www.yrok.net_Vidpovidi-PDA-11-Biologiya

п

С3

С4

43

Частина ІV

Завдання D1

Нуклеїнові кислоти (від латин. nucleus — ядро) — складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди. Нуклеїнові кислоти присутні в клітинах усіх живих організмів і виконують найважливіші функції зі зберігання, передачі та реалізації спадкової інформації.

Існують два типи нуклеїнових кислот — дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК) і рибонуклеїнові кислоти (РНК).

Порівняльна характеристика нуклеїнових кислот

44

Клітини прокаріотів та еукаріотів4bookна фенотипному рівні схожі за наявністю ДНК та білоксинтезуючого. апарату, представленого рибосомами; наявністюwwwклітинних мембран; ферментних комплексів, що

забезпечують процеси реплікації, транскрипції, трансляції та синтезу АТФ. У складі клітин прокаріотів та еукаріотів містяться білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти, мінеральні речовини та вода.

Порівняння клітин еукаріотів і прокаріотів

45

46

Завдання D3

Порівняння будови клітин рослин і тварин

Завдання D4

Обмін речовин та енергії — найважливіша властивість живих організмів. Сукупність реакцій обміну речовин, що відбуваються в організмі, називається метаболізмом. Метаболізм складається з реакцій асиміляції (пластичного обміну, анаболізму) і реакцій дисиміляції (енергетичного обміну, катаболізму). Асиміляція — сукупність реакцій біосинтезу, що відбуваються у клітині, дисиміляція — сукупність реакцій розпаду й окиснення високомолекулярних речовин,

47

що йдуть з виділенням енергії. Ці групи реакцій взаємопов’язані: реакції біосинтезу неможливі без енергії, що виділяється в реакціях енергетичного обміну, реакції дисиміляції не йдуть без ферментів, що утворюються в реакціях пластичного обміну.

За типом обміну речовин і енергії організми поділяють на дві групи: автотрофи й гетеротрофи. Автотрофи — це організми, які здатні синтезувати органічні речовини з неорганічних. Гетеротрофи — організми, які використовують для своєї життєдіяльності органічні речовини, синтезовані іншими організмами. Як джерело Карбону автотрофи використовують неорганічні речовини (СО2), а гетеротрофи — екзогенні органічні речовини. Джерела енергії: в автотрофів — енергія сонячного світла (фотоавтотрофи) або енергія, що виділяється при окисненні неорганічних сполук (хемоавтотрофи); у гетеротрофів — енергія окиснення органічних речовин (хемогетеротрофи).

Більшість живих організмів належить до фотоавтотрофів (рослини) або до хемогетеротрофів (гриби, тварини) Якщо організми, залежно

Мітоз — поділ еукаріотичних клітин, який супроводжується спіралізацією хромосом та утворенням. апарату, що забезпечує розподіл

зультаті якого кількість хромосом зменшується вдвічі й утворюються гаплоїдні клітини.

спадкового матеріалу материнської клітини між двома дочірніми. Мейоз — цеwwwособливий спосіб поділу еукаріотичних клітин, у ре-

Порівняння процесів мітозу і мейозу

48

49

п

Однією з важливих рис організації багатоклітинних тварин є морфологічна й фізіологічна різноманітність клітин тіла, які утворюють тканини. Тканина — це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію. Різні тканини (епітеліальна, м’язова, нервова, сполучна) об’єднуються в органи, а органи — у системи органів. Взаємозв’язок і координацію їхньої роботи забезпечують регуляторні системи — нервова та ендокринна. Завдяки контролю діяльності всіх систем багатоклітинний тваринний організм працює як єдине ціле.

Багатоклітинні тварини розмножуються статевим шляхом, який дозволяє підтримувати високий рівень комбінативної мінливості та гетерогенність особин, що сприяє їхній еволюції.

50

Усі багатоклітинні тварини є гетеротрофами, тобто харчуються готовими органічними речовинами рослинного й тваринного походження.

Багатоклітинні вищі рослини, як і тварини, складаються з тканин (твірної, основної, провідної, покривної, механічної). Тканини рослин складаються тільки з клітин, у них немає міжклітинної речовини. Основними органами квіткових рослин є вегетативні: корінь і пагін, який складається з осьової частини (стебла) і бічних частин (листків),— та генеративні (квітка). Органи рослин виконують такі функції: корінь — закріплення рослин у ґрунті, поглинання води та розчинених у ній поживних речовин, транспортування речовин до надземних органів, первинний синтез деяких органічних речовин; листок — фотосинтез, транспірація, дихання; стебло — механічна, провідна, об’єднання усіх частин рослини в єдине ціле, утворення

Багатоклітинні рослини розмножуються статевим шляхом, нестатевим (за допомогою спор) і вегетативним.

Усі багатоклітинні рослини є автотрофами, тобто синтезують органічні речовини з неорганічних.

Убагатоклітиннихwwwгрибів, унаслідок відсутності диференційованих тканин, вегетативні органи чітко не виражені, тіло грибів називається грибниця (міцелий) і являє собою сукупність нитчастих утворень (гіфів). Усі гриби є гетеротрофними організмами. Вони ведуть сапрофітний або паразитичний спосіб життя. Тільки деякі з них живуть

уводному середовищі.

Угрибів є вегетативне, безстатеве і статеве розмноження..

Отже багатоклітинні тварини, рослини і гриби мають як спільні, так і відмінні риси в будові та життєдіяльності.

51

Завдання D7

Здатність до розмноження, або самовідтворення, є однією з найважливіших властивостей живих організмів. Розмноження підтримує тривале існування виду, забезпечує наступність у ряду поколінь; приводить до збільшення чисельності особин виду і сприяє його розселенню. У рослин, переважна більшість яких веде прикріплений спосіб життя, розселення в процесі розмноження — єдиний спосіб зайняти нові території. Основні форми розмноження: статеве, нестатеве та вегетативне.

Нестатеве розмноження відбувається без утворення гамет, у ньому бере участь лише один організм, а всі потомки — генетично

ідентичні. У деяких випадках для відтворення потомства утворюються

чаток новому організмові. Спороутворенняorgпоширене у споровиків (малярійного плазмодію), грибів, водоростей,. спорових рослин (мохів, плаунів, хвощів, папоротей)4bookі лишайників.

спеціалізовані клітини — спори, кожна з яких проростає і дає по-

При нестатевому розмноженні збільшується кількість особин виду, але не відбувається генетична рекомбінація, не підвищується гене-

тична різноманітність усередині виду.

Статеве розмноження.відбувається за допомогою статевих клі-

диплоїдна зигота, яка несе спадкові ознаки батьків і дає початок новому організмові. Поєднання в зиготі наборів хромосом двох різних організмів становить генетичну основу внутрішньовидової мін­ ливості.

тин — гамет. При злитті жіночої та чоловічої статевих клітин — яйцеклітини та сперматозоїдаwww— відбувається запліднення й утворюється

52