Лекція №4

Конституція України - основне джерело конституційного права України.

План:

1.Історія розвитку Конституції України,

2.Конституції України, як джерело конституційного права,

3.Загальна характеристика і основні риси Конституції України.

1. Історія розвитку Конституції України

Конституція Пилипа Орлика

5 квітня 1710 р. у м. Бендери було укладено Пакти й конституції законів та вільностей Війська Запорозького.

Положення цього документу не були реалізовані, хоча формально він діяв на Правобережній Україні до 1714 р.

ІV Універсал Української Центральної Ради (1918)

Перший акт, який безпосередньо започаткував національне конституційне право України.

Він проголосив Україну як незалежну, самостійну і суверенну державу. На основі Універсалу було розроблено цілий ряд документів українського ренесансу, зокрема Конституцію УНР 1918 р., яка хоч і не була введена в дію, однак стала своєрідним акумулятором традицій надбань українського правничого досвіду.

Конституція УРСР 1919 р.

Ця Конституція була своєрідною рецепцією, певною мірою дублікатом Конституції РРФСР 1918 р., у сукупності з якою вона стала основним джерелом українського радянського державного права;

хоча про дійсно національне конституційне право в Україні не могло бути й мови ні за формою, ні за змістом (тогочасна Україна була квазідержавою, право якої за змістом було декларативним, політичним, формальним).

Декларації про державний суверенітет 1990 р.

Акт проголошення незалежності України в 1991 р.

Ці документи стали віхою, яка започаткувала народження нового українського права.

Конституція України (1996р.)

Була прийнята 28 червня 1996 року.

Історію розробки, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін можна поділити на 4

періоди:

•Перший (1991-1996),

•Другий (1996-2004),

•Третій (2004-2008),

•Четвертий (2008 – донині).

2. Конституції України як джерело конституційного прав

Конституція України

- єдиний, наділений юридичною силою нормативно- правовий акт, через який український народ і українська держава виражають свою суверенну волю, утверджують основні принципи устрою суспільства і держави, основи правового статусу особи і громадянина, визначають систему і функції органів державної влади. й органи місцевого самоврядування, механізм реалізації державно-владних повноважень і територіальний устрій держави.