Членство і фінансування діяльності мсе

Сучасний стан співробітництва МСЕ та України

Важливого значення для України також набуває діяльність дослідних комісій МСЕ, яка охоплює сферу технічного прогресу і міжнародної стандартизації в області мовлення, а також споріднених йому аудіовізуальних та мультимедійних застосувань, заснованих на використанні радіотехнологій. На сьогодні робота національних делегацій зосереджується на питаннях подальшого технічного прогресу телевізійного, звукового та мультимедійного мовлення, створення нових методів цифрової обробки, передавання та відтворення аудіовізуальної інформації, прогресу методів оцінки якості аудіовізуальної інформації, планування частотно-територіального ресурсу для наземних та супутникових мовленнєвих служб, використання нових підходів до стиснення аудіовізуальної інформації для подальшого підвищення ефективності її обробки та передачі.

Супутньою метою сучасного етапу співробітництва України у рамках МСЕ у галузі міжнародної стандартизації мовлення є забезпечення міжнародного правового захисту сумісного використання в Україні радіомовних аналогових і цифрових систем, служб і технологій на весь перехідний період від аналогового до цифрового мовлення, врахування національних інтересів України під час розроблення міжнародних нормативних документів, що стосуються стратегії впровадження цифрового мовлення, подолання цифрового розриву, а також створення цифрових служб нових поколінь.

Генеральним секретарем МСЕ є представник Малі Д-р Хамадун Туре (2010-2014)

Заява Генерального секретаря МСЕ підтверджує суверенне право України регулювати телекомунікації в Криму

Генеральний секретар Міжнародного союзу електрозв’язку Хамадун Туре під час засідання Повноважної конференції МСЕ 5 листопада у своїй спеціальній доповіді висловив серйозне занепокоєння ситуацією на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Він підтвердив, що усі держави мають поважати суверенне право кожної держави-члена МСЕ регулювати свої телекомунікації в рамках міжнародно визнаних кордонів. Таким чином МСЕ, як спеціалізована агенція ООН у сфері телекомунікацій, шляхом заяви свого Генерального секретаря засвідчив, що дотримуватиметься вимог, встановлених Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 68/262 (2014) «не визнавати будь-які зміни статусу Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» та «утриматися від будь-яких дій або кроків, які можна б було інтерпретувати як визнання будь-якої такої зміни статусу».

Заява Генерального секретаря МСЕ Х. Туре була проголошена у відповідь на висловлене Україною серйозне занепокоєння порушенням її суверенних прав регулювати телекомунікації та використовувати український номерний ресурс на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також порушенням прав України на використання радіочастот, встановлення та експлуатацію радіостанцій у межах міжнародно визнаних кордонів нашої держави.

Відповідно до заяви Генерального секретаря принципи МСЕ щодо суверенітету країн-учасниць для регулювання телекомунікацій у своїх кордонах будуть застосовуватися всіма майбутніми конференціями та асамблеями МСЕ при розгляді використання радіочастотного ресурсу і кодів нумерації в межах міжнародно визнаних кордонів України.

Зазначена заява МСЕ була зроблена на підставі наданих Українською делегацією на ПК-14 фактів порушення Російською Федерацією керівних документів МСЕ на території Криму в частині використання радіочастотного та номерного ресурсу. Також Україна звернулася до учасників Конференції з вимогою щодо необхідності вжиття МСЕ невідкладних заходів. Проте в ході обговорення проекту резолюції з переліком цих заходів керівництво МСЕ запропонувало делегаціям України та Росії досягти компромісу задля уникнення безвиході.

На підтримку заяви Генерального секретаря МСЕ були надані заяви від України, 28 країн ЄС, а також США, Канади, Грузії і низки інших держав. Заява Генерального секретаря разом із заявами інших країн увійшли до переліку документів Повноважної конференції МСЕ.

Зазначена заява Генерального секретаря є першим важливим рішенням на рівні конференції найвищого рівня спеціалізованої агенції ООН у відповідь на резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2014 року № 68/262 «Територіальна цілісність України» і може слугувати прикладом для інших міжнародних організацій, які прийматимуть рішення на виконання цієї резолюції.

Аналіз діяльності МСЕ в Україні

Це вже другий важливий успіх делегації України на Повноважній конференції МСЕ, яка проходить в м. Пусан (Республіка Корея) з 20 жовтня по 07 листопада 2014 року. Як відомо, 27 жовтня учасники Повноважної конференції МСЕ зі 168 країн світу обрали представника України директора з питань радіочастотних присвоєнь УДЦР Євгена Хаірова на посаду члена Радіорегламентарного комітету МСЕ на період до 2019 року.

Аналіз діяльності МСЕ в Україні

За даними звіту МСЕ, на кінець 2010 - початок 2011 р. світова інтернет-аудиторія складала приблизно 1,834 млрд користувачів, що на 14,2 % перевищує показник початку 2009 р. (1,605 млрд користувачів за даними того ж джерела). В даний час(2014) в світі налічується 2,7 мільярда користувачів інтернету За кількістю користувачів інтернетом на першому місці у світі перебуває Китай (632 млн осіб), на другому - США (273млн), на третьому - Японія (99 млн осіб). Бразилія посіла 4-е місце - (76 млн користувачів), Німеччина - 5-е (78,9 млн), Індія - 6-е (148 млн), Росія - 7-е (76,3 млн). Україна за числом користувачів Інтернетом (18 млн) займає 28-е місце у світі.

Дослідженням української інтернет-аудиторії до 2009 р. включно займалася низка компаній з онлайн-консалтингу - Gemius Ukraine, Bigmir-Internet, GfK Ukraine, TNS та InMind. Кожна з них використовує власні методики підрахунку та критерії оцінок, що дає значну (подекуди майже у два

рази) розбіжність отриманих даних - від 5,4 млн користувачів у TNS до 9,6 млн у InMind (2009 p.)

Поряд з цим, за офіційними даними Держкомзв'язку, «чисельність інтернет-аудиторії в Україні налічувала на 1 січня 2010 року понад 15,3 млн унікальних користувачів, що складає третину населення України».

За результатами дослідження аудиторії інтернет-користувачів України, яке, починаючи з липня 2010 p., на постійній основі на замовлення Інтернет Асоціації України (ІнАУ) проводиться дослідною компанією InMind (міжнародна мережа Factum Group), станом на 1 липня 2010 р. в

Україні було 12,6 млн інтернет-користувачів віком від 15 років. Ця цифра цілком корелює з вищенаведеними даними Міжнародного союзу електрозв'язку для повної інтернет-аудиторії України - 15,3 млн інтернет-користувачів, оскільки, за даними Держкомстату України, станом на 2010 р. В Україні проживає понад 6,48 млн осіб віком до 14 років, що не враховані в дослідженні InMind.

Виходячи з даних згаданого дослідження, розподіл інтернет-користувачів в Україні, як і в попередні роки, є нерівномірним. Лише 36 % користувачів, старших 15 років, зосереджені у селах та невеликих (до 50 тис. жителів) містах, хоча у цій категорії населених пунктів проживає близько 50% громадян України. При цьому 3,2 млн користувачів (понад 25 %) зосереджено в шести найбільших містах України.

Так само нерівномірним є регіональний розподіл. Зокрема, у Західному регіоні України проживає лише 18 % користувачів, тоді як у Центральному (включно зі столицею) - 31 %, на Сході - 34 %, на Півдні (з АР Крим включно) - 17 %.

Віковий розподіл користувачів, старших 15 років, виглядає-так: частка інтернет-користувачів серед жителів України віком 15-29 років - 59 %, 30-34 роки - 36 %, 45-59 років - 15 %, старших 60 років - 3 %. При цьому чоловіки складають 55 % вітчизняної інтернет-аудиторії, жінки - 45 %.

У середньому по Україні 1 комп'ютер використовують 2,6 інтернет-користувачі. Найменше «навантаження» на один ПК - в Києві (2,4 користувача), найбільше - у Західному регіоні (2,9 користувача).

Ступінь розвитку широкосмугового доступу до мережі інтернет (один з найактуальніших глобальних трендів) в Україні можна оцінити як критично низький. Рівень проникнення таких послуг в Україні на початок 2010 p., за даними Міжнародного інституту електрозв'язку, складає лише 4,17 %, що значно нижче середньосвітового показника - 7,02%. За цим показником Україна відстає не лише від сусідніх Росії (9,16 %) та Білорусі (11,34 %), а й

від більшості країн третього світу, таких, як Тувалу, Тринідад і Тобаго, Колумбія, Коста-Ріка, острови Кука та багатьох інших.

Таким чином, поки що зберігається певне відставання України від середньосвітового рівня з показників розвитку та доступності для населення широкосмугових мереж доступу до інтернету. Крім того, наша держава помітно відстає від розвинених країн світу за ступенем інтегрованості у

глобальний веб-простір і за показниками кількості інтернет-аудиторії.

Разом з тим є вагомі підстави стверджувати, що в Україні стрімко формується масова інтернетаудиторія, що за своїми основними параметрами буде подібною до розвинених країн. Так, за даними міжнародної консалтингової компанії Jason & Partners Consulting, Україна, поряд з іншими країнами СНД, є світовим лідером за темпами збільшення аудиторії «соціальних мереж»: при чисельності приблизно в 6 млн осіб у 2009 р. її щорічний приріст складає близько ЗО %, причому згідно з прогнозами така динаміка утримуватиметься до 2014 року. Згідно з даними дослідження компанії Miniwatts Marketing Group, за результатами того ж 2009 р. Україна вийшла на п'яте місце у світі за кількістю зареєстрованих акаунтів у Livejournal.com. Крім того, подібно до ситуації в РФ, тривають

диверсифікація вітчизняної аудиторії, формування нових, інтерактивних моделей інформаційного споживання та комунікації і поступовий «перетік» аудиторії від традиційного ТБ до інтернетсервісів.

При збереженні окреслених констант розвитку в національному інформаційному просторі максимум через 3-5 років утвориться якісно нова ситуація, що вимагатиме нових парадигм і стратегій галузевої державної політики. Крім того, зважаючи на майже повне покриття території України мобільним зв'язком 3G (що означає принципову можливість широкосмугового доступу до мобільного інтернету будь-де у межах

держави), не менш перспективною є розбудова на цій технологічній платформі систем IT-урядування та загальнонаціональних от-сервісів - від різних довідково-інформаційних до рятувальнооповіщувальних, медичних тощо. Як свідчить досвід інших країн (США, Південна Корея, Японія та ін.), у подібних системах також широко застосовуються можливості платформи Web 2.0, що тісно інтегрована у формат мобільних пристроїв.

Правові аспекти діяльності МСЕ

Нормативно-правова база МСЕ складається, зокрема, з таких правових актів Союзу, які мають статус договору:

• Статут і Конвенція Міжнародного союзу електрозв'язку, які були підписані 22 грудня 1992 року (Женева) і набули чинності 1 липня 1994 року. У Статут і Конвенцію МСЕ, після їх прийняття у 1992 році, вносилися поправки Повноважними конференціями (Кіото, 1994 р.; Міннеаполіс, 1998 р., і Марракеш, 2002 р.). Ці поправки набули чинності, відповідно, 1 січня 1996, 1 січня 2000 року та 1 січня 2004 року.

• Адміністративний регламент (Регламент радіозв'язку та Регламент міжнародного електрозв'язку), який доповнює Статут і Конвенцію. Останній варіант Регламенту радіозв'язку був підписаний 4 липня 2003 року (Женева), а більшість його положень набрали чинності 1 січня 2005 року. Регламент міжнародного електрозв'язку був підписаний 9 грудня 1988 року (Мельбурн) і набув чинності 1 липня 1990 року.

Регламент радіозв'язку - основний документ Міжнародного союзу електрозв'язку, що визначає порядок використання будь-якого радіопристрою, яке працює на території кожної з країн-членів Міжнародного союзу електрозв'язку.

Регламент радіозв'язку є зведенням правил експлуатації пристроїв, що випромінюють електромагнітні хвилі в радіодіапазоні. Кожне з таких пристроїв є потенційним джерелом перешкод для радіоприйому, тому існує необхідність точного визначення параметрів і порядку роботи радіоприймальних і радіопередавальних пристроїв для їх одночасної роботи в різних регіонах. Регламент радіозв'язку включає в себе класифікацію радіопристроїв за сферою їх застосування, порядок розподілу ділянок радіодіапазону, відведених для різних видів комунікації (радіозв'язок, радіомовлення, телебачення, радіонавігація, радіолокація і т. д.), а також норми параметрів пристроїв, що випромінюють або приймають радіохвилі,умови використання радіочастот окремими радіослужбами в різних районах світу, правила закріплення робочих частот за радіостанціями і т.п.

Зовсім недавно регламент радіозв’язку був оновлений – в 2009 р. набула чинності нова його редакція.

Регламент міжнародного електрозв'язку - один з основоположних документів Міжнародного союзу електрозв'язку. Він був прийнятий в кінці 1988 р. Чинний Регламент не враховує умов концепції угод про якість обслуговування. Тому вимагають зміни положення статей: третьої - «Міжнародний зв'язок»; четвертій - «Міжнародні служби електрозв'язку»; шостий - «Тарифікація і розрахунки».

В міжнародних відносинах МСЕ також відіграє важливу роль, враховуючи поширення інформатизації суспільства та захоплення Всесвітньою мережею Інтернет все більшого відсотку населення.

Мала місце свого роду Всесвітня зустріч на вищому рівні з інформаційного співтовариства (ВЗВРІС), два етапи якої відбулися в грудні 2003 року і листопаді 2005 року. Ініціатором її проведення виступив Міжнародний союз електрозв'язку. Основними питаннями, розглянутими на саміті, були управління Інтернетом, «інформаційно-цифровий розрив», а також шляхи і засоби, якими інформаційні та телекомунікаційні технології можуть сприяти вирішенню проблем розвитку людства.

У Декларації принципів ВЗВРІС підкреслюється необхідність створення відповідної юридичної та політичної бази, заснованої на належній повазі до прав людини в таких сферах, як недоторканність приватного життя, безпека та захист прав споживачів при одночасному збереженні економічної ініціативи. У ній також наголошується, що правові норми, супроводжувані технологічно нейтральною і передбачуваною політикою і регулятивної структурою, що відбиває національні реалії, необхідні для створення інформаційного суспільства, зосередженого на людині. У Декларації приділяється увага і міжнародному управлінню Інтернетом, яке має бути багатонаціональним, прозорим і демократичним, що охоплює уряд, приватний сектор, громадянське суспільство і міжнародні організації. В Декларації було визнано суверенне право держав на проведення публічної політики щодо Інтернету.

У 1998 р. Міністерство торгівлі США заснувало Асоціацію з присвоєння імен і номерів [портів] Інтернету (ICANN), наділивши її повноваженнями по розподіл доменних імен і пов'язану з цим діяльність, з наміром зробити з неї в перспективі міжнародну неурядову організацію. Уряд США через ICANN фактично здійснює контроль над Інтернетом. Багато держав воліли б, щоб контроль за технічними аспектами Інтернету був переданий міжнародної організації, яка не переслідує політичних цілей і створена на основі міжнародного договору. Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), спираючись на свої переваги як суб'єкта міжнародного права, претендує на роль регулятора питань Інтернету нарівні з ICANN, а в перспективі – замість.

До сильних сторін МСЕ відноситься його нейтральність і міжнародна правосуб'єктність. Проте на адресу МСЕ часто звучать звинувачення на його забюрократизованості. До того ж, до його роботи рідко залучаються представники неурядових установ. Саме ці аргументи використовують прихильники ICANN, які стверджують, що під егідою ООН неможливо забезпечити той же обсяг інновацій та ефективності, який досягається в Діяльність МСЕ завжди регулювалася положеннями міжнародного публічного права. Однак зростаючий вплив приватного сектора на міжнародні відносини змусило МСЕ поставитися до інтересів цього сектора більш уважно.

Щодо міжнародної допомоги, важливим є такий документ, як конвенція Тампере. Конвенція Тампере про надання телекомунікаційних ресурсів для запобігання, пом'якшення наслідків і подолання стихійних лих забезпечує правову базу для транскордонного переміщення і використання ресурсів електрозв'язку при наданні міжнародної гуманітарної допомоги, дозволяє долати регуляторні бар'єри і забезпечує захист тих, хто надає допомогу в галузі електрозв'язку, охороняючи при цьому інтереси приймаючої країни. МСЕ був основним учасником підготовки проекту цієї Конвенції, робота над яким завершилася в 1988 році, та забезпечення проведення переговорів. Конвенція вступила в силу 8 січня 2005 року і була ратифікована 43 країнами, при цьому кожен рік до неї приєднуються нові країни.

Список використаної літератури:

1. http://www.itu.int/ru/pages/default.aspx - офіційний сайт Міжнародного союзу електрозв’язку

2. http://www.mfa.gov.ua/ - Міністерство Закордонних справ

3. http://celnet.ru/itu.php - Історія стандартів України

4. http://ebooktime.net/ - книжки для студентів

5. http://uk.wikipedia.org/ - Вільна енциклопедія. Вікіпедія

6. http://www.stc.gov.ua/ - Державна Адміністрація Зв᾿язку

7. http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/dubov_infsus-31058.pdf - періодична література.

8. http://www.kmu.gov.ua/control/uk - Урядовій портал.