Теоретичні положення до тем 3, 4 і 5. Основні положення до розрахунку показників наявності ті використання рухомого складу залізниць

Розв’язання задач по статистиці наявного рухомого складу та показників його використання треба виконувати на основі відповідних положень навчального посібника [3]. Крім того, необхідно використати наступні пояснення.

Основні види рухомого складу: локомотиви та вагони, які розподіляються на вантажні та пасажирські, а також на електровози, тепловози та відповідні види вантажних і пасажирських вагонів. В окрему групу виділяється моторвагонний рухомий склад.

Об‘єктом спостереження рухомого складу є парк локомотивів і вагонів, одиниця спостереження – фізичний локомотив чи вагон. Крім того, при використанні окремих секцій тепловозів у роботі (ремонті) наявний парк може бути 0,5; 0,33; 0,67 локомотивів.

Треба пам’ятати, що в статистиці парк рухомого складу визначається на окремі моменти і за звітний період.

Розрізняють інвентарний та наявний парк рухомого складу.

Інвентарний парк локомотивів і вагонів – це те, що приписано і значиться на балансі підрозділу. При цьому:

а) локомотиви приписуються до залізниць і локомотивних депо;

б) пасажирські вагони – до залізниць і вагонних депо;

в) вантажні вагони – умовно до залізниць, а окремі вагони до станцій, куди вони повинні бути повернені після вивантаження.

Інвентарний парк локомотивів і вагонів обліковується на дату в фізичних одиницях.

За звітний період наявний парк локомотивів вимірюється кількістю локомотивів у середньому за добу з точністю до 0,01. Наявний парк локомотивів вимірюється на момент часу в фізичних одиницях.

Основа обліку наявного парку локомотивів є інвентарний парк. Різниця між ними може бути тільки за рахунок регулювання парків залізниць.

Наявний парк локомотивів – це фактичне число локомотивів, що знаходяться у парку залізниці, депо на звітний момент або звітний період.

Наявний та інвентарний парк пасажирських вагонів також не відрізняються, за винятком їх регулювання. Тому основна категорія парку пасажирських вагонів – інвентарний парк.

Основною категорією наявності вантажних вагонів є наявний парк.

Наявний парк вагонів визначається за даними поточного обліку та щорічних переписів вагонів. У першому випадку використовується балансовий метод обліку та постанційний облік вагонів на кінець звітної доби.

Величина балансового та постанційного обліку наявності вантажних вагонів за звітну добу можуть мати розбіжності. За звітну величину наявного парку вантажних вагонів приймається балансова наявність. Різниця між балансовою та постанційною наявністю відноситься на робочий парк і розподіляється між завантаженими і порожніми вагонами цього парку пропорційно їх кількості.

Балансова наявність вантажних вагонів підраховується на основі щодобового поточного обліку вагонів і визначається таким чином: наявність вагонів на початок звітної доби плюс «надійшло» впродовж доби мінус «вибуло» за добу. При цьому наявність вагонів на початок звітної доби те ж саме, що і наявність на кінець попередньої доби.

«Надійшло» на залізниці вантажних вагонів за добу – це вагони, які прибули з сусідніх залізниць; із-за кордону; з новобудов; із оренди; нових вагонів від прилеглих заводів; переставлених з іншої ширини колії; вагонів інших відомств.

«Вибуло» з залізниці вантажних вагонів за добу – це вагони, які здано на сусідні залізниці; за кордон; на новобудови; в оренду; виключених з інвентарного парку; переставлених на колію іншої ширини колії; приватних вагонів інших відомств.

Балансова наявність характеризується в цілому і з розподілом вантажних вагонів по роду: криті, платформи, напіввагони, цистерни, льодовики, рефрижераторні та інші.

Балансова наявність вантажних вагонів за звітний місяць (рік) характеризується середньодобовою кількістю, яка розраховується як середня арифметична проста на основі суми вагонів за звітні доби місяця – дані на кінець кожної доби.

Наявний парк рухомого складу обліковується в цілому і за вказаними раніше видами за наступними основними групами:

а) парк у розпорядженні відповідного підрозділу (насамперед, залізниці);

б) парк поза розпорядженням підрозділу.

За локомотивами перша група включає експлуатований і не експлуатований парк, а друга – запас Укрзалізниці та орендовані локомотиви.

За вантажними вагонами перша група включає робочий і неробочий парки вагонів, друга – в оренді та на новобудівних дільницях залізниць.

За пасажирськими вагонами перша група також включає робочий і неробочий парки, друга – запас Укрзалізниці, орендовані вагони, вагони спецформувань Укрзалізниці.

Облік наявності локомотивів ведеться за місцем їхньої приписки окремо для кожного типу тяги (електровозів, тепловозів, моторвагонних секцій і дизель-поїздів) у цілому і з групуванням за категоріями використання (рис. 3).

Експлуатований парк локомотивів за характером роботи, що виконується, поділяється на поїзні, маневрові та інші локомотиви. У свою чергу поїзні локомотиви обліковують за видами руху ( пасажирський, вантажний та господарський).

Неексплуатований парк локомотивів включає: несправні, резерв залізниці, під обладнанням і модернізацією, а також локомотиви, що працюють як стаціонарні установки та знаходяться у процесі переміщення та інші.

Рис 3. Схема групування інвентарного парку локомотивів по категоріях їх використання

Робочий парк вантажних вагонів поділяється на завантажені та порожні, пасажирських – на вагони в пасажирських поїздах, неграфікових поїздах, в очікуванні постановки до поїзда.

Неробочий парк вантажних і пасажирських вагонів поділяється на несправні, під житлом та службовими приміщеннями для спеціальних та технічних потреб, інші, а також резерв Укрзалізниці.

Наявність локомотивів обліковується на звітний момент часу кожної доби і кожного місяця.

Наявність локомотивів за період (добу, декаду, місяць, рік) визначається на основі обліку локомотиво-годин за кожну добу по видах роботи і неробочого стану. Для цього у відповідних документах (маршрут машиніста, книги обліку локомотивів на станціях і в локомотивному депо) фіксуються моменти переходу з одного стану в інший з точністю до хвилини, які в розрахунках перераховуються в години.

Сумарні локомотиво-години відповідних видів перераховують у локомотиво-доби (локомотиви) в середньому за добу шляхом їх ділення на кількість годин за добу (24). За період понад добу (декаду, місяць, рік) локомотиво-години діляться на кількість годин за період, який визначається як добуток кількості календарних діб періоду на кількість годин за добу.

Основну групу неексплуатованого парку локомотивів та неробочого парку вагонів складає несправний рухомий склад.

Несправний парк локомотивів і вагонів складають ті з них, які знаходяться в ремонті та його очікуванні. Несправний парк характеризується за звітний період кількістю відремонтованих одиниць та середньою тривалістю знаходження в ремонті, в тому числі в очікуванні ремонту.

Середня тривалість знаходження в ремонті, в тому числі в очікуванні й безпосередньо в ремонті, визначається діленням відповідних локомотиво-годин (діб) чи вагоно-годин (діб) на кількість відремонтованих одиниць рухомого складу.

Стан локомотивного парку характеризується загальним відсотком несправних локомотивів, який визначається діленням суми локомотиво-діб (локомотиво-годин) знаходження у несправному стані та переміщення в несправному стані на суму локомотиво-діб (локомотиво-годин) у розпорядження депо і множенням одержаної частки на 100.

Показники використання локомотивів є похідними від співвідношення об’ємних показників роботи локомотивного парку, передбачених статистичною звітністю форм ЦО, таких, як тонно-кілометри брутто, локомотиво-кілометри пробігу, локомотиво-години експлуатованого парку тощо.

Найбільш важливими показниками використання локомотивів, за якими оцінюється якість роботи локомотивного парку, є такі:

• середньодобовий пробіг локомотива;

• середня маса вантажного поїзда; норма маси пасажирського поїзда брутто;

• середньодобова продуктивність локомотива (узагальнюючий, інтегральний показник);

• відсоток допоміжного пробігу локомотива;

• склад поїзда (кількість вагонів);

• швидкість руху (технічна, дільнична, маршрутна);

Найбільш важливими показниками використання вантажних вагонів, за якими оцінюється якість роботи вагонного парку, є такі:

• середньодобова продуктивність вагона робочого парку;

• динамічне навантаження вагона робочого парку;

• динамічне навантаження навантаженого вагона;

• статичне навантаження вагона;

• частка порожнього пробігу вагонів (до загального і навантаженого пробігу);

• середньодобовий пробіг вантажного вагона;

• середній час обороту вантажного вагона;

• повний рейс вагона;

• простої вагонів на технічних станціях (з переробкою і без переробки);

• середня кількість технічних станцій;

• середній простій під одною вантажною операцією;

Задача1. Динаміка вантажообороту та обсягу відправлення вантажів.

Умова: За даними таблиці 1.1 потрібно вибрати за своїм варіантом вантажооборот (, ткм) та обсяг відправлення вантажів (, т) за 11 років.

Необхідно:

1. Скласти таблицю динаміки вантажообороту та обсягу відправлення вантажів по обраній у своєму варіанті залізниці за формою таблиці 1.2, в якій наведено приклад розрахунку показників динаміки по Укрзалізниці в цілому;

2. Визначити величину розрахункових показників по вантажообороту і обсягу відправлення вантажів за даними свого варіанту:

• абсолютних приростів: базисних і ланцюгових (відповідно і) графи 3–6 таблиці 1.2;

• темпів росту базисних і ланцюгових (і), гр. 7–10;

• темпів приросту базисних і ланцюгових (і), гр. 11–14;

• абсолютне значення 1% приросту (і), гр. 15 і 16;

• коефіцієнт випередження (), гр.17;

• коефіцієнт елестачності (), гр.18;

• середній рівень вантажообороту, обсягу відправлення і абсолютних приростів ланцюгових ( і )– див. останню строку табл. 1.2;

• середній темп росту (), див. останню строку табл. 1.2, графи 9, 10;

3) Навести короткі висновки після розрахунків та графічне зображення динаміки темпів росту (зниження) і.