1. Визначення феномена філософії

філософія – одна з форм існу-вання світогляду

У філософському сенсі слово «феномен» часто застосовується для позначення явищ, які досягаються на чуттєвому рівні на противагу слову «ноумен», що означає явище, зрозуміле розумом. феномен — будь-яке явище, яке може бути пізнане на основі досвіду Слово «філософія» в перекладі з грецького означає «любов до мудрості» . Цей термін з'явився завдяки давньогрецькому мислителю Піфагору Феномен — це те, що себе у самому собі показує, самопроявляється, самодемонструє себе. Феномен — це самодостатній і самооцінний твір мистецтва, що не вказує на щось сховане за ним, цим відрізняється від явища, наприклад, хвороби, коли висока температура вказує на порушення в організмі.

2. Предмет і основне питання філософії

Філосо́фія  — особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу[1]. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду. Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Предмет філософії. Історично поняття предмета філософії змінювалась і має як обективні так і субьективні причини. До обєктивних причин слід віднести стан,рівень накопичених конкретних і філософських знань про навколишній світ(природу,людину,суспільство) про духовні,в першу чергу пізнавальні особливості,можливості як окремої людини,так і суспільства в цілому. До суб’єктивних причин відноситься своєрідність насамперед форми осягнення предмет філософії тим чи іншим філософом,філософською школою. Зміст і  форма тієї чи іншої концепції предмета філософії далеко не завжди збігається. Філософія як світогляд предметом свого осмислення має такі феномени: а) світ; б) людина; в) відношення „людина -світ”; г) проблема смислу життя. Предмет філософії - найбільш загальні закони розвитку природи,людського суспільства,мислення,всієї духовної культури. Основне́ пита́ння філосо́фії — питання про первинність ідеї або матерії. Основне питання філософії підкреслює, що всі явища світу умовно поділяються на дві основні сфери — матеріальну і духовну. 3. Епохи в історії філософії

Епоха-період часу.У відповідності до розуміння істини буття виділяють 3 епохи:

1.Античність:від 6 ст до н.Е.-6 ст н.Е. Античне мислення характеризується специфічним настроєм подиву.

Для античної філософії є значущими розумні докази, логічна аргументація, риторико-дедуктивна раціональність, логос. У розвитку античної філософії виділяється чотири основних етапи. Перший етап - охоплює VII-V стст. до н. є. і називається досо-кратівським. У центрі ранньої - досократівської -грецької натурфілософії стояли проблеми фізики та Космосу. Другий етап - приблизно із середини V ст. до н. є. - до кінця IV ст. до н. є. - класичний. Софісти й Сократ, які вперше спробували визначити суть людини, здійснили антропологічний поворот у філософії Третій етап у розвитку античної філософії - кінець IV—II стст. до н. є. - звичайно називають елліністичним. На відміну від попереднього, пов'язаного з виникненням значних, глибоких за змістом і універсальних за тематикою філософських систем, формуються різноманітні еклектичні конкуруючі філософські школи Четвертий етап у розвитку античної філософії (І ст. до н. є. -V-VI стст. н. є.) - період, коли вирішальну роль в античності став відігравати Рим, під вплив якого потрапляє Греція.

2.Середньовіччя:від 1 ст-кінець 16 ст Характеризується настроєм одкровення. Одкровення єдиного Бога як першопричини всього сущого. Богоцентризм

3.Новий час:від 17 ст Настроєм є сумнів. Епоха Нового часу (ХVІІ ст – поч. ХІХ ст ) – інтенсивний розвиток наукової думки. На порозі Нового часу видатні мислителі, які належали до різних культурних ареалів, в давалися до спроби викласти свої соціальні погляди у систематичному вигляді. Епоха брухливого розвитку у всiх сферах життя, епоха формування буржуазного суспільства

4. Проблематика основних розділів філософії

Основні розділи філософії: 1.Онтологія – філософське вчення про буття, тобто про походження, сутність і структуру світу від найдрібніших часточок та проявів енергії до людських спільнот та їх взаємодії 2. Метафізика-(грец мета-понад;фізис-природа)-вчення про надчуттєві причини сущого 3. Етика – філософське вчення про мораль як систему правил та норм умотивованої поведінки та взаємин між людьми.

4. Естетика – філософське вчення про мистецтво як спосіб чуттєво-образного сприйняття людиною світу і його художнього перетворення.  5. Антропологія – вчення про людину як результат цілеспрямованої еволюції

 6. Гносологія-як належить пізнавати Основні проблеми філософії Проблема — питання, яке не має однозначної вiдповiдi. Філософські проблеми носять загальний характер, є «вiчними» проблемами, що потребують вирішення на кожному етапі розвитку людства. До філософських проблем відносять: Проблема першооснови сущого: що лежить в основі всього різноманітного світу? Проблема сутності

людини:   що таке людина,   як співвідносяться в ній природні та культурні прояви, чи є мета її існування?  Проблема свідомості: що таке свідомість, як вона виникла, як співвідноситься з матерією, чи може бути відтворена штучно? Проблема пізнання: як можна отримати достовірні знання про світ та людину, чи існують межі пізнання, яке знання вважати достовірним, що є істина? Проблема творчості: як можлива творчість, що є її джерелом?  Та багато інших проблем.

5.Відмінність філософії від науки, міфології, релігії та мистецтва

Відмінність філософії від науки полягає в наступному:

1) Вік. Найдавніші науки (астрономія, арифметика) з'явилися в перших державах (Єгипет, Межиріччя), у той час як філософія - в Стародавній Греції, значно пізніше.

2) Світогляд. Філософська картина світу центральне місце віддає людині або богу, в той час як наукова - об'єктивної реальності.

3) Мети. Філософія займається самопізнанням, в той час як наука - пошук точних знань, картини навколишнього світу.

4) Перевірка істинності. Викладення філософії можна довести лише теоретичним шляхом, в той час як наукові теорії - ще й емпіричним.

5) Результат. Завдяки науковим досягненням ми маємо фізичний результат - нові машини, медичні препарати, фарби, будматеріали. Завдяки філософії виробляються нові соціальні системи, політичні ідеології

Відмінність філософії від міфології та релігії полягає в наступному:

1. Міфологія відтворює образну картину світу. У релігії уявлення про світобудову формуються на основі віри. Змістом філософії є ​​науково обґрунтовані світоглядні концепції.

2. У центрі уваги міфології та релігії - боги. Увага філософії зосереджено на людині.

3. У міфології і релігії ігнорується здатність людини до пізнання. Суть філософії - в пізнанні та поясненні життя у всіх її проявах.

4. Міфологія - колективна народна творчість. Релігія - система поглядів і форма управління людською свідомістю. Філософія - гуманітарна наука.

Говорячи ж про відмінності філософії і мистецтва, зазначимо таке:

Мистецтво говорить мовою образів про невимовне, а філософія говорить мовою міркувань про невимовне. Маючи своїм «предметом», своїм устремлінням те, що лежить за межами власне образу чи власне поняття

Філософія виникла від грецких слів phileo (люблю) і sophia (мудрість). Філософія розглядає всезагальні закономірності, які включають в себе такі поняття як буття (відношення природи і суспільства), процес пізнання, процес мислення людиною і т. п. Термін ” філософія ” вперше зустрічається в Піфагора, а в якості науки вперше виділив її Платон.Предметом наукового освоєня світу є вся навколишня дійсність,природа, суспільство, духовний світ людини.Наука існувала спочатку в межах філософського світосприйняття і лише в середині XVIII столітя оформилась як самостійний суспільний інститут.

Наука охоплює сферу винахідницкої діяльності, яка направлена на виробництво нових знань про природу і суспільство виникла як необхідна умова суспільного поділу праці, за рахунок відділення розумової праці від фізичної, в звязку з перетворенням пізнавальної діяльності в спеціфічний вид заннять.Релігія є специфічною формою суспільної свідомості. Релігія повязана з відношенням людини до звязку з деяким духовним початком. Основною ознакою релігії виступає віра у надприродне. Предметом релігії є бог і всі його появи. Мистецтво також є специфічною фомою суспільної свідомості людської діяльності, яка відображає дійсність в художніх образах.Мистецтво виступає як один з важливіших засобів естетичного овоєння світу. Предметом мистецтва є естетичне відношення людини до дійсності. Тому в центрі мистецтва є людина, взаємовідношення людей, іх життя, діяльність в конкретно історичних умовах. Предмет мистецво відображається специфічній формі, художніх образах. Основна функція його-забезпечення естетичних проблем людини, за рахунок духовного збагачення