Экономика_1 / Лекція 2

13

ЛЕКЦІЯ 2. Загальні основи і закони ринкової економіки

Анотація

Об’єктивні умови виникнення ринку та його сутність. Поняття ринку, принципи ринкової економіки. Функції ринку. Критерії класифікації ринків. Структура та види ринків. Суб’єкти ринку: домогосподарства, фірми, держава. Суть попиту та фактори, що його визначають. Закон попиту. Крива попиту. Пропозиція. Зміст та фактори, що на неї впливають. Закон пропозиції. Крива пропозиції. Еластичність попиту та пропозиції. Кон’юнктура ринку. Ринкова рівновага. Механізм ринкового саморегулювання. Способи ринкової поведінки економічних суб’єктів. Конкуренція, її суть та види конкуренції в ринковій економіці. Закон конкуренції.

СРС: Переваги та недоліки ринкового механізму [1, с.199-200, 3 с.168].

2.1 Основні поняття, принципи, функції ринкової економіки та класифікація ринків

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної влас­ності на засоби виробництва й економічного відокремлення товарне ви­робництво набуває товарної форми. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, називається ринковою економікою.

Умови функціонування ринкової системи:

1. свобода всіх суб'єктів ринку, яка виражається в реальній свободі форм власності та господарювання;

2. необмежена кількість учасників ринку;

3. здатність різних суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін (відсутність монополій);

4. розвинуте антимонопольне законодавство та наявність механізмів його реалізації;

5. добре розвинута система економічного та адміністративного регулю­вання економіки країни шляхом створення передумов для існування реального ринку;

6. наявність та доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність;

7. конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької ді­яльності;

8. розвинутий та розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі, продажу.

Ключовим елементом ринкової економіки є ринок. Ринок - це сукупність конкретних економічних відносин між продав­цями та покупцями у процесі купівлі-продажу товарів та послуг.

Принципи ринкової економіки:

1. Приватна власність, яка означає право приватних осіб за власним розсудом купувати, контролювати, застосовувати та реалізовувати ресурси та виготовлені блага.

2. Свобода вибору для підприємця має назву свободи підприємництва і означає, що приватні підприємства мають право купувати економічні ресурси, за власним вибором організовувати виробництво товарів та послуг, реалізовувати їх на ринках згідно з вибором самої фірми.

3. Свобода вибору для власників ресурсів означає, що власники матеріальних, трудових ресурсів та грошового капіталу можуть їх використовувати за власним розсудом.

4. Свобода вибору для споживачів полягає в тому, що в межах своїх доходів вони можуть купувати будь – які товари та послуги для задоволення своїх потреб.

5. Особистий інтерес проявляється в тому, що роблячи свій вибір суб’єкти ринкової економіки керуються власною вигодою.

6. Конкуренція – це суперництво між суб’єктами ринку за найкращі, найбільш вигідні умови виробництва та купівлі – продажу товарів. Вона є невід’ємним елементом ринкового механізму, джерелом його функціонування і розвитку

Функції ринку:

1. посередницька - вона пов'язана з доведенням товару від виробників до споживачів з метою задоволення їхніх потреб;

2. регулювальні - в ринковому регулюванні велике значення має спів­відношення попиту і пропозиції. Зростання ціни є сигналом до роз­ширення виробництва, зниження - до його скорочення. Через механізм попиту та пропозиції він встановлює необхідні відтворювальні пропорції в економіці;

3. стимулювальні - за допомогою цін ринок стимулює впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, зниження ви­трат на виробництво продукції і підвищення її якості, розширення асортименту товарів та послуг;

4. інформаційна - ринок є багатим джерелом інформації, знань, ві­домостей, які необхідні господарюючим суб'єктам: інформація про кількість, асортимент і якість тих товарів та послуг, які на нього поставляються. Наявність інформації дозволяє кожному товарови­робнику звіряти виробництво з мінливими умовами ринку;

5. санаційна - ринок очищає суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і одночасно стиму­лює розвиток ефективних, перспективних фірм;

6. соціальна функція - вирішення проблеми рівня життя населення, структури і ефективності виробництва, через соціальну функцію ринок диференціює товаровиробників.

Ринок - це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм та індивідами з приводу купівлі-продажу товарів та послуг, де відбувається остаточне визначення їх вартості та реалізація.

Суб’єкти ринку:

1. домогосподарства - це особа або група осіб, об'єднаних з метою забез­печення всього необхідного для їх життєдіяльності, тобто об'єднаних спільним веденням домашнього господарства. Функції домогосподарств: а) є постачальником на ринок ресурсів; б) виступає спожива­чем ресурсів; в) заощаджує доходи; г) інвестор доходів;

2. держава - виступає організатором економічної, політичної, правової та ідеологічної влади в суспільстві, за допомогою якої забезпечуєть­ся її цілісність, безпека, здійснюється виконання загальнолюдських та класових соціально-економічних функцій. Держава вмішується в економічний процес і є активним суб'єктом ринкової економіки.

3. фірма — індивідуальний економічний суб'єкт ринкових відносин, один з основних агентів ринку, який є незалежним учасником відносин з іншими фірмами, підприємцями, домогосподарствами, державою. Технологічні (класичні та неокласичні) теорії визначають фірму як виробничу одиницю (або одиницю торгівлі), перетворювальну систему, в якій на вході — ресурси, а на виході — продукт. Отже, згідно з технологічним підходом фірма — це економічний агент, що виконує виробничу функцію, перетворює обмежені ресурси на продукт з метою максимізації прибутку.

Структура ринку - це сукупність окремих ринків у межах національ­ної економіки або світового ринку, ринків окремих регіонів та взаємодія між ними.

Виділяють такі класифікатори ринків:

• за видами діяльності: фінансовий; робочої сили; засобів виробництва; предметів споживання; послуг; інформації; інтелектуальних ціннос­тей; дорогоцінних металів, валютний;

• за територіальною ознакою: внутрішній, який включає національний регіональний, локальний (місцевий), зовнішній;

з позиції права: легальний та тіньовий.

Характеристика видів ринків за видами діяльності:

Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з при­воду організації, купівлі і продажу вільних фінансових ресурсів та їх пе­ретворення на грошовий капітал. Основними суб'єктами фінансового ринку є установи, організації, банки, фізичні особи. Об'єктами фінансового ринку є цінні папери, грошові одиниці, накопичені грошові кошти, особисті заощадження населення.

Ринок робочої сили - це сукупність економічних відносин між найма­ними працівниками, підприємствами, установами з приводу організації та використання, купівлі, продажу робочої сили. Ринок робочої сили ре­гулює забезпечення соціального захисту кожної людини. Регулювання робочої сили здійснюється через біржі праці. На робочу силу формується попит та пропозиція, а відповідно - і їхня ціна або заробітна плата. Попит на робочу силу залежить від рівня розвитку підприємств, їхньої техніч­ної оснащеності, форм і методів організації виробництва, якості робочої сили, її кваліфікації. Пропозиція робочої сили залежить від рівня наро­джуваності населення, освіти та кваліфікації, рівня заробітної плати.

Ринок засобів виробництва (капіталу) - це певна сукупність еконо­мічних відносин між різними суб'єктами підприємницької діяльності з приводу організації та використання, купівлі та продажу засобів та пред­метів праці. Попит на предмети і засоби праці насамперед залежить від величини капіталу, який має підприємство. Цей ринок займає одне з най­перших місць у суспільному відтворенні. Основними суб'єктами ринку є підприємницькі структури, а мета - забезпечити процес виробництва необхідними засобами і предметами праці.

Ринок предметів споживання - це підсистема економічних відносин між економічними суб'єктами (продавцями і покупцями) з приводу ор­ганізації використання та купівлі продажу товарів тривалого викорис­тання та поточного споживання. Метою функціонування даного ринку є забезпечення суспільства товарами широкого вжитку. Суб'єктами цього ринку є продавці і покупці товарів.

Ринок послуг - це певна система економічних відносин з приводу ку­півлі та продажу послуг. Метою функціонування цього ринку є забезпе­чення та ефективний розподіл всіх суб'єктів ринкової економіки послу­гами. До основних видів послуг відносять: послуги транспорту, зв'язку, страхування товарів, туризм, послуги репетитора, юриста, лікаря, куль­турні, мистецькі послуги та інші.

Ринок інтелектуальних цінностей (інтелектуальної власності) - це підсистема економічних відносин між різними господарюючими суб'єктами з приводу купівлі-продажу патентів, ліцензій, ноу-хау тощо.

Валютний ринок - система економічних відносин з приводу купівлі та продажу іноземних валют та інших платіжних документів. В Україні сформований три рівневий валютний ринок: 1) готівковий; 2) міжбанківський; 3) обіг між комерційними банками та НБУ.

Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг, збирання, оброблення систе­матизація інформації та її продаж кінцевому споживачем. Важливим елементом ринку інформації є інформація про конкурента. Предметом купівлі-продажу на ринку інформації є теле- та радіо продукція, книги, газети, реклама і т. д.

Ринок золота - це сукупність економічних відносин з приводу орга­нізації купівлі-продажу золотих запасів. Суб'єктами ринку є населення, фірми, підприємства та держава. А об'єктами - запропонований товар.

2.2 Основні закони ринкової економіки.

Попит та пропозиція. Взаємодія між ними

Ринковий механізм, як правило, складається із 4-х елементів: попиту, пропозиції, конкуренції та ціни.

Попит – це платоспроможна потреба людей, тобто потреба, забезпечена грошами.

Величина попиту – це кількість товару чи послуги, яка буде придбана за певної ціни, за певний період часу.

Закон попиту: чим менша ціна товару, тим більшою є величина (обсяг) попиту, і навпаки, чим вища ціна, тим менше знайдеться покупців на даний товар. Залежність між ціною і обсягом попиту можна відобразити графічно. Якщо на абсцисі позначити кількість товару Q, який купується на ринку, а на ординаті – рух ціни Р, то отримаємо графік попиту (рис. 6.1.).

Крива D відображає зворотну залежність між ціною товару та обсягом попиту на нього.

Рис. 2.1. Крива попиту

Нецінові фактори попиту:

• зміни в грошових доходах населення. Наприклад, зростання доходів збільшує попит на різні товари – меблі, побутову техніку, високоякісні продукти харчування – за всіх можливих цін на них;

• зміни в структурі населення (старіння населення, збільшення кількості пенсіонерів збільшує попит на ліки, медичне обслуговування);

• зміни цін на інші товари, особливо на товари – замінники (субститути). Наприклад, зростання цін на вершкове масло викличе підвищення попиту на маргарин;

• економічна політика уряду. Грошові допомоги, які виплачує держава малозабезпеченим, збільшить попит на товари, які споживає ця група населення;

• зміна уподобань споживачів під впливом реклами, моди та ін.

Зміна величини (обсягу) попиту – рух уздовж кривої попиту під дією зміни ціни і зміна самого попиту – зсув кривої під впливом нецінових факторів.

Пропозиція – товари та послуги, які виробляються і продаються на ринку. Ринкова пропозиція визначається бажанням і здатністю продавців надавати товари для продажу.

Рис. 2.2. Зміна попиту

Величина пропозиції – це та кількість товару, яка буде запропонована для продажу за даної ціни, за певний період часу. Залежність між ціною і величиною пропозиції вже не зворотня, а пряма.

Закон пропозиції передбачає, що в міру збільшення цін виробники пропонують до продажу більшу кількість товару, а в міру їх падіння – меншу.

Графічно дана залежність зображена на рис.2.3. (абсциса позначає кількість товару Q, доставленого на ринок; ордината – рух ціни Р). Криву S називають кривою пропозиції.

Рис. 2.3. Крива пропозиції

Відрізняють зміну величини (обсягу) пропозиції (рух вздовж кривої пропозиції під дією зміни ціни) і зміну самої пропозиції (зсув кривої під дією нецінових факторів).

Нецінові фактори пропозиції:

• зміна витрат виробництва в результаті технічних нововведень, зміни джерел ресурсів, податкової політики тощо.

• поява на ринку нових фірм;

• зміна цін на інші товари, яка призводить до переливу ресурсів з цих галузей. Вихід фірм з галузі зменшить пропозицію.

• природні катастрофи, політичні події, війни, руйнуючи економіку, викликають скорочення пропозиції.

Рис. 2.4. Крива пропонування

Якщо накласти один на один два графіки, які позначають попит і пропозицію однакового товару, отримаємо графік, який показує одночасну поведінку попиту і пропозиції цього товару. В якійсь точці дві криві перетинаються (рис. 2.5.)

Рис. 2.5. Ринкова рівновага

У точці зустрічі Е попит кількісно дорівнює пропозиції (Q₁) і ціна Р₁ виступає як врівноважена ціна, або ціна рівноваги.

За більш високої ціни Р₂ виникає надлишок пропозиції над попитом (дорівнює по величині відрізку АВ). Цей надлишок у результаті конкуренції продавців буде сприяти зниженню ціни. За ціни нижчої, ніж рівноважна (Р₃), попит перевищує пропозицію (відрізок CF). У цьому випадку надлишок попиту і конкуренція покупців будуть штовхати ціну вгору. Лише в точці Е досягається рівновага сил і стійка ціна, яка може зберігатися.

Важливо підкреслити, що за ціни рівноваги встановлюється рівність не покупок-продаж – така рівність існує за будь-якої ціни. За ціни рівноваги кількість продукції, у межах якої споживачі мають намір продовжувати закупки, буде відповідати тій кількості продукції, яку виробники мають намір постачати на ринок. Тільки за такої ціни відсутня тенденція до збільшення або зниження ціни.

У стані рівноваги попит і пропозиція збігаються. Саме тому в стані економічної рівноваги господарюючий суб’єкт – чи то окремий виробник, фірма чи покупець – не має стимулів до зміни своєї економічної поведінки. Тому в точці рівноваги економічний рух припиняється.

Для того, щоб він почався знову, повинні змінитися зовнішні умови – рівень цін, технологія, очікування і переваги виробників чи споживачів. Звичайно рівність попиту і пропозиції – це теоретична абстракція, оскільки в реальній господарській практиці таке співпадання буває дуже рідко. Але саме ця абстракція дозволяє виявити найважливіші закономірності функціонування ринкового механізму.

Здатність попиту і пропозиції адаптуватися до ринкових умов, що змінилися, називається еластичністю.

Залежність об'єму попиту на товар від зміни ціни на нього назива­ється еластичністю попиту за ціною або прямою еластичністю. Формула коефіцієнта еластичності попиту за ціною виглядає так:

де Q - обсяг попиту;

Р - ціна.

Оскільки між об'ємом попиту і зміною ціни залежність зворотна, то коефіцієнт прямої еластичності попиту буде негативною величиною. Проте для оцінки ступеня еластичності попиту за ціною важливий не знак перед коефіцієнтом, а його абсолютна величина (|E|).

Залежно від значення, якого набуває коефіцієнт еластичності, виді­ляють такі види попиту: еластичний (E_d > 1) - якщо покупець швидко і однозначно реагує на зміну ціни; нееластичний (E_d < 1) - якщо покупець реагує слабо, мляво на зміну ціни; одинична еластичність (E_d = 1) - якщо зміна ціни спричиняє за со­бою таку ж (в процентному відношенні) зміну об'єму попиту.

Можуть траплятися ситуації, коли попит виявляється абсолютно нееластичним до будь-якої найбільшої зміни ціни, або, навпаки, володіє не­скінченною еластичністю.

Еластичність пропозиції, як і еластичність попиту, коливається в межах від 0 до безкінечності. Залежність об'єму пропозиції на ринку від зміни ціни на товари називається еластичністю пропозиції за ціною. Формула коефіцієнта еластичності пропозиції за ціною виглядає так:

де, Q - обсяг пропозиції;

Р - ціна.

Залежно від значення, якого набуває коефіцієнт еластичності пропо­зиції, виділяють такі види пропозиції: 1) еластична (E > 1) - відображає активну реакцію продавця навіть на незначну зміну ціни; нееластична (E < 1) - при такій пропозиції потрібне значне зростан­ня ціни для, хоча б незначного, збільшення обсягів пропозиції; одинична еластичність (E = 1) - якщо зміна ціни спричинює за со­бою таку саму (у відсотковому відношенні) зміну об'єму пропозиції.

Конкуренція (лат. concurrentla — змагання, суперництво) — боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту това­рів та послуг, за привласнення найбільших прибутків.

Закон конкуренції — об'єктивний економічний закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між відособленими товаро­виробниками (у їх суперництві й боротьбі за найвищу результативність виробництва), з одного боку, і споживачами їх продукції - з іншого, вна­слідок чого підприємці змушені знижувати витрати виробництва, поліп­шувати якість товарів і послуг тощо.

Види конкуренції:

1. внутрішньогалузева - конкуренція між виробниками аналогічних то­варів, що задовольняють одну і ту ж саму потребу, але мають відмін­ності у ціні, якості і дизайні;

2. міжгалузева (функціональна) - боротьба ведеться між товарами різ­них галузей, які задовольняють різні споживчі та виробничі потреби;

3. цінова - це конкуренція між виробниками, що здійснюється за раху­нок зниження чи підвищення ціни;

4. нецінова - конкуренція яка ведеться не за рахунок зміни цін, а за ра­хунок підвищення якості продукції, реклами, дизайну. Найбільш по­ширена у сучасному світі.

5. недосконала конкуренція - конкуренція між великими компаніями і малими і середніми фірмами.

6. вільна конкуренція - конкуренція для якої характерні велика кіль­кість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний до­ступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

Методи конкурентної боротьби - це діяльність суб'єктів ринку, спря­мована на поліпшення якості товарів і послуг, оновлення асортименту товарів, дизайн, надання гарантій і після продажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо.