219. Страхувальник – це:

1. фізична або юридична особа, що страхує свій особистий інтерес або інтерес третьої сторони, сплачує страхові премії та має право, згідно з законом або на основі угоди страхування, отримати страхове відшкодування за настання страхової події;

2. особа, в житті якої може трапитися подія, що спричинить, згідно з умовами угоди страхування, виплату страхової суми;

3. страхова організація, яка приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток або сплатити страхову суму страхувальнику чи особі, на користь якої укладено договір страхування, за настання страхового випадку, обумовленого в договорі страхування;

4. незалежна юридична або фізична особа, що має ліцензію на проведення посередницьких операцій з укладання угод страхування.

220. Застрахований – це:

1. фізична або юридична особа, що страхує свій особистий інтерес або інтерес третьої сторони, сплачує страхові премії та має право, згідно з законом або на основі угоди страхування, отримати страхове відшкодування за настання страхової події;

2. особа, в житті якої може трапитися подія, що спричинить, згідно з умовами угоди страхування, виплату страхової суми;

3. страхова організація, яка приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток або сплатити страхову суму страхувальнику чи особі, на користь якої укладено договір страхування, за настання страхового випадку, обумовленого в договорі страхування;

4. незалежна юридична або фізична особа, що має ліцензію на проведення посередницьких операцій з укладання угод страхування.

221. Об'єкти страхування – це:

1. страховик, страхувальник, застрахований;

2. життя, здоров'я, працездатність громадян, майно, матеріальні цінності і майнові інтереси громадян та юридичних осіб;

3. державне майно;

4. всі відповіді правильні.

222. Предметом страхування виступає:

1. конкретна подія;

2. ризик, який може відбутися, а може не відбутися;

3. майно і життя;

4. правильна відповідь відсутня.

223. Превентивна функція страхування:

1. передбачає вкладання тимчасово вільних коштів страховика в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку;

2. дозволяє накопичити страхувальнику за рахунок страхових внесків, що обумовлені договором страхування, певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку за час дії такого договору;

3. відображає одну з найбільш капіталомістких форм антиризикової діяльності і передбачає відшкодування збитків страхувальнику за настання страхового випадку;

4. забезпечує фінансування заходів для запобігання настанню страхової події, сприяє запобіганню великих втрат як страхувальника, так і страховика.

224. Вкладання тимчасово вільних коштів страховика в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку передбачається:

1. інвестиційною функцією;

2. ризиковою функцією;

3. превентивною функцією;

4. принципом диверсифікації.

225. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити:

1. укладанням додаткової угоди;

2. бажанням страхувальника;

3. шляхом повторного переукладання договору на новий термін;

4. бажанням страховика.

226. Угода добровільного страхування починає діяти:

1. при сплаті разового або першого страхового внеску;

2. з першого числа наступного місяця;

3. з моменту її підписання сторонами;

4. правильна відповідь відсутня.

227. Об'єкти, які підлягають добровільному страхуванню визначаються:

1. законом;

2. правилами страхування;

3. страховиком;

4. страхувальником.

228. Страхування:

1. це особливий вид економічної діяльності, пов'язаний з перерозподілом серед учасників страхування ризику завдання збитку їх майновим інтересам;

2. здійснюється спеціалізованими організаціями, які забезпечують акумуляцію страхових внесків, створення страхових резервів та здійснення страхових виплат у разі завдання збитку об'єктам страхування;

3. вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб;

4. всі відповіді вірні.

229. Суб'єктами страхових відносин є:

1. страховики;

2. страхувальники;

3. застраховані;

4. всі відповіді правильні.

230. Співстрахування – це:

1. другорядне розміщення ризику, коли перший страховик страхує виконання своїх зобов'язань або їх частину в іншого страховика;

2. страхування об'єкта за одним спільним договором кількома, страховиками;

3. страхування кількох різних об’єктів за одним договором;

4. страхування певної частини вартості об’єкта.

231. Страхова оцінка – це:

1. сума, в межах якої страховик несе відповідальність згідно з угодою страхування;

2. вартість майна, оцінена для цілей страхування;

3. грошова сума, яку страхувальник сплачує страховику згідно з угодою страхування;

4. сума, що сплачується на покриття страхового збитку.

232. Юридичний факт, з настанням якого законодавство або договір страхування пов'язують виникнення відповідальності страховика по сплаті страхового відшкодування – це:

1. страховий акт;

2. страхова подія;

3. страховий збиток;

4. правильна відповідь відсутня.

233. Сума, що сплачується на покриття страхового збитку – це:

1. страховий тариф;

2. страховий платіж;

3. страховий внесок;

4. правильна відповідь відсутня.

234. Конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), на випадок яких проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання – це:

1. страхова подія;

2. страховий ризик;

3. страхове оцінювання;

4. будь-яка людська діяльність.

235. Згідно із Законом України "Про страхування" страховий ризик – це:

1. розподіл між страховиком і страхувальником негативних економічних наслідків у страховому випадку;

2. певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

3. ймовірність завдання збитку внаслідок страхового випадку;

4. частина вартості майна, що не охоплена страхуванням і формує власний ризик страхувальника.

236. У західній страховій практиці управління ризиком визначається як:

1. резус фактор;

2. ризикофобія;

3. ризик-менеджмент;

4. антиризик.

237. Транспортні ризики поділяють на:

1. ризики КАСКО і КАРГО;

2. ризики ЛІФО і ФІФО;

3. ризики КЛАС А і КЛАС Б;

4. ризики УНО і КВАТРО.

238. Сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист – це:

1. ринкове середовище;

2. страховий ринок;

3. страховий поліс;

4. всі відповіді вірні;

239. До функцій страхового ринку можна віднести:

1. організація страхового захисту;

2. акумулювання значних фінансових ресурсів;

3. забезпечення „зустрічі” страхувальника та страховика;

4. всі відповіді правильні.

240. Перелік видів страхування, якими може користуватися страхувальник, відображає:

1. розвиток страхування;

2. асортимент страхового ринку;

3. страховий портфель;

4. страхове сторно.

241. Страхові агенти – це:

1. прямі посередники, що діють від імені страхової компанії;

2. непрямі посередники, що діють від імені страхової компанії;

3. прямі посередники, що діють від власного імені на основі угоди;

4. непрямі посередники, що діють від власного імені на основі угоди.

242. Морське страхове бюро:

1. об’єднує страховиків, яким дозволено займатись страхуванням морських ризиків, на добровільних засадах;

2. є структурним підрозділом транспортного страхового бюро;

3. є обов’язковою умовою виходу на міжнародний страховий ринок;

4. правильна відповідь відсутня.

243. Організаційно-правова форма, в якій не можуть бути створені страхові компанії в Україні:

1. ПАТ;

2. ТзПВ;

3. ДАК;

4. правильна відповідь відсутня.

244. Страховики, які займаються страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам повинні обов’язково вступати у:

1. моторне (транспортне) бюро;

2. страховий пул;

3. Лігу страхових організацій України;

4. товариство взаємного страхування.

245. Максимально можливий збиток обраного класу страхових подій найповніше покривається:

1. повним страхуванням;

2. страхуванням з франшизою;

3. пропорційним страхуванням;

4. непропорційним страхуванням.

246. Сюрвеєр:

1. інспектор чи агент страховика, здійснює огляд майна, яке приймається на оцінювання, визначає ймовірність реалізації страхового ризику;

2. діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхування на основі норм страхового права;

3. встановлює причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило займається дорожньо-транспортними пригодами;

4. спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки під час загальної аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.