- •Лабораторні роботи
- •Методичні вказівки щодо визначення твердості за приладом Бринелля.
- •Методичні вказівки щодо визначення твердості за приладом Роквелла.
- •Лабораторна робота № 2
- •Методичні вказівки до виконання роботи.
- •Характеристика структурних складових сталі в рівноважному стані.
- •Лабораторна робота № 3
- •Методичні рекомендації до виконання роботи
- •Лабораторна робота № 4
- •Методичні рекомендації до виконання роботи
- •Ціанування і нітроцементація
- •Лабораторна робота № 5
- •Характеристика структурних складових чавунів.
- •Зразки мікроструктур сталей і чавунів
Методичні вказівки щодо визначення твердості за приладом Роквелла.
Приладом Роквелла твердість визначається втискуванням в метал алмазного конуса або сталевої кульки. Твердість визначається за шкалами А, В, С відповідно до навантаження, що діє на зразок, в 600, 1000 та 1500 Н.
Випробування слід проводити в такій послідовності:
1. Підготувати зразки металів до випробування. Поверхня, на якій визначається твердість, має бути паралельною до опорної поверхні, не мати будь-яких нерівностей, іржі та окалини. При необхідності цю поверхню оброблюють наждачним папером, шліфувальним кругом або напилком. Під час цієї обробки поверхня зразка не повинна нагріватись вище 150 ºС. Мінімальна товщина зразка при випробуванні за шкалою В становить 0,7…2,0 мм, за шкалою С – 0,7…1,5 мм.
2. За таблицею 3 визначити шкалу твердості, вид наконечника та навантаження. Шкала В застосовується при визначенні твердості м’яких металів (негартовані сталі, кольорові метали та їх сплави). Шкалою С користуються при визначенні твердості гартованих сталей. За шкалою А визначають твердість поверхні деталі після хіміко-термічної обробки та твердість твердих сплавів.
3. Підготувати прилад Роквелла до випробувань.
– У відповідності до вибраної шкали встановити в шпинделі приладу (рис. 3) наконечник (7) та попередньо закріпити його гвинтом (1).
– Відповідно до форми зразка підібрати та встановити столик (8).
– З метою усунення можливого зазору між наконечником і торцем шпинделя на столик кладуть зразок, твердість якого відповідає прийнятій шкалі, і 2 – 3 рази прикладають навантаження. Під час навантаження остаточно закріпити гвинт (1).
4. Провести випробування зразка на твердість.
– Встановити зразок на столик (8).
– Обертанням маховика (9) підвести зразок до наконечника (7) і прикласти попереднє навантаження в 100 Н. Таке навантаження буде тоді, коли мала стрілка на циферблаті приладу зупиниться напроти червоної крапки (5). Велика стрілка в цей час має бути в положенні наближеному до вертикалі (± 5 поділок).
– Обертанням індикатора (6) встановити нуль на шкалі С проти великої стрілки незалежно від шкали вимірювання.
Р
ис.
3. Твердомір ТК (прилад Роквелла)
– Надати наконечнику основне навантаження, натискаючи на важіль. При навантаженні велика стрілка (4) обертається проти годинникової стрілки протягом 3…6 секунд, потім основне навантаження знімається (велика стрілка повертається за стрілкою годинника). Цифра, проти якої зупиниться велика стрілка, показує твердість зразка за Роквеллом. Маховиком (9) знімається попереднє навантаження.
Вимірювання твердості зразка слід проводити три рази. Результати випробувань заносяться до протоколу.
Протокол № 2 випробування на твердість за приладом Роквелла
|
№ зразка
|
Мате-ріал зразка
|
Умови випробування |
Вимірювання |
Середнє значе-ння твер-дості | ||||
|
Наван-таження Р, Н |
Вид наконеч-ника
|
Шкала
|
перше
|
друге
|
третє
| |||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
При складанні звіту необхідно вказати мету та завдання лабораторної роботи, описати послідовність визначення твердості зразків на приладах Бринелля і Роквелла. До звіту мають бути додані протоколи проведених випробувань.
Таблиця 3.
Наконечники і навантаження на приладі Роквелла
|
Шкала |
Вид наконечника |
Наванта-ження |
Позначення твердості |
Допустимі межи шкали |
|
В |
Сталева кулька, D = 1,588 мм |
1000 Н |
HRB |
25 – 100 |
|
С
|
Алмазний конус з кутом біля вершини 120 ± 1,5º. Радіус закруглення вершини конуса 0,2 ± 0,002 мм |
1500 Н |
HRC |
20 – 67 |
|
А |
600 Н |
HRA |
70 – 85 |
