Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

www.yrok.net_Vidpovidi-PDA-11-Biologiya

.pdf
Скачиваний:
4
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
1.14 Mб
Скачать

востями нейрона є здатність збуджуватись і проводити імпульси по нервових волокнах. Дендрити проводять збудження до тіла нейрона, а один довгий відросток (аксон) — від тіла нейрона. У більшості випадків нейрони розташовані в нервових центрах — мозкові, гангліях та нервових вузлах.

Нервова тканина входить до складу організму як його частина і забезпечує об’єднання функцій всіх інших частин організму.

Кожна тканина складається з клітин з певною формою, розмірами, функціями. Морфофункціональна цілісність усього організму досягається тільки при взаємодії всіх тканин.

Завдання D21

клітин. Вони мають велике ядро та тонкі розтяжніorgстінки з незначним вмістом целюлози. Головна особливість твірних. тканин — здатність багаторазово ділитися. Верхівкова4bookмеристема розташована на вер-

Твірні тканини, або меристема, складаються з дрібних живих

хівці пагона або кореня і забезпечує ріст цих органів у довжину. Бічна меристема міститься всередині багаторічних коренів або пагонів. Вона забезпечує ріст цих органів у товщину. Вставна меристема розташована в основі міжвузлів. стебла деяких рослин (наприклад, у злаків). Вона забезпечуєwwwвставним ріст пагонів у довжину, він відбувається внаслідок видовження міжвузлів. Твірні тканини дають початок усім іншим тканинам рослини.

Покривні тканини поділяються на такі типи: епідерма (шкірка), перидерма та корок. Шкірка складається з одного шару живих клітин і має вигляд тонкої плівки. Клітини її містять цитоплазму, ядро, вакуолі, лейкопласти і нерідко хлоропласти. Головна функція епідермісу —

регуляція газообміну та транспірація. Шкірка часто вкрита щільним нальотом — кутикулою, яка залежно від вологості змінює проникність для рідин і газів. Шкірка може утворювати вирости різноманітної форми — трихоми, що виконують захисну функцію. Перидерма — багатошарова покривна тканина, що складається із шару меристемних клітин з потовщеними восковими стінками, які перешкоджають проникненню або втраті води.

У багаторічних рослин шкірка через певний час може перетворюватися на корок. Корок — тканина, яка утворюється в результаті

73

багаторазового закладання нових прошарків перидерми. Вміст цих клітин згодом відмирає. Корок захищає рослини від механічних ушкоджень, різкої зміни температур, поїдання тваринами. На поверхні корка є сочевички, через які рослина здійснює газообмін та випаровує воду.

Отже, така будова покривної тканини забезпечує виконання її основної функції — відмежовувати внутрішні тканини від зовнішнього середовища, захищати їх від несприятливих чинників і забезпечувати зв’язок рослини з навколишнім середовищем.

До основної тканини (паренхіми) відносять асиміляційну, запасаючу, повітроносну. Функція асиміляційної тканини — здійснення фотосинтезу, тому ця тканина утворена клітинами, які містять хло-

ропласти і розташована переважно в листках.orgЗапасаюча основна

тканина складається з безбарвних клітин, у яких накопичуються різ-

ні поживні речовинин (крохмаль, жири.тощо). Вона заповнює м’які

частини листків, плодів, серцевину стебел та коренів. Повітроносна тканина (аеренхіма) має розвинену4bookсистему міжклітинних порожнин,

заповнених повітрям, оскільки її основна функція — аерація рослини, тобто забезпечення клітин киснем.

Механічні тканини виконують функцію скелета, тому особливістю будови клітин цієї тканини.є міцна потовщена оболонка. Механічні тканини поділяютьсяwwwна два типи. Коленхіма складається із живих клітин, які здатні до росту і виконують опорну функцію тільки в стані тургору. Ці живі клітини мають нерівномірно потовщені стінки. Склеренхіма складається з відмерлих клітин, стінки яких потовщені і здерев’янілі. Склеренхіма надзвичайно міцна.

Провідні тканини забезпечують транспорт речовин між надземними та підземними частинами рослини і також здійснюють зв’язок між усіма частинами рослини. Флоема складається із живих трубчастих клітин, між якими є перетинки з отворами. Її будова забезпечує низхідний транспорт речовин від листків до кореня. Транспорт по флоемі здійснюється по ситоподібних трубках, які представлені без’ядерними живими клітинами. Поряд із ситоподібними трубками розміщені клітини-супутники, які заповнені цитоплазмою і мають ядро. Вони підтримують життєдіяльність ситоподібних трубок. Клітини-супутники властиві не всім рослинам, їх немає у флоемі голо-

74

насінних та вищих спорових рослин. Ксилема складається з мертвих клітин і забезпечує висхідний транспорт речовин від кореня до надземних частин рослини. Провідними елементами ксилеми є трахеїди і судини, які являють собою перфоровані оболонки клітин з відмерлим протопластом.

Видільна тканина забезпечує накопичення або виділення кінцевих продуктів обміну речовин, що в подальшій життєдіяльності рослини не використовуються. Це можуть бути продукти життєдіяльності, отрути для захисту від поїдання, ферменти, речовини-приманки. Елементи видільних тканин є в усіх органах рослини. Видільна тканина має таку будову (різні структурні утворення), що дозволяє активно виділяти з рослини, або ізолювати в її тканинах продукти метаболізму

та крапельно-рідинну воду.

org

 

Завдання D22

 

1)повітряно-краплинний.(характерний4bookдля вітряної віспи, туберкульозу, кашлюку, грипу);

2)трансмісивнийwww— передача збудника через укуси комах (характерний для кліщового енцефаліту, малярії);

3)контактно-побутовий, який, у свою чергу, поділяють на:

прямий контакт — від джерела до господаря (наприклад, захворювання, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ-інфекції);

опосередкований контакт — через проміжний об’єкт. Це мо-

жуть бути руки або різні предмети, у тому числі й медичного призначення, наприклад при гнійно-запальних захворюваннях.доздоровоїкроорганізмами, .

Згідно з переважанням того або іншого шляху передачі інфекційні хвороби поділяють на:

кишкові;

повітряно-краплинні, або респіраторні;

трансмісивні;

інфекції шкірних покривів.

75

За біологічною природою збудника всі інфекційні захворювання класифікують на:

вірусні інфекції;

грибкові інфекції;

протозойні інфекції;

бактеріальні інфекції

Заходи профілактики інфекційних хвороб можна поділити на три групи:

1)знешкодження джерела інфекції;

2)ліквідація або розрив ланцюга розповсюдження інфекції;

3)формування імунітету в населення.

Знешкодити джерело інфекції можна за умов раннього її вияв-

теринарних заходів, якщо джерелом інфекції.orgє тварини або гризуни. Для розриву шляхів передачі інфекції необхідно дотримуватися пра-

лення (при профілактичних медичних оглядах), усунення людини від

роботи, пов’язаної з ризиком розповсюдження інфекції, своєчасного

лікування, а за необхідності — ізоляції, проведення санітарних та ве-

вил особистої гігієни, санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму на підприємствах, використовувати марлеві пов’язки в період епідемії грипу тощо. Одним зі способів попередження передачі інфекції

є дезінфекція, тобто знищення збудників, переносників інфекційних

хвороб за допомогою застосування.

хімічних або фізичних чинників.

4book

Джерелами та переносниками багатьох інфекційних захворювань є

гризуни та членистоногі,wwwтому для профілактики слід регулювати їхню чисельність шляхом проведення дезінсекційних та дератизаційних заходів.

Після перенесення деяких інфекційних захворювань в організмі людини формується імунітет. Здебільшого це стосується хвороб з повітряно-крапельним механізмом поширення. Найбільш дієвим заходом профілактики таких захворювань є вакцинація — уведення до організму ослаблених збудників, які не можуть спричинити захворювання, але при цьому формують до нього стійкий імунітет.

Завдання D23

Фосфоліпіди є складними естерами гліцеролу і жирних кислот, але від справжніх жирів вони відрізняються тим, що містять залишок ортофосфатної кислоти. У молекулі фосфоліпідів виділяють «головку»

76

і два «хвости». «Головка» і «хвости» мають різні властивості. «Головка» гідрофільна, оскільки у її складі міститься Оксиген і зв’язки є поляризованими. «Хвости» є залишками жирних кислот, що містять багато CH-груп. «Хвости» гідрофобні. Отже фосфоліпіди мають гідро- фільно-гідрофобні властивості, вони — амфіфільні сполуки.

Якщо молекули фосфоліпідів перебувають на поверхні води, то їхні «головки» спрямовані в глиб води, а «хвости» виштовхуються з води назовні. При цьому молекули фосфоліпідів утворюють моношар — поверхневу плівку завтовшки в одну молекулу. А якщо молекули фосфоліпідів повністю перебувають у воді, тоді «головки» будуть направлені з води назовні, а «хвости» — у глибину. Таким чином утворюються міцели. Біліпідний шар може замикатися сам на собі, у результаті чого утворюються ліпосоми, ззовні і всерединіorgяких міститься вода. Молекули фосфоліпідів в оболонці такої бульбашки утворюють бішар, тобто розташовані у два ряди «головками». до води, а «хвости» розгорнуті один до одного. «Жирні» неполярні частини молекул при цьому взаємодіють одна з одною;4bookа полярні частини — з водою. Біліпідний шар є основою всіх клітинних мембран.

Функціональне значення фосфоліпідів ґрунтується на їхніх амфіфільних властивостях, що дають можливість регулювати проникність клітинної оболонки. Вони покращують функцію мембран, у тому числі йонний

атакож на окиснеwwwфосфорилювання в енергетичному обміні клітин. Саме завдяки амфіфільним властивостям фосфоліпідів при вза-мітохондріях,на.

Завдання D24

Основним процесом реалізації генетичної інформації організмів є біосинтез білка, що забезпечує структурну стабільність клітини та гомеостаз її внутрішнього середовища.

Біосинтез білків здійснюється в усіх про- й еукаріотичних організмах, це невід’ємна властивість живого. Інформація про первинну структуру білкової молекули, від якої залежать усі інші структури й властивості, закодована послідовністю нуклеотидів на відповідній ділянці ДНК — гені.

77

Зумовлюючи первинну структуру певного білка, ген визначає формування окремої ознаки організму.

Оскільки інформація щодо структури молекули білка міститься в ядрі, а його збирання відбувається в цитоплазмі (у рибосомах), у клітині є «посередник», який копіює й передає цю інформацію. Таким посередником є інформаційна РНК (і-РНК). Спеціальний фермент (РНК-полімераза) розщеплює подвійний ланцюг ДНК, і на одному з них за принципом комплементарності вибудовуються нуклеотиди РНК. Таким чином синтезована молекула і-РНК повторює порядок нуклеотидів у ДНК. Цей процес називається транскрипцією (переписуванням). Синтезована в такий спосіб (матричним синтезом) молекула і-РНК виходить у цитоплазму, і на один її кінець нанизується

кислоті в поліпептидному ланцюзі відповідають.orgтри розміщені поряд нуклеотиди молекули ДНК (і-РНК), які називають триплетом або кодоном.

рибосома так, що і-РНК перебуває між двома її субодиницями.

Система запису генетичної інформації в ДНК (і-РНК) у вигляді певної

послідовності нуклеотидів називається генетичним кодом. Кожній аміно-

Наступний етап у біосинтезі білка — переклад послідовності нуклеотидів у молекулі і-РНК у послідовність амінокислот у поліпептидному ланцюзі — трансляція. Транспортні РНК (т-РНК) «доставляють» аміно-

кислоти в рибосому. Молекула т-РНК має складну конфігурацію. На

деяких її ділянках між комплементарними.

нуклеотидами утворюються

4book

водневі зв’язки, і молекула за формою нагадує лист конюшини. На

його верхівці розміщенийwww триплет вільних нуклеотидів, що відповідає за своїм генетичним кодом даній амінокислоті (він називається антикодоном), а «черешок» (основа) є місцем прикріплення цієї амінокислоти. Кожна т-РНК може переносити тільки свою амінокислоту, тобто їх існує 20, як і амінокислот. т-РНК активізується спеціальними ферментами, після чого приєднує свою амінокислоту й транспортує її до рибосоми. Усередині рибосоми в кожний момент перебуває лише два кодони і-РНК. Якщо антикодон т-РНК є комплементарним кодону і-РНК, то відбувається тимчасове приєднання т-РНК з амінокислотою до і-РНК. До іншого кодона приєднується інша т-РНК, що несе свою амінокислоту. Амінокислоти розташовуються біля активного центра рибосоми, і за допомогою ферментів вони утворюють пептидний зв’язок. Одночасно руйнується зв’язок між першою амінокислотою

78

і її т-РНК, і т-РНК іде з рибосомами за наступною амінокислотою. Рибосома пересувається на один триплет, і процес повторюється. Так поступово нарощується молекула поліпептиду, в якій амінокислоти перебувають у строгій відповідності з порядком триплетів, що їх кодують. Часто на одну і-РНК нанизується не одна рибосома, а декілька (такі структури називаються полісомами); при цьому синтезується кілька однакових білкових молекул.

Після завершення синтезу білкова молекула відділяється від рибосоми й набуває властивої їй структури в каналах ЕПС.

Завдання D25

Згідно із законом Т. Моргана, гени, що розташовані в одній хромосомі, успадковуються разом, тобто зчеплено.orgПроте з’ясувалося, що закон Моргана іноді порушується при перехресті хромосом, або кросинговері. Це відбувається під час.профазу першого поділу мейозу, коли гомологічні хромосоми4bookзближуються і кон’югують: окремі хроматиди гомологічних хромосом зближуються, переплітаються між собою. Потім гомологічні хромосоми відштовхуються одна від одної. У результаті цього в місцях переплетення хроматид може відбуватися їх розрив, і як наслідок у процесі з’єднання розірваних хроматид гомологічні хромосоми обмінюються.відповідними ділянками. У результаті хромосома, що потрапилаwwwдо певного організму від батька, містить ділянку материнської хромосоми, і навпаки. Перехрест гомологічних хромосом, що супроводжується обміном відповідними ділянками між їхніми хроматидами, називається кросинговером. Після кросинговеру надалі розходяться вже змінені хромосоми, тобто з іншим поєднанням генів. Будучи закономірним процесом, кросинговер призводить кожний раз до обміну різними за величиною ділянками і забезпечує таким чином ефективну рекомбінацїю генетичного матеріалу хромосом у гаметах. Чим далі розташовані гени в хромосомі, тим більше ймовірність кросинговеру між ними і тим вище відсоток гамет з перекомбінованими генами,

аотже, і більший відсоток особин потомства відрізняється від батьків. Кросинговер має біологічне значення, оскільки генетична рекомбі-

нація дозволяє створювати нові комбінації генів і підвищує виживання організмів у процесі еволюції. Кросинговер є важливим джерелом комбінативної мінливості.

79

п

Завдання D26

Закони Г. Менделя:

Закон одноманітності гібридів першого покоління

Усі гібриди першого покоління одноманітні і за генотипом — гетерозиготи, за фенотипом — виявляють домінантні ознаки.

Закон розщеплення спадкових ознак у нащадків гібрида

При схрещуванні гетерозиготних гібридів першого покоління між собою серед гібридів другого покоління розщеплення за фенотипом буде 3 : 1 (із переважанням домінантної ознаки), а за генотипом 1 : 2 : 1.

Закон незалежного комбінування спадкових ознак

У разі схрещування гомозиготних особин, які відрізняються за двома і більше ознаками, у другому поколінні спостерігаються незалежне успадкування і комбінування станів ознак, якщоorgгени, які їх визначають, містяться в різних парах гомологічних хромосом.

Цитологічні основи законів Менделя .базуються на:

• парності хромосом (парності4bookгенів, що зумовлюють можливість розвитку певної ознаки);

• особливостях мейозу (процесах, що відбуваються під час мейозу, які забезпечують незалежне розходження хромосом з розташованими на них генами до різних полюсів клітини, а потім і до різних гамет); .

• особливостяхwwwпроцесу запліднення (випадкового комбінування хромосом, що несуть по одному гену з кожної алельної пари).

Соматичні клітини мають диплоїдний набір хромосом, тобто алельні гени парні: це можуть бути два домінантні алелі (гомозигота за домінантним алелем), домінантний та рецесивний (гетерозигота) або два рецесивні (гомозигота за рецесивним алелем). Коли утворюються статеві клітини, у кожну з гамет потрапляє лише один алельний ген із кожної пари. Гомозиготна особина може продукувати лише один тип гамет (з домінантним або рецесивним алелем), тоді як гетерозиготна — два типи в рівних кількостях.

Припустимо, що певні особини мають лише одну пару гомологічних хромосом, кожна з яких несе лише один ген. Хромосому з домінантним алелем позначимо символом А, а з рецесивним — а. Гібриди першого покоління будуть гетерозиготними (генотип Аа), вони діста-

80

ли одну хромосому з домінантним алелем від одного з батьків, а другу, з рецесивним,— від другого. Підчас утворення статевих клітин гібриди першого покоління формуватимуть гамети двох типів: половина з них нестиме хромосому з домінантним алелем, а половина — з рецесивним. Унаслідок схрещування гібридів першого покоління між собою можливі три варіанти генотипів гібридів другого покоління: чверть особин матиме хромосоми з домінантними алелями (гомозиготи за домінантною ознакою АА), половина — одну хромосому з домінантним алелем, другу — з рецесивним (гетерозиготи — Аа), а чверть — хромосоми з рецесивними алелями (гомозиготи за рецесивним алелем — аа). За фенотипом три чверті гібридів другого покоління (гомозиготи за домінантним алелем та гетерозиготи) ма-

 

org

тимуть домінантну ознаку й одна чверть (гомозиготи за рецесивним

алелем) — рецесивну.

.

Під час дигібридного схрещування організми відрізняються за дво-

ма ознаками. Один із батьків має дві домінантні ознаки, інший — дві

рецесивні.

4book

 

У гібридів першого покоління спостерігається одноманітність, вони гетерозиготні за двома ознаками (АаВв). Під час утворення статевих клітин формуються 4 види гамет із різними комбінаціями ознак. Закон комбінування станів ознак можна записати, користуючись решіткою

 

www

Пеннета.

.

Унаслідок схрещування гібридів першого покоління між собою можливі 12 варіантів генотипів, за фенотипом можливі 4 варіанти:

— 9 частин успадковують домінантні ознаки і кольору, і форми;

— 3 частини — домінантну ознаку за кольором і рецесивну за формою;

— 3 частини — домінантну ознаку за формою і рецесивну за кольором;

— 1 частина — обидві ознаки рецесивні.

Завдання D27

Біологічна система — це сукупність взаємодіючих компонентів, які дають нову якість, якої не було в компонентів. Структурну організацію клітини як біосистеми можна представити у вигляді схеми.

81

 

Клітина

 

 

 

Поверхневий

Цитоплазма

 

 

 

апарат

 

 

 

 

 

 

 

 

Плазматична

Органічні

 

 

 

мембрана

сполуки

 

 

 

Надмембран-

Неорганічні

 

 

 

ний комплекс

сполуки

 

 

 

Підмембран-

Клітинні

 

 

 

ний комплекс

компоненти

 

org

 

 

 

 

 

 

 

Включення

Органели

 

 

 

 

.

 

 

Немембранні

Одно-мемб-

Дво-

 

 

4book

ранні

мембранні

 

 

 

 

 

Рибосоми

 

Вакуолі

Хлоропласти

 

Клітинний

Комплекс

Мітохондрії

 

центр

 

Гольджі

 

 

 

www

 

 

 

 

 

Мікронитки.

Ендоплазма-

Ядро

 

 

 

тична сітка

 

 

Мікротрубочки

Лізосоми

 

Завдання D28

 

 

 

 

 

Багатоклітинні організми складаються з великої кількості клітин,

диференційованих за будовою та функціями. Розглянемо схему бу-

дови багатоклітинного тваринного організму.

 

Сукупність клітин, які схожі за походженням, будовою та функція-

ми, називається тканиною. Розрізняють такі види тваринних тканин:

епітеліальна, м’язова, нервова, сполучна.

 

Тканини, що виконують загальні функції і займають в організмі пев-

не положення, називаються органами (серце, печінка, легені тощо).

Органи, що виконують загальні функції та мають загальне походжен-

ня, утворюють системи органів (кровоносна, дихальна, нервова тощо).

82

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]