22. Ухвалення рішення за підсумками екологічної оцінки

Практично у всіх країнах рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності в цілому приймають державні органи, видаючи дозвіл, ліцензію і т.п. Наприклад, у Великій Британії в більшості випадків цю функцію виконують місцеві управління з планування. У багатьох національних системах матеріали ЕО використовуються при ухваленні загального рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності. У таких системах контроль процедури і якості документації й ухвалення рішення розділені і відносяться до компетенції різних організацій. У той же час, в ряді систем обов’язкове рішення в ході ЕО звичайно характеризуються як »консультації й участь громадськості».

Роль зацікавлених сторін у процесі ЕО можна коротко описати в такий спосіб:

• вони представляють свої інтереси, а також інтереси інших, іноді більш широких груп;

• вони можуть надавати інформацію, необхідну для проведення екологічної оцінки.

Зацікавлені сторони в процесі ЕО можуть бути, зокрема, представлені державними органами, наприклад, спеціалізованими агентствами, у сферу компетенції яких входить той чи інший аспект намічуваної діяльності, чи органами місцевого самоврядування. Передбачається, що державні органи представляють інтереси суспільства в цілому чи населення визначеної території в сфері своєї компетенції, зокрема при видачі дозволів чи погоджень. Однак ця взаємодія не обов’язково має на увазі одержання формального дозволу. Деякі державні організації, беручи участь у процесі консультацій, можуть служити джерелом інформації, необхідної для виконання ЕО. Іншим організаціям необхідно направляти ОВНС чи його проект; потім вони можуть представити офіційні зауваження і коментарі, що носять рекомендаційний характер. Зрештою, деякі державні організації самі і планують на даній території діяльність, що може стосуватися намічуваної діяльності - предмет ЕО. Цей факт повинен бути врахований ініціатором у процесі планування, для чого необхідна взаємодія з цими організаціями. Практично в будь-якій національній системі ЕО визначений перелік державних органів, взаємодія з якими необхідна в ході екологічної оцінки.

Однак коло сторін, взаємодія з якими необхідна в ході екологічної оцінки, далеко не обмежується державними органами. Так, незалежні наукові організації можуть мати цінну інформацію, необхідну для прогнозу чи впливів оцінки їхньої значимості. Різні зацікавлені сторони представлені численними неурядовими (суспільними) організаціями, що відбивають інтереси різних груп громадян. Зрештою, зацікавленою

підсумками екологічної оцінки приймається тими ж органами, що контролюють якість ЕО, тобто екологічний менеджмент.

У деяких системах ініціатор діяльності самостійно приймає рішення про її здійснення, з огляду на результати екологічної оцінки. Це має місце втих випадках, коли ініціаторе державною організацією (наприклад, в федеральній системі США у випадку державної орган ізації-і 11 і і ііатора).

Узгодження окремих аспектів намічуваної діяльності. Існують різні спеціалізовані органи, наприклад агентства, відповідальні за охорону вод, лісів, здоров’я населення і т.д. Ці органи відповідальні за узгодження (ліцензування, видачу дозволу) окремих аспектів намічуваної діяльності, що можуть включати, наприклад, використання визначених ресурсів, обсяг викидів і т.п. Як правило, ці органи використовують зміст матеріалів екологічної оцінки при ухваленні відповідного рішення.

У переважній більшості систем ЕО всі перераховані функції виконують державні органи. Однак, можливі і виключення, наприклад зазначена вище незалежна Комісія з ЕО в Нідерландах. Зрештою, варто згадати внутрішні системи ЕО міжнародних організацій (наприклад, Всесвітнього банку, Європейського банку реконструкції і розвитку і т.п.). У таких системах функції »спеціально уповноважених органів» в описаному змісті виконують підрозділи цих організацій. Вони контролюють дотримання необхідних процедур ініціатором діяльності, що претендує на одержання фінансування, оцінюють якість документації з ЕО, а також приймають рішення про виділення фінансування.

Здійснення будь-якого великого проекту, і, зокрема, його екологічні аспекти стосуються різноманітних інтересів суспільства в цілому, численних організацій, соціальних груп і окремих громадян. Узгодження інтересів з цими сторонами, принаймні, врахування їхніх інтересів при плануванні намічуваної діяльності становить одне з найважливіших завдань екологічної оцінки. Процес взаємодії з зацікавленими сто

стороною є і просто широка громадськість, наприклад місцеве населення в зоні здійснення проекту. Ці учасники процесу в більшості випадків не мають формально визначених повноважень, контрольних чи розпорядницьких функцій. У той же час взаємодія з ними розглядається як невід’ємна частина процесу ЕО, покликана забезпечити ефективність процесу, зниження його суперечності, а також дотримання прав громадян. Організація взаємодії з цими сторонами представляє велику складність, як для регламентації, так і для здійснення, оскільки коло цих учасників потенційно необмежене і заздалегідь визначити його неможливо, так само як неможливо формально врахувати всі деталі цієї взаємодії.