1321

публіки перетворювалася на президентську, а самому лідеру держави надавалися щонайширші повноваження (право призначати генерального прокурора, голів Верховного і Конституційного судів та Національного банку, половину членів Конституційного суду і Центрвиборчкому, третину членів Ради Республіки, право розпускати парламент). З цієї миті Лукашенко почав відлік терміну свого правління заново, а 9 вересня 2001 року повторно був обраний президентом Білорусії, набравши 75,65 % голосів.

Правління Лукашенка супроводжувалося серйозними сутичками з парламентом, а також Конституційним судом і деякими опозиційними силами, проте кожного разу всі антипрезидентські виступи жорстко придушували.

17 жовтня 2004 року Лукашенко провів третій референдум, за підсумками якого з Конституції було усунено положення, що обмежує двома термінами можливість управління державою однією особою. Це дозволило Лукашенку бути обраним і на третій термін 19 березня 2006 року.

Лукашенко одружений на Галині Родіонівні Жолнеровіч, виховує із нею двох синів. Багато часу Лукашенко присвячує неполітичним справам.

5 листопада 2009 року відбулося урочисте вручення диплома Почесного доктора Київського національного університету імені Тараса Шевченка видатному політичному і державному діячеві, Президентові Республіки Білорусь Олександрові Лукашенку. Диплом, мантію і почесний знак президенту вручив ректор університету, академік Леонід Губерський. У грудні 2010 року Лукашенка переобрали на посаду президента Білорусі четвертий раз поспіль.

Бібліографічний список

1. Лукашенко, А. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ladno.ru/ person/lukashenko/bio/.

ЛУМУМБА ПАТРІС

(2 липня 1925–17 січня 1961)

Патріс Емері Лумумба – революціонер і перший прем'єр-міністр Демократичної Республіки Конго. Народився 2 липня 1925 року в невеликому селі Оналуа в провінції Касаї.

Батько хотів бачити сина церковним служителем, а рідний дядько хлопчика, сержант колоніальних військ, наполягав на військовій кар’єрі. Проте юний Патріс не

вибравніте, нііншеів13 роківсамостійновступивнакурсисанітарів.

Патріс належав до числа «еволюе» (у перекладі з французького – «розвинений»; «такий, що долучився до цивілізації») – так бельгійці називали африканців, що отримали початкову або середню освіту.

У 1946 році Лумумба вступив у школу поштових службовців. Праця поштового службовця і писаря не заважала вивченню політекономії, юриспруденції, новітньої історії Африки, і через декілька місяців Лумумба став сту-

41

дентом заочного відділення юридичного інституту Антверпена. У Стенлівілі Лумумба розгорнув активну суспільно-політичну діяльність.

Якби Лумумба обрав кар'єру чиновника колоніальної адміністрації, він міг би вважати своєю зоряною годиною червень 1955 року, коли молодий журналіст і громадський діяч був представлений особисто бельгійському королю Бодуену. У бесіді з монархом він прямо поставив питання про необхідність легалізації діяльності африканських суспільно-політичних організацій у Бельгійському Конго. Співбесідник справив враження на короля і через рік був запрошений до Бельгії.

Після повернення з Брюсселю Лумумба був відразу ж під час митного огляду заарештованийзарозтратудержавнихгрошей(звинуваченнясфабрикували).

Вийшовши з в’язниці, Лумумба, чий авторитет завдяки репресіям лише зріс, очолив роботу зі створення загальнонаціональної партії. У жовтні 1958 року він був вибраний лідером нової політичної партії – Національного руху Конго (НРК), що мала на меті швидке, без жодних умов надання незалежності.

Лумумба докладав великих зусиль, аби організувати НРК за типом національного фронту. Популярність Лумумби лякала бельгійців. Після стенлівільського конгресу НРК, що супроводжувався масовими демонстраціями підтримки у навколишніх селах та завершився 30 жовтня 1959 року, Лумумба був заарештований і засуджений до 6 місяців ув’язнення «за підбурювання до суспільних безладів». Лумумбу швидко звільнили і доставили до Брюсселя. Солідарність конголезців змусила бельгійське керівництво погодитися з точною датою проголошення незалежності Конго – 30 червня 1960 року Патріс Лумумба очолив коаліційний уряд країни.

Висунутий Лумумбою проект економічного розвитку передбачав створення сильного держсектора. При цьому Лумумба остуджував гарячі голови прибічників широкої націоналізації зі свого оточення. 5 вересня 1960 року президент Касавубу заявив про зміщення Лумумби і призначення на пост прем’єра «лояльнішого по відношенню до Заходу» Жозефа Ілео. Парламент засудив антиконституційні дії президента, виразив підтримку законному прем’єрові.

Лумумба знаходився під домашнім арештом. За допомогою одного з радників посольства ОАР вдалося нелегально переправити до Каїра синів Лумумби Франсуа та Патріса і дочку Жюліану. Молодший син, Ролан, залишився з батьками.

Позбавлений влади змовниками в ході Конголезької кризи у вересні 1960 року, Лумумба був убитий (застрелений) 17 січня 1961 року.

Ім'я Патріса Лумумби у 1961–1992 роках носив Російський університет дружби народів, на його честь також названо місто Лумумбавіль в Демократичній Республіці Конго.

Лумумбу оцінюють по-різному. Для одних він – національний герой і борець за волю, для інших – політичний авантюрист і один із головних винуватців громадянської війни у Конго.

42

Бібліографічний список

1. Винокуров, Ю. Патрис Эмери Лумумба: взгляд сквозь годы [Текст] / Ю. Винокуров // Азия и Африка сегодня. – 2001. – № 1. – С. 29–36.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

Книги

1.Анатольев, Р. Каддафи: государство и общество [Текст] / Р. Анатольев // Азия и Африка сегодня. – 2001. – № 10. – С. 31–36.

2.Арзаканян, М. Ц. Шарль де Голль [Текст] / М. Ц. Арзаканян // Вопросы истории. – 1991. – № 2–3. – С. 37–61.

3.Борецкий, Р. На пути к Бельведеру [Текст] / Р. Борецкий // Новое время. – 1990. – № 48. – С. 32–33.

4.Винокуров, Ю. Патрис Эмери Лумумба: взгляд сквозь годы [Текст] / Ю. Винокуров // Азия и Африка сегодня. – 2001. – № 1. – С. 29–36.

5.Горовиц, А. Клан Кеннеди: Американская драма [Текст] / Д. Горовиц,

П. Кольер. – М., 1988. – 496 с.

6.Джон Кеннеди: Новые факты. Редкие документы. Уникальные фотогра-

фии [Текст]. – М., 1999. – 126 с.

7.Жискар д’Эстен, В. Власть и жизнь [Текст] / В. Жискар д’Эстен [Текст]. –

М., 1990. – 318 с.

8.Зорин, В. С. Неизвестное об известном [Текст] / В. С. Зорин. – М., 2000. –

С. 42–64.

9.Іваницька, О. П. Президенство Джеймса Картера (1977–1981) [Текст] : Новітня історія країн Європи та Америки (1945–2002) / О. П. Іваницька. –

Вінниця, 2003. – С. 98–103.

10.Карусель, В. Индира – дочь Инду [Текст] / В. Карусель, И. Измайлов //

Вокруг света. – 2007. – № 8. – С. 142–151.

11.Киссинджер, Г. Дипломатия [Текст] / Г. Киссинджер. – М., 1997. – 848 с.

12.Клинтон, Х. Р. История моей жизни [Текст] / Х. Р. Клинтон. – М., 2003. – 542 с.

13.Корж, Г. Леонид Кучма [Текст] : Настоящая биография второго президе-

нта / Г. Корж. – Х., 2005. – 413 с.

14.Королёв, В. И. Император всея Земли [Текст] / В. И. Королёв. – М., 2004.

– С. 16–52.

15.Курганян, И. С. Валери Жискар Д'Эстен и история европейской интеграции [Текст] / И. С. Курганян // Вопросы истории. – 2005. – № 11. –

С. 151–157.

16.Кучма, Л. Д. Сломанное десятилетие [Текст] / Л. Д. Кучма. – К., 2011. – 371 с.

17.Линдон Бейнс Джонсон (1908–1973) [Текст] : Великие правители ХХ ве-

ка. – М., 2002. – С. 115–116.

43

18.Медведев, Р. А. От Ипатьевского дома до Храма Христа Спасителя

[Текст] / Р. А. Медведев // 2000. – М., 2011 – № 4. – С. F1–F5.

19.Медведев, Р. А. Юрий Андропов. Неизвестное об известном [Текст] /

Р. А. Медведев. – М., 2004. – 484 с.

20.Мирошников, В. Билл Клинтон [Текст] : 100 знаменитых политиков / В. Мирошников, Д. Мирошникова. – Х., 2001. – С. 83–87.

21.Моисеев, Г. Ч. Валери Жискар Д’Эстен и проект «передового либерального общества» [Текст] / Г. Ч. Моисеев // Французский либерализм в про-

шлом и настоящем. – М., 2001. – С. 192–212.

22.Молчанов, Н. И. Де Голль [Текст] / Н. И. Молчанов. – М., 2003. – 512 с.

23.Мусский, С. А. Генри Киссенджер [Текст] : 100 великих нобелевских ла-

уреатов / С. А. Мусский. – М., 2004. – С. 152–158.

24.Перегудов, С. П. Тоні Блер [Текст] : Ліонель Жоспен. Тоні Блер. Герхард Шрьодер : Політичні портрети / С. П. Перегудов та ін. – К., 2004. –

С. 115–170.

25.Петелин, Н. М. Конрад Аденауэр – патриарх германской политики [Текст] : Новая и новейшая история / Н. М. Петелин. – 2006. – № 3. – С. 142–170.

26.Смотров, А. Нетонущий Тони [Текст] / А. Смотров // Итоги. – 2007. –

№ 19. – С. 32–33.

27.Травкин, Н. М. Программно-политический выбор Америки [Текст] / Н. М. Травкин // США и Канада. – 2005. – С. 20–38.

28.Тюрдьо, Ю. Л. Кравчук: «С Россией – по пути, но не вместе» [Текст] /

Ю. Тюрдьо // Der Spiegel. – Профіль. – 26.11.2007. – С. 16–18.

29.Ульяновский, Р. А. Три лидера великого народа : М. К. Ганди, Дж. Неру, И. Ганди [Текст] / Р. А. Ульяновский. – М., 1987. – 229 с.

30.Швайглер, Г. Джимми Картер (1977–1981) : Аутсайдер в качестве президента [Текст] : Американские президенты / Г. Швайглер. – Ростов-на-

Дону, 1997. – С. 512–522.

Електронні ресурси

1.Ахаменідежад, М. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ladno.ru /person/ahmadinezhad/bio/.

2.Берлускони, С. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://urussu.biz/ bizm/55–silvio–berluskoni.html.

3.Гавел, В. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://peoples.ru/ state/king/czech/havel/index2.html.

4.Делор, Ж. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://astrovips.com/ astro/ru/person/21339/3.html.

5.Кайши, Ч. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://persona.rin.ru/ view/f/0/21392/chan–kajshi–czjan–czeshi.

6.Коль, Г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://krugosvet.ru/ enc/istoriya/KOL_GELMUT.html.

44

7.Кастро, Ф. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lando.ru/ person/castrofidel/bio.

8.Качинський, А. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ladno.ru/ person/kachinskii/bio/.

9.Квасневський, А. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://peoples.ru/state/king/poland/kwasnewsky/.

10.Лукашенко, А. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ladno.ru/ person/lukashenko/bio/.

Навчальне видання

Айтов Спартак Шалвович Дешко Лариса Костянтинівна Пономаренко Ірина Юріївна Тупіцин Сергій Сергійович

СВІТОВАПОЛІТИКАТАПОЛІТИЧНЕУПРАВЛІННЯ: ПЕРСОНАЛІЇ

Словник для самостійної роботи та підготовки до семінарських занять ЧастинаІ

Редактор О. М. Горпиняк

Комп'ютерна верстка Т. В. Шевченко

Формат 60×84 1/16. Ум-друк. арк. 2,42. Обл.-вид. арк. 2,62.

Тираж 200 прим. Зам. № _______.

Видавництво Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна

Свідоцтво суб’єкта видавничої діяльності ДК № 1315 від 31.03.2003

Адреса видавництва та дільниці оперативної поліграфії: вул. Лазаряна, 2; Дніпропетровськ, 49010