із урожайності за кожний рік, кількості років використання цих посівів. Витрати минулих років на багаторічні трави мають бути віднесені до продукції майбутнього року і розглядаються як незавершене виробництво по цій культурі.

Витрати поточного року, пов’язані з вирощуванням, збиранням, транспортуванням продукції багаторічних трав, мають бути повністю віднесені на собівартість звітного року.

Отже, витрати за багаторічними травами, що віднесені на отриману продукцію, складаються з частини витрат минулих років і всієї суми поточних. У своїй сукупності вони становлять собівартість виробленої продукції. Вартість зеленої маси, спожитої через випас, відносять на витрати відповідних видів худоби без оприбуткування її в складі продукції.

Собівартість кормів пасовищ (з культурних пасовищ) має визначатися діленням витрат на їх створення (минулих і поточних років) на кількість центнерів цих кормів.

Корми пасовищ (з природних пасовищ) відображуються лише в кількісному вираженні в центнерах і кормо-одиницях. Собівартість їх не визначається, оскільки немає витрат, пов’язаних з їх отриманням.