1488

6.Новий російсько-український політехнічний словник: 100 000 термінів і тер- мінів-словосполучень / Укл. М. Г. Зубков. – Х.: Гриф, 2005. – 952 с.

7.Новий російсько-українсько-англійський тлумачний словник з інформатики / Укл.: М. Д. Гінзбург, Л. І. Білоусова, І. П. Корніловська та ін.; За ред. М. Д. Гінзбу-

рга. – Х.: Корвін, 2002. – 656 с.

8.Перехрест В. І. Російсько-український словник з математики, фізики та інформатики: 46 000 термінів. – К.: Довіра, 2008. – 685 с.

9.Російсько-український загальнотехнічний словник: Близько 113 000 слів / Укл.: Л. І. Мацько, І. Г. Трегуб, В. Ф. Христенок, І. В. Христенок. – К.: Вища шк., 1994. – 173 с.

10.Російсько-український науково-технічний словник / В. Перхач, Б. Кінаш. –

Львів, 1997. – 456 с.

11.Російсько-український словник з інформатики та обчислювальної техніки /Укл.: В. Я. Карачук, Г. Г. Гульчук, О. О. Карачук, Ю. З. Прохур; За ред. І. А. Чер-

нетко. – К.: Рось, 1994. – 362 с.

12.Російсько-український словник з нарисної та прикладної геометрії, загального машинобудування, комп’ютерної графіки: 7 000 слів / Упоряд. В. В. Ванін, В. А. Герасимчук. – К.: Либідь, 1994. – 216 с.

13.Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика.

Техніка. Науки про Землю та Космос / В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін. – К.: Наук. думка, 1998. – 892 с.

14. Російсько-українсько-англійський науково-технічний словник / Укл.: В. Я. Карачун, П. О. Бех, Г. Г. Гульчук та ін. – К.: Техніка, 1997. – 536 с.

15.Російсько-українсько-англійський словник термінів з інформаційних технологій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Бабак, О. Г. Байбуз, О. П. Приставка та ін.; Ред. В. П. Бабак . – К.: Вид-во Нац. акад. наук України, 2006. – 252 с.

16.Словник: Російсько-український політехнічний / Укл. В. С. Підлипенський, В. М. Петренко. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. – 512 с.

Енергетика, електрика, радіотехніка

1. Єгоров Б. О., Єгорова Г. Г., Осташевський М. О. та ін. Російсько-український робочий словник фахівця з електротехніки: електричні машини / За ред. В. В. Дубічинського. – Х.: НТУ «ХПІ», 2001 – 60 с.

2. Рицар Б., Семенистий К., Кочан І. Російсько-український та українськоросійський словник з радіоелектроніки / За ред. Б. Рицаря. – Львів: Логос, 1995. –

607с.

Механіка, машинознавство, машинобудування

1.Білятинський О. А. Російсько-український словник автодорожника. – К.:

Вища шк., 1993. – 224 с.

2.Лебеденко Ю. Ф. Короткий російсько-український словник інструментальника: Посібник: 5 000 термінів. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Кондор, 2008. – 156 с.

3.Німецько-англо-російсько-український термінологічний словник піднімаль-

но-транспортних, будівельних, дорожніх, меліоративних машин і обладнання:

4000 слів / Науков. ред. В. В. Мелашич. – Дніпропетровськ: Пороги, 2004. – 264 с.

4.Російсько-українсько-англійський словник з механіки / Укл. В. М. Бастун, Я. М. Григоренко, В. А. Широков. – К.: Наук. думка, 2008. – 512 с.

51

Будівництво. Архітектура

1.Російсько-український будівельний словник / Укл.: В. М. Гордєєв, Р. Я. Зельцер, Є. А. Кожан, Е. О. Полторацька, І. Ю. Резниченко. – К.: Вид-во «Укрархбу-

дінформ», 1994. – 512 с.

2.Російсько-український словник: Будівництво / Укл.: М. Г. Ярмоленко, С. Й. Цимбал, Д. С. Кривенко та ін. – К.: Будівельник, 1994.– 256 с.

3.Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури. Т. 1: Російсько-український словник термінів будівництва й архітектури / С. Жуковський, Р. Кінаш, Л. Полюга, В. Базилевич; За ред. Р. Кінаша. – Львів: Ліга-Прес, 2005. – 960 с.

4.Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури. Т. 2: Українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури / С. Жуковський, Р. Кінаш, Л. Полюга, В. Базилевич, Н. Дрівко; За ред. Р. Кінаша. – Львів: Ліга-Прес, 2007. – 488 с.

Екологія. Водопостачання

1.Англійсько-український словник-довідник інженерії довкілля / Укл. Т. Балабан. – Львів: Вид-во Державного ун-ту «Львівська політехніка», 2000. – 400 с.

2.Микитюк О. М., Злотнік О. З. Словник з екології: українсько-російсько- англійський-німецький-французький. – Х.: ХДПУ, 1995. – 668 с.

3.Російсько-український гідравлічний словник / Укл.: Н. Лещій, С. Шнерх, О. Дацько. – Львів-Київ, 1995. – 156 с.

4. Російсько-український гідролого-екологічний словник / А. В. Яцин, О. Д. Антонов, М. В. Корбутюк. – К.: Урожай, 1992. – 112 с.

5.Російсько-український словник із техногенної безпеки та екології / Укл.: І. Г. Манець, В. С. Білецький, Ю. П. Ященко; За ред. Б. А. Грядущого. – Донецьк:

Донбас, 2004. – 576 с.

6.Російсько-український словник наукової термінології: Біологія, хімія, медицина / С. П. Вассер, І. О. Дудка, В. І. Єрмоленко та ін. – К.: Наукова думка, 1996. – 660 с.

7.Російсько-українсько-польський словник з гідравліки та сантехніки / Укл.: С. Шнерх, Н. Лещій. – Львів: ЕКОінформ, 2002. – 326 с.

Економіка. Фінанси. Менеджмент

1.Боярова Л. Г., Корж О. П. Російсько-український словник сучасних банківських, фінансово-кредитних та комерційних термінів. – Х.: Основа, 1997. – 256 с.

2.Короткий російсько-український словник сучасних математичних і економі- ко-математичних термінів / Укл.: Л. Г. Боярова, О. П. Корж. – Х.: «Основа», 1993. – 96 с.

3.Короткий російсько-українсько-англо-німецький словник з економіки та менеджменту: Близько 3 500 слів і словосполучень / Укл.: О. І. Лесюк, В. В. Титова, Б. П. П’ятничко та ін. – К.: Спалах ЛТД, 1996. – 312 с.

4.Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки / Й. Ф. Андерш, С. А. Воробйова, М. В. Кравченко та ін. – К.: Наук. думка, 1994. – 600 с. (серед інших містить терміни економіки, фінансів, бухгалтерської справи).

5.Російсько-український і українсько-російський словник фінансової термінології / За заг. ред. М. В. Афанасьєва, Н. М. Вітренко, А. П. Ярещенка. – Х.: Прапор, 1997. – 400 с.

52

Складні випадки перекладу дієприкметників у складі термінів різних галезей знань подає посібник:

Українська ділова мова: Практичний посібник на щодень / М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова, С. Д. Левіна, І. М. Корніловська; за ред. М. Д. Гінзбурга. – Харків:

Торсінг, 2003. – 592 с.

Дієприкметник у наукових текстах

Дієприкметник – неособова змінна форма дієслова, що називає ознаку предмета за виконуваною ним дією або дією, яка на нього спрямована, і відповідає на запитання який? яка? яке? які? Поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника. Як дієслівному утворенню дієприкметнику властиві вид, стан і час. Має здатність керувати іменником: оснастити сучасним обладнанням – оснащений сучасним обладнанням. Прикметникові ознаки дієприкметника – це рід, число й відмінок: проведене дослідження (сер. р.), цитовані праці (мн.), у перекладеному тексті (М. в.).

Дієприкметники поділяють на активні й пасивні. Активні називають ознаку особи чи предмета, зумовлену його ж дією, мають форми виду (доконаного і недоконаного) та часу (теперішнього і минулого), утворюються від неперехідних дієслів. Активні дієприкметники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу (3-ої особи однини) додаванням суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-: крокують – крокуючий, бажають – бажаючий, терплять – терплячий, лежать – лежачий. Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива додаванням суфікса -л-:

збанкрутіти – збанкрутілий, достигнути – достиглий.

Пасивні дієприкметники називають ознаку особи чи предмета, зумовлену дією іншої особи чи предмета; мають форму минулого часу. Утворюються тільки від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів:

1)-н-, якщо основа закінчується на -а-: з’єднати – з’єднаний, знати – знаний;

2)-ен-, -єн-, якщо основа на приголосний та -и-, -і-, -ї-: привезти – привезений, загоїти – загоєний; 3) -т-, якщо дієприкметник утворюється від одно-

складових основ: мити – митий, крити – критий.

Слід пам’ятати, що пасивні дієприкметники теперішнього часу рідко вживаються в українській мові (любимий, проходимий), а в російській досить поширені. Українською мовою їх треба передавати описово: «атакуемый» –

той, якого атакують; «перевозимый груз» – вантаж, який перевозять. Та-

кож описово перекладається більшість активних дієприкметників теперіш-

нього часу: «движущийся вагон» – вагон, що рухається; «сила, действующая от колесной пары на рельсы» – сила, що діє від колісної пари на рейки. У

складі термінологічних сполук активні дієприкметники часто перекладають віддієслівними прикметниками із суфіксами -н-, -увальн-, -ювальн-, -івн-:

«скользящая опорная часть» – ковзна опорна частина; «раскрывающийся мост» – рознімний міст; «всасывающий насос» – усмоктувальний насос; «разрушающая деформация» – руйнівна деформація.

53

Зверніть увагу!

Російсько-український словничок дієприкметникових терміносполук

ЗАНЯТТЯ 16. РЕДАГУВАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

Редагування (від лат. redactus – приведений у порядок) – це вдумливе прочитання тексту, його аналіз, виявлення та виправлення помилок.

За допомогою редагування досягається інформативність, змістовність наукового тексту, доступність, точність формулювань, логічність та стислість викладу, доказовість і доречність уживання термінів, літературнонормативна грамотність, чистота мови. Редагуванню підлягають усі наукові тексти: статті, тези, доповіді, лекції, реферати, курсові та дипломні проекти, дисертації тощо. Особливо важливо редагувати тексти, для підготовки яких залучалися наукові роботи, написані іншою мовою.

Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:

1. Первинне ознайомлення з текстом документа. Текст слід прочитати повністю для виявлення повноти змісту, логічності викладу. Можна робити помітки на берегах чи фіксувати зауваження на окремому аркуші паперу.

54

2.Перевірка фактичного матеріалу. Доцільно перевірити правильність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу, чи точно дібрані аргументи, терміни, чи немає повторів, зайвих слів.

3.Власне редагування матеріалу. Цей етап вимагає виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Слова, цифри правок у тексті мають бути чіткими та охайними. Виправлений текст треба передрукувати і ще раз вичитати.

Помилки у змісті й побудові висловлювань

У сучасних фахових текстах широко вживають не властиві українській мові синтаксичні конструкції, які знижують культуру мовлення автора.

Під час побудови словосполучень слід мати на увазі, що дієслова можуть сполучатися далеко не з усіма іменниками: ставити, порушувати, висувати питання (але неправильно піднімати, загострювати питання); допускатися (припускатися) помилки, суперечності, недоречності (неправильно допускатися (припускатися) браку, поломки, розкрадання).

Присудок із підметом узгоджується за такими правилами:

1)підмет із числівником один вимагає присудка у формі однини: Для на-

писання курсової роботи використане 31 джерело;

2)при підметі із числівниками два, три, чотири присудок ставиться у множині: В експерименті взяли участь 24 підприємства;

3)при підметі із числівниками від п’яти присудок може стояти як в однині, так і в множині (однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність, надає висловленню безособового характеру): За проведенням випро-

бування спостерігали (спостерігало) 23 іноземні представники;

4)підмет зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагає від присудка однини: Низка публікацій за цією темою з’явилася в іноземних наукових виданнях останніх років;

5)із підметом, до складу якого входить прикладка-іменник іншого роду, присудок узгоджується в роді з підметом (прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом – ширше, родове поняття): Вагон-лабораторія оснащений згідно з інструкцією.

Поширеною синтаксичною помилкою є вживання розщеплених присудків

уформі дієслово + віддієслівний іменник, що не є усталеними сполуками. Мовознавці радять замість розщеплених присудків уживати природніший для української мови й економніший засіб – дієслово: вести випробовування – випробовувати; займатися аналізом – аналізувати; давати оцінку – оціню-

вати. Усталені дієслівно-іменникові словосполуки можна вживати без обме-

жень: брати участь, вжити заходів, виправити брак. Не можна замінити словосполуки дієсловами, якщо до їх складу входять одне або кілька озна-

чень: надати (грошову, матеріальну, технічну) допомогу, вести (дипломатичні, торговельні) перемовини.

55

Обтяжують речення додатки та обставини, позначені словосполукою з двох віддієслівних іменників, перший з яких – ведення, проведення, виконан-

ня, здійснення, забезпечення, реалізація тощо. Аналогічно розщепленим при-

судкам значення такої словосполуки передає другий іменник, тому перший можна опустити: забезпечити проведення тестування – забезпечити тестування; під час виконання вимірювання – під час вимірювання.

Науковому тексту властиві логічність, послідовність викладу. Логічні зв’язки особливо виразні серед однорідних членів речення, тому в їх ролі не повинні виступати слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі)

поняття: Посібник розкриває механізм основних соціологічних методів опитування, анкетування, інтерв’ювання. Однорідний ряд побудований неправильно, треба: Посібник розкриває механізм таких основних соціологічних методів опитування, як анкетування та інтерв’ювання.

Особливу роль у наукових текстах відіграють безособові речення із присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, та об’єктом – прямим додатком у формі іменника в знахідному чи родовому відмінку без приймен-

ника: застосовано (що?) метод; досліджено (що?) зразок, прочитано (що?)

курс лекцій. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, яка відбулася або відбудеться. Якщо ж необхідно вказати особу-виконавця, то слід використовувати активну конструкцію підмет + присудок: Курсову роботу виконала студентка Анна Клименко; Верховна Рада прийняла Закон (неправильно: Курсову роботу було виконано студенткою Анною Клименко; Закон прийнято Верховною Радою). Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття «хтось зробив» і тому не можуть містити логічного діяча. Але якщо потрібно наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но,-то, наприклад: Курсову роботу було виконано вчасно. Закон прийнято 2012 року.

Слід пам’ятати, що дієприкметники доцільні лише там, де йдеться про ознаки. Це правило не можна порушувати, особливо ставити в одному реченні два дієприкметники, один з яких є означенням, а другий – присудком: Роз-

роблені (означення) засоби зорієнтовані (присудок) на забезпечення точності сприйняття; Розроблені (присудок) засоби, зорієнтовані (означення) на забезпечення точності сприйняття. Порівнюючи ці два речення, бачимо, що від однієї коми кардинально змінюється зміст. Уживання за прямим призначенням пасивних дієприкметників лише як означень, а дієслівних форм на - но, -то як присудків робить речення однозначно зрозумілими: Розроблені

(означення) засоби зорієнтовано (присудок) на забезпечення точності сприйняття; Розроблено (присудок) засоби, зорієнтовані (означення) на забезпечення точності сприйняття.

Дієприкметникові звороти з діячем в орудному відмінку не відповідають нормам української мови: отримані (ким?) дослідниками результати мали велике наукове значення; зразки випробувані за методикою, попередньо роз-

56

робленою (ким?) науковцями. Уникнути помилок можна, замінивши дієприкметникові звороти підрядними частинами: результати, що їх отримали

(хто?) дослідники, мали велике наукове значення; зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили (хто?) науковці. Якщо підрядна частина обтяжує вислів, речення зазвичай можна перебудувати так, щоб у ньому не було ні діяча в орудному відмінку, ні підрядної частини: результати (кого?)

дослідників мали велике наукове значення; результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення.

Українській мові не властиві пасивні конструкції, тому речення слід будувати природно – об’єкт повинен бути додатком, а присудок описувати дію, спрямовану на додаток. На відміну від активних конструкцій пасивні завжди мають підмет. Залежно від наявності чи відсутності в реченні діяча в орудному відмінку розрізняють трикомпонентні та двокомпонентні пасивні конструкції, а залежно від форми присудка – конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся та з пасивним дієприкметником.

У трикомпонентних пасивних конструкціях логічний суб’єкт, який означає діяча і має бути підметом, чомусь став додатком в орудному відмінку, а натомість логічний об’єкт, на якого спрямована дія і який має бути додатком,

став підметом: обсяги робіт визначаються (ким?) замовником; (ким?) нами пропонується Вам такий метод. Обидві наведені конструкції неприродні. Дієслово визначатися можна вживати лише як зворотне: ставати виразним,

чітко окресленим, бути помітним, вирізнятися якими-небудь ознаками серед когось, чогось. Тому речення треба зробити активними: перше – двоскладним з дієслівним присудком, а замість другої, пасивної конструкції, доцільно вжити означено-особове речення: обсяги робіт визначає (хто?) замовник;

пропонуємо Вам такий метод.

Двокомпонентні пасивні конструкції з дієсловом на -ся відрізняються відсутністю логічного суб’єкта (його вже названо в попередніх реченнях або він узагалі не цікавить мовця): усі пристрої розробляються відповідно до вимог цього стандарту. Така пасивна конструкція неприродна, замість неї треба вживати дієслівну форму на -но, -то або неозначено-особове речення: усі пристрої розроблено відповідно до вимог цього стандарту; усі пристрої розробляють відповідно до вимог цього стандарту.

Не можна вживати двокомпонентні й трикомпонентні пасивні конструкції з дієсловом на -ся в підрядних частинах, де підметом є займенники що,

який: треба враховувати час, що (який) витрачається на ремонт; цей порядок поширюється на всі товари, що (які) ввозяться в Україну. Замість пер-

шої конструкції треба вжити зворот із пасивним дієприкметником: треба враховувати час, витрачений на ремонт. Якщо з якихось причин пасивний дієприкметник не можна утворити, підрядну частину роблять активною: цей порядок поширюється на всі товари, які ввозять в Україну.

Типовою помилкою є також поєднання в одному реченні підрядної частини з дієприкметниковим зворотом: результати, які (що) одержані в лабо-

57

раторії, можна використовувати. У таких випадках правильно вживати або дієприкметниковий зворот, або підрядну частину: результати, одержані (що їх одержали, що їх одержано) в лабораторії, можна використовувати; одержані в лабораторії результати можна використовувати.

Зверніть увагу!

Частою помилкою у побудові словосполучень є порушення вимог керування. Так, близькозначні слова можуть вимагати після себе неоднакових відмінків:

властивий (кому, чому) – характерний (для кого, чого); сповнений (чого) – наповнений (чим); оснований (на чому) – заснований (ким); багатий (на що) – славиться (чим); дорівнювати (чому) – рівнятися (на кого, що); торкатися (чого) – доторкатися (до чого); опанувати (що) – оволодіти (чим).

Помилки виникають і через нерозмежування засобів української і російської мов: благодарить (кого) – дякувати (кому); причинять (что) – завдавати (чого); снабжать (чем) – постачати (що); нуждаться (в чем) – потребувати (чого); подражать (кому) – наслідувати (кого).

Дієприслівник у науковому тексті

Науковий текст призначений для детального опису, уточнення, підтвердження певного явища чи факту, пояснення причинно-наслідкових відношень, чому сприяють складнопідрядні речення та дієприслівникові звороти.

Дієприслівник – невідмінювана дієслівна форма, яка означає додаткову до основної дію (завершену або незавершену). Має вид (доконаний та недоконаний) і час (теперішній та минулий). Дієприслівники доконаного виду означають таку другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної, і відповідають на запитання що зробивши? (Аерозолі сірчаної кисло-

ти, потрапивши в атмосферу, викликають подразнення слизових оболонок; Використавши імітаційні моделі для аналізу технологічних рішень, ми скоротили витрати станції та збільшили прибуток від перевезень). Дієприслів-

ники недоконаного виду означають другорядну дію, одночасну з основною, і

відповідають на запитання що роблячи? (Формуючись в умовах конкретної діяльності, професійне спілкування вбирає в себе її особливості; Готуючи текст публічного виступу, слід пам’ятати про суттєву різницю між писемним і усним його варіантами).

Дієприслівники теперішнього часу творяться за допомогою суфіксів -учи, -ючи, -ачи, -ячи: виконувати – виконуючи, готуватися – готуючись, казати

– кажучи, спостерігати – спостерігаючи. Дієприслівники минулого часу утворюються за допомогою суфікса -вши: розглянути – розглянувши, підго-

тувати – підготувавши, ознайомитися – ознайомившись.

Передаючи другорядну дію, дієприслівник разом з основним дієсловомприсудком повинен стосуватися одного діяча, тому граматично непра-

вильним буде речення: Узагальнюючи довідкові матеріали, увагу дослідника

58

привернули праці вітчизняних науковців (правильно: Узагальнюючи довідкові матеріали, дослідник звернув увагу на праці вітчизняних науковців).

Зверніть увагу!

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1.Васенко, Л. А. Фахова українська мова [Текст] : навч. посіб. / Л. А. Васенко, В. В. Дубічинський, О. М. Кримець. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.

2.Волкотруб, Г. Й. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфол. засобів мови [Текст] : навч. посіб. / Г. Й. Волкотруб. – К. : ТОВ

«ЛТД», 1998. – 176 с.

3.Головащук, С. І. Складні випадки наголошення [Текст] : словник-довідник / С. І. Головащук. – К. : Либідь, 1995. – 192 с.

4.Головащук, С. І. Українське літературне слововживання [Текст] : словникдовідник / С. І. Головащук. – К. : Вища школа, 1995. – 319 с.

5.Гриценко, Т. Б. Етика ділового спілкування [Текст] : навч. посіб. / Т. Б. Гриценко. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 344 c.

6.Гриценко, Т. Б. Українська мова та культура мовлення [Текст] : навч. посіб. / Т. Б. Гриценко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 536 с.

7.Загнітко, А. П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування [Текст] / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – 480 с.

8.Зубков, М. Г. Сучасна українська ділова мова [Текст] / М. Г. Зубков. – 7-ме вид., виправлене. – Донецьк : СПД ФО Сердюк В. І., 2005. – 448 с.

9.Коваль, А. П. Ділове спілкування [Текст] : навч. посібник / А. П. Коваль. – К. :

Либідь, 1992. – 280 с.

59

10.Культура фахового мовлення [Текст] : навч. посібник / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2011. – 528 с.

11.Максименко, В. Ф. Мова професійного спілкування [Текст] / В. Ф. Максименко. – Х. : Торсінг плюс, 2008. – 512 с.

12.Мацько, Л. І. Культура української фахової мови [Текст] : навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

13.Мацюк, З. Українська мова професійного спілкування [Текст]: навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2006. – 352 с.

14.Мозговий, В. І. Українська мова у професійному спілкуванні: Модульний курс [Текст] : навч. посібник / В. І. Мозговий. – К. : Центр навч. літератури, 2006. – 592 с.

15.Онуфрієнко, Г. С. Науковий стиль української мови [Текст] : навч. посіб. з алгоритмічними приписами / Г. С. Онуфрієнко. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.

16.Пономарів, О. Культура слова: Мовностилістичні поради [Текст] : навч. посібник / О. Пономарів. – К. : Либідь, 1999. – 240 с.

17.Пономарів, О. Д. Українське слово для всіх і для кожного [Текст] / О. Д. Пономарів. – К. : Либідь, 2013. – 360 с.

18.Сучасна українська мова [Текст] : підручник / О. Д. Пономарів та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К. : Либідь, 2001. – 400 с.

19.Семеног, О. М. Культура наукової української мови [Текст]: навч. посіб. / О. М. Семеног. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – 216 с.

20.Українська ділова мова [Текст] : практичний посібник на щодень / М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова, С. Д. Левіна, І. М. Корніловська; за ред. М. Д. Гінзбурга. – Харків : Торсінг, 2003. – 592 с.

21.Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум [Текст] : навч. посіб. / Т. В. Симоненко, Г. В. Чорновол, Н. П. Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – 272 с.

22.Усне ділове спілкування [Текст] : методичні вказівки до курсу «Ділова українська мова» / уклад.: С. В. Бобиль, С. П. Лагдан, Л. Д. Янгель; Дніпропетр. нац. ун-т залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна. – Д. : Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна, 2001. – 41 с.

23.Хміль, Ф. І. Ділове спілкування [Текст] : навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / Ф. І. Хміль.– К. : «Академвидав», 2004. – 280 с.

24.Чмут, Т. К. Етика ділового спілкування [Текст] : навч. посіб. / Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка. – 6-те вид., випр. і доп. – К. : Знання, 2007. – 230 с.

25.Шевчук, С. В. Українська мова за професійним спрямуванням [Текст] : підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – 2-ге вид.. виправ. і доповн. – К. : Алер-

та, 2011. – 696 с.

26.Шевчук, С. В. Ділове мовлення. Модульний курс [Текст] : підручник /

С. В. Шевчук. – К. : Арій, 2009. – 448 с.

27.Ющук, І. П. Українська мова [Текст] / І. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 604 с.

60