Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
7
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
3.81 Mб
Скачать

Формули та рівняння, які використовуються при виконанні самостійної роботи

Теплота згорання органічних речовин у газоподібному стані:

[кДж/моль],

де n – число атомів кисню, необхідне для повного згорання речовини; m – число молів води, яка утворилась; X – поправка (термічна характеристика), стала для гомологічного ряду.

Обчислення теплоємності

Правило Неймана-Копа:

nn,

де nта n– кількість атомів даного елемента у сполуці;– теплоємність елемента, Дж/моль·К.

Для сплавів:

,

де – теплоємності простих речовин;– вміст простих речовин у сплаві, мол. частки.

Правило Джонсона-Хуанга:

,

де – атомно-груповий множник теплоємності.

Тверді та рідкі речовини:

,

де – атомна теплоємність;– число атомів у молекулі.

Теплота випаровування неполярної рідини при Тнтв :

[Дж/(моль·К)],

[Дж/(моль·К)].

Теплота плавлення:

прості речовини: [Дж/(моль·К)],

неорганічні речовини: [Дж/(моль·К)],

органічні речовини: [Дж/(моль·К)].

Тепловий ефект хімічної реакції:

,

.

Рівняння Кірхгофа:

або ,

деa, b, c, c` – зміна коефіцієнтів в рівняннях теплоємностей.

Обчислення зміни ентропії при фізичних процесах:

для n молів речовини:

– нагрівання від Т1 до Т2:

;

– фазовий перехід:

;

– ізотермічне розширення:

або ;

одночасна зміна T, P і V ідеального газу:

(P = const),

(V = const);

– при адіабатичному розширенні ідеального газу:

;

– дифузії двох ідеальних газів:

.

Ентропія речовини при температурі т:

,

де ,– ізобарні теплоємності фаз α і; Тпер. – температура переходу речовини з α в  фазу; Нпер. – теплота переходу речовини з α в  фазу; Нпл, .Нвип. – теплоти плавлення та випаровування; Тпл., Твип. – температури плавлення та випаровування; – ізобарні теплоємності рідини та пари.

Зміна ентропії при хімічному процесі:

,

або

.

Зміна внутрішньої енергії при фазових переходах (рідина ↔ газ; тв. тіло ↔ газ):

.

Рівняння Клапейрона-Клаузіуса:

,

для рівноваги: тверде тіло газ або рідинагаз:

;

.

Правило фаз Гіббса:

С = К – Ф + n,

де С – варіантність системи; К – число компонентів; Ф – число співіснуючих фаз; n – число незалежних параметрів.

Залежність підвищення температури кипіння () розбавленого розчину від моляльної концентрації m :

– для речовин, які не дисоціюють:

;

– для речовин, які дисоціюють:

,

де T,T – температура кипіння, відповідно, розчинника та розчину; Ке– ебуліоскопічна стала (молярне підвищення температури кипіння); і – ізотонічний коефіцієнт.

;

де T– нормальна температура кипіння чистого розчинника;– питома теплота випаровування розчинника.

За підвищенням температури кипіння розчину можна визначити молекулярну масу речовини:

,

де M– молекулярна маса розчиненої речовини; m– маса розчиненої речовини; m– маса розчинника.

– для речовин, які не дисоціюють:

;

– для речовин, які дисоціюють:

;

де К– кріоскопічна стала розчинника.

,

де T– температура кристалізації чистого розчинника;– питома теплота кристалізації розчинника.

Рівняння Арреніуса:

.

Залежність константи дисоціації від температури:

,

,

де – теплота дисоціації.

W= - = RT·lnK.

Для сильних електролітів:

Залежність середньої іонної моляльності m± від моляльності електроліту:

,

де – число катіонів і число аніонів;– загальне число іонів.

Середній іонний коефіцієнт активності γ±:

.

Середня іонна активність:

,

де – активності іонів.

Іонні моляльності:

.

.

Перше наближення Дебая-Гюккеля:

,

де А – стала, для водних розчинів (Т=298 К), 0,509.

Друге наближення Дебая-Гюккеля:

.

Рівняння Кольрауша:

,

.

Числа переносу t+ або t-:

Рівняння Нернста:

,

де аокисл. і авідн. – активності окисненої та відновленої форм:

– для електрода 1-го роду: ,

– для електрода 2-го роду (наприклад Ag|AgCl, KCl):

,

– окисно-відновного електрода (наприклад, Pt / Fe2+; Fe3+):

.