Тема 6.Світовий фінансовий ринок

Сутність,мотивація міжнародного руху капіталу

Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг. Міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, ресурсів, робочої сили) регулюється тими ж законами, що і міжнародна торгівля товарами: фактори переміщуються в ті країни, де за них більше платять (вище процентна ставка, заробітна плата, ліцензійні платежі тощо) Міжнародна міграція капіталу – це відносини з приводу переміщення з одних країн в інші вартостей у товарній і/або грошовій формах з метою отримання їхніми власниками прибутків, позичкових процентів чи інших здобутків чи виго Експорт (вивіз) капіталу – це процес вилучення частини капіталу із національного обороту даної країни та переміщення його у товарній або грошовій формі у виробничий процес та обіг іншої країни. Вивіз капіталу у товарній формі – це експорт машин, обладнання, напівфабрикатів, технологій тощо з метою створення СП і отримання прибутків. Вивіз капіталу у грошовій формі – це вивіз валюти та валютних цінностей. Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв у насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному поприщі не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Серед інших причин вивезення капіталу: невідповідність попиту і пропозиції капіталу у різних ланок світового господарства; поява можливості освоєння місцевих товарних ринків – капітал експортується з метою прокладення шляху для експорту товарів, стимулювання попиту на власну продукцію; наявність в країнах-імпортерах більш дешевої сировини і робочої сили; стабільна політична обстановка та сприятливий інвестиційний клімат в країні, яка приймає капітал, пільговий інвестиційний режим у ВЕЗ; більш низькі екологічні стандарти в країні, що приймає капітал; економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів та пільгових митних засобів у країнах куди переміщується капітал. Експорт капіталу здійснюється у трьох формах: 1. експорт підприємницького капіталу; 2. експорт позичкового капіталу; 3. міжнародна економічна допомога

Форми міжнародного руху капіталу: За джерелами походження – 1) офіційний (державний); 2) приватний (недержавний) капітал. За характером використання коштів: підприємницький; позичковий (міжнародний кредит) міжнародна економічна допомога. За термінами вивезення капіталу: короткостроковий (до одного року); середньостроковий (більше одного року); довгостроковий (більше 3 років). За типом фінансових зобовязань: кредитні операції; інвестиційні операції. За цілями використання: прямі інвестиції; портфельні інвестиції.

Економічна доцільність експорту та імпорту капіталу

Користь від імпорту капіталу зводиться до: - отримання нових технологій при порівняно низьких витратах; - легше здійснення й розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок; - порівняно швидкий розвиток виробництва; - розширення експорту; - підвищення рівня кваліфікації працівників; - розвиток сфери послуг; - створення нових робочих місць; - поповнення національного бюджету - можливості розвитку визначених нових і старих виробництв;залученні додаткових валютних ресурсів;розширенні науково-технічного потенціалу;створенні додаткових робочих місць.

При здійсненні експорту капіталу суб'єкти керуються економічною доцільністю, що складається в наступному: одержанні додаткових прибутків; установленні контролю над іншими об'єктами; обході протекціоністських бар'єрів на шляху руху товарних потоків; наближенні виробництва до нових ринків збуту; одержанні доступу до новітніх технологій; збереженні виробничих секретів шляхом створення закордонних філій; економії на податкових платежах (наприклад при створенні підприємства в СЭЗ); зниженні витрат на охорону навколишнього середовища.

Показники руху капіталу

• 1Відносні

коефіцієнт імпорту капіталу (частка імпорту капіталу у ВВП країни),

коефіцієнт експорту капіталу (частка експорту капіталу у ВВП країни),

прямі іноземні інвестиції на душу населення,

частка іноземних або спільних підприємств у національному виробництві

• Абсолютні

обсяги експорту капіталу,

обсяги імпорту капіталу,

інвестиційна позиція країни (співвідношення активів та пасивів країни),

кількість підприємств з іноземними інвестиціями в країні,

кількість зайнятих на підприємствах з іноземними інвестиціями

характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу

Характерні риси сучасного етапу МРК визначаються під безпосереднім впливом економічної глобалізації та постіндустріалізації, які створили для нього ефективне інформаційне, мережево-кумунікаційне та технологічне підґрунтя (Інтернет) і відкрили просторово-організаційні можливості для формування надпотужного глобального (транснаціонального) фінансового капіталу.

Загальні (глобальні) риси та тенденції МРК:

• Зростання масштабів вивозу капіталу у світі та підвищення ролі держави у ньому;

• Посилення міграції підприємницького капіталу між розвиненими країнами (понад 80% всіх інвестицій);

• Збільшення обсягів капіталів на євроринках, у світових фінансових центрах;

• Переважання у вивезених капіталах частки іноземних інвестицій.

• зростають темпи і масштаби міжнародних фінансово-кредитних операцій, що на сьогодні за підсумками року майже в 40 разів перевищують масштаби світової торгівлі;

• з'являються нові сегменти й інструменти світового фінансового ринку (сегмент хеджування та управління ризиками, деривативи);;

• істотно знижується частка кредитів у структурі міжнародного руху капіталу при інтенсивному зростанні питомої ваги портфельних іноземних інвестицій та більш повільному - прямих;

• загострюється конкуренція за залучення іноземних інвестицій, що призводить до розробки спеціальних національних програм їх стимулювання1;

• значна кількість країн виступає одночасно в ролі експортера та імпортера капіталу , що породжує так звані "перехресні інвестиції";

• глобальний фінансовий капітал частково або повністю підкорює собі малі національні економіки.

передумови та причини міжнародного руху капіталу

Міжнародний рух капіталу - однобічне переміщення закордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

Вивезення капіталу в товарній формі - це експорт машин, устаткування, напівфабрикатів, технологій і тому подібне.

Вивезення капіталу в грошовій формі - це вивезення валюти і валютних цінностей.

Передумови розвитку міжнародного руху капіталу

1. Інтернаціоналізація господарського життя.

2. Поява можливості більш вигідного розміщення капіталу закордоном.

3. Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов його ефективного використання.

4. Прагнення власників капіталу застосувати його там, де існують низькі ціни на сировину, матеріали, енергію, транспорт, напівфабрикати і так далі.

5. Економія фінансових ресурсів від застосування нижчих митних тарифів і пільгових тарифних заходів в країнах, куди переміщується капітал.

6. Можливість стабільного постачання національним підприємствам імпортної сировини.

7. Прагнення забезпечити збереження і чистоту навколишнього середовища в країнах-експортерах капіталу.

8. Існування різних шляхів і форм міжнародного руху капіталу і його ефективнішого застосування закордоном.

Отже, основною причиною міжнародного руху капіталу виступають відмінності в обсязі отриманого прибутку, доступі до технологій тощо. Поряд з цим діють і інші чинники, на яких акцентують увагу різні теорії.

Фактори руху капіталу

1. Фактори економічного характеру:

- розвиток виробництва і підтримку темпів економічного зростання;

- глибокі структурні зрушення як в світовій економіці, так і в економіці окремих країн (особливо з впливом НТР і розвитком світового ринку послуг);

- поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва;

- зростання транснаціоналізації світової економіки;

- зростання інтернаціоналізації виробництва та інтеграційних процесів;

- активний розвиток всіх форм міжнародних економічних відносин.

2. Фактори політичного характеру:

- лібералізація експорту (імпорту) капіталу;

- політика індустріалізації в країнах «третього світу»;

- проведення економічних реформ (приватизація державних підприємств, підтримка приватного сектору, малого бізнесу);

- політика підтримки рівня зайнятості. Поряд з цим має місце економічна доцільність, безпосередньо стимулююча суб'єкти капіталу, експорту та імпорту капіталу, яка полягає в:

- отриманні додаткових прибутків;

- встановленні контролю над іншими суб'єктами;

- обході протекціоністських бар'єрів, висунутих на шляху руху товарних потоків;

- наближенні виробництва капіталу нових ринків збуту (наприклад, на території СНД має бути створено близько 200 спільних підприємств з італійським капіталом з виробництва макаронних виробів);

- отриманні доступу капіталу до новітніх технологій;

- збереженні виробничих секторів шляхом створення закордонних філій;

- економії на податкових платежах, особливо при створенні і реєстрації промисловості в офшорних зонах та СЕЗ;

- зниженні витрат на охорону навколишнього середовища.

Основні форми міжнародного руху капіталу

Критерій	Форми	Сутність
За мотивацією та характером використання коштів	Підприємницький капітал	Прямі та портфельні інвестиції. Мета – отримання контролю за об’єктом вкладення чи підприємницього доходу
	Позиковий	Міжнародний фірмовий чи банківський кредит, облігаційна позика, безвідсотковий чи пільговий кредит, дар. Мета – отримання відсотків
	Міжнародна економічна допомога	Гранти, пряма фінансова допомога чи допомога у товарному вигляді. Мета – захист довготермінових економічних та політичних інтересів.
За напрямом	Експорт капіталу	Імпорт капіталу
За джерелами походження	Офіційний	Державний, гарантовані державою кредити, офіційна допомога розвитку, кошти міжнародних та регіональних валютно-фінансових організацій
	Приватний	Капітал національних компаній, банків, ТНК та ТНБ
За фізичною сутністю	У грошовій формі	Валюти, чеки, векселі, акції, облігації, депозитні сертифікати, дорогоцінні метали
	У товарній формі	Товари та послуги, що рухаються між країнами
За терміном	Над- та короткостроковий	Від декількох годин до 3-х місяців, від 3-х місяців до 1 року (кредити овернайт, євроноти, єврокомерційні цінні папери, фірмові комерційні (торгівельні) кредити, кредитування експорту за факторинговими операціями)
	Середньостроковий	Від 1 року до 3-5 років (банківські кредити, частково – єврокредити та єврооблігації)
	Довгостроковий	Від 3-5 років до 20-30 років (переважна більшість єврооблігацій, банківські консорційні кредити)

Світові фінансові потоки

Вхідні потоки	Вихідні потоки
Прямі іноземні інвестиції в країну	Прямі зарубіжні інвестиції країни
Придбання зарубіжними інвесторами цінних паперів національних емітентів	Придбання національними інвесторами цінних паперів іноземних емітентів
Придбання нерезидентами депозитів банків країни	Придбання резидентами депозитів іноземних банків
Кредити, видані нерезидентами національним позичальникам (банківські, комерційні, товарні)	Кредити, видані резидентами іноземним позичальникам (банківські, комерційні, товарні)
Заробітна плата робітників-резидентів, які працюють за кордоном	Заробітна плата іноземних робітників-нерезидентів
Перекази емігрантів	Перекази іммігрантів
Проценти та дивіденди за цінними паперами, що придбані резидентами	Проценти та дивіденди за цінними паперами, що придбані нерезидентами
Відсотки за кредитами, що видані резидентами	Відсотки за кредитами, що видані нерезидентами
Платежі за ліцензії, патенти, ноу-хау, реалізовані резидентами	Платежі за ліцензії, патенти, ноу-хау, реалізовані нерезидентами
Економічна допомога країні	Економічна допомога країни

У світовому господарстві постійно відбувається переливання грошового капіталу з однієї країни до іншої, що створює світові фінансові потоки. Міжнародні фінансові потоки являють собою сукупність фінансових операцій, об'єктом яких є грошовий капітал.

Ці потоки обслуговують міжнародну торгівлю товарами, послугами і перерозподіл капіталів між країнами.

Типи міжнародних фінансових потоків можна класифікувати за такими ознаками:

вид економічної діяльності згідно зі структурою платіжного балансу(розрахунки за товари та послуги, поточні трансферти, капітальні трансферти,доходи від інвестицій,пряме та портфельне інвестування)

економічні взаємовідносини між нерезидентами (зовнішньоторговельні, спекулятивні,капітальні, балансуючі)

строки виконання фінансових операцій (коротко-, середньо-,довгострокові)

форма власності щодо джерел фінансових потоків (приватні, офіційні)

функціональне призначення(підприємницькі ,позичкові)

Основними каналами руху фінансових потоків є:

валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг;

зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал (ПІІ);

операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;

валютні операції;

допомога країнам, що розвиваються, і внески держави в міжнародні організації.

Міжнародні фінансові потоки спрямовуються в ті сфери та регіони світу, де на них відчувається найбільший попит та є можливість отримати найбільший прибуток.

Рух фінансових потоків (у грошовій формі, у вигляді різного роду фінансово-кредитних інструментів) здійснюється через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які формують світовий фінансовий ринок.

Фінансові потоки досягають величезних розмірів. За деякими оцінками, щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перевищують операції світової торгівлі.

Світовий фінансовий ринок та світові фінансові центри

Світовий фінансовий ринок – це сукупність взаємопов’язаних фінансових операцій , сукупність попиту і пропозиції на капітал кредиторів та позичальників

Функції

• Акумулювання вільних грошових засобів і їх перерозподіл між окремими галузями або країнами

• Прискорення росту й ефективності міжнародного виробництва

• Посередницька - організація різноманітних форм взаємодії кредиторів та позичальників в глобальному масштабі.

• Ціноутворююча - визначення на підставі взаємодії попиту та пропозиції ціни купівлі/продажу різноманітних фінанси

• вих активів та кредитних грошей.

• Регулююча

суб'єкти СФР:

- кредитори або первинні інвестори - фізичні та юридичні особи, державні, міждержавні та наддержавні інститути, що мають надлишкові ліквідні активи;

- позичальники та емітенти - фізичні та юридичні особи, державні, міждержавні та наддержавні інститути, що мають дефіцит коштів;

- спеціалізовані фінансові посередники - комерційні банки, інвестиційні компанії, трастові, пенсійні та інвестиційні фонди, ощадно-позичкові асоціації тощо;

- хеджери - страховики ризиків, пов'язаних з валютними кредитними операціями та операціями з цінними паперами;

- органи регулювання і контролю.

Світовий фінансовий ринок включає грошовий ринок та ринок капіталу

Міжнародний фінансовий центр — це місце зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом.

Сучасні світові фінансові центри створюються в місцях зосередження капіталу незалежно від того, розташовані вони в країнах — експортерах капіталу або ні. Деякі великі фінансові центри розміщені в країнах загалом бідних з погляду власних позичкових капіталів

Функції світових фінансових центрів :

Обслуговування товарних та фінансових потоків між учасниками МЕД;

Перерозподіл капіталу між країнами та фірмами за рахунок включення капіталів країн “третього світу”;

Управління міжнародною заборгованістю та її реструктуризація;

Забезпечення хеджування ризиків;

Сигналізування щодо ринкової кон’юнктури цін на фінансові активи та формування ціни на них

Нині у світі діє велика кількість різноманітних фінансових центрів, які доцільно поділити на три групи:

1) центри у країнах з розвинутою ринковою економікою;(Лондон,Нью-Йорк,Цюріх, Люксембург,Франкфурт, Токіо)

2) центри у країнах, що розвиваються;(Сінгапур,Гонконг, Кувейт, Дубай (Об'єднані Арабські Емірати), Бахрейн

3) офшорні фінансові центри, що сформувалися в обох згаданих групах країн.

Офшорні території виникають, як правило, у країнах з пільговим або нульовим оподатковуванням, де стягується тільки фіксований щорічний збір.

До найважливіших елементів існування міжнародного фінансового центру, якими має володіти країна, належать:

стійка фінансова система та стабільна валюта;

наявність інституцій, що забезпечують раціональне функціонування фінансових ринків;

гнучка система фінансових інструментів, що забезпечують кредиторам та позичальникам різноманітність варіантів щодо затрат, ризиків, прибутків, строків, ліквідності та контролю;

відповідна структура й достатні правові гарантії, які здатні викликати довіру в міжнародних позичальників та кредиторів;

людський капітал, що вільно володіє спеціальними фінансовими знаннями, як результат систематичного навчання і перепідготовки;

здатність спрямовувати іноземний капітал через активні, всеохопні й мобільні ринки, тобто існування комплексних ринків, як довгострокових, так і короткострокових, які надають позичальникам та інвесторам великі можливості;

економічна свобода: фінансовий ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення та інвестування;

найсучасніша технологія передавання інформації та засоби зв’язку, що дозволяють ефективно здійснювати безготівкові розрахунки та готівкові платежі.

Джерела зовнішнього фінансування країн

використовується два зовнішніх джерела фінансування економіки: приватні інвестиції і офіційна допомога з боку міжнародних організацій, інших держав тощо

Прямі інвестиції - це вкладення капіталу з метою отримання підприємницького прибутку та контролю інвестора над об’єктом інвестування. Прямими є як самі інвестиції, так і реінвестиції. Перевага полягає в тому, що інвестор зацікавлений у розвитку виробництва. Недолік може бути в тому, що часто виникають проблеми стосовно наці. не сприйняття іноземної власності.

Портфельні інвестиції - вкладення капіталу, як правило в цінні папери, з метою отримання дивідендів, доходу, без отримання контролю. Перевага полягає в тому, що інвестор надає кошти не цікавлячись участю в управлінні. Обмеження полягає в тому, що інвестор швидше зацікавлений у високій поточній доходності цінних паперів, ніж у створенні умов для ефективного розвитку у майбутньому.

Кредити міжнародних фінансових організацій вирізняються відносно щедрими умовами оплати за користування коштами. Вони хоча і невеликі за обсягом, але свідчать пор певну стабільність і запорукою того, що приватний інвестор може прийти в країну. Великим недоліком є те, що надаючи кредити, міжнародні організації часто ставлять додаткові умови стосовно провадження політики держави, що часто не відповідає нац. інтересам країни і у довгостроковому періоді може підірвати основи розвитку.

Запозичення на міжнародних фінансових ринках - позитивний метод у тому плані, що є не інфляційним, не викликає ефекту витіснення інвестицій на внутрішньому ринку, дозволяє мобілізувати досить значні кошти приватних інвесторів. Недоліком є те, що в цьому разі доводиться “дружити” з міжнародними фінансовими установами з усіма відповідними наслідками. Ще одним недоліком є велика нестабільність цих грошових коштів. Вони носять переважно спекулятивний характер, а тому в разі критичної ситуації на ринку можуть негативно вплинути на ек. країни через раптовий та масовий відтік. Наступний недолік це те, що в період відносної стабільності доводиться встановлювати досить високу відсоткову ставку.

Офіційна допомога розвитку-гранти, займи, технічна допомога. Перевага в її безоплатності або низькій дуже вартості. Недолік у незначних обсягах, а також у тому, що кошти в таких випадках переважно витрачаються на товари та послуги, походженням з країни донора, і реальна вартість

• міжнародний міжфірмовий кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту (експортні та імпортні кредити, товарні та фінансові);

• банківський кредит;

• кредити регіональних банків розвитку;

• кредити міжнародних валютно-фінансових організацій;

• отримання процентів по кредитах, наданих нерезидентам;

• розміщення облігацій зовнішньої державної позики;

• продаж цінних паперів національних емітентів закордонним інвесторам;

• отримання процентів за облігаціями та дивідендів по акціях нерезидентів;отримання грантів, субсидій, стипендій, науково-технічної допомоги від міжнародних фінансових організацій та країн з розвинутою економікою;

ОФІЦІЙНА МІЖНАРОДНА ДОПОМОГА РОЗВИТКОВІ

Офіційна міжнародна допомога розвиткові надається країнам-реципієнтам від офіційних іноземних донорів. Безпосередніми представниками країни-реципієнта є: уряд цієї країни, уповноважений урядом орган виконавчої влади, центральний та експортно-імпортний банки, банки — агенти уряду із залучення та використання іноземних кредитів, юридичні особи — резиденти країни.

До офіційних іноземних донорів належать міжнародні фінансові організації, уряди окремих країн та їх об'єднання, уповноважені урядові організації.

ОМДР, що надається країнам-реципієнтам світовим економічним співтовариством, може бути двосторонньою, багатосторонньою і колективною. На двосторонню (міждержавну) фінансову допомогу припадає близько 70 % її загального обсягу, решта — це кошти, що надають міжнародні організації.

Двостороння ОМДР

Суб'єктами офіційної двосторонньої допомоги є уряди окремих країн або уповноважені ними урядові організації, на які покладено регулювання відносин офіційного зовнішнього фінансування країни. Надання допомоги супроводжується визначенням з боку уряду країни-донора низки умов щодо розподілу і використання наданих коштів. Як правило, ці умови мають на меті здійснення певних економічних перетворень у країні-реципієнті.

Багатостороння ОМДР

Країни-реципієнти отримують багатосторонню допомогу розвиткові від міжнародних фінансових організацій. Система МФО була сформована урядами країн-членів з метою узгодження національних стратегій економічного розвитку з напрямом глобального економічного та соціального руху.

Багатостороння допомога найбільше серед інших видів допомоги впливає на перебіг соціально-економічного розвитку країн-реципієнтів, оскільки передбачає визначення потреб розвитку окремих країн та розробку певної раціональної схеми спрямування й використання ресурсів. Основними багатосторонніми міжнародними донорами України є Міжнародний валютний фонд; Міжнародний банк реконструкції й розвитку; Європейський банк реконструкції й розвитку.

Колективна ОМДР

Колективна допомога країні-реципієнту надається об'єднаннями урядів окремих країн, тобто колективними донорами. Група країн-донорів своїми внесками утворює спільний фонд для надання допомоги та органи управління цим фондом. Використання таких фондів підкоряється передусім власним інтересам країн-членів. При цьому країни-реципієнти не є членами керівних органів таких фондів і не здійснюють внесків у формування рс- і сурсів фондів.

Основний колективний донор України — Європейський Союз (ЄС). У межах ЄС розроблено велику програму допомоги країнам колишнього соціалістичного табору, яка фінансується внесками західноєвропейських країн-членів.

Офшорні зони та компанії : основні риси та особливості функціонування

Офшор - фінансовий центр, який приваблює іноземний капітал шляхом надання спеціальних податкових та інших пільг іноземним компаніям, зареєстрованим в країні розташування центру Функціонування офшорних зон неможливе без створення в них офшорних компаній. Під офшорною компанією розуміють будь-яку форму ведення бізнесу, що отримала офшорний статус. Офшорна компанія може отримати пільги тільки у разі володіння компанією іноземцями, а прибуток повинен вилучатися за межами юрисдикції, де вона зареєстрована. Офшорній компанії заборонено вести підприємницьку діяльність у країні реєстрації, тому що в іншому випадку держава поставила би в нерівні умови місцеві фірми порівняно з офшорними, які мають податкові пільги.

Офшорна компанія характеризується особливим організаційно-юридичним статусом підприємства, який забезпечує їй максимальне зниження податкових втрат.

1)офшорна компанія являється нерезидентом по відношенню до країни реєстрації

2)звільнюється від основної суми податків, виплачується незначний реєстраційний збір

3) спрощена процедура управління і реєстрації компанії

4)відсутній валютний контроль ,мінімальні вимоги до фінансової звітності

5)конфіденційність