MEТOD3УЕР2013

УДК 656.212.6

Укладачі:

Козаченко Дмитро Миколайович Коробйова Руслана Геннадіївна Германюк Юлія Миколаївна

Рецензенти:

Головний інженер служби перевезень В. М. Церковнюк (Одеської залізниці),

д-р техн. наук, проф. В. І. Бобровський

Організація роботи сортувальної станції [Текст]: методичні вказівки до виконання курсової роботи / уклад.: Д. М. Козаченко, Р. Г. Коробйова, Ю.М. Германюк; Дніпропетр. нац. ун-т залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна; – Д.: Дніпропетр. нац. ун-т залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна Вид-во , 2013. – 40 с.

Методичні вказівки дають загальний напрямок виконання курсової роботи, визначають структуру, зміст і обсяг окремих розділів, не обмежуючи при цьому творчу ініціативу студентів і консультантів по виконанню курсової роботи.

Методичні вказівки призначені для студентів ІІІ курсу факультету «Управління процесами перевезень» та ІV курсу центру дистанційної освіти, які навчаються за напрямом 6.070101 «Транспортні технології» при виконанні курсової роботи з дисципліни «Управління експлуатаційною роботою».

Іл. 8. Табл. 17. Бібліогр.: 8 назв.

Козаченко Д. М. та ін., укладання, 2013

Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту залізнич. трансп. ім. акад. В. Лазаряна, редагування, оригінал-макет, 2013

ВСТУП

Сортувальні станції є пунктами масового формування і розформування вантажних поїздів. Від їх чіткої роботи залежить функціонування цілих напрямків і залізничної мережі в цілому.

В процесі виконання курсової роботи «Організація роботи сортувальної станції» студенти повинні навчитися творчо використовувати свої знання для вирішення інженерних задач, пов'язаних з розробкою технології сортувальної станції, аналізом взаємодії станційних процесів з урахуванням нерівномірності руху, знаходження оптимальних рішень та пошуку резервів у переробці вагонів, використанні передових методів і технологій на сортувальних станціях.

Для успішного виконання роботи необхідно вивчити літературу, вказану в її переліку. Курсова робота виконується в послідовності, викладеній в методичних вказівках. Назви розділів пояснювальної записки та її зміст повинні відповідати вимогам методичних вказівок.

1.ТЕХНІКО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНЦІЇ

Уцьому розділі необхідно викласти коротку характеристику станції Н, організація роботи якої розглядається в курсовому проекті. Вихідними даними для виконання розділу є схема залізничних напрямків (див. рис. А.1), схема станції (див. завдання), характеристика дільниць, що примикають до станції (див. табл. А.1), станційних пристроїв і пунктів вантажної роботи (див. завдання).

2.СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ СТАНЦІЄЮ. ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ПОЇЗНОЇ ТА ВАНТАЖНОЇ РОБОТИ СТАНЦІЇ.

ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ОБСЯГІВ РОБОТИ СТАНЦІЇ

2.1.Структура управління станцією

Укурсовій роботі необхідно розробити структуру управління станцією та навести посадові обов’язки керівників станції (начальника станції, його заступників, головного інженера, начальника станційного технологічного центру по обробці поїзної інформації і перевізних документів, маневрового диспетчера, чергових по станції та по гірці) [1, 2, 4]. У курсовій роботі відповідно до схеми станції необхідно розробити схему її оперативного управління, на якій показати працівників усіх підрозділів станції та їх підпорядкованість. На схемі показуються маневровий диспетчер (ДСЦ), чергові по станції (ДСП), чергові по паркам (ДСПП), станційний технологічний центр (СТЦ), черговий по гірці (ДСПГ), пункт технічного обслуговування поїздів (ПТО), пункт комерційного обслуговування поїздів (ПКО), оператори при чергових по станції та гірці, регулювальники, складацькі та маневрові бригади.

Визначення кількості поїздів, що прибувають у розформування та транзитних здійснюється на підставі розкладів прибуття на станцію непарних та парних вантажних поїздів (див. завдання та табл. А.4 і А.5). В цих розкладах для транзитних поїздів задано напрям їх відправлення, а для поїздів, що надходять у переробку наводиться розклад їх составів за призначеннями плану формування поїздів. На основі даної інформації розробляється табл. 2.1. В результаті розрахунку встановлюється кількість поїздів, що надходить у розформування Nр та кількість транзитних поїздів, що надходить у приймально-

відправні парки – Nтр.

Таблиця 2.1

Транзитні поїздопотоки та поїздопотоки у розформування станції Н

Таблиця місцевих вагонопотоків (див. табл. 2.2) заповнюється на підставі обсягів навантаження (див. завдання), розмірів прибуття місцевих вагонів на станцію Н, та заданого розподілу місцевих вагонів після закінчення вантажних операцій по призначенням плану формування станції Н.

Визначення кількості поїздів свого формування здійснюється у табл. 2.3. При цьому, кількість транзитних вагонів з переробкою визначаються на підставі розкладів прибуття на станцію непарних та парних вантажних поїздів (див. табл. А.4 і А.5), а залишки вагонів на коліях згідно з завданням. Кількість місцевих вагонів встановлюється згідно з табл. 2.2 (відправлення на напрямки Л, В, С та О).

Кількість поїздів свого формування визначається за допомогою виразу

де nтрзп,i,nм,i,nз,i – відповідно, кількість транзитних вагонів з переробкою, кі-

лькість місцевих вагонів та залишок вагонів на і-й напрямок.

mф – середня кількість вагонів, які включаються до складу состава, який

формується, відповідно до встановленої маси чи довжини состава;– операція здобуття цілої частини числа.

На підставі табл. 2.3 встановлюється кількість поїздів свого формування Nсф, що виставляються у кожен з приймально-відправних парків.

За даними табл. 2.3 визначається також середня кількість вагонів у составах поїздів, що надходять у розформування.

зп

mc nтр nм , Nр

де nтрзп nм - загальна кількість вагонів (транзитних з переробкою та міс-

цевих), що надходять у переробку на станції Н.

3. РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ СТАНЦІЇ

3.1. Нормування елементів гіркової технології

При послідовному розташуванні парків прибуття і сортувального тривалість розформування состава визначається за формулою

де tз – тривалість заїзду; tн – тривалість насуву; tр – тривалість розпуску;

tос – тривалість осаджування.

Приклад розрахункової схеми визначення тривалості елементів гіркової технології наведено на рис. 3.1.

l'з

Рис. 3.1. Розрахункова схема визначення тривалості елементів гіркової технології

Маневрові операції з заїзду гіркового локомотива в парк прибуття до составу включають два холостих піврейси – від вершини гірки за горловину парку прибуття (lз) та назад до хвоста составу (lз ):

(3.2)

де a ,a – нормативні коефіцієнти, які визначаються в залежності від довжини маневрових піврейсів lз та lз , див. табл. Б.3.

Тривалість насуву составу з парку прибуття на гірку визначається в залежності від відстані від розділової стрілки гіркової витяжної колії до вершини гірки (lн) за табл. Б.4.

Тривалість розпуску составу з гірки визначається за формулою

де lв – довжина вагона, в розрахунках прийняти 15 м; gр – число відчепів у составі, що розформовується;

vр – середня швидкість розпуску состава з гірки, яка залежить від техніч-

ного оснащення гірки (механізована чи немеханізована), середньої кількості вагонів у відчепі mсgр та визначається за табл. Б.5.

Тривалість осаджування вагонів з боку гірки для ліквідації «вікон» на коліях сортувального парку визначається за формулою

3.2. Побудова технологічних графіків роботи гірки

Технологічний графік роботи гірки являє собою графічне зображення процесу розформування составів. На спеціальній сітці, де по вертикалі відкладається час, а по горизонталі елементи гіркової технології (заїзд, насув, розпуск, осаджування, а у необхідних випадках і витягування), послідовно відтворюється робота двох гіркової локомотивів за потоково-кільцевим способом. Осаджування виконується після трьох або чотирьох розпусків. Приклади технологічного графіка роботи гірки з однією колією розпуску та двома коліями насуву наведено на рис. 3.2 [1, 4, 5, 6].

Рис. 3.2. Технологічний графік роботи гірки

На графіку повинно бути зображено два гіркових цикли. Гірковий технологічний цикл це час заняття гірки по розпуску групи составів від одного осаджування до іншого. Після цього знаходиться середнє значення технологічного циклу роботи гірки

а також гірковий технологічний інтервал

де Тц – технологічний цикл роботи гірки;

nц – кількість составів, що розформовується на гірці протягом одного ци-

клу роботи гірки.

Переробна спроможність сортувальної гірки визначається за формулою

де Ттп – тривалість технологічних перерв у роботі гірки (ремонт, зміна локомотивних бригад, повторне сортування та ін.), прийняти 90 хв;

Тзфг – час заняття гірки закінченням формування, якщо не передбачається

виконувати закінчення формування через гірку, то цей час дорівнює 0 хв. Завантаження гірки визначається за формулою:

3.3. Нормування операцій по закінчення формування поїздів і їх перестановки до парку відправлення

Операції по закінченню формування поїздів на витяжних коліях у хвості сортувального парку нормуються за методикою, що викладена в [5]. Згідно з планом формування поїздів (див. табл. А.7) станція формує одногрупні, двогрупні та збірні поїзди. В курсовій роботі необхідно визначити час на закінчення формування поїздів кожної категорії.

3.3.1 Розрахунок норм часу на закінчення формування одногрупних поїздів

Час на закінчення формування поїздів цієї категорії визначається за фор-

де TПТЕ – технологічний час на виконання операцій, пов’язаних із формуванням вагонів відповідно до вимог ПТЕ, хв;

Тпідт – час, який витрачається на підтягування вагонів із боку витяжної

де В,Е – нормативні коефіцієнти, які визначаються за табл. Б.1, в залежності

від середньої кількості розчеплень состава (по) (див. завдання).

3.3.2. Розрахунок норм часу на закінчення формування двогрупних поїз-

дів

Закінчення формування поїздів із двох груп, кожна з яких накопичується на окремій колії, складається з розстановки вагонів згідно з вимогами ПТЕ у кожній групі і з’єднання їх на колії формування. Час на виконання цих операцій визначається за формулою: