5.5. Управління використанням прибутку

Управління прибутком підприємства, як уже відзначалося, спрямоване на забезпечення його максимізації та стабільності формування у часі. Однак модель управління прибутком не може вважатися логічно завершеною без складової, спрямованої на підтримання управлінських фінансових рішень щодо використання створеного у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства прибутку.

Відповідно, можна виділити такі питання, розв’язання яких має забезпечити оптимальний розподіл прибутку підприємства:

• забезпечення погашення податкових зобов’язань суб’єкта господарювання (сплата податку на прибуток підприємств);

• обслуговування залученого у попередніх періодах власного капіталу суб’єкта господарювання;

• формування фондів-коштів та резервів для використання наступних періодах.

Розглянемо ці питання детальніше.

У рамках управління прибутком підприємства податкове планування передбачає контроль за формуванням та виконанням податкових зобов’язань з податку на прибуток, що може здійснюватися за такими ключовими напрямами:

• визначення доходів підприємства та їх віднесення до складу валових доходів;

• визначення витрат підприємства та їх віднесення до складу валових витрат;

• формування амортизаційних відрахувань відповідно до податкового законодавства;

• моніторинг податкових пільг з податку на прибуток;

• своєчасність подання податкових декларацій та сплата податку на прибуток.

Так, для потреб податкового планування зобов’язань з податку на прибуток підприємства доцільно використовувати, зокрема, такі методи:

• зниження бази оподаткування з метою скорочення абсолютної величини податкових зобов’язань з податку на прибуток;

• зменшення грошових потоків, що входять до складу валових доходів підприємств і, відповідно, збільшують об’єкт оподаткування;

• збільшення грошових потоків, що включаються до складу валових витрат підприємства і, відповідно, зменшують об’єкт оподаткування;

• використання податкових пільг;

• оптимізація перерозподілу податкових зобов’язань з податку на прибуток у часі.

• максимальне скорочення у часі розриву між визнанням виручки податкових зобов’язань та реальним надходженням на підприємство грошових коштів;

• максимальне наближення дати визнання господарських операцій, що призводять до зменшення об’єкта оподаткування і, відповідно, абсолютної величини податкових зобов’язань суб’єкта господарювання;

• використання у діяльності підприємства чи його окремих підрозділів (або, навіть, дочірніх підприємств та підконтрольних компаній) законодавчо затверджених альтернативних режимів оподаткування;

• переміщення окремих виробництв, структурних підрозділів або ж дочірніх компаній довільних економічних зон з метою використання можливих переваг для оптимізації абсолютної величини та структури податкових зобов’язань суб’єкта господарювання;

• використання легальних механізмів офшорних зон з метою законного уникнення оподаткування тих чи інших доходів суб’єкта господарювання та ін.