4. Зовнішня політика князів Київської Русі.

Рюрик - варязький ватажок, правив спочатку в Ладозі, а в 862 р., скориставшись внутрішніми міжусобицями, захопив Новгород, що викликало значне повстання проти варягів, придушене в крові Рюриком.

Новгородський князь Олег (882-912) - послідовник Рюрика; отримавши в 879 р. владу в Новгороді, зумів об'єднати Київську і Новгородську землі. Розширив територію К. Русі, приєднав древлян, сіверян, радимичів. У 911 р. провів переможний похід на Константинополь.

Ігор (912-945) - син Рюрика, приєднав територію міжріччя Дністра і Дунаю. Величезну частину часу провів у військових походах; у 915 р. першим зіткнувся з печенігами, підписав із ними мирний договір, через 15 років порушений (через підбурювання печенігів Візантією, не зацікавленою в посиленні К. Русі); 941 р.- поразка від Візантії; 943-944 - захоплення Дербента і Південного Прикаспію (союзника Візантії); 944 р. - незначна перемога над Візантією; був убитий древлянами в 945 р.

Ольга (945-964) - дружина Ігоря, регент при малолітньому сині Святославові; помстилася за убивство чоловіка, знищивши 5 тис. древлян і двох послів, що прибули сватати її за древлянського князя Мала; особисто прийняла християнство і встановила дипломатичні відносини з Німеччиною, піднявши авторитет К. Русі.

Святослав (964-972) - син Ігоря й Ольги, велику частину часу провів у військових походах, використовуючи наступальну тактику, швидкість і раптовість, розгромив Хазарський каганат, Волзьку Болгарію, Дунайську Болгарію й ін. зазнав у 971 році поразки під Доростолом від візантійців, через що відмовився від претензій на дунайські землі. При поверненні в Київ загинув у 972 р. у бої з печенігами в районі дніпровських порогів.

Володимир (980-1015) - переміг у результаті братовбивчої боротьби за княжий престол у Києві. Схилявся до розширення зв'язків із більш культурними країнами Заходу, Болгарією, Візантією. Приєднав землі в’ятичів і радимичів. На південно-західній межі з печенігами побудував мережу міст-фортець. Для централізації влади в 988 році хрестився сам, а в 988 року хрестив населення Київської Русі.

Ярослав Мудрий (1019-1054) - син Володимира, будучи Новгородським князем, після смерті батька вийшов переможцем із міжусобної боротьби з братами за Київський престол. Замість запрошення митрополита з Візантії - самий призначив його в 1051 р., намагаючись захистити себе від візантійського впливу. Розширив права церкви і її земельні володіння. Заснував Києво-Печерську лавру і першу бібліотеку на Русі при Софійським соборі. Побудував південну оборонну лінію уздовж р. Рось для захисту від набігів кочівників. В зовнішній політиці, як і батько, більше покладався на дипломатію, ніж на зброю. Підтримував зв’язки з Францією, Німеччиною, Візантією, Норвегією і т.п. (дочка Анна - королева Франції). При Ярославові К. Русь досягла найвищої могутності.

Володимир Мономах (1113-1125) - онук Я. Мудрого, Переяславський князь; у 1113 р., подавивши народне повстання в Києві, зайняв великокнязівський престол і об'єднав 3/4 території Русі, припинивши на ній усобиці. Талановитий полководець, учинив 85 успішних походів, зупинив тиск половців на Русь, завдавши їм ряд значних поразок у глибині їхніх територій.

Мстислав (1125-1132) - син В. Мономаха, вийшов переможцем у міжусобній боротьбі за Київський престол. Продовжив політику батька по зміцненню держави, припиненню усобиць і захисту зовнішніх меж. Після його смерті К. Русь остаточно розпадається на окремі князівства.