ПРАВО (лекции) / ТЕМА 7. ОСНОВИ СМЕЙНОГО ПРАВА УКРАпНИ

безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування;

3)за рішенням суду підставою для визнання батьківства у такому випадку є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до цивільно-процесуального законодавства. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, самою дитиною, яка досягла повноліття, а також особою, яка вважає себе батьком дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов’язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.

Батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває. Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується свідоцтвом про народження.

Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам, а також вільно обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У випадку невиконання батьками чи одним з них своїх обов’язків щодо дитини, вони можуть бути позбавлені батьківських прав. Законодавство України називає такі підстави позбавлення матері та (або) батька батьківських прав:

1)якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

1)якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

2)якщо вони жорстоко поводяться з дитиною;

3)якщо вони є хронічними алкоголіками або наркоманами;

4)якщо вони вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

5)якщо вони засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Рішення про позбавлення батьківських прав може бути винесене судом за позовом одного з батьків, опікуна, піклувальника, особи, в сім’ї якої проживає дитина, закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому перебуває дитина, органу опіки та піклування, прокурора, а також сама дитини, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Особа, позбавлена батьківських прав:

11

втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;

перестає бути законним представником дитини;

втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла

бмати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Способи влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Усиновлення – це прийняття усиновителем у свою родину особи на правах сина чи дочки, здійснене на підставі судового рішення

Усиновленим може бути неповнолітня дитина, а у виняткових випадках – повнолітня особа, що не має матері, батька або позбавлена їхнього піклування.

Усиновителем може бути повнолітня дієздатна особа, старша від усиновленого не менше ніж на 15 років (при усиновленні повнолітньої особи – на 18 років). Не має права бути усиновителем особа, позбавлена батьківських прав, що зловживає спиртними напоями чи наркотичними речовинами, не має постійного місця проживання і постійного доходу.

Громадяни України, що бажають усиновити дитину, беруться на облік відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, а іноземні громадяни – Центром усиновлення дітей. Категорично заборонена посередницька і комерційна діяльність з усиновлення дітей.

Вимоги до усиновлення:

1)письмова, нотаріально засвідчена згода батьків дитини (вона не потрібна, якщо батьки дитини невідомі, визнані безвісно відсутніми, визнані недієздатними, позбавлені батьківських прав, не проживають з дитиною більш ніж шість місяців і не піклуються про неї);

2)згода дитини (вона не потрібна, якщо за віком чи станом здоров’я дитина не усвідомлює факту усиновлення або якщо дитина проживає в родині усиновителів і вважає їх своїми батьками);

3)письмова, нотаріально засвідчена згода чоловіка або дружини усиновителя;

4)письмова згода опікуна чи піклувальника дитини, а за відсутності такої згоди – згода органу опіки і піклування;

5)письмова згода установи охорони здоров’я або навчального закладу (якщо дитина там перебуває);

6)заява про усиновлення дитини, подана в суд.

Рішення про усиновлення дитини приймає суд. Усиновитель має право приховати факт усиновлення від усиновленої дитини і вимагати нерозголошення цієї інформації. Таємниця усиновлення охороняється законом.

Рішенням суду усиновлення може бути визнано недійсним, якщо воно було здійснено з порушенням встановлених законом вимог чи було фіктивним.

Рішенням суду усиновлення може бути скасоване якщо:

воно суперечить інтересам дитини;

дитина страждає невиліковною хворобою, про яку усиновитель не знав під час усиновлення;

між усиновителем і усиновленим склалися стосунки, що роблять неможливим спільне проживання.

Для виховання неповнолітніх дітей, що залишилися з різних причин без батьківського піклування, для захисту їхніх прав і законних інтересів встановлюються опіка і піклування. Встановлення опіки і піклування здійснюється органами опіки і піклування, а в окремих випадках, судом.

Опіка встановлюється над дітьми у віці до 14 років, піклування – над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років.

12

Опікуном (піклувальником) може бути тільки повнолітня дієздатна особа, переважно з близьких підопічному осіб. Опікун (піклувальник) має право і зобов’язаний виховувати підопічних, піклуватися про них, захищати їхні права й інтереси. Обов’язки з опіки і піклування виконуються безоплатно.

Опікун, будучи законним представником підопічного, здійснює угоди від його імені та в його інтересах. Піклувальник дає згоду на здійснення підопічною угод, які той за законом не має права здійснити самостійно. Невиконання обов’язків опікуном (піклувальником) зловживання правами, залишення підопічних дітей без нагляду і турботи тягне юридичну відповідальність, аж до кримінальної.

Патронат – це виховання дитини, позбавленої батьківського піклування, у родині іншої особи (патронатного, вихователя) за плату

Патронатні відносини встановлюються договором між органом опіки і піклування і громадянином (патронатним вихователем). Цей договір вимагає згоди дитини, якщо вона досягла віку, коли може її висловити. Термін дії договору – до досягнення дитиною повноліття.

За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається угодою між ним і органом опіки і піклування.

Обов’язки патронатного вихователя:

1)забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням;

2)створити умови для навчання, фізичного і духовного розвитку дитини;

3)захищати дитину, її права й інтереси як опікун чи піклувальник, без спеціальних на те повноважень.

Договір про патронат може бути припинений у разі відмови від нього вихователя чи дитини при досягненні нею 14 років. Договір про патронат може розриватися за згодою сторін або за рішенням суду

вразі невиконання вихователем своїх обов’язків або якщо між ним і дитиною склалися стосунки, що перешкоджають виконанню обов’язків за договором.

Майнові відносини між батьками та дітьми ґрунтуються на принципі відокремленості майна батьків від майна дитини. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Батьки зобов’язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Якщо в малолітньої дитини є власне майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження, при цьому вони зобов’язані дбати про збереження такого майна та використання його в інтересах дитини. Якщо малолітня дитина може самостійно визначати свої потреби та інтереси, батьки повинні враховувати думку дитини при управлінні її майном.

СК України закріплює низку гарантій захисту майнових прав малолітньої дитини від зловживань з боку батьків. Зокрема, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування вчиняти такі правочини щодо майнових прав малолітньої дитини:

укладати письмові договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

видавати письмові зобов’язання від імені дитини;

відмовлятися від майнових прав дитини.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають

13

між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, зокрема, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Якщо між батьками домовленість про форми та розміри утримання дитини не досягнута, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Чинне законодавство не встановлює чітких розмірів аліментів, тому їх розмір встановлюється судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

В окремих випадках СК України встановлює обов’язок батьків утримувати сина або доньку навіть після досягнення ними повноліття. Так, батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Цей обов’язок припиняється у разі припинення навчання повнолітнім сином або дочкою.

Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Однак, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Дочка, син, крім сплати аліментів, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а їх дочка або син мають достатній дохід (заробіток), суд може прийняти рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.

14