Діалектичний метод
Як вже говорилося, у філософії Гегеля необхідно розрізняти метод дослідження та систему, відповідно до якої не тільки викладається, але і структурується матеріал. Метод, за словами Гегеля, «є рух самої суті справи», свідомість «внутрішнього саморуху змісту» [16]. Він у Гегеля носить діалектичнийхарактер, будучи найбільш загальним виразом суперечливого розвитку світу. Діалектичний метод, його принципи і категорії розроблені головним чином в першій частині його системи. Система - це вибраний філософом порядок викладу матеріалу, зв'язок логічних категорій, загальне шикування всього філософського будівлі. На відміну від методу, який визначається головним чином об'єктивним змістом світу, система багато в чому несе риси авторського свавілля. Головним принципом структурної побудови виступає тріада, в чому ми могли переконатися. У ній є раціональний сенс (вираз діалектичного закону заперечення). Проте Гегель формалізує цей принцип і нерідко використовує як шаблон, якому змушений підкорятися конкретний матеріал. Тому багато переходи категорій носять довільний, штучний характер. Наприклад, остання тріада в системі: мистецтво - релігія - філософія. Обгрунтувати логічний зв'язок між ними, показати, що філософія є синтез, єдність мистецтва і релігії - це завдання залишилося невирішеною. Гегель просто декларує, але не обгрунтовує цю конструкцію. Фейєрбах, Герцен, Енгельс та інші мислителі звернули увагу насуперечність між методом і системою в філософії Гегеля.Сам духдіалектичного методусуперечить формалізованої консервативній системі. Це протиріччя не можна віднести до числа діалектичних, це протиріччя доктрини, яке забороняється як формальної, так і діалектичною логікою. У Гегеля виходить парадоксальна картина: діалектика з її боротьбою протилежностей, духовний та історичний прогрес фактично звернені у минуле. Їм немає місця ні сьогодні, ні в майбутньому: адже «абсолютна мета» прогресу досягнуто. Діалектичний метод не може для Гегеля служити знаряддям критичного осмислення й перетворення дійсності. Щоб він став таким, треба відкинути консервативну систему гегелівської філософії. І це було зроблено К. Марксом і Ф. Енгельсом. Ідеалістична діалектика була замінена діалектикою матеріалістичної.
Список літератури.
1. Г. В. Ф. Гегель "Наука логіки" / СПб.: "Наука", 1997. 2. Г. В. Ф. Гегель "Енциклопедія філософських наук" / в3-хт., М.: "Думка", 1977. 3. Г. В. Ф. Гегель "Феноменологія духу" / СПб.: "Наука", 1994. 4. Г. В. Ф. Гегель "Лекції з історії філософії" у 2-х кн. / СПб.: "Наука", 1994. 5. І. А. Ільїн "Філософія Гегеля як вчення про конкретності Бога і людини" / СПб.: "Наука", 1994. 6. Вл.С.Соловьев Соч.в 2-х т.2-е ізд.Т.2 / Заг. ред. і сост. А. В. Гулига, А. Ф. Лосєва. - М.: Думка, 1990. 7. Г.-Г. Гадамер. Актуальність прекрасного "/ 8. М. Хайдеггер "Шлях до мови" / / "Час і буття" / 9. Р. Барт "Основи семіології" / / Структуралізм: "за" і "проти" / М.: "Прогрес", 1975. 10. К. Кастанеда соч. в 10-ти кн., К.: "Софія", Ltd. 11. Єпископ Варнава (Бєляєв) "Основи мистецтва святості" В4-х т. / Видання братства в ім'я св.князя Олександра Невського. - Нижній Новгород, 1997. 12. "Синергія. Проблеми аскетики й містики Православ'я" / ред. С. С. Хоружий, М.: 1995.
[1] Гегель. Енциклопедія філософських наук. Ч. 1. М.; Л., 1929. С. 214 - 215
[2] Гегель. Наука логіки. Соч. Т. V. М., 1937. С. 28.
[3] Гегель. Наука логіки. Соч. Т. V. М., 1937. С. 57-58.
[4] Гегель. Наука логіки. Соч. Т. V. С. 97.
[5] Гегель. Наука логіки. Соч. Т. V. С. 97.
[6] Гегель. Наука логіки. Соч. Т. V. С. 434.
[7] Гегель. Енциклопедія філософських наук. Ч. 1. Логіка. М.; Л., 1929. С. 192.
[8] Гегель. Енциклопедія філософських наук. Ч. 1. С. 206.
[9] Гегель. Наука логіки. Т. V. С. 520.
[10] Гегель. Наука логіки. Т. V. С. 241.
[11] Гегель. Енциклопедія філософських наук. Ч. 1. С. 264.
[12] Гегель. Енциклопедія філософських наук. Ч. 1. С. 270.
[13] Гегель. Енциклопедія філософських наук. Ч. III. Філософія духу. М., 1956-С. 32.
[14] Гегель. Енциклопедія філософських наук. Ч. III. Філософія духу. С. 41.
[15] Фейербах Л. Соч. Т. 1. М., 1956. С. 56.
[16] Гегель. Наука логики. Соч. Т. V. С. 33, 34.
http://ua-referat.com