людини. Загальнолюдські цінності набувають все більшого визнання. Навіть колишній Радянський Союз, який фактично не визнавав “Загальну декларацію прав людини”, прийняту ООН у1948 році, через 41 рік, у 1984 році, ратифікував її.
Філософія як теоретична форма відображення дійсності(форма суспільної свідомості) не може цього не враховувати. У зв’язку з цим сучасна світова філософія набуває таких основних рис:
1.Осмислення глобальних проблем, котрі стоять нині перед людством, а саме: екологічних, ресурсозберігаючих, продовольчих, демографічних, енергетичних, технологічних тощо.
2.Переосмислення в цьому контексті проблем самої людини, її виживання як виду.
3.Визнання пріоритету у філософії загальнолюдських цінностей, відображених у “Загальній декларації прав людини”.
4.Плюралізм (множинність) філософських вчень і напрямків, заперечення монополізму будь-якого з них.
5.Толерантність (терпимість) щодо ставлення до різних філософських концепцій.
6.Постановка проблеми формування планетарної свідомості.
Термінологічний словник
Герменевтика (від грец. роз’яснюю) – напрям у філософії та гуманітарних науках, в якому розуміння тексту стає головною умовою розуміння соціального буття. У вузькому значенні– сукупність методів тлумачення тексту (в філософії, філології, богослов’ї тощо).
Дискурс (від лат. розмірковування) – логічно обґрунтоване судження; поняття, популярне в постструктуралізмі та комунікативній філософії.
Антистієнтизм – філософсько-світоглядна концепція, прихильники якої піддають різкій критиці науку й техніку, які, на їх погляд, не можуть забезпечити суспільно-економічний прогрес.
Екзистенціалізм (від лат. існування) – ірраціональний напрям, одна з філософських течій ХХ-ХХІ ст. Своїм предметом вважає вивчення людського існування в єдності несвідомих, чуттєво-емоційних і раціональних проявів, співвідношенні зі свободою та смертю.
Екзистенція – головна категорія екзистенціоналізму, яка означає внутрішнє буття людини (ірраціональне “Я”), унаслідок чого людина стає одиничною й неповторною особистістю.
Монізм (від грец. один) – філософське вчення, яке дає змогу сприймати всю багатогранність явищ світу через призму єдиної основи всього існуючого (субстанції).
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
84
Неотомізм – офіційна філософія католицької церкви, сучасний етап розвитку томізму.
Парадигма (від грец. приклад, зразок) – висхідна концептуальна модель (схема) формулювання й вирішення наукових проблем, які домінують у науковому співтоваристві впродовж тривалого часу.
Персоналізм (від лат. особа) – філософська позиція, згідно з якою особистість має божественне походження: у вузькому значенні слова– напрям релігійно-соціальної філософії, заснований французьким філософом Муньє.
Плюралізм (від лат. множинний) – філософська позиція, згідно з якою визнається існування багатьох, незалежних одна від одної, першопричин буття (істин).
Постмодерн – у широкому значенні слова – низка концепцій західних філософів другої половини XX ст., головною ідеєю яких є критика розуму, його можливостей.
Прагматизм (від грец. спроба, дія) – філософське вчення, яке визначає цілеспрямовану діяльність або дію як головну властивість сутності людини, а корисність як критерій істини.
Філософська антропологія – філософське вчення 1) про природу й сутність людини, 2) течія в західноєвропейській філософіїXX ст. (заснована М. Шиллером і Г. Плеснером).
Сцієнтизм (від лат. наука) – філософсько-світоглядна концепція, яка аналізує науку як найвищий рівень розвитку людського розуму.
Феноменологія (від грец. те, що з’являється, вчення) – термін сучасної філософії, у широкому розумінні – учення про феномени свідомості, у вузькому – опис актів свідомості у їх відношенні до об’єктів(Е. Гуссерль).
Філософія життя – філософська течія кінця XIX – початку XX ст., в основі якої є ідея інтуїтивного відчуття органічної єдності“життя” (заснована А. Шопенгауером та Ф. Ніцше).
Питання для самостійного вивчення
1.Неофрейдизм Е. Фромма.
2.Екзистенціалізм К’єркегора.
Теми рефератів, доповідей і повідомлень
1.Європейська філософія ХІХ століття.
2.Особливості філософії ХХ століття.
3.Філософія ХХ століття як некласична філософія.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
85
4.Зміна орієнтації філософствування у ХХ столітті.
5.Сцієнтизм у духовній культурі й у філософії.
6.Основні етапи еволюції позитивістської філософії.
7.Філософія прагматизму, її джерела та вплив на духовну культуру ХХ століття.
8.Ф. Ніцше та філософія життя.
9.Екзистенціалізм та його соціокультурне значення.
10.Екзистенціалізм і феноменологія: подібність і розходження.
11.Філософська герменевтика, її джерела та вплив на духовну культуру ХХ століття.
12.Основні релігійно-філософські концепції ХХ століття.
13.Філософський постмодернізм, його джерела та вплив на духовну культуру ХХ століття.
Питання для контролю та самоперевірки знань
1.Визначте основні напрямки сучасної філософії Заходу.
2.Розкрийте сутність “Філософії життя” та вкажіть представників.
3.Назвіть основні філософські засади позитивізму.
4.Визначте основні етапи розвитку позитивістської філософії.
5.У чому полягає сутність філософської антропології та її двох -ос новних гілок?
6.Що ви можете сказати про передумови виникнення:
а) позитивізму; б) неопозитивізму;
в) екзистенціалізму; г) неотомізму?
7.Назвіть основні напрями розвитку філософії екзистенціалізму.
8.Що ви можете сказати про основні філософські ідеї неотомізму і його зв’язки з іншими філософськими концепціями ХХ століття?
Проблемні питання та питання для дискусій
1.У чому принципова відмінність між сцієнтистською та антисцієнтистською світоглядними позиціями?
2.Чим обумовлена вагомість ірраціоналістичних течій у сучасній світовій філософії?
3.Яке ваше ставлення до вислову Спінози“Свобода є усвідомлена необхідність” та вислову Ж.-П. Сартра “Людина, народжена вільною, приречена на свободу”?
4.З яких причин однією з головних проблем філософії ХХ .стбула проблема відчуженої від суспільства людини?
5.Які причини, що змінили орієнтацію філософських проблем у XX ст.?
6.Сформулюйте кілька філософських питань, з яких відбулося розмежування сцієнтизму й антисцієнтизму.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
86
7.У чому схожість прагматизму та неопозитивізму? Чому їх відносять до сцієнтистського напрямку у філософії і культурі?
8.Визначте основні філософські проблеми, що їх розробляли прихильники екзистенціалізму. Яка з цих проблем домінувала у творчості того чи іншого філософа?
9.Неопозитивізм та екзистенціалізм: що спільного в цих філософських концепціях і чим вони відрізняються?
10.Визначте мету й методи філософської герменевтики.
11.В якому значенні основою неотомізму виступає філософія Фоми Аквінського?
12.Філософія ХХ сторіччя поділяється на велику кількість шкіл і напрямків. Чи зустрічаються продуктивні спроби знайти єдину, правильну філософію?
13.Що ріднить персоналізм і неотомізм?
14.Чи пов’язані між собою сучасна соціальна ситуація неоднозначності особистісного буття з розвитком філософських ідей?
15.У чому сутність розриву між сучасною філософією і попередньою класичною філософією? Обґрунтуйте свою відповідь.
Тестові завдання
1.До якого з основних напрямків філософії ХХ століття віднесемо персоналізм?
а) до сцієнтизму; б) до антисцієнтизму;
в) до релігійно-філософського напрямку.
2.До якого з трьох основних напрямків філософії ХХ ст. належить наведений текст: “До нашого покоління ще не було такого, щоб виріс новий клас філософів, натренованих у техніці наук, включаючи математику, і які сконцентровані на філософському аналізі. Ці люди бачили, що необхідний новий розподіли роботи, що наукові дослідження не залишають людині досить часу, щоб виконувати роботу логічного аналізу, і, навпаки, логічний аналіз вимагає концентрації, що не залишає часу науковій праці, концентрації, що внаслідок свого прагнення до прояснення більше, ніж до відкриття, може навіть заважати науковій продуктивності. Професійні філософи науки є продуктом її розвитку”. Які особливості цього напрямку можна виявити в даному тексті?
а) сцієнтизму; б) антисцієнтизму;
в) релігійно-філософського напрямку.
Література: основна [5; 6; 11; 18; 20; 24-27; 29; 32; 33]; додаткова [1; 8; 20; 23; 37; 42; 55].
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
87