2. Управління інвестиційним портфелем страховика
Основним джерелом одержання прибутку для страхової організації у
більшості цивілізованих країн є не збір страхових платежів, а інвестиційна діяльність, кошти від якої спрямовуються, як правило, на фінансування страхових операцій, на дотації збитковим видам страхування, розробку нових продуктів, підготовку кадрів та інше.
Кожна страхова компанія дотримується власної інвестиційної політики, яка залежить від:
— видів страхових операцій, що вона проводить;
— обсягу наявних ресурсів;
— кон'юнктури грошового та фінансового ринку.
Світовий досвід показує, що страхування є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з тим, що отримання страхової премії передує наданню страхової послуги, по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.
Поведінка страховика у сфері інвестиційної діяльності безпосередньо пов'язана з характером коштів, що використовуються для інвестування. Страховик має у розпорядженні дві групи коштів:
1) власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних і резервних (крім страхових) фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку;
2) залучені кошти у вигляді страхових резервів.
Інвестування коштів, що належить до першої групи, законодавчо не регламентується і здійснюється страховиком на власний розсуд. Виняток становить статутний фонд. Закон України "Про страхування" регламентує структуру його наповнення, отже, обмежує варіанти інвестування коштів статутного фонду.
Інвестування коштів другої групи жорстко регламентується. Тим самим регламентують можливості отримання певних видів доходів. Регламентування пов'язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатись ними він повинен особливо обачно. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов'язань страхової компанії. Страховик повинен утримувати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які характеризуються достатньо високим рівнем ліквідності.
Оптимізація процесу управління інвестиційним потенціалом є доволі актуальним завданням серед страховиків. Вибір моделі управління залежить
від розміру і фінансових можливостей компанії, обраної інвестиційної політики, наявності прямих і непрямих державних обмежень чи стимулів до
вибору інвестиційних партнерів, умов їх діяльності тощо.
Можна виділити наступні системи управління інвестиційним потенціалом, які передбачають:
наявність у структурі страхової компанії власного інвестиційного департаменту із залученням висококваліфікованих менеджерів і актуаріїв. Можливе також створення дочірніх інвестиційних компаній чи компаній, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів і управляють активами;
передання активів на аутсорсинг. Довірче управління є доцільним для середніх та малих страхових компаній, які за невелику (порівняно з витратами на самостійне управління) отримують професійні послуги, можуть підвищити дохідність і диверсифікованість інвестиційного портфеля [6].
Згідно із Законом України «Про страхування» та «Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя», основними інструментами інвестування для страхових компаній є такі:
1. Власні грошові кошти.
2. Банківські вклади та депозити.
3. Нерухоме майно.
4. Цінні папери, що передбачають отримання доходів та емітовані державою.
5. Права вимоги до страховиків.
6. Інвестиційні галузі економіки.
7. Банківські метали.
Основні складові інвестиційної стратегії сьогодні це прибутковість (очікуваний рівень прибутку), ризик (відхилення від очікуваної прибутковості, які готовий нести інвестор), ліквідність (можливість вивільнення коштів з портфеля в рамках стратегії), а також термін інвестування (період, на який розраховується реалізація інвестиційної стратегії).
Схема управління активами
Базової стратегії інвестування, і на чому страховику можна заробити.
Портфель акцій (ризикових активів) - для тих, хто готовий ризикувати
Висока потенційна прибутковість, при цьому є значні ризики, пов'язані як з діяльністю самих емітентів, так і з ситуацією в країні.
На даний момент ринок акцій характеризується досить низькою ліквідністю (середній денний оборот 2,7 млн.грн.). Ліквідність окремих інструментів може дуже сильно змінюватися за короткі проміжки часу.
При формуванні портфеля акцій - потрібно постійно моніторити ситуацію щодо емітентів акцій, які придбані, з метою отримання максимального доходу і мінімізації втрат при зміні кон'юнктури.
Використання ризикових активів, як бази при управлінні страховими резервами не рекомендується, у зв'язку з наявними значними ризиками і неможливістю чіткого прогнозування прибутковості.
Використання ризикових активів є найбільш оптимальне в рамках змішаної стратегії управління, як складову, яка може згенерувати додатковий дохід при цьому значно не збільшуючи ризиків загального портфеля.
Облигационный портфель и депозитная стратегия — базовая стратегия для управления резервами
Для выявления рисков депозитов проводится оценка финансового состояния банка, и показателей его деятельности. Основываясь на данных оценки, устанавливаются лимиты максимальной доли депозитов банка в инвестиционном портфеле. Лимиты устанавливаются как в разрезе суммы, так и в разрезе срочности депозитов (например, что размещать средства можно максимум на 3 мес.). Оценку состояния банка целесообразно обновлять не реже раза в квартал, и проводить ежемесячный текущий мониторинг его финансовых показателей.
Риск ОВГЗ считается минимальным, и подлежит общей оценке исходя из уровня госдолга и показателей бюджета, прогноза роста ВВП и прогноза инфляции. Также на суверенный риск влияют многие другие факторы, среди которых следует выделить политическую ситуацию, прогноз развития экономики и основных рынков торговых партнеров.
На данный момент существует возможность формирования высокодоходного портфеля, краткосрочная ликвидность которого формируется за счет коротких депозитов (инструментов межбанковского рынка), и менее ликвидная часть за счет длинных ОВГЗ, риск, по которым существенно ниже риска депозитов.
Размещение долгосрочных депозитов сейчас связано с повышенным риском, поскольку банковская система сейчас находится в стрессовом состоянии, и в случае возникновения у банка проблем (которые спрогнозировать по его текущему состоянию бывает трудно) могут быть сложности с возвратом размещенных средств.
На данный момент доходность краткосрочных депозитов и денежного рынка находится на достаточно высоком уровне и превышает доходность долгосрочных ОВГЗ. Сформированный сейчас портфель из долгосрочных инструментов позволить получать высокую доходность (26% +) после стабилизации ситуации и снижения краткосрочных ставок, при минимальных рисках.
Инвестиционная стратегия с защитой капитала — базовая стратегия для лайфовых страховщиков
В рамках данной стратегии, предлагается размещать основную часть средств в ОВГЗ и депозиты, которые должны обеспечить сохранность средств клиентов, остальные средства инвестировать в рисковые инструменты — акции, фьючерсы, валюту, ОВГЗ с использованием левериджа, валютные форварды.
Размещение средств в рисковые и безрисковые инструменты в соответствующей пропорции и использование стоп-лосс лимитов позволяет данной стратегии гарантировать возврат первоначально инвестированной суммы и минимальную доходность.
Работа на межбанковском денежном рынке — использование операций РЕПО (управление короткой ликвидностью)
Межбанковский рынок — рынок ссудных капиталов (денежного рынка), где временно свободные денежные ресурсы привлекаются и размещаются банками между собой. РЕПО — это сделка продажи ценных бумаг с обязательством обратного выкупа через определенный срок по заранее определенной цене. Через РЕПО-сделки проходит привлечение или размещение ресурса на межбанковском денежном рынке. В основном, для РЕПО-соглашений используются ОВГЗ. Сроки РЕПО соглашений в подавляющем большинстве от 1 дня до 1 месяца.
Основное использование РЕПО сделок — это размещение свободного ресурса на короткий срок, привлечение короткого ресурса под залог ОВГЗ для регулирования ликвидности, привлечение ресурса для увеличения портфелей ОВГЗ (что позволяет увеличить доходность портфеля ОВГЗ на 2-5%).