Актуальні проблеми у сфері культури включають:

 

-          Низький рівень культури та духовності суспільства;

-          Низький рівень державного фінансування;

-          Занепад вітчизняного кінематографу, книгодрукування, мистецтва.

-          Охорона та популяризація історичних пам’яток;

-          Спекуляція питаннями мови, історії та релігії.

Відсутність чітких державних кроків з відродження української культури призвели до помітного занепаду суспільної моралі, втрату моральних цінностей, зміну світогляду від первинних основ духовного розвитку до безвідповідального споживання матеріальних благ, посилення соціальної байдужості, апатії та агресії. Ці тенденції яскраво простежуються як у повсякденній культурі спілкування більшості громадян, так і низькому рівні політичної культури та свідомості суспільства, неможливості консолідації зусиль для вирішення спільних проблем. Більшість українців не бачить перспектив у майбутньому, не вірить у можливість покращення ситуації в державі, молодь не має моральних авторитетів та достойних прикладів для наслідування.

 

Подібний стан багато в чому зумовлений слабким державним фінансуванням галузі культури, яка самостійно не може протистояти загрозливим тенденціям до її утисків, створення загального відчуття байдужості до історичних традицій та утвердження стереотипу матеріального споживання над ідейним створенням, популяризація культу сили, багатства та влади. Через брак державних коштів закриваються музеї, мистецькі центри, книгарні та театри, приміщення яких потім незаконно приватизовуються. Не краща ситуація спостерігається у вітчизняному книгодрукуванні. Систематично скорочується випуск українських книжок, а ті нечисленні, хоча й безумовно успішні спроби популяризації та відродження української книги не мають державної підтримки і часто здійснюються за кошти приватних осіб.

Без державної допомоги книгарням та книговидавцям доводиться дуже скрутно. За словами фахівців, попит на українську книгу є .Без державної підтримки українське книгодрукування може не витримати конкуренції на ринку. Наприклад, з тими є таки російськими книжками, що скориставшись сприятливими умовами швидко завойовують вітчизняний книжковий ринок.

Схоже становище і в українському кінематографі. Світова кіноіндустрія активно розвивається, але Україна залишилася поза цим процесом через занепад власного кіномистецтва. Українські фільми, що без сумніву можуть боротися за найвищі нагороди не мають шансу побачити світ через брак коштів Якщо держава не хоче витрачати кошти на популяризацію власної історії, культури, звичаїв та традицій, вона мимоволі змушена пропагувати культуру інших народів. Вітчизняний ринок кінофільмів вже давно перенасичений стрічками  іноземного виробництва, причому не завжди високої якості. Багато західних, популярних серед молоді фільмів негативно впливають на свідомість підлітків, пропагують страх, ненависть, расизм, насилля, шкідливі звички, культ сили, безвідповідальний спосіб споживацького життя. Прагнучи бути схожими на своїх героїв, багато підлітків стають жорстокими, байдужими та безвідповідальними в реальному житті, не відрізняючи реальність від майстерно вигаданого світу в якому правлять спотворені цінності та хибні уявлення. Великий вплив на неможливість культурного об’єднання має штучна спекуляція політичними силами спірними питаннями: мови, історії, релігії. Шляхом маніпуляції суспільною свідомістю, підміною понять та викривлення фактів в суспільстві формуються ворожі настрої, коли в єдиній соборній державі існують різні народи, які мають своїх героїв, ворогів, історію та звичаї. 24)

Процес європейської інтеграції охоплює усі сфери суспільного життя: крім економічної, політичної, правової включає ще й сферу освіти. Мова йде про створення загальноєвропейського простору вищої освіти, залучення європейських держав у Болонський процес.

Започатковано Болонський процес 19 вересня 1988 р. Саме тоді в Італії в університеті Болоньї (звідси й назва) підписали Велику хартію університетів. Через десять років, 19 червня 1999 р., міністри, які відповідали за вищу освіту, ухвалили спільну Болонську декларацію. її підписали 29 європейських країн.