- •7. Джерела адмін.Го права України.
- •10. Адмін.-правовий статус гр-н України.
- •12. Порядок розгляду звернень гр-н згідно з зу "Про звернення гр-н".
- •37. Поняття та основні риси адмін.Ї відповідальності.
- •40. Суб'єкти адмін правопорушень.
- •41. Особливості відповідальності неповнолітніх у віці від 16 до 18 років.
- •42. Особливості адмін відповідальності посадових осіб.
- •43. Відповідальність військовослужбовців за вчинення адмін правопорушень.
- •44. Особливості відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
- •45. Особливості адмін відповідальності юрид. Осіб.
- •46. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.
- •47. Цілі адмін стягнень, їх види.
- •48. Попередження та штраф як адмін. Стягнення.
- •49. Оплатне вилучення і конфіскація предметів як адмін. Стягнення.
- •50. Позбавлення спеціального права, наданого гр-нинові, як вид адмін стягнення.
- •51. Громадські роботи як вид адмін стягнення.
- •52. Виправні роботи й адмін арешт як адмін. Стягнення.
- •53. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
- •54. Загальні правила накладення стягнень за адмін правопорушення. Строки накладення адмін стягнень
- •55. Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адмін проступок.
- •56.Обставини, що пом’якшують адміністративну відповідальність
- •56. Адмін процес: зміст, загальні риси, особливості.
- •57. Структура адмін процесу та характеристика окремих видів проваджень.
- •58. Адмін. Юстиція: поняття, моделі та особливості становлення в Україні.
- •59. Адмін судочинство в Україні: завдання та принципи.
- •60.Завдання і порядок провадження в справах про адмін правопорушення.
- •61. Засоби забезпечення провадження в справах про адмін правопорушення.
- •62. Постанова по справі про адмін правопорушення.
- •63. Види рішень, що приймаються по скарзі чи протесту на постанову про накладення адмін стягнення.
- •64. Виконання постанов про накладення адмін. Стягнень.
- •65. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адмін правопорушення.
- •66. Порядок оскарження та опротестування постанови по справі про Адмін правопорушення.
- •67. Поняття режиму законності та дисципліни в державному управлінні.
- •68. Способи забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика.
- •69. Контроль у державному управлінні: поняття, зміст та види.
- •70. Контроль органів викон. Влади загальної компетенції.
- •71. Судовий контроль у державному управлінні.
- •72. Відомчий та міжвідомчий контроль.
- •73. Судовий контроль у державному управлінні.
- •74. Контрольні повноваження держ інспекцій і служб.
- •75. Прокурорський нагляд у державному управлінні, його форми та методи.
- •76. Поняття і види адмін.-правових режимів.
- •77. Надзвичайні режими: їх види.
67. Поняття режиму законності та дисципліни в державному управлінні.
Законність і дисципліна — основні умови існування будь-якої демократичної держ., її обов'язкові риси. Вони невід'ємні одна від одної. Законність можлива тільки за суворого дотримання дисципліни всіма фізичними та юридичними особами, а дисципліна, в свою чергу, обумовлюється межами закону.
В юридичній науці під законністю розуміють «неухильне виконання законів і відповідних їм інших нормативних актів органами держ., посадовими особами, гр-нами та громадськими організаціями». Це означає, що законність обов'язкова для всіх інституцій держ. й сусп. (органів законодавчої, викон., судової влади, інших держ і недерж утворень, гр-н). Вона також є обов'язковою умовою, що забезпечує безперешкодну реалізацію прав гр-н, громадських утворень на самовираження та вільний розвиток.
Ззовні законність виражено в законодавстві, під яким прийнято розуміти сист правових актів, у яких норми права знаходять своє зовнішнє відображення.
Будучи умовою вільного розвитку всіх і кожного, законність не повинна ототожнюватися з вседозволеністю. Саме законність, відображена в правових актах, є тією гранню, яка обмежує свободу кожного заради свободи всіх.
Законність — багатогранне поняття, яке визначається по-різному, її можна розглядати як принцип діяльності держ., сутність якого полягає в обов'язку держ органів, інших фізичних і юрид. осіб діяти відповідно до вимог законів.
Якщо розглядати принцип законності щодо його практичного застосування, то законність означає, що всяке рішення держ і недерж органів, уповноважених на те осіб не повинно суперечити чинному законодавству; має бути прийняте в межах компетенції органу або посадової особи, що його приймає, з додержанням необхідної процедури; мусить сприяти створенню, закріпленню або розвитку корисних для сусп. відносин.
Законність можна розглядати і як метод держ управ-ня, тобто як сукупність прийомів, способів, за допомогою яких держава забезпечує належну поведінку своїх суб'єктів.
Законність — це також режим системи відносин гр-н, громадських та інших недерж утворень, органів місцевого самоврядування з органами, що представляють різні гілки держ. влади. Такий режим має сприяти забезпеченню прав і законних інтересів особи, її всебічному розвитку, формуванню й розвитку гр-нського сусп., ефективній діяльності держ механізму.
Для того щоб забезпечити режим законності, держава має створити основу для цього. Основою (або гарантіями) законності в державному управлінні слід визнати наявність: 1) певних економічних умов; 2) розвинутої політичної системи; 3) механізму соціального захисту населення; 4) науково обґрунтованої системи норм права, що відповідає вимогам часу й доступна для розуміння всіма суб'єктами держ управ-ня; 5) механізму примусу, який чітко працює в межах закону.
Важливою умовою законності й дисципліни в державному управлінні слід визнати також високу правову культуру гр-н і апарату викон. влади, яка, в свою чергу, є наслідком загального рівня освіти та культури сусп.. Між собою законність і дисципліна співвідносяться як загальне й особливе. Законність також можна розглядати як статику (сукупність норм, законодавчих актів), дисципліну — як динаміку законності (певні дії з виконання вимог норм і законодавчих актів).
Таким чином, законність і дисципліна — це обов'язкові риси правової держ., сукупність форм і методів держ управ-ня, які знаходять своє відображення в чинному законодавстві й за допомогою яких держава регулює взаємовідносини в суспільстві, досягається стан законослухняної поведінки об'єктів управ-ня.
