60. Виплата страхових сум з обов’язкового особистого страхування проводиться:

1. день настання страхового випадку;

2. в термін, визначений компетентним органом, після отримання страховою компанією всіх необхідних документів;

3. негайно – після одержання страховою компанією всіх необхідних;

4. документів; на третій день настання страхового випадку.

61 .До страхових випадків з обов’язкового особистого страхування на транспорті належить:

1. одержання застрахованим травми;

2. тимчасова втрата застрахованим працездатності або встановлення інвалідності;

3. загибель або смерть, одержання травми в разі встановлення інвалідності або тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті;

4. правильна відповідь відсутня.

62. У разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку страхове відшкодування за договором обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті становить:

1. 90 % страхової суми;

2. 100 % страхової суми;

3. 50 % страхової суми;

4. 80 % страхової суми.

63. Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті не поширюється на:

1. пасажирів залізничного транспорту;

2. пасажирів морського транспорту на міжнародних перевезеннях;

3. пасажирів морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

4. пасажирів автомобільного транспорту на міжміських маршрутах.

64. На визначення групи ризику під час страхування від нещасних випадків впливає:

1. ступінь ризику професії;

2. вік застрахованих;

3. вік та ступінь ризику професії застрахованого;

4. ступень акредитації підприємства.

65. На розмір тарифної ставки під час добровільного страхування від нещасних випадків:

1. група ризику;

2. група ризику, вид страхування;

3. вік застрахованих;

4. вид страхування, вік застрахованих.

66. Нещасний випадок – це:

1. короткочасна подія, що призвела до тимчасової втрати працездатності;

2. раптова, короткочасна та незалежна від волі застрахованої особи подія, що відбулась і призвела до смерті застрахованої особи або до погіршення здоров’я;

3. несподіване погіршення здоров’я;

4. головний біль, біль у горлі, підвищення температури.

67. З договору страхування від нещасних випадків виключаються:

1. самогубство або замах на нього;

2. травми і смерть застрахованого, отримані як результат алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

3. навмисне заподіяння застрахованого самому собі тілесних ушкоджень;

4. усі відповіді правильні.

68. Розмір страхового відшкодування за страхуванням від нещасних випадків визначається:

1. характером страхового випадку й умовами страхування;

2. тільки лише умовами страхування;

3. характером страхового випадку;

4. має фіксовану суму.

69. Обов'язковим видом особистого страхування від нещасних випадків є:

1. страхування від нещасних випадків на транспорті;

2. страхування працівників від нещасних випадків на виробництві;

3. медичне страхування;

4. пенсійне страхування.

70. Страхування від нещасних випадків від довгострокового страхування життя відрізняється тим, що…

1. у разі нещасних випадків договір страхування припиняє свою дію незалежно від виплаченої суми;

2. довгострокове страхування життя передбачає накопичення внесків, а страхування від нещасних випадків – ні;

3. вони належать до різних галузей страхування;

4. вони не відрізняються.

71. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві здійснюють:

1. Пенсійний фонд України;

2. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

3. страхові компанії, що мають відповідну ліцензію;

4. усі наведені вище суб’єкти.

72. Сума страхового відшкодування за добровільним особистим страхуванням від нещасних випадків залежить від:

1. суми витрат на лікування постраждалого;

2. ліміту відповідальності страховика;

3. виплат із системи загальнообов’язкового державного соціального страхування;

4. ступеня втрати працездатності постраждалого.

73. Видами виключно добровільного страхування в Україні є:

1. страхування життя;

2. страхування від нещасних випадків;

3. медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

4. усі відповіді правильні.

74. Договір добровільного медичного страхування може бути:

1. індивідуальним;

2. колективним;

3. як індивідуальним, так і колективним;

4. лише індивідуальним.

75. Під час укладення договору добровільного медичного страхування програма страхування обирається:

1. страховиком;

2. страхувальником;

3. лише застрахованим;

4. страховиком, страхувальником, застрахованим та медичним закладом.

76. Страхові внески, які сплачуються страхувальником згідно з договором добровільного медичного страхування, залежать від:

1. програми медичного страхування;

2. фінансових можливостей страхувальника;

3. бажання страховика;

4. соціального статусу страхувальника.

77. Об’єктом медичного страхування є:

1. захист від тілесних ушкоджень страхувальника;

2. витрати на лікування застрахованої особи;

3. втрата працездатності страхувальником;

4. усі відповіді правильні.

78. Суб’єктами медичного страхування в Україні є:

1. страховики та страхувальники;

2. страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи;

3. застраховані, медичні установи;

4. страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи, банки.

79. Програми добровільного медичного страхування не включають такі захворювання:

1. злоякісні новоутворення;

2. венеричні хвороби;

3. СНІД;

4. усі відповіді правильні.

80. Медична установа як суб’єкт обов’язкового медичного страхування повинна:

1. мати лише ліцензію на право надання медичних послуг у системі обов’язкового медичного страхування;

2. пройти лише акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам;

3. мати ліцензію на право надання медичних послуг у системі обов’язкового медичного страхування і пройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам;

4. правильна відповідь відсутня.

81. Страхування осіб, що виїжджають за кордон – це вид:

1. медичного страхування;

2. страхування життя;

3. страхування від нещасних випадків;

4. майнового страхування.

82. Обов'язкова форма медичного страхування передбачає, що сплата страхових внесків покладається на:

1. роботодавців;

2. працівників;

3. всіх застрахованих;

4. роботодавців та працівників.

83. Взаємовідношення між страховою організацією і медичним закладом такі:

1. немає офіційних взаємовідносин;

2. медична установа вибірково надає медичну допомогу і лікування застрахованих;

3. укладається договір про співпрацю щодо надання медичної допомоги і лікування застрахованих за умови договорів добровільного медичного страхування;

4. правильна відповідь відсутня.

84. Обов’язкове медичне страхування поширюється:

1. тільки на населення віком від 16 до 50 років;

2. на населення з професійними захворюваннями, окрім працівників ДАІ;

3. на державних службовців і працівників державних підприємств;

4. на всі верстви населення та не залежить від віку, стану здоров’я застрахованої особи та роду її зайнятості.

85. Принципи, на яких базується обов’язкове медичне страхування:

1. загальності;

2. державності;

3. некомерційності;

4. усі відповіді правильні.

86. Страхова сума за договорами добровільного медичного страхування визначається:

1. за розміром страхової премії;

2. за розміром страхового відшкодування;

3. згідно зі строком, переліком та вартістю наданих медичних послуг;

4. за домовленістю між страховиком і медичною установою.

87. Страхова компанія на здійснення обов'язкового медичного страхування повинна мати:

1. дозвіл Держфінпослуг;

2. ліцензію;

3. письмовий дозвіл;

4. дозвіл Кабінету Міністрів України.

88. Страхування асистанс – це:

1. страхування на випадок захворювання;

2. страхування від нещасних випадків на виробництві;

3. страхування осіб, що виїжджають за кордон;

4. обов’язкове медичне страхування.

89. Страхування майна юридичних осіб найчастіше здійснюється:

1. за системою першого ризику;

2. за системою пропорційної відповідальності;

3. за системою граничної відповідальності;

4. на обов’язковій основі.

90. У страхуванні майна юридичних осіб виділяють такі види договорів:

1. простий, складний, додатковий, вибірковий;

2. основний, додатковий, вибірковий, спеціальний;

3. основний, простий, складний, спеціальний;

4. простий, складний, комплексний.

91. Під час укладення договору страхування майна підприємства, оцінювання його основних фондів здійснюється:

1. на основі їх залишкової вартості за вирахуванням величини зносу;

2. на основі їх первісної вартості без вирахування величини зносу;

3. на основі домовленості між страхувальником і страховиком;

4. на основі їх повної балансової вартості за вирахуванням розміру страхової премії.

92. Строк дії договору страхування відповідальності виробника за якість продукції:

1. є необмеженим;

2. відповідає гарантійному строку на продукцію страхувальника;

3. відповідає гарантійному строку страховика;

4. залежить від перестрахування.

93. Під час укладення договору страхування відповідачем перед страхувальником є:

1. винна особа;

2. працівник;

3. роботодавець;

4. страхова компанія.

94. Під час укладення договору страхування від перерв у виробництві відшкодовуються:

1. зворотні збитки;

2. непрямі збитки;

3. прямі збитки;

4. всі відповіді правильні.

95. В основу страхування основних засобів покладено:

1. відшкодування збитків страхувальника, страховий захист майна;

2. страховий інтерес, страховий ризик;

3. максимальна сумлінність сторін;

4. правильна відповідь відсутня.

96. Майно, яке підлягає страхуванню згідно з основним договором:

1. майно, отримане підприємством за договором майнового найму;

2. продукція, отримана від населення для переробки, зберігання;

3. усе майно, що належить підприємству;

4. майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт.

97. Майно, яке підлягає страхуванню за додатковою угодою:

1. майно, призначене для проведення дослідницьких та експериментальних робіт, об'єкти незавершеного будівництва, майно, яке не застраховане в наймодавця;

2. передавальні пристрої, силові та робочі машини, об'єкти незавершеного будівництва;

3. дорогоцінні метали;

4. передавальні пристрої, силові та робочі машини.

98. Майно, яке підприємства не приймається на страхування:

1. грошові кошти (готівка), деревина під час сплаву, акції, облігації та інші цінні папери;

2. готова продукція, інвентар, сировина, деревина під час сплаву, акції;

3. будівлі, споруди, об'єкти незавершеного виробництва.

4. сільськогосподарські тварини.

99. За основу під час оцінювання основних засобів береться:

1. фактична вартість;

2. повна балансова (первісна) вартість;

3. фактична собівартість;

4. дійсна вартість.

100. Страхування ризику втрати прибутку підприємства як правило є:

1. обов’язковим видом страхування;

2. колективним видом страхування;

3. незалежним видом страхування;

4. комплементарним (приєднаним до іншого виду) видом страхування.

101. Втрати, які враховують під час страхування прибутку:

1. прибуток, не отриманий страхувальником, витрати, які мають постійний характер;

2. прибуток, не отриманий контрагентами страхувальника;

3. витрати, які мають змінний характер.

4. прибуток отриманий контрагентами страхувальника, витрати, які мають змінний характер.

102. Термін відшкодування — це термін, протягом якого:

1. страховик має право розраховуватися із клієнтом;

2. визначаються збитки, яких зазнав страхувальник ;.

3. страховик повинен повернути страхувальнику страхові платежі;

4. страхових може скористатися правом на суброгацію.

103. Види страхування, які не належать до майнового:

1. страхування транспортних засобів;

2. страхування нерухомості;

3. страхування сільськогосподарських тварин;

4. усі названі види є майновими.

104.У разі настання страхового випадку страхувальник перш за все повинен:

1. повідомити про це страховику;

2. скласти страховий акт;

3. обчислити суму збитку;

4. викликати страхового агента.

105. Оцінка, за якою приймають на страхування готівку в касі підприємства:

1. дійсна вартість;

2. фактична собівартість;

3. в межах ліміту каси;

4. не приймається на страхування.

106. Майно, отримане за договорами оренди чи лізингу:

1. страхується за ринковою вартістю;

2. страхується за договірною вартістю;

3. страхується за балансовою вартістю за даними обліку орендодавця;

4. не приймається на страхування.

107. Розмір збитку в разі втрати майна юридичної особи встановлюється:

1. в розмірі фактичної вартості з урахуванням витрат на рятування та вартості матеріалів, що далі ще можуть бути використані;

2. в розмірі фактичної вартості без урахування витрат на рятування та вартості матеріалів, що далі ще можуть бути використані;

3. в розмірі витрат на придбання аналогічного майна;

4. за домовленістю сторін.

108. Страхові премії за договорами страхування майна юридичних осіб сплачуються як правило:

1. одноразово;

2. щомісячно;

3. щоквартально;

4. щорічно.

109. Чинник, який зумовлює найбільшу потребу в сільськогосподарському страхуванні, – це:

1. сезонність вирощування сільськогосподарських культур;

2. коливання цін на сільськогосподарську продукцію;

3. знищення врожаю через засуху;

4. необхідність отримання банківського довгострокового кредиту.

110. Випадки, які є страховими:

1. недоотримання врожаю через несвоєчасність збирання;

2. значне пошкодження сільськогосподарських культур градом;

3. недоотримання врожаю через використання неякісного насіння;

4. усі випадки є страховими.

111. Під час страхування врожаю сільськогосподарських культур сума страхового відшкодування залежить від:

1. кількісних утрат врожаю в поточному році порівняно з попередніми 5 роками в розрахунку на 1 га;

2. вартості витрат на посів і вирощування сільськогосподарської культури;

3. наявності укладених договорів на реалізацію продукції;

4. у разі усіх наведених вище факторів.

112.Тварини, які підлягають страхуванню в обов’язковому порядку – це:

1. сільськогосподарські тварини, що належать приватним підприємствам;

2. сільськогосподарські тварини, що належать державним підприємствам;

3. лише робочі тварини;

4. робочі та сільськогосподарські тварини, що мають племінну цінність.

113. Події які є страховими під час страхування тварин:

1. інфекційні хвороби;

2. стихійні лиха;

3. напад диких звірів;

4. усі наведені вище.

114. Вибіркове страхування сільськогосподарських культур означає для страхувальника:

1. вибір форми страхування;

2. вибір обсягу страхового покриття;

3. вибір об’єктів страхування;

4. вибір порядку сплати страхових внесків.

115. Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається:

1. у строк, визначений Кабінетом міністрів України;

2. строк, визначений агрономічними службами;

3. строк, визначений Фондом аграрних страхових субсидій;

4. за домовленістю між страховиком і страхувальником.

116. Якщо збільшується розмір посівної площі, то агровиробник може укласти:

1. комбінований договір страхування;

2. комплексний договір страхування;

3. вибірковий договір страхування;

4. додатковий договір страхування.

117. Максимальний розмір страхового покриття за договором добровільного страхування врожаю сільськогосподарських культур становить:

1. 100 %;

2. 70 %;

3. 50%;

4. 30%.

118. Збиток від вимушеного забою тварин може бути визначений:

1. за вартістю, необхідною для придбання нової тварини;

2. за балансовою вартістю дорізаної тварини;

3. за залишковою вартістю (первинна вартість за мінусом нарахованої амортизації)

4. за залишковою вартістю з урахуванням витрат на забій і вартості отриманого м'яса.

119. Джерелами формування коштів Фонду аграрних страхових субсидій не можуть бути:

1. відрахування страховиків;

2. відрахування страхувальників;

3. внески з державного бюджету;

4. кредити державного бюджету.

120. Сума франшизи, у межах якої здійснюється відшкодування із Фонду аграрних страхових субсидій:

1. 10% суми застрахованого ризику;

2. 20% суми застрахованого ризику;

3. 30% суми застрахованого ризику;

4. не обмежено.

121. Під час страхування багаторічних насаджень об’єктами страхування можуть бути:

1. лише самі багаторічні насадження на випадок їх втрати;

2. лише врожай багаторічних насаджень;

3. самі багаторічні насадження та їх врожай;

4. витрати на вирощування багаторічних насаджень.

122. Обов’язковому страхуванню не підлягають:

1. тварини, що мають племінну цінність;

2. зоопаркові тварини;

3. циркові тварини;

4. будь-які з указаних вище, якщо їх вік – молодше 1 року.

123. До прямих збитків під час обов’язкового страхування тварин відносять:

1. різницю між страховою сумою на кожну тварину та вартістю придатного до споживання м’яса;

2. витрати на ліки та введення їх хворій тварині;

3. витрати на транспортування тварини за направленням спеціаліста ветеринарної медицини на м’ясозаготівельний пункт;

4. усі наведені витрати.

124. Об’єктами добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств не можуть бути:

1. будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка;

2. документи, готівка та цінні папери;

3. урожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень;

4. сільськогосподарські тварини.

125. Птиця яйценосних порід приймається на страхування за договорами:

1. добровільного страхування тварин;

2. обов’язкового страхування тварин;

3. комплексного страхування;

4. індексного страхування.

126. У страхуванні сільськогосподарських ризиків по настанні страхового випадку збитки визначаються у страховому акті, який складається:

1. виключно страховиком;

2. страховиком, або уповноваженою ним особою;

3. страхувальником;

4. страхувальником, або уповноваженою ним особою;

127. До страхування технічних ризиків належить:

1. страхування авто перевізника;

2. страхування будівельно-монтажних робіт;

3. страхування вантажів;

4. страхування транспортних засобів при перевезенні вантажів.

128. Страхування технічних ризиків за змістом об’єктів страхування відноситься до:

1. майнового страхування;

2. страхування відповідальності;

3. особистого страхування;

4. декількох галузей страхування.

129. Об’єктом страхування будівельно-монтажних робіт можуть бути:

1. будівельні документи та креслення;

2. заробітна плата будівельників;

3. машини та обладнання для проведення монтажних робіт;

4. усі наведені вище об’єкти.

130. За договором страхування будівельно-монтажних робіт не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок:

1. внутрішніх пошкоджень будівельних машин;

2. удару блискавки;

3. аварії інженерних мереж;

4. протиправних дій третіх осіб.

131. Договір страхування будівельно-монтажних робіт укладається на:

1. один рік;

2. період виконання будівельно-монтажних робіт;

3. період виконання найбільш ризикованих робіт;

4. необмежений період.

132. Страховий захист коли під час страхування будівельно-монтажних робіт починається:

1. після затвердження плану будівництва;

2. після затвердження кошторису;

3. після вивантаження будівельних матеріалів і техніки на будівельному майданчику;

4. після підписання договору страхування.

133. Страхова оцінка об’єкта будівництва під час страхування будівельно-монтажних ризиків має дорівнювати:

1. дійсній вартості;

2. відновлювальній вартості;

3. залишковій вартості;

4. вартості будівництва.

134. Об’єктами страхування машин від поломок не можуть бути:

1. машини, що виробляють енергію;

2. автотранспортні засоби;

3. верстати;

4. механічне обладнання.

135. Страхування машин від поломок не передбачає покриття збитків від:

1. впливу електроенергії у вигляді короткого замикання;

2. пожежі;

3. фізичного вибуху;

4. перевантаження, перегріву, заклинювання.

136. Договір страхування машин від поломки укладається на:

1. один рік;

2. період від 1 місяця до одного року;

3. період виконання найбільш ризикованих робіт;

4. необмежений період.

137. Страховий захист машин від поломки надається:

1. тільки на території України;

2. незалежно від місця розташування об’єктів;

3. виключно за адресою, вказаною в договорі;

4. за адресою, вказаною в договорі, з можливістю розширення покриття при тимчасовому їх переміщенні.

138. У разі загибелі застрахованої електронної техніки розмір збитку визначається як:

1. вартість відновлення техніки;

2. вартість на момент укладення договору страхування з урахуванням суми зносу і залишків техніки;

3. балансова вартість техніки;

4. певний відсоток від страхової суми за договором страхування.

139. Страхування CAR — це:

1. страхування монтажних ризиків;

2. страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

3. страхування машин;

4. страхування електронних пристроїв.

140. Страхування ЕAR — це:

1. страхування монтажних ризиків;

2. страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

3. страхування машин;

4. страхування електронних пристроїв.

141. Загальне обмеження щодо відшкодування збитків під час страхування технічних ризиків, яке є виключенням зі складу страхових випадків, – це:

1. пожежа;

2. протиправні дії третіх осіб;

3. військових дії та страйки;

4. помилки користувачів техніки.

142. Предмет застави, який страхує під час надання кредитів, – це:

1. договір особистого страхування;

2. договір відповідальності;

3. договір банківського страхування;

4. договір майнового страхування.

143. Під час укладання договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страхувальником може виступати:

1. тільки юридична особа;

2. тільки фізична особа;

3. юридична або фізична особа;

4. страхова компанія та її представництва.

144. Страхова сума під час укладання договору страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту залежить від:

1. страхової премії;

2. страхового відшкодування;

3. суми кредиту, що видається, і відсотків за ним;

4. суми страхової виплати.

145. Види страхування, які найбільше подібні між собою – це:

1. продаж за «факторингом» — продаж «у розстрочку»;

2. продаж за «факторингом» — лізинг;

3. продаж «у розстрочку» — лізинг;

4. немає схожих.

146. Під час страхуванні споживчих кредитів страхувальником є:

1. юридична особа;

2. підприємства, організації;

3. фізична й юридична особа;

4. фізична особа.

147. Назвіть суб’єктів гарантійного страхування:

1. позичальник, кредитор, страховик-гарант;

2. страховик, гарант;

3. застрахований, страхувальник;

4. бенефіціант, позичальник, страхувальник.

148. На автомобільному транспорті обов’язковим видом страхування є:

1. страхування каско;

2. страхування карго;

3. страхування відповідальності водіїв;

4. страхування водіїв та пасажирів від нещасного випадку.

149. Страхові випадки, на вірогідність настання яких впливають такі фактори, як стаж та вік водія, пора року та доби, – це:

1. на протиправні дії третіх осіб або крадіжку транспортного засобу;

2. на настання дорожньо-транспортної пригоди.

3. на настання стихійних лих;

4. усі відповіді правильні.

150. Страхові випадки, на вірогідність настання яких впливають такі фактори, як марка транспортного засобу, його колір та термін експлуатації, наявність протиугонних пристроїв, місце зберігання транспортного засобу, – це:

1. на настання стихійних лих;

2. на протиправні дії третіх осіб або крадіжку транспортного засобу;

3. на настання дорожньо-транспортної пригоди;

4. на розмір втрати товарної вартості;

151. Об'єктом страхування наземного транспорту є:

1. водій та пасажири цього застрахованого транспортного засобу;

2. цивільна відповідальність власника цього застрахованого транспортного засобу;

3. витрати, що є наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: штраф, оплата орендованого автомобіля, проживання в готелі, втрата прибутку, моральні збитки, видатки на відрядження тощо;

4. правильна відповідь відсутня.

152. Втрата товарної вартості – це:

1. окремий об'єкт страхування під час страхування транспортного засобу;

2. окремий ризик під час страхування транспортного засобу;

3. умовна величина зниження дійсної вартості відновленого після пошкодження транспортного засобу під час визначення розміру матеріального збитку;

4. погіршення зовнішнього вигляду автомобіля внаслідок страхового випадку.

153. На розмір страхового тарифу під час страхування транспортного засобу від крадіжки найбільшим чином впливає:

1. наявність протиугінних пристроїв;

2. марка транспортного засобу;

3. місце зберігання;

4. усі відповіді правильні.

154. Під час укладання договору авто-каско застосовується:

1. проста та складна франшиза;

2. комплексний страховий тариф;

3. умовна та безумовна франшиза;

4. простий та складний страховий тариф.

155. У разі знищення транспортного засобу, застрахованого на повну вартість:

1. страхова компанія виплачує всю страхову суму за мінусом безумовної франшизи;

2. страхова компанія виплачує страхове відшкодування за мінусом умовної франшизи;

3. страховик виплачує половину суми;

4. страховик виплачує викупну суму.

156. Якщо застрахованим транспортним засобом за страхуванням КАСКО перевозиться вантаж, то при настанні страхового випадку:

1. страхова компанія виплатить викупну суму;

2. страхова компанія зменшує страхове відшкодування;

3. страхова компанія в разі пошкодження вантажу не виплачує страхового відшкодування;

4. дія договору страхування припиняється.

157. Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» почав діяти:

1. 1 січня 2004 р.;

2. 1 лютого 2003 р.;

3. 20 грудня 2004 р.;

4. 1 січня 2005 р.

158. Завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України під час страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є:

1. укладення звичайних договорів;

2. виплати компенсацій по звичайних договорах;

3. виплати компенсацій по додаткових договорах;

4. управління централізованими страховими резервними фондами.

159. За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір страхових платежів не залежить від:

1. об’єму двигуна;

2. сфери використання транспортного засобу;

3. водійського стажу;

4. страхової суми.

160. За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик звільняється від виплати відшкодування збитку у разі:

1. завдання шкоди з вини водія транспортному засобу;

2. що завдання шкоди навколишнім середовищем;

3. завдання шкоди майну третіми особами;

4. завдання шкоди здоров’ю третіми особами.

161. Під час укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальнику присвоюється клас залежно:

1. від частоти страхових випадків;

2. від типу транспортного засобу;

3. від стажу водіння;

4. від сплаченої страхової премії за минулим договором страхування.

162. Клас, який присвоюється страхувальнику, якщо він уперше укладає договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:

1. 13;

2. 7;

3. М;

4. 3.

163. Франшиза під час укладання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлюється у розмірі:

1. 10% від страхової суми;

2. що не перевищує 2% ліміту відповідальності страховика;

3. що не перевищує 2% ліміту відповідальності страхувальника;

4. 5% від страхової премії.

164. Поліс «Зелена картка» – це:

1. поліс, що діє на території більшості країн Європи;

2. поліс зі страхування КАСКО;

3. внутрішній поліс України;

4. поліс, що передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу.

165. Страхування вантажів – це:

1. каско страхування;

2. карго страхування;

3. накопичувальне страхування;

4. обмежене страхування.

166. Об'єктом страхування в разі добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) є:

1. товарна вартість транспортного засобу на випадок втрати;

2. моральний збиток і недоотримані доходи;

3. транспортні засоби, життя, здоров'я водіїв і пасажирів;

4. відповідальність водія.

167. Поліси страхування вантажів поділяються на:

1. довгострокові та короткострокові;

2. обов’язкові та добровільні;

3. індивідуальні та колективні;

4. строкові та рейсові.

168. Об’єктами страхування засобів наземного транспорту не можуть бути засоби:

1. легкового транспорту;

2. вантажного транспорту;

3. гужового транспорту;

4. пасажирського транспорту.

169. Страхове покриття, за яким судновласник отримує компенсацію витрат із загальної аварії – це:

1. страхування відповідальності судновласника перед третіми особами;

2. особисте страхування від нещасного випадку;

3. страхування вантажів;

4. страхування каско суден.

170. Витрати, які не покриваються страхуванням каско суден:

1. вартість металу або запасних частин для ремонту судна;

2. витрати на перехід судна до місця ремонту;

3. витрати на подальше транспортування вантажу з ушкодженого судна до порту призначення;

4. витрати на заробітну плану екіпажу на час переходу до місця ремонту.

171. Ризик, який може включатися як до поліса страхування каско, так і страхування відповідальності судновласника – це:

1. відповідальність за шкоду навколишньому середовищу;

2. відповідальність судновласника за шкоду, заподіяну судну іншого власника;

3. пошкодження гвинто-кермового механізму;

4. додаткові витрати, пов'язані з ремонтом судна.

172. Ризики, які не покриваються Р&І клубами:

1. шкода навколишньому середовищу;

2. медичні витрати членів команди під час плавання;

3. відповідальність за пошкодження майна третіх осіб;

4. втрати фрахту в зв'язку з пошкодженням судна.

173. Страхування засобів водного транспорту в Україні:

1. є добровільним;

2. є обов'язковим;

3. може бути як добровільним, так і обов’язковим;

4. не здійснюється.

174. Збитки від військових, страйкових ризиків і протиправних дій третіх осіб покриваються:

1. стандартним страхуванням каско суден;

2. спеціалізованим страхуванням для „незвичайних" суден та іншого майна;

3. додатковим страхуванням для звичайних суден, що плавають у нормальних умовах;

4. не покриваються зовсім.

175. У випадку страхування вантажу страхова сума має відповідати:

1. сумі, заявленій страхувальником;

2. дійсній вартості вантажу;

3. дійсній вартості вантажу з урахуванням можливого прибутку від його продажу;

4. дійсній вартості вантажу з урахуванням витрат на його спасіння.

176. Страхування відповідальності морських судновласників в Україні є:

1. добровільним;

2. обов'язковим;

3. як добровільним, так і обов'язковим;

4. не здійснюється.

177. Історично склалося, що страхування відповідальності судновласників здійснюється:

1. державними страховими компаніями;

2. приватними страховими компаніями;

3. міжнародними страховими корпораціями;

4. товариствами взаємного страхування.

178. До видів морського страхування не відносять страхування:

1. каско;

2. карго;

3. асистанс;

4. усі названі види присутні в морському страхуванні.

179. Основні застереження, що використовуються під час страхування вантажів на морському транспорті, розроблено:

1. Інститутом лондонських страховиків;

2. Інститутом мадридських страховиків;

3. Інститутом німецьких страховиків;

4. національними морськими страховими бюро.

180. Основні вимоги до договорів морського страхування в Україні відображено у:

1. Законі України «Про страхування»;

2. Кодексі торговельного мореплавства України;

3. постановах Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;

4. розпорядженнях Морського страхового бюро України.

181. Страхування авіасуден – це:

1. страхування каско;

2. страхування карго;

3. асистанс;

4. абандон.

182. Ліміт відповідальності страховика – це:

1. мінімальна сума страхового відшкодування, яку може бути сплачено страховиком страхувальнику;

2. максимальна сума страхового відшкодування, яку може бути сплачено страховиком страхувальнику;

3. встановлена сума повернення по настанні страхового випадку;

4. це мінімальна сума, яка повертається авіакомпанією за повернення білета.

183. Авіакомпанія за позовом суду має відшкодувати збитки третім особам у розмірі 5 850 000 дол. США, ліміт відповідальності авіакомпанії – 5 000 000 дол. США, різницю у розмірі 850 000 дол. США відшкодовує:

1. авіакомпанія;

2. страхова компанія;

3. держава;

4. 50 % авіакомпанія та 50% держава.

184. Особливістю авіаційного страхування є:

1. дія поліса страхування за межами України; великі розміри страхових сум; необхідність перестрахування;

2. дія поліса страхування в межах України; вірогідність повернення квитків;

3. у разі заподіяної шкоди життю передбачені виплати; дія поліса страхування в межах України;

4. невеликі розміри страхових сум.

185. Страхувальником під час страхування авіасуден є:

1. тільки судновласник;

2. перевізник;

3. судовласник або експлуатант;

4. страхова компанія.

186. Ставки тарифів із страхування авіасуден залежать від таких факторів:

1. кліматичні умови;

2. максимальна злітна маса та вид повітряного судна;

3. кваліфікація і досвід пілотів;

4. повітряне судно виконує регулярні рейси чи ні.

187. Види авіаційного страхування, які не є обов'язковими – це:

1. страхування відповідальності повітряного перевізника;

2. страхування повітряних суден;

3. страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу;

4. усі наведені види страхування є обов’язковими.

188. Обов'язкове авіаційне страхування на військову авіацію поширюється:

1. ні;

2. так;

3. так, лише під час здійснення транспортних робіт;

4. так, за виключенням військових дій.

189. У разі встановлення застрахованому II групи інвалідності за обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті йому виплачується:

1. 100% страхової суми;

2. 90% страхової суми;

3. 80% страхової уми;

4. 75% страхової суми.

190. Умови авіаційного страхування в Україні визначаються:

1. виключно нормами українського страхового права;

2. виключно нормами міжнародного страхового права;

3. нормами міжнародного та вітчизняного страхового права;

4. затвердженими в установленому порядку правилами страхування.

191. Розміри страхових виплат у разі страхування екіпажу повітряного судна залежить від:

1. професії члена екіпажу;

2. ступеня втрати працездатності;

3. витрат на лікування;

4. виду повітряного судна.

192. За міжнародною авіаційною практикою судно визнається повністю втраченим, якщо вартість відновлювальних, рятувальних і супутніх витрат є не менше:

1. 65 % узгодженої страхової суми;

2. 75 % узгодженої страхової суми;

3. 85 % узгодженої страхової суми;

4. 95 % узгодженої страхової суми.

193. Страховому захисту за договором страхування домашнього майна підлягає:

1. усе майно, яке розташоване на земельній ділянці страхувальника;

2. окремі конструктивні елементи будівлі;

3. предмети домашнього господарства;

4. правильна відповідь відсутня.

194. За договором страхування домашнього майна можна застрахувати:

1. домашніх тварин;

2. кімнатні рослини;

3. паркан;

4. всі відповіді правильні.

195. Події, на випадок яких проводять страхування домашнього майна:

1. знищення або пошкодження під час його реалізації;

2. проникнення води із сусіднього приміщення;

3. заволодіння третьою особою шляхом шахрайства;

4. оренда.

196. Договір страхування можна укласти на домашнє майно, яке розташовано:

1. у будь-якій будівлі;

2. у квартирі;

3. поряд зі страхувальником, який перебуває на відпочинку в Іспанії;

4. будь де.

197. Фактор, який не впливає на розмір тарифних ставок у разі страхування домашнього майна:

1. вік власника майна;

2. обсяг відповідальності страховика;

3. строк страхування;

4. правильна відповідь відсутня.

198. Страхувальник має право укласти додатковий договір страхування домашнього майна:

1. якщо бажає зменшити страхову суму;

2. якщо бажає застрахувати деякі групи домашнього майна;

3. якщо бажає застрахувати майно, яке міститься в іншому місті;

4. якщо бажає збільшити страхову суму.

199. Знецінення домашнього майна внаслідок страхового випадку – це:

1. вартість втрати якості та цінності предметів через їх пошкодження;

2. вартість втрати якості та цінності предметів через їх загибель;

3. вартість викраденого майна;

4. втрачена вартість предметів через їх знецінення на ринку.

200. Сума збитку за знищене домашнє майно визначається:

1. у розмірі страхової суми;

2. у розмірі дійсної вартості;

3. у розмірі вартості знецінення майна;

4. у розмірі дійсної вартості з урахуванням зносу.

201.Страхування від нещасних випадків проводиться на випадок:

1. дожиття до закінчення строку страхування;

2. смерті з будь-якої причини;

3. постійної втрати загальної працездатності від нещасного випадку;

4. пожежі.

202. За договором страхування домашнього майна не відшкодовуються збитки, які виникли внаслідок:

1. викиду газу;

2. неправомірних дій третіх осіб;

3. технічних поломок;

4. пожежа.

203. За договором страхування будівель страхове оцінювання має дорівнювати:

будь-якій вартості;

первісній собівартості;

дійсній вартості;

собівартості.

204. Майнове страхування є:

1. ризиковим видом страхування;

2. накопичувальним видом страхування;

3. особистим страхуванням;

4. взаємним страхуванням.

205. Дія договору страхування домашнього майна обмежена:

1. місцем страхування;

2. розміром страхової премії;

3. розміром страхового відшкодування;

4. розміром страхової суми.

206. До підгалузей майнового страхування відносять:

1. страхування життя та страхування від нещасних випадків;

2. страхування відповідальності;

3. страхування майна юридичних осіб і страхування майна фізичних осіб;

4. добровільне і обов'язкове страхування.

207. Якщо під час страхування майна обрано систему страхування першого ризику і при настанні страхового випадку збиток перевищує страхову суму, то витрати з його компенсації несе:

1. страховик;

2. страхувальник;

3. винна особа;

4. страховик і страхувальник в однаковому розмірі.

208. Під час страхування домашнього майна страхова сума не повинна перевищувати його дійсної вартості…

1. на момент укладання договору страхування;

2. на момент настання страхового випадку;

3. на момент виплати страхового відшкодування;

4. на момент визначення страхового тарифу.

209. Вид відповідальності, який не страхується:

1. відповідальність за договором;

2. відповідальність за фінансовий збиток;

3. професійна відповідальність;

4. моральна відповідальність.

210. Страхова сума в разі страхування власників собак встановлюється залежно від:

1. вартості собаки;

2. вартості ветеринарних послуг з лікування собак;

3. віку страхувальника;

4. встановлюється лише ліміт відповідальності страховика.

211. Страховий поліс – це:

1. основний страховий документ, який забезпечує всю повноту взаємної відповідальності сторін згідно з укладеною страховою угодою;

2. допоміжний страховий документ, що підтверджує укладання сторонами страхової угоди та підтверджує набуття угоди в чинності з моменту сплати страхової премії страхувальником;

3. документ, в якому зазначається ліміт страхової відповідальності;

4. документ, в якому страховик або його представник фіксує факт, причину та наслідки страхового випадку.

212. Страхове відшкодування – це:

1. сума, що сплачується на покриття страхового збитку;

2. вартість знищеного та втрачена вартість частково пошкодженого майна, визначена, виходячи з матеріального вираження шкоди, завданої страхувальнику чи третім особам, на користь яких укладено договір страхування;

3. грошова сума, яку страхувальник сплачує страховику згідно з угодою страхування;

4. сума, в межах якої страховик несе відповідальність згідно з угодою страхування.

213. Страховий платіж – це:

1. сума, що сплачується на покриття страхового збитку;

2. вартість знищеного та втрачена вартість частково пошкодженого майна, визначена, виходячи з матеріального вираження шкоди, завданої страхувальнику чи третім особам, на користь яких укладено договір страхування;

3. грошова сума, яку страхувальник сплачує страховику згідно з угодою страхування;

4. сума, в межах якої страховик несе відповідальність згідно з угодою страхування.

214. За об'єктами страхування виділяють такі його сфери:

1. ризикове і "неризикове" страхування;

2. страхування будинків та споруд;

3. страхування майна, особисте страхування та страхування відповідальності;

4. страхування дітей і дорослих.

215. Контрибуція:

1. це передача права страховику на стягнення суми страхового відшкодування з винних осіб у межах здійснених страхових виплат;

2. надає право страховику звертатися до інших страховиків, які за попередніми полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим страхувальником з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків;

3. це право страхувальника стягувати виплати через суд;

4. передбачає необхідність розширення діяльності страховика за межі основного бізнесу.

216. За формою проведення страхування може бути:

1. обов'язковим і добровільним;

2. соціальним;

3. медичним;

4. майновим.

217. Страховий випадок – це:

1. певна подія, на випадок якої проводиться страхування;

2. подія, яка фактично відбулася, у зв’язку з негативним або іншими обумовленими факторами, наслідками якої є сплата страхового відшкодування чи страхової суми;

3. перелік можливих ризиків втрати майна;

4. настання страхової події, пов’язане із свідомою діяльність людини.

218. Страховик – це:

1. фізична або юридична особа, що страхує свій особистий інтерес або інтерес третьої сторони, сплачує страхові премії та має право, згідно з законом або на основі угоди страхування, отримати страхове відшкодування за настання страхової події;

2. особа, в житті якої може трапитися подія, що спричинить, згідно з умовами угоди страхування, виплату страхової суми;

3. незалежна юридична або фізична особа, що має ліцензію на проведення страхових операцій з укладання угод страхування;

4. правильна відповідь відсутня.