психология

	МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
	Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна
	Кафедра «Філософія і соціологія»
Доповідь «Американці: Соціально-культурний та психологічний аспекти»
		Виконав: Студент 927 групи
		Бабич Іван
		.
Дніпропетровськ – 2014

В Америці живуть люди, різні за походженням та кольором шкіри. Згідно з переписом населення від 1-го липня 2000 року в Америці мешкає близько 300 мільйонів. Із них 82 % - білі, 13 % - чорні або афроамериканці, 4 % - азі­ати, 1 % - американські індіанці, ескімоси та алеути. Близько 12 % населення - це люди, які мають іспанське коріння (можуть бути будь-якої раси). Звідси і можливі такі суго американські поняття, як афроамериканський америка­нець, латиноамериканський американець, азіатський, індуський, російський та ін.

Проте ми чудово розуміємо, про кого говоримо, коли мова йде про аме­риканця. Плавильний котел північно-американського континенту створив націю американців, але справжніми американцями все ж вважаються білі ви­хідці з Великобританії, етнічні англійці та ірландці. Інші ж етнічні елементи цієї вавилонської вежі значною мірою тримаються окремо, зберігаючи свої етнічні риси і в плані побуту, і в плані ментальності. Вони лише офіційно є частиною американської нації.

Американці вчаться бути впевненими в собі з дитинства. Наприклад, чи­мало учнів старших класів працюють, щоб заробити власні гроші, які потім зможуть використати на особисті потреби, такі як похід у кіно чи кафе з дру­зями, або навіть внесок у сімейний бюджет. Багато батьків підтримують ба­жання своїх дітей працювати неповний робочий день після школи, адже пра­гнуть, щоб їх діти знали ціну праці, грошам та розуміли, що в реальному світі нічого не дається безкоштовно. Ще один приклад впевненості в собі -той факт, що близько 74 % американців після 18 років живуть окремо від батьків.

В американців не прийнято бути хворим. Американець завжди намагаєть­ся виглядати здоровим. «Як справи?» - «Краще, ніж у всіх». Американець завжди посміхається. Він любить і цінує гумор.

Американець дуже спортивний. Те, що ми називали масовою фізкульту­рою і спортом, тут дійсно є національною культурою здорового способу жит­тя.

Багато американських жінок працюють повний робочий день. Проте спів­відношення між зарплатою жінок та чоловіків у США становить 74 центів на кожний долар. Як свідчать дані Статистичного бюро Сполучених Штатів, американські жінки з вищою освітою заробляють у середньому на 1 800 до­ларів на рік менше, ніж чоловіки з вищою освітою. Родинні та господарські обов'язки розподіляються рівномірно між усіма, хто живе в будинку. За да­ними останніх соціологічних досліджень, 65 % одружених чоловіків кажуть, що домашнє господарство розподіляється рівномірно між подружжям (але тільки 47 % опитаних жінок, погодилися з цим).

Америка - дім для людей різного віросповідання та різних релігій. Най­більш розповсюдженими релігіями є протестантизм (56 %), католицизм (28 %) га іудаїзм (2 %). Також багато людей сповідують мусульманство,

індуїзм, буддизм. Серед американців є мормони, Свідки Єгови, атеїсти і т. д. Близько 44 % американців відвідує релігійний заклад принаймні раз на тиж­день. Результати досліджень Інституту Геллопа свідчать, що майже 9 з 10 американців вірять у Бога чи вищу силу, але тільки 54 % тих, хто брав участь в опитуванні, назвали себе «релігійними» (більшість віддають перева­гу слову «духовні»).

Американці вважають свою країну найкращою, а свою демократію - найдемократичнішою. Ніхто не зобов'язує американця прикрашати свій бу­динок національним прапором, але країна палахкотить прапорами. Європа, а тим більше Азія, для американця десь дуже далеко і мало його хвилюють. Де б і як довго б не жив за кордоном американець, він вважає себе американцем і залишається американцем.

Американський патріотизм базується на певних ідеалах більше, ніж на географічних позиціях. Для більшості американців суть країни - це концеп­ція свободи, демократії та рівності, й американський прапор символізує ці цінності. Дуже часто туристів дивує те, як багато домівок прикрашені хоч одним американським прапором. Тринадцять смуг на прапорі представляють тринадцять основних перших колоній, а п'ятдесят зірок символізують п'ятде­сят штатів. У дні національних траурів прапор приспускають. Простий акт підйому національного прапора вимагає особливого ритуалу зі своїми прави­лами та законами. Американський національний гімн («Сгяг із зірками») є доповненням до американського прапора. У багатьох американських школах діти починають свій день із присяги вірності прапору.

Дослідження показують, що більшість американців повністю змінюють сферу своєї діяльності чотири-и'ять разів на життя. В Америці лише 68 % живуть у тому штаті, в якому народилися. Мотивами для переїзду можуть бути навчання в коледжі, нова робота, дешевше життя, кращий клімат, праг­нення щось змінити.

При цьому американець вважає, що кожен повинен займатися своєю справою. Він не стане сам цілодобово лежати під несправною машиною, бо для цього є автосервіс. Він не стане сам робити піцу, бо для цього є піцерія. Все більше американців навіть снідають не вдома. У всіх вдома є кавоварки, але по дорозі на роботу американець обов'язково заїде в «Старбакс». Якщо американець щось зробить сам, то лише те, що вміє робити професійно. В іншому разі він краще заробить та заплатить за виконання цієї роботи спеці­алістам.

Американці цінують особисті потреби та досягнення більше, ніж колек­тивні. Безумовно, американці люблять бути незалежними та інколи віддають перевагу самотності, а не компанії інших людей. Не обтяжувати людину та не задавати багато питань - знак поваги в американській культурі. Конкурен­тний дух є не тільки нормальним, але й бажаним. Успішна особистість дуже високо оцінюється.

Американець працьовитий. Він найбільше працює та найменше відпочи­ває. Він «робить гроші». Бажаючи запитати, «Як живеш?», він запитує: «Як ти робиш життя?». Він активний і пунктуальний: час - гроші.

Причому це зовсім не означає, що американець - безрадісний трудоголік, який «робить гроші». Він твердо знає, як добре і з користю відпочити, розва­житися після робочого дня. Він розуміється на дозвіллі. Якщо хтось знає, як розпоряджатися грошима, накопичувати або ризиковано вкладати їх у нові проекти, то це він, американець. Він страхує себе від чого завгодно, але ри­зикує грошима, як ніхто в світі.

В американців не прийнято просити в борг. Він уміє відмовити, а сам бе­ре позики тільки в банку і вчасно виплачує свої борги. Попросити у нього в борг - втратити друга. В американців не прийнято о 10 вечора прийти по сіль. Навіть серед близьких не прийнято телефонувати після 10 вечора.

Національні особливості американського комунікативної поведінки 

Основні риси американського національного характеру і його відображення в мові  Американці щиро вірять в те, що вони знають себе достатньо добре. Хоча їм не може й бракувати тих енциклопедичних знань, якими так славляться європейці, тим не менш, американці вважають себе хорошими знавцями своєї власної історії і свого національного характеру, домінуючими рисами якого вони вважають працьовитість і патріотизм.  Кидаючи погляд у минуле в пошуках тих факторів, які в кінцевому підсумку визначили сьогоднішню світогляд американців, багато з них приділяють величезну увагу тому впливу, який на них справила Велика Економічна Депресія. Вони вважають, що саме тоді вони вперше змогли на власні очі переконатися у значенні регулюючого впливу з боку держави в період економічного спаду. Свій внесок у формування національного характеру вніс і післявоєнний період, в який, на думку американців, вони перетворилися на трудоголіків, які проводять на робочому місці велику частину свого життя, часом навіть забуваючи заради цього про власних дітей. Говорячи про патріотизм, слід зауважити, що для російської мови, на відміну від англійської, характерно відкрите словесне вираження патріотизму. Це абсолютно вірно, якщо мається на увазі британський варіант англійської мови. Американський же варіант набагато ближче до російського, ніж британський. В американців відношення до батьківщини набагато більш особисте і емоційне, ніж у британців. Американці називають батьківщину she [Вона], тобто уособлюють її: Where America was and where she is now [Де Америка була і де вона зараз]. Саме в американських текстах можна зустріти mother country [Батьківщина-мати], вони ж іноді говорять our country [Наша країна].  Більш емоційне ставлення до своєї прекрасної батьківщині проявляється в перифрази America the beautiful [Америка-красуня] - не beautiful America [Красива Америка], а America the beautiful [Америка-красуня] - набагато більш урочисте найменування країни, що асоціюється з титулами та прізвиськами. царів: Ivan the Terrible [Іван Грозний], Peter the Great [Петро Великий], Nicholas the Second [Микола Другий] - America the Beautiful [Америка Красива]. Через уособлення країни досягається ефект більш особистого до неї ставлення.  Знаменитий девіз американців Proud to be American [Пишаюся, що я американець] перегукується з девізом радянського часу: Радянське значить відмінне. За своїми масштабами кампанія «Proud to be American» дуже вражаюча: від листівок-сувенірів-майок-футболок з цим написом до серії книг з такою ж назвою, де перераховуються всі досягнення США - від дійсних і великих до дрібних і смішних.  Американці у своїй агітації за суперлояльность і суперпреданность по відношенню до своєї країни доходять до курйозів: всесвітньо знамените Made in USA [Зроблено в США] стало замінятися помпезним Crafted with pride in USA [З гордістю виготовлено в США]. Ще однією рисою американського національного характеру та поведінки є культ святинь і символів, одним з яких є непереборна, майже маніакальна любов до свободи. Американці усвідомлюють унікальність своєї ситуації, що полягає у відсутності звичайних уз, що зв'язують народ зі своєю країною. Ці узи треба спішно замінити якимись новими ідеями - мрією про свободу, рівність, демократію, про майбутньому американському рай на землі: «We are tied to our country in a unique way - we are not the French or the Italians or anyone else held together by geography, ancestry and common culture; we are tied to the abstracts of freedom and opportunity and the themes exdivssed in the constitution and the Bill of Rights - and if we cease to believe these things, what's the point of being an American? » [Speech by Richard Dreyfuss]

Американці відрізняються своєю ввічливістю. Підкреслено ввічливе звертання до адресата, форма особистої ввічливій прохання - ці прийоми дуже поширені в США. Вивчення закликів зі словом please [Ласка] або без нього показало, що всі види інформації (і попередження, і інструкції, і заборони) можуть мати форму ввічливій прохання, підкресленою словом please. Особливо це прийнято в тих випадках, коли людей закликають відмовитися від своїх зручностей заради інших людей. Наприклад:  Please, give up this seat if an elderly or handicapped person needs it [Будь ласка, поступайтеся свої місця, якщо вони знадобляться літнім або інвалідам];  Please, offer this seat to an elderly or disabled passenger [Будь ласка, залиште це місце для літнього чи хворого пасажира];  Won't you please give this seat to the elderly or handicapped. Please exit through back door [Поступіться, будь ласка, це місце літнім або інвалідам. Виходьте, будь ласка, через задні двері];  Please, take all your litter away with you [Будь ласка, забирайте з собою весь свій сміття];  Please, remember to take all your belongings with you when you leave the train [Виходячи з поїзда, будь ласка, не забувайте свої речі];  Please, keep clear the gate [Будь ласка, не заслоняйте двері].  Ввічливе прохання може мати і ще більш вишукано-хитру форму:  Thank you for not smoking [Cnacu6o, що ви не курите]. Також серед домінантних рис американського характеру можна виділити незалежність, підприємливість, практичність, законослухняність, пріоритет ділових відносин над особистими.  Як правило, домінантні риси національного характеру складаються у представників інших культур в якийсь стереотип.  Судячи з проведеного анкетування, результати якого викладені в монографії «Нарис американського комунікативної поведінки» [Під ред. І. А. Стерніна і М. А. Стернин. Воронеж: Изд-во ВДУ, 2001.], Студенти воронезьких вузів уявляють собі американців наступним чином: високий, 35-40 років, спортивної статури, світловолосий, очі блакитні, одягнений в зручну вільний одяг (джинси, футболка кросівки і бейсболка), жує жуйку, посміхається, без комплексів, життєрадісний, незалежний, прагматичний.

Особливості американської світської бесіди 

Більшість американців вважає, що ідеальний розмова - це обмін думками, а не самоманіфестація-монолог, не самозамилування і не демонстрація свого дотепності. Звідси випливає, що для нормального і корисного спілкування не обов'язково бути ерудитом. Звичка спочатку думати, а потім говорити уберігає американців від багатьох незручних ситуацій у розмові. Потрібні лише щирість, взаємна зацікавленість і вміння просто і ясно викладати свої думки і почуття.  Однак часто в реальних ситуаціях спілкування справа йде зовсім інакше. Нерідко один зі співрозмовників починає розмову на улюблену тему, наприклад, про професійні проблеми, не припускаючи, чи цікаво це іншому. Чудовим і обоюдопріятним прийомом є компліменти. У кожної людини є свої достоїнства, і кожен в тій чи іншій мірі пихатий. Тому американцям властиво хвалити людей, з якими вони мають справу. Результат завжди чудовий. Вам посміхаються здалеку, коли ви ще не встигнете розкрити рот для привітання.  У західному світі взагалі і в англомовному особливо посмішка - це знак культури (культури, зрозуміло, в етнографічному сенсі слова), це традиція, звичай: розтягнути губи у відповідне положення, щоб показати, що у вас немає агресивних намірів, ви не збираєтеся ні пограбувати, ні вбити. Це спосіб формальної демонстрації оточуючим свою приналежність до даної культури, до даного суспільства.  Знаменита американська усмішка викликає різну реакцію в росіян: одні захоплюються привітністю (беручи її за природну позитивну реакцію), інші дивуються, треті не схвалюють і ставляться підозріло.  Keep smiling - девіз американського способу життя: «що б не сталося - посміхайся». Цей заклик вчить: не здавайся, не піддавайся ударам долі, не показуй людям, що в тебе щось не в повному порядку, не подавай вигляду - посміхайся, keep smiling. Напускної оптимізм в будь-якій ситуації (don't worry, be happy! Keep smiling! [Не турбуйся, радуйся! Посміхайся!]) - Ось та межа американського комунікативної поведінки, яка офіційно схвалена та впроваджується всіма засобами, в тому числі і мовні. Знання соціокультурного, ідеологічного компонента надзвичайно важливо для тих, хто вивчає іноземні мови, для правильної та ефективної мовної комунікації. Так, наприклад, для російського менталітету характерно нормальне ставлення до людей, певна щирість реакцій, емоційність, сентиментальність.  У результаті на найпоширеніший питання спілкування: How are you? російськомовний, який вивчає англійську мову, як правило, починає давати докладний, часто великий відповідь, описуючи своє здоров'я, сімейні обставини, успіхи чи неприємності на роботі, у той час як англійська мова, відповідно до вимог культури, національного характеру та менталітету, допускає практично тільки одна відповідь: «Fine, thank you», навіть якщо мовець глибоко нещасливий або на порозі смерті. How are you? - порожня формула спілкування, за нею не стоїть реальний інтерес до: особистості співрозмовника, це формальне визнання контакту.  Російська мова більше прямолінійний і категоричний, тому що вивчають англійську мову зазвичай здійснюють соціокультурну помилку, регулярно користуючись словосполученням of course [Звичайно]. По-російськи це звучить цілком прийнятно і енергійно як відповідь на питання, прохання і т. д. Для англомовного суспільства of course - занадто категорично і має образливі відтінки: це так очевидно, невже ви цього не розумієте, невже ви такий дурний, неосвічений. Потрібно бути дуже обережним з of course: соціокультурні помилки, нагадуємо, сприймаються набагато більш болісно, ​​ніж власне мовні. Формальна ввічливість - яскраво виражена риса англомовного суспільства. На просте запитання: «Tea or coffee? [Чаю чи кави?] »Не можна відповісти просто« Tea [Чаю] », потрібно обов'язково завжди додавати please '-« Tea, please [Чаю, будь ласка] ». «Black or white? [Чорний або з молоком?] »-« Black, please [Чорний, будь ласка] ». У негативній відповіді треба додати thank you [Спасибі], але не пускатися в роз'яснення. Наприклад, на питання: «Sugar? [Цукор?] »Треба відповісти:« No, thank you [Ні, спасибі] ». Це буде абсолютно по-англійськи: коротко, ясно і ввічливо. Відповідь же: «Thank you, but I don't eat sugar. They say, it is harmful [Спасибі, я не вживаю цукор. Кажуть, це дуже шкідливо] », незважаючи на граматичну та лексичну правильність, абсолютно не прийнятний з точки зору культури і менталітету. Без знання культурно-мовних традицій кожного з народів, і кожного з мов міжкультурна комунікація не відбувається, а має місце конфлікт культур.